Сьогодні з подивом дізнався, що так званий виконуючий обовʼязки мера фактично звинуватив «попередників» у руйнуванні пам'ятки на Французькому бульварі, яке сталося минулого місяця. І що він начебто працює тільки пʼять місяців.Ну, по-перше, Ігор Миколайович чітко пішов за класичним анекдотом про чиновників і вже відкрив «перший конверт». А по-друге, він шостий рік працює в системі місцевого самоврядування, тобто, по суті, є попередником сам собі. Як і його перший заступник та більшість тієї зали, перед якою він сьогодні виступав. За ті 6 років, які ви сиділи поруч і були другою людиною після мера, я не чув від вас жодної пропозиції чи зауваження — ні у сфері збереження памʼяток, ні в будь-яких інших питаннях.Але якщо відкинути абсурд і перейти до фактів: за час моєї роботи ми вибудували системну роботу зі збереження історичного середовища, головним результатом якої стало включення центру Одеси до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це був фундаментальний крок для захисту міста.І завдяки прийняттю до ЮНЕСКО, перше, що ви повинні були зробити зараз у цій ситуації — це якраз звернутися до цього органу. Тому що тепер ви маєте цей надзвичайно серйозний міжнародний інструмент впливу, але чомусь ним не користуєтесь.Але реальна проблема, про яку зараз мовчать у кабінетах, полягає в іншому. Місто досі не має реальних повноважень впливати на ситуацію, адже ключові рішення ухвалюються на рівні Києва та області. Досі не створено координаційний центр і орган управління зоною ЮНЕСКО. Саме цей факт (а не міфічні «попередники») сьогодні блокує оновлення містобудівної документації та унеможливлює ефективний контроль за забудовою.Тому я вважаю, що потрібно і далі вимагати від центральної влади надати Одесі реальні повноваження для захисту своєї спадщини — це абсолютно правильний і єдиний дієвий крок. Місту потрібні реальні інструменти, а не багаторічна улюблена забава - звинувачення «папіредників».
Сьогодні своє свято відзначає одне з найкрасивіших та найрідніших для нас європейських міст — Венеція.У найтемніші для України часи Венеція довела, що є справжнім і надійним партнером Одеси. Ми щиро вдячні всім жителям та особисто мерові Луїджі Бруньяро за ту колосальну підтримку, яку ми відчуваємо постійно. Ми ніколи не забудемо 14 квітня 2023 року — день, коли пан Бруньяро особисто приїхав до Одеси з офіційним візитом. Зробити це під час повномасштабної війни, без страху і вагань, щоб просто бути поруч і довести справжню дружбу — це вчинок хороброї людини та справжнього лідера.Ця підтримка підкріплена реальними справами та важливими документами. Ще восени 2022 року ми уклали Договір про співробітництво між нашими містами, а під час візиту пана Бруньяро підписали Меморандум у сфері збереження нашої культурної спадщини. Для нас надзвичайно цінним є досвід італійських фахівців у реставрації архітектурних пам'яток та майбутній відбудові нашого міста. Саме завдяки потужній підтримці Венеції історичний центр Одеси був включений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.Венеція простягнула нам руку допомоги не лише на рівні збереження архітектури, а й по-людськи. Місто надало тимчасовий прихисток для понад півтори тисячі українських біженців та висловило готовність допомагати з організацією відпочинку для дітей, які втратили на війні батьків.А у вересні 2025 року наша співпраця подарувала ще одну неймовірну подію — українські ветерани з Одеси вперше в історії взяли участь у легендарній Історичній регаті на Гранд-каналі. Серед тисяч глядачів з усього світу майоріли наші прапори, а екіпаж захисників, які пройшли фронт, вийшов на старт у традиційному ялі. Це стало символом того, що навіть після важких випробувань ми маємо силу перемагати — і на воді, і в житті.Від імені всіх одеситів щиро вітаю Венецію зі святом! Бажаю місту миру, процвітання та нескінченної краси. Впевнений, що попереду в нас ще багато спільних проєкті!Дякуємо за все. 🇮🇹🇺🇦
Світові тенденції чи шлях назад: чому Одесі потрібні електробуси?Спостерігаю за останніми заявами представників сьогоднішньої мерії щодо «неактуальності» електробусів і бачу в цьому небезпечну тенденцію. Це моє місто, і я маю право висловити позицію: відмова від цього проєкту через тимчасові складнощі зі світлом - це розписка у власному безсиллі та відсутність віри у майбутнє нашої країни. Якщо слідувати такій логіці, то давайте взагалі відмовимося від прогресу і повернемося до вугілля чи коней. Бо з паливом теж бувають кризи, то що тоді - пішки ходити?Проєкт на 13 мільйонів євро та 30 сучасних електробусів - це не просто закупівля машин. Це результат нашої багаторічної та виснажливої роботи з Європейським інвестиційним банком. Ми роками вибудовували репутацію Одеси як надійного партнера, проходили жорсткі міжнародні аудити та доводили спроможність міста реалізовувати масштабні екологічні проєкти. Ці кошти ми вибороли саме для того, щоб нарешті замінити застарілі маршрутки на сучасний транспорт, зокрема на таких складних напрямках, як селище Котовського через вулицю Семена Палія. Європа інвестує в «зелений» курс, і розірвати ці домовленості зараз означає закрити Одесі двері для великих інвестицій на десятиліття вперед.Зараз ми бачимо, як значні кошти з міського бюджету йдуть на ремонт вживаних дизельних автобусів, які нам дають у користування інші громади. Це латання дірок, яке не має нічого спільного зі стратегічним розвитком. Я впевнений в тому, що поки пройдуть всі процедури закупівель, оформлень і поставок - ситуація у нашій країні та в енергетиці стабілізується. Якщо ми зараз згорнемо програму по електробусах, ми втратимо час і довіру партнерів, які вже не повернути. Ми маємо будувати сучасну Одесу, а не створювати музей дизельних «пенсіонерів».
За 12 років роботи мером я бачив Одесу різною. Але є те, що залишалося незмінним щодня. Рано-вранці, ще до того, як місто остаточно прокидається, я бачив вас — людей, які виходять на наші вулиці. Двірники, електрики, слюсарі, тепловики, працівники аварійних служб. Ви завжди доглядали за нашим містом, роблячи його чистим, живим і затишним.Але повномасштабна війна змінила все. Зі звичайних комунальників ви перетворилися на справжній щит нашого побуту. Ви стали тими, хто допомагає Одесі оговтуватися та відновлюватися після ворожих атак. Ті, хто одними з перших прибуває на місця прильотів, під звуки сирен розбирає завали, зашиває понівечені вікна, лагодить труби та повертає в будинки світло й тепло.Сьогодні, у День працівників житлово-комунального господарства, я хочу сказати вам величезне людське дякую. За ваші невтомні робочі руки. За вашу сміливість. За те, що тримаєте наш комунальний фронт, незважаючи на втому, блекаути та небезпеку. Ви доводите свою любов до Одеси не гучними словами, а щоденною важкою працею.Бажаю вам міцного здоров'я, злагоди у ваших родинах, спокійних змін і найголовнішого сьогодні — безпеки та миру.Зі святом! Ми вас дуже цінуємо.
🏥 Єврейська лікарня. Найстаріший медичний заклад Одеси, який ще десятиліття тому потребував негайного порятунку. Історичні корпуси руйнувалися, а умови лікування не відповідали жодним стандартам.Масштабне відродження ми розпочали у 2015 році. Крок за кроком спеціалісти відновлювали відділення, не зупиняючи роботу лікарні.🔹 Першим нове життя отримало реанімаційне відділення. Його повністю переоснастили сучасною апаратурою та функціональними ліжками.🔹 Згодом відкрили оновлену гінекологію та нейрохірургію, де вперше створили умови підвищеного комфорту: інклюзивні палати з душовими та сучасні операційні блоки.🔹 Революційним кроком став запуск єдиного приймально-діагностичного відділення за принципом «Emergency Department». Ми ліквідували стару радянську систему: тепер уся діагностика - комп’ютерна томографія, рентген та аналізи - зосереджена в одному місці, що рятує життя у критичні моменти.🔹 У 2025 році наша модернізація вийшла на новий етап. Розпочато створення відділення реабілітації та Центру ментального здоров’я. А для повної безпеки лікарня отримала нову модульну котельню та енергонезалежність.Лікарня №1 - найкращий приклад збереження історії міста та системного розвитку медицини.Бо Одеса оновлювалась.
Днями журналісти спитали мене про мої дії у перші дні повномасштабного вторгнення. Начебто я мовчав. Війна ще триває, тому писати мемуари зарано, але розповім про те, що пам’ятаю найчіткіше. Покажу те, що є у публічному просторі і кожен може це знайти - щоб раз і назавжди закрити цю тему.24 лютого 2022 року замість запланованого засідання виконкому звернувся до одеситів: в країні воєнний стан, місто працює в нових реаліях, головне – зберігати спокій.Далі – безперервна робота: облаштування блокпостів, евакуація населення, забезпечення військових і переселенців, прийом поранених, підтримка лікарень, транспорту, комендантська година та інше. Ми першими в Україні створили добровольче формування територіальної громади, зареєстрували його, та отримали зброю. На той час до нього увійшли понад 500 добровольців, які виявили бажання стати на захист міста. Все це - разом із тисячами одеситів.Окремий фронт – інформація. Одеса також стала першим містом України, що запустило офіційний Telegram-канал для сповіщення про повітряну тривогу. Розуміючи нагальну потребу - створили Центр інформаційної оборони, для іноземних та українських ЗМІ, який працював 24/7, щоб інформувати людей, розвінчувати фейки та надавати перевірені дані. Одеса встояла. І я знаю, що вистоїть далі. Слава Україні!
Коли мені було 8 років, загинув мій батько. Мене виростила мати.Я на власному досвіді знаю, що таке неповна родина. Знаю, як вулиця може затягнути підлітка і наскільки важливо вчасно отримати правильне оточення, спорт та дисципліну. Саме це формує з дитини Людину.Свою громадську діяльність я почав саме через дітей. Згадайте 2004 рік: в Одесі було багато безпритульних, які жебракували та жили в теплотрасах. Тоді ми забирали цих дітей просто з вулиці. Завдяки нашій федерації таїландського боксу ми давали їм мету, виховували з них не просто повноцінних громадян, а чемпіонів.Тому тема дітей для мене — це не політика. Це особисте. Як для батька і як для дідуся.Сьогодні відвідав презентацію Громадської організації «Діти.UA».Її створили професіонали, з якими ми пліч-о-пліч працювали багато років - Олена Буйневич, Юлія Нікандрова та Олена Орлова. Це не просто фахівці, це справжні одеські мами, які знають систему зсередини.Ми обговорили їхнє бачення. Це саме те, чого зараз потребує місто:✅ Не хаотична допомога, а системна модель супроводу «єдине вікно».✅ Превенція (попередження проблем), а не гасіння пожеж.✅ Реальні зміни до законодавства.Я пишаюсь тим, що за роки нашої спільної роботи в Одесі ми не втратили жодного дитячого закладу. Навпаки - будували школи, Палац дитячої творчості, стадіони, укриття.І зараз, коли ці досвідчені люди об'єднуються в громадський сектор, щоб допомагати дітям під час війни, я, звісно, буду це підтримувати.Вже маємо спільні ідеї щодо інклюзивної освіти та психологічної підтримки.Інвестиції в дітей — це стратегічна безпека міста.Бажаю успіху ініціативі! І я завжди поруч!
Неприємно вражений новиною про те, що станція переливання крові на базі 11-ї лікарні фактично зупинена. Офіційна версія — «невідповідність вимогам».Хочу нагадати, про який саме об'єкт йде мова і навіщо ми його створювали у 2019 році.Це був стратегічний проект. Щороку, у мирні часи, лікарні Одеси потребували близько 1500 літрів донорської крові. Щоб закрити цю потребу і рятувати життя в ургентних випадках, ми прийняли рішення створити власне, міське сучасне відділення.Місто вклало в це колосальний ресурс:✅ Капітальний ремонт: повна заміна інженерних мереж, укріплення перекриттів, спеціальні медичні стінові панелі для стерильності.✅ Обладнання: ми закупили новітню техніку на 16 мільйонів гривень.✅ Потужність: міський банк крові міг зберігати до 1000 літрів матеріалу.Це давало можливість одеситам отримувати препарати крові в екстрених ситуаціях безкоштовно.Більше того, під час повномасштабного вторгнення це відділення стало одним із центрів порятунку, забезпечуючи кров’ю поранених.Як так сталося, що сучасний об'єкт, який пройшов усі перевірки у 2019-му і працював усю війну, раптом став «невідповідним»? І чому замість усунення недоліків (якщо вони є) приймається рішення просто закрити станцію?Без альтернативи. Без пояснень.У час, коли кожна крапля крові на вагу золота, такі рішення викликають, м'яко кажучи, подив.
У місті-партнері Гейдельберзі офіційно з’явилася Odessastraße — вулиця на честь Одеси. Назва вже встановлена на міських покажчиках, і для мене це дуже конкретний підсумок тієї роботи, яку ми вели протягом останніх років.Саме до Гейдельберга я поїхав, щоб особисто обговорити партнерство між нашими містами. Ми підписали відповідну угоду, і вже тоді отримали перші практичні результати співпраці — пожежну та комунальну техніку, яка почала працювати на користь Одеси. Під час цих зустрічей ми домовилися й про появу в місті-партнері вулиці на честь Одеси як символу солідарності та довгострокових відносин.Хочу підкреслити: Гейдельберг підтримував Одесу ще з 2022 року — гуманітарною допомогою, технікою, участю в освітніх і культурних програмах для одеських дітей. Ми неодноразово спілкувалися із паном мером онлайн. Але саме оформлення партнерства на рівні міських рад дало можливість системно розвивати ці зв’язки й переходити від разової допомоги до постійної співпраці.Все це - результат роботи, яку я розпочав у 2014 році, відновлюючи міжнародні зв’язки Одеси й щороку розширюючи коло наших партнерів. Сьогодні ці зусилля приносять конкретні результати — техніку, підтримку, можливості для міста та його мешканців.Дякую громаді Гейдельберга та особисто меру Еккарту Вюрцнеру за підтримку, довіру і послідовну позицію.
У квітні ми підписали угоду про партнерство між Одесою та Майнцом. Для мене тоді було важливо, щоб ці відносини не залишалися формальністю, а мали конкретний результат.Таким результатом стала реальна допомога. Завдяки підтримці громади Майнца Одеса отримала пожежні автомобілі. Оскільки місто мало власну базу та можливості, ми прийняли рішення передати частину цієї техніки сусіднім громадам, до Одеської агломерації - туди, де вона була потрібна найбільше.Сьогодні, під час блекауту, ці пожежні машини працюють у Фонтанській та Чорноморській громадах - підвозять воду людям, які залишилися без водопостачання через відсутність електроенергії. Це яскравий приклад того, як рішення, прийняті раніше, допомагають у найскладніші моменти.Хочу щиро подякувати меру Майнца Ніно Хаазе та всій громаді міста. Приємно бачити, що наше партнерство приносить користь не лише Одесі, а й нашим сусідам.Саме так я і бачу справжню міжнародну співпрацю - не у словах, а в реальних справах, які допомагають людям тоді, коли це найбільше потрібно.
