Українка у Німеччині. Tima Pecherska

Життя у великому місті vs Життя у селі: як відчувається у порівнянніЯ народилася у Києві, де й пройшли мої перші 35 років. Я ніколи не прагнула переїхати зі столиці чи щось змінити в плані проживання, адже мене усе влаштовувало. Я жила у центрі і майже не користувалася транспортом, адже усе необхідне було у пішій доступності. Наприклад, найближчий ТЦ - 15 хвилин пішки, магазин та базар - 7, манікюр - 30 хвилин і так далі.Метро, автобуси також доступні, що спрощувало пересування містом. А от щодо автосполучення, то багато часу витрачалося у заторах, плюс проблеми з парковками (нічого дивного для міста з 4-5 мільйонами населення).Також життя у центрі - це доступ до багатьох шкіл, секцій для дітей, басейнів, гуртків, що було дуже зручно, коли у тебе дитина. Так само клініки і медзаклади.У 2022 році я потрапляю до Німеччини у невелике місто з населенням 10 тисяч. Навіть мій рідний район к Києві, який є найменшим за кількістю населення, є більшим, ніж німецьке місто, де я буду жити подальші роки.Спочатку від стресу я навіть не роздивилася, куди потрапила. Проте згодом виявилося, що це туристичне місто, з крутим ландшафтом та гарною інфраструктурою: на одній довгій вулиці майже усі необхідні магазини, що дуже зручно. У центрі міста - великий магазин одягу для дорослих та дітей з брендами та великою купою людей, які приїздять сюди щодня. Також у нас є свій відомий алкогольний завод, де роблять настоянки та перший баварський віскі!Окремо шкільний квартал, де є початкова, середня та спеціалізована школи, гімназія. Berufsschule. Є теніс, футбол, волейбол, декілька видів боротьби, гольф. У наявності комплекс з басейном, джакузі, термальний басейн, чимало розваг на відкритому повітрі. Також льодовий стадіон, де можна займатися фігурним катанням та хокеєм. Є невеликий медичний центр, найближча лікарня за 15 хвилин у сусідньому місті.У 15 хвилинах є кінотеатр, а в 30 хвилинах найбільше місто у районі, де вже є залізничне сполучення (у нас є лише літній поїзд, який курсує лісом).Проблемою є транспортне сполучення: одна безкоштовна маршрутка містом, сполучення з іншими містами раз на 2 години, у вихідні взагалі сумне. Останній автобус приходить о 20. Це й не дивно, бо о 20 місто ніби засинає. Навіть авто не їздять.Тепер до плюсів: баварський ліс - рукою подати. Повітря - чудове. Якщо є авто - є життя. Без нього - можливо, але дуже складно. Я так жила рік і повторювати не хочу. 30 хвилин до Австрії, 45 - до Чехії. Людей не багато і всі привітні та теплі. Завжди вітаємося, коли зустрічаємо перехожих. Є відчуття безпеки. Мігрантів мало. Тиша на вулицях після 20. Жодних заторів, проблем з парковкою майже нема.Мінуси: транспортне сполучення, складний ландшафт, якщо нема авто. Секції є, але більшість раз на тиждень, а хотілося б частіше. Нема магазинів одягу та взуття (є по одному, але вибір обмежений). Магазини працюють до 20.

Вивчення німецької та якісний відпочинок: чому важливо змінювати вид діяльності при розумовому навантаженніЗвучить як назва наукової статті чи теми дисертації, але все набагато простіше. Хочу поділитися своїми спостереженнями щодо вивчення німецької дітьми. Ще роки три тому я майже одразу на інтуїтивному рівні зрозуміла, наскільки важливо для дітей мати перерви чи паузи у вивченні мови. Паузи мають бути якісними, а значить, буквально відрізнятися від того, що робили до перерви. Найкраще дітям заходить фізична активність: рухливі ігри, де потрібно бути спритним чи навіть змагатися, танці, легка розминка. Ігри по типу Vier-Ecken-Spiel.Але також добре впливає на стан дітей дещо медитативне: розмальовувати мандалу, візерунки під тиху і спокійну музику без слів. Знаєте, я була вражена тим, як усі творчо підійшли до розмальовки і жоден не повторив чиюсь задумку, що вкотре підкреслює факт, що кожна дитина унікальна. Вперше за довгий час у класі було тихо, кожен був зайнятий і зосереджений на своїй справі. Згодом усі ділилися результатом і були раді, коли я фотографувала роботи.Щоразу я намагаюся продумати план уроків таким чином, аби діти мали якісний відпочинок, який дарує натхнення та сили на подальше штудіювання німецької мови.Наприклад, перед переглядом освітніх відео, я даю невеликий вокабуляр, який допоможе зрозуміти побачене. Навіть звичайні новини, створені ZDF для школярів, викликають чимало інтересу та запитань, а наявний рівень знання німецької дає уявлення про почуте. Таким чином, можу радити цей метод і для дорослих, які мають проблеми з концентрацією. Якщо відчуваєте, що вже zu viel, закрийте підручник, вийдіть на вулицю, просто прогуляйтеся чи потанцюйте вдома під улюблений хіт або розмалюйте мандалу. Бажаю усім плідного вивчення німецької! Tschüss❤️🔥

День святого Мартіна: гарна та смачна легендаУсі ми прагнемо якісної і швидкої інтеграції. Моя порада - святкуйте усі німецькі свята разом, навіть якщо ви не релігійна людина чи маєте іншу конфесію - це стовідсотково допоможе вам і вашій дитині інтегруватися.Сьогодні я познайомила свій клас з цим святом. Спочатку розповіла коротку легенду, потім підкріпила історію цікавим німецьким мультиком, вельми гумористичного характеру, а після цього, більшість згадала тематичну пісню Laterne, LaterneSonne, Mond und Sterne...Тим, хто трохи старший, ніж діти у садочку та у школі, раджу пополювати на тематичну випічку до St. Martin. Це може бути випічка у вигляді гуся - символа свята, чи у вигляді Martinsmännchen (чоловічків) чи Stutenkerl - Weckmann, в залежності від регіону. У такого смачного чоловічка замість очей родзинки, а у руці трубка з глини (Tonpfeife). Розкажіть, чи ходите з дітьми з ліхтарями цього вечора, може, печете гусаків чи купуєте щось до свята?Усіх вітаю з одним зі свят, яке розпочинає зимовий цикл довгих святкувань.

Боротьба за правильну зарплатню: чим закінчилася історіяПісля телефонної розмови з робітницею, яка відповідає за нарахування зарплатні, я надіслала головні моменти, які хвилюють та не відповідають дійсності, електронкою. Відповідь прийшла лише через тиждень. Мовляв, так усе буле враховано і нараховано у платіжці за жовтень.Що цікаво, так і сталося. Нарешті можна було побачити доплату. Проте з'явилися нові цікаві подробиці на кшталт того, що якщо у мене один роботодавець, проте різні заклади, у яких я працюю, з різними тарифами оплати, податки вирахують в одній платіжці двічі, інша прийде взагалі без ознак життя із фінальною сумою без подробиць. Це також трохи шокує, бо у тебе ніби є Брутто, але існує декілька видів Брутто: Steuerbrutto, Gesamtbrutto. За декілька годин прискіпливих розбирань та повного занурення у бюрократію бухгалтерію, я нарешті зрозуміла, звідки взялася віртуальна цифра при зовсім іншому тарифі. Проте я досі шокована, що не маю права знати свою зарплатню офіційно: не у платіжці чи не у вигляді посилання на тарифну сітку. Але що ж поробиш, буду вірити Німеччині і мати надію, що ніхто знову нічого не наплутав та поважати Datenschutz, який настільки потужний, що не дає мені взнати мою зарплатню.Усім гарного вечора❤️

Як можна схуднути у Німеччині: які способи пропонує медицинаУ цьому пості хочу поділитися досвідом схуднення з медичною підтримкою. Раніше я вже писала про те, що в Україні я була на обліку в ендокринолога і у Німеччині також знайшла свого лікаря. Спочатку Hausarzt зробив аналізи, потім дав направлення до діабетолога. Там щороку я проходжу низку тестів, щоб контролювати свій стан (у мене інсулінорезистентність). Багато років я приймаю Метформін, який мені прописує як Hausarzt, так і Diabetologen. Проте після деяких моментів я вирішила спробувати семаглутид, адже є усі показання. Спочатку я здала аналізи, відбулася консультація. Дози були малі, все робилося максимально поступово. Щомісяця потрібно було їздити до сусіднього міста, аби через дві години у черзі отримати черговий приватний рецепт на ці ліки. Чесно, витрачати час на рецепт за свої кошти мене бісило.Але завдяки добрій людині я дізналася, що домашній лікар також може виписати ці ліки, якщо є декілька наявних станів та показів. Наприклад, IMT (індекс маси тіла). Але раджу все одно йти до ендокринолога, здавати аналізи і отримувати "добро" від цього лікаря.Раніше колега мого домашнього лікаря заявила, що не може виписувати ці уколи і, мовляв, лише діабетолог може. Проте після звернення до мого Hausarzt, через декілька днів я отримала поштою рецепт. Також у ендокринолога я взяла безкоштовний рецепт на додаток, який дозволяє вести здоровий спосіб життя і контролювати успіхи та досягнення. В принципі, з цим класно впораються і смартгодинники зі смартфонами, але мені було дуже цікаво спробувати такий додаток.Увага! У жодному разі не рекламую і нікому не раджу займатися самолікуванням. Лише ділюся тим, що рецепти можна отримувати по-різному і економити свій час.

Oktoberfest 2025: враження та ціниЦе уже мій другий Oktoberfest. Без пива, проте з враженнями. Цього року людей було настільки багато, що двічі за два тижні людей переставали пускати до фестивалю через шалену тисняву.Насолоджуватися святом у таким умовах дуже важко. Усюди черги. Якщо минулоріч мені вдалося покататися на атракціонах, то цього року це було без шансів. Година очікування мінімум. Тому було вирішено просто насолоджуватися атмосферою. Людей гарних дуже багато: трахти неймовірної краси, що у дівчат, що у хлопців. Традиційне вбрання носять не лише місцеві, а й гості Oktoberfest і це настільки захоплює. З розваг було випробувано стріляння з рушниці (син обожнює), 10 євро. Також захотів на якийсь атракціон (6 євро), де треба ходити поверхами з перешкодами.З ласощів: риба у булочці дуже крута (11 євро), сосиска у багеті - 9. Горішки у кориці і цукрі - 10 євро, пряник - 10 євро. Ось такі ціни.Пиво випити без резервування вам надряд вдасться. Черги були просто неймовірні. Не було жодного Zelt, аби можна було зайти. Це, звісно, вразило. Пощастило, що через те, що прийшли раніше - відверто нетверезих людей було мало. Парковка - також проблематично, але нам вдалося знайти місце неподалік. Ціна - 10 євро.Взагалі круто жити недалеко від Мюнхена, до якого щороку спеціально приїздять десятки тисяч туристів, аби на власні очі побачити Oktoberfest.Чи були ви на цьому святі? Які враження?

Wandertag у Німеччині: корисна та приємна традиціяДекілька разів на рік (навчальний) у всіх школах Баварії проводиться Wandertag - екскурсія-прогулянка до місця, яке віддалене від звичайного місця перебування школярів.Зазвичай кожен класний керівник обирає місце, куди планує піти з класом. Як виявилося, існує декілька сталих маршрутів і зазвичай декілька класів йдуть разом. Це був мій перший Wandertag. Було декілька напрямків: струмок у годині пішки, місце у горах біля чеського кордону (їхати автобусом), квест у центрі міста, дитячий майданчику у годині пішки. Колега запропонував піти разом, то ж маршрут планувати не довелося.Йшли годину до гарних краєвидів крізь ліс, потім грали у футбол, відпочивали. Згодом дорога назад до школи. Майже чотири години тривали мандри.Діти питали, навіщо такий день. Але потім подумали разом і дійшли висновку, що такі дні потрібні для перезавантаження мозку. Аби відпочити від навчання, побачити красу навкруги та добре втомитися, аби солодко відпочивати.Радію, що такі вилазки є дуже частими у німецьких школах і діти, і не тільки, люблять їх та чекають на нові пригоди.Чомусь не можу пригадати таких днів у школі у своєму дитинстві...

Боротьба за зарплатню: ніхто не прийде і нічого не зробить для вас, ані на батьківщині, ані на чужиніХочу цим дописом підтримати усіх, хто відстоює свої права та бореться за справедливість, неважливо де. Вдома в Україні я також була активною і завжди відстоювала свої права, навіть, коли було потрібно боротися з дрібною корупцією чи недотриманням законів. І у мене ніколи не було думки чи омани, що десь існує оаза, у якій усе ідеально. За три роки у Німеччині не було і місяця, коли б я не боролася з системою, помилками. Звісно, за кордоном боротися складніше, проте не значить, що не потрібно. Проте існують люди, які впевнені, що їм усі винні (причини різні - вік, почесний ступінь, наявність букетів хвороб чи діагнозів). Так ось - ніхто, окрім вас, не зробить для вас нічого і не допоможе. Розраховувати можна і потрібно лише на себе.А що у мене? Мені нарахували зарплатню неправильно. Я нарахувала у квитанціях (їх дві) у кожній по три помилки мінімум (дати початку контрактів, кількість годин). Доки знайшла контакт Ansprechpartner, доки донесла, що саме сталося. Дуже сумно, що якщо ти ауслендер, то спочатку тобі будуть казати, що ти помиляєшся, не розумієш, не правильно зрозумів і так далі. Проте як тільки у хід піде доказова база і помилки виявляються не твоїми, а їхній масштаб вражає, тоді одразу інша риторика. І завжди пам'ятайте: телефонна розмова нічого не значить без документальних доказів. Наприклад, після розмови я написала листа, у якому подякувала за милу бесіду, письмово написала про усі помилки, які мене хвилюють і занотувала обіцяне Ansprechpartner письмово. Звісно, не забула прикріпити документи, у яких було позначено помилки (як учІлка, не інакше).Більш за все прикро, що більшість погоджується на помилки та несправедливість, лише через погане знання мови та незатишне відчуття прибульця-чужинця. До речі, я хотіла лише з'ясувати, що і як, звісно, не сварилася чи обурювалася, лише уточнювала. 10 хвилин мені доводили, що я альбатрос чи стул, лише коли стало зрозуміло, що ці доводи абсурдні, розмова набула рис конструктивності.Родзинка на кексі - усі зміни у зарплатні, також і змінений податковий клас, відбудуться лише з жовтня. Тобто, тобі дадуть декілька копійок, а ти чекай на перерахунок місяць. І це у кращому випадку. Як у вас із боротьбою та справедливістю у цьому світі?Ваша Тіма з мінус кілограмом нервів та сивим пасмом волосся😁

Kennenlerntage im Gymnasium: яскрава традиція у шкільній системі Німеччини Усім привіт! Хочу розказати про цікаву традицію в гімназіях Баварії. 16 вересня п'ятикласники пішли до гімназії, а вже на цьому тижні вирушили у подорож. Насправді, ця традиція дещо нова, проте вже встигла стати улюбленою. Kennenlerntage - це дні знакомства, коли п'ятикласники разом з класними керівниками вирушають до будинку на природі, де у неформальній обстановці знайомляться між собою. Батькам надсилають докладний розклад цих днів: діти їдять три рази на день, трохи вчаться, гуляють та грають. Проживання у кімнатах по чотири особи, сусідство обирають перед поїздкою. Батькам також надсилають лист з переліком усього необхідного і того, що брати не слід (ножі, іграшки у вигляді зброї). Можна взяти із собою ігри та книги.Подорож на три дні коштує близько 200 євро. Діти приходять до гімназії і звідти з речами їдуть на базу. Через два дні повертаються до гімназії, де до 13 знаходяться там, доки батьки не заберуть.Розкажіть, чи є такий досвід у вас, чи сподобалося дітям, як усе пройшло?Для мене це дуже дивно і важко, як і дитині, адже за 10 років ми ще не розлучалися, проте вважаю такий досвід дуже корисним для дітей.

Інтеграційні класи: особисті спостереження й думкиЗ вересня мій кар'єрний шлях трохи змінився: окрім викладання у Grundschule, додався інтеграційний клас у Mittelschule з класним керівництвом. Окрім цього я проходжу практику у Mittelschule і можу на власні очі побачити, як відбувається викладання предметів для школярів.Першим, що я зробила у класі, провела тестування і одразу запропонувала директору перевести тих, хто має бажання та необхідний рівень німецької до регулярних класів. Потім виявила ще декілька учнів, які могли б спробувати себе у звичайних класах, проте не всі мають бажання. Як на мене, інколи краще піти у клас "нижче" за віком, але у німецькомовне середовище, що буде лише сприяти процесу засвоєння мови. Зазначу, що йдеться про тих учнів, у яких вже є базові знання.Чому я так вважаю? Адже, наприклад, у п'ятих класах діє методика навчання, схожа на ту, що є у Grundschule: чимало ігор, матеріалу не багато, а ось часу на його опрацювання достатньо. Тобто, нічого страшного нема. Завдяки тому, що класи невеликі, є можливість допомогти кожному учню, плюс, часто на уроках присутні асистенти вчителів.Звісно, для дітей, які нещодавно прибули до Німеччини чи не мають базових знань, - інтеграційні класи є необхідним етапом вивчення мови. Таким чином виходить, що діти з базовими знаннями "засиджуються" у таких класах і лише уповільнюють свій прогрес, а ось нові учні - коли є бажання і необхідність у знаннях - здобувають ці базові знання.Моя порада: мотивуйте дітей до вивчення мови, вчіть разом з ними. Пояснюйте, що це необхідна міра для власного комфорту, а не покарання. І давайте дітям можливість пробувати навчатися у звичайних класах, а не думати, що краще бути в інтеграційному, ніж, наприклад, повторити ще один рік чи піти на клас нижче, проте у звичайний клас.Які ваші думки та досвід щодо інтеграційних класів?P.s. Мобільні телефони ніхто не здає, адже усі виховані і це не потрібно. Але для іграшок (які використовуються під час уроків) ця скринька прекрасно пасує😂