Maya Khodyreva

Про карму світла💫Коли активізувала практику: саме почала більше кармічити, смайл медитувати.Графіки поступово перестали діяти. Тобто їх публікували, але світло майжеиперестали вимикати... максимум на 2-3 години протягом доби не було.Я трохи "розслабилась", а точніше перемикнулась, бо в сансарі в нас купа проблем... завжди є що кармічіти. Завжди є справи (готуємо АСІ 8 в Києві, ТТ 3 курс по медитації для викладачів, де я викладатиму 1 урок, також готую практичне заняття про прихисток ... )Сьогоднішня ніч.. не пам'ятаю скільки мантр читала, прихистку скільки брала.... провалюючісь в сон і прокидаючись....Ніччю і вранці світло ще було. Зараз нема... за графіками 17 годин без світла має бути, а ще й пишуть що аварійні якісь застосують...Тож настрій одразу вниз... а я збиралась йти о 15.00 у студію танцювати... робити перші кроки щоб почати потім живі МК в Хмельницькому...Ну що ж...Кармічімо і світло, і все що треба... тепло (у нас є, але треба перезасівати і множити бо багато в кого нема)... і танці, і розвиток сина.Завтра у нас в GoalLab запланований зідзівн... бо вирішила спробувати формат майстер-маінду, а не особисті зідзвони.Так, як мені хотілось, щоб підлітки самі зідзвонювались, поки виглядає не ефективним бо незручно їм. Навіть за наявності шпагалки як зідзвін проводити їм складно, дивно і незручно.Тож потрібна модерація зідзвонів. Це народилося із спостережень, і розмов з обома хлопцями.Перший зідзвін я робила сумісний, думала познайомляться і далі почнуть все самі... типу підлітки хочуть у всьому самостійності то і зідзвони захочуть робити самі... Але реалії інші. Бо тут не просто поболтати, а кармічні зустрічі, допомога один одному... взагалі і дорослі часто губляться як це робити. Тому в Goal Lab буде зараз формат майстермаінду, зустрічі з моєю фасилітацією.Такі спостереження, новини... життя...Піду писати свої фрірайтинги та медитувати... а потім на танці.І... карму світла вже трохи підсіяла сплативши невеличкий рахунок нужденним.Як ви? Як ваша субота?

АРХІТЕКТУРА, ТАНЕЦЬ,ТИ Була на вечорі архітектури Хмельницького.Для мене архітектура це ерос форми.Попри загальну назву "нерухомість" для мене архітектура — не стоїть.Вона відбувається, живе, звучить, резонує.І впливає на нас — не зважаючи віримо ми в це чи ні, помічаємо чи ні. Кожен об'єкт на нас впливає, особливо такий значущий і вагомий як архітектура.Тому я іноді практикую танцепрактику біля будівель, споруд - так само як і біля природних об'єктів. Бо це несе цікаві послання, цікаві відкриття і новий досвід.Одна архітектура дає силу, інша — ніжність.Десь з’являється романтичний вайб,десь — структура і зібраність,десь — тепло повсякдення.Архітектура може розширювати. Може звужувати. Може окрилювати.А може заземлювати — і це теж важливо відчути. Бо тоді ти вірно відчуваєш місця трансформацій, місця де тобі добре жити, місця що тобі точно не підходять... місця, в яких ти можеш отримати натхнення, силу... а може спокій, тишу і заземлення...Старі особняки навіюють неспішний романтичний ритм балів, тихі кроки, погляди, паузи.Старі п’ятиповерхівки — випромінюють тему рівності, базового прихистоку, простоту, рахування ресурсів.Усе це впливає на нас...Це так само як в танці одне діло танцювати у зручних треніках, інше в стильний чорній сукні, зовсім інше в романтичній спідниці з воланами та рюшами...В кожному випадку різний вайб, рух, почуття, настрої і інші дії та інші сюжети. По суті змінюється не лише рух. Змінюються наші можливості,варіанти вчинків,почуттів, вектор думок. Мені взагалі було цікаво глибше торкнутися архітектури Хмельницького.Яка її основна риса?Яка в неї вібрація?Бо як на мене це дуже дивне місце. В чомусь несуразне, в чомусь красиве, в чомусь дуже дуже дивне (одні стім-панкові скульптури чого варті)На зустррічі авторка показувала свої акварельні роботи - архітектурні памятки Хмельницького. Я подумала: було б класно, якщо б витягнути акварель із будинком —як метафоричну карту.Відчути його послання.І тут — художниця наприкінці вечора дарує кожному учаснику по листівці.Вау.Я зроблю танцепрактику з цим дивним будиночкомі маленькою історією, написаною на звороті.Насправді танцепрактика біля архітектурних об’єктів —це окрема магія.Колись розповім. Вам цікаво?#танцепрактикаАвтор акварельних робіт Юлія ТрімасоваЇї інстаграм👇https://www.instagram.com/khmelnitsky_architecture_cards?igsh=bzZmOTJsN2YzbXFz

До речі GoalLab (дгарма-проект для підлітків) Я вирішила присвячувати і своїй меті.Ну щоб з однієї дії було купа користі 🤩💫. Така я хазяйновита - один процес, а користі щоб було неймовірно багато 😄💰💰💰💰💎💎💎💎Сісти і розписати собі дослідження стосовно своєї цілі через коучінг алмазної мудрості в мене руки не доходять. А от коли я коротко розписала ці шаблончики хлопцям в GoalLab на перші 2 тижні... а потім допомогла сину розібратись з цими питаннячками. Я подумала... ммм... дай-ка я паралельно з ними теж буду усе це робити. Бо в мене також є своя мета... тож я і навчаю хлопців, і вирішую свою мамську проблему допомогти сину в житті, навчанні, оеалізації)... і ще кармічу собі на свою мету по реалізації саме йога-танцю, ну і головне вишу мету = два, три.. чи чотири в одном 🔥 Ну і звісно певні зрушення я почала спостерігати і в себе.Хотіла написати протякісь з них... І одразу трохи голова закружилась про які зрушення написати? Бо вони як гарні намистини наче і маленькі, але їх багато і вони почали створювати велике нове намисто - реалізації задуманого.

"НЕ ТІ МЛИНЦІ...😡🤬🥵"Вчора купила млинці.Не ті, які просили — схожі. Бо саме тих не було.Подала на вечерю.Їмо. Смачно. Усім смачно.І тут до мене раптом вривається спогад — років так 6–7 тому їм млинці "не ті".Я тоді попросила чоловіка купити певні млинці.Він приніс не ті.Боже… яке в мене було незадоволення на обличчі.Образа.«Я ж просила. Я ж казала».Він стояв розгублений."Ну, переплутав... ну буває... Спробуй, може ж сподобаються…»Я посмажила Спробувала.В принципі — смачні.Але ж як це — змиритися, що не ті купив?Купив не ті → значить не думав про мене → значить не любить.Хай бачить, що я незадоволена. Краще запамятає, щоб купувати ті, що треба!!Від цього спогаду мої очі повільно полізли на лоба...👀👀👀 Дуууже дивно згадувати: ті "не ті" млинці були смачні. Але потім спеціально їх не купувала, щоб, не дай Боже, не запідозрив, що вони були ок.І ніхто їх більше не купував. При цьому я не була істеричкою, абьюзеркою, злою.В основному я була хорошою, співчутливою. Але із такими підвивертами також.І от учора раптом яскраво усвідомила:Ого… як сильно я змінилася.У мене більше немає «не тих млинців».Немає цього: «не купив = не любиш».Я більше взагалі не дивлюся на світ крізь ці призми.Я більше так не поводжуся. І головне - я більше ТАК не відчуваю світ і події навколо себе...Цього в мені нема. Я - вільна.Чи треба сказати наскільки сильно виграла я і мої близькі, від того що ці підвиверти у мене зникли?Яке ж це щастя — більше не жити так,не страждати так,не робити боляче через такі дурниці собі й близьким.Це не сталося саме по собі.Я працювала над цим.Спочатку через езотеричні знання.Потім через психологічні практики.Потім — два роки щотижня вела мінігрупу,де ми разом вчилися знищувати карму гніву.Два роки поспіль!!! Регулярно!В моменті часто здавалося, що нічого не змінюється... сварки, незадоволення, біль стосунків були... ніби все залишалось...Але ні... зерна поступово згладжували моє життя, мої почуття, і дозволяли мені сіяти нову карму, нові стосунки.Де "не тих" млинців в принципі більше не існувало.А потім... Ого... Ого... потім я змогла через накопичені зерна допомогти багатьом не втратити вчення, коли в 2022 від болю та гніву, люди захлинались... я знайшла цей стрижень в собі, і стала опорою іншим...Тож мої співчуття, доброта значно трансформувались і виросли... стали такими, що я навіть не могла подумати що ТАК МОЖЕ БУТИ. Хоча я предметно не працювала над співчуттям. Я працювала над гнівом.Оце видіння, за вчорашньою вечерею промайнуло за хвилину... але я побачила все повною мірою, з подіями, маленькими змінами на початку і з величезними змінами зараз через якихось 6-7 років... зовсім зовсім інша я і інші мої можливості.Тож, так — ми змінюємося.Дуже. Дуже сильно.Те, що раніше здавалося:«Ну я така є. Це моя риса характеру. Що поробиш»,виявилося порожнім.Нема зерна — нема й риси.І я страшенно щаслива.Бо та «риса» робила нещасними близькихі, в першу чергу, завдавала болю мені.Ображатися — боляче.Кривити обличчя — боляче.Жити в негативних емоціях — справді боляче.Свобода — не відчувати гнів, прекрасна! Ця свобода приносить в твоє життя більше щастя, більше сили творити щастя іншим і зцілювпти біль. Кожен може бути будь-яким... Я - це не "стала річ, не самосутня конструкція". Я = це те, які зерна розкриваються в мені.З кожною зерниною ми створюємо нову версію себе. Гіршу чи кращу..Я хочу накопичити зерен, щоб в цьому житті побачити вищу версію себе. Бо вона буде неймовірно щасливою і буде створювати неймовірно щасливий світ для кожної живої істоти. Я це побачила на оцій аналогії з "не тими млинцями" 7 років тому... і мною зараз...#особисте #алмазнийшлях

Графік Хмельницького якщо що...У нас таке було не раз.Коли кармічні зерна буквально проламували реальність, яка не встигла переписувати прогнози)))Коли ми планували їхати на йога-танцювальний ретрит в Бакоту. Місяць дощів😱 а ми планували танцювати простонеба на мальовничих пагорбах... господар готелю вже сам нам писав: дівчата відміняйте, холодно мокро, багнюка... прогнози - ще місяць дощів буде.А ми практикуємо, я робила танцепрактики із кармічними зернами і шматувала дощові тучі... і що ви думаєте?Прогнози не змінились а ми їдемо. І буквально над нами сіре небо почало шматуватись... сірі тучі розходитись, сонячні промені лупити великими стовбурами на мокру землю. Коли ми приїхали - небо було ясне. Ніч просто неймовірно зоряна. Прогнози висіли так само дощі... а над нами всі дні суцільне сонце... вся багнюка посохла, краєвиди шикарні... птахи співають, квіти квітнуть... на медитацію до нас прилетів лелека... прогнози не встигли змінитись по ним були весь час дощі, а у нас прекрасне сонце!

Останнім часом з захопленням дивлюсь на жіночні танці народів Кавказу.Які вони стильні, витончені. Яка там присутня гідність, м’якість, внутрішня сила без метушні.До речі, майстер-класи з цих танців в Україні зараз дуже популярні.І тут у мене виникло питання, яке не дає спокою:а що ж з українським народним танцем?Я почала згадувати те, що знаю — і в голові одразу спливають образи:яскраво, швидко, акробатично.Усі бігають, крутяться, стрибають.Дивитись — як на надможливості тіла, як на гімнастику, як на акробатику — так, ефектно.Але…щось мені важко повірити, що в народі так танцювали постійно.Середньостатистична людина без щоденних тренувань просто не може так “виплясувати”.Очевидно ж, що мали бути й інші танці.Більш побутові.Більш сакральні.Більш живі й доступні.Ну не може бути, щоб український танець зводився лише до бойового гопака і стрімких польок.Наші ж пісні — такі ніжні, поетичні, глибокі…Невже наші жінки не танцювали жіночні танці?Я починаю шукати — і бачу суцільний стереотип.Усюди — одне й те саме: найшвидше, найвище, найгучніше.І все.Інших українських народних танців я майже не знаходжу.Тоді беру до рук дослідницьку книгу про український народний танець(праця дослідника початку ХХ століття) —і вже в перших рядках читаю підтвердження своїх відчуттів:На сценах закріпилися видовищні виступи,більш схожі на циркову акробатику,ніж на ті танці, які танцювали в народі.Саме тому, пише автор, так важко сьогодні збирати по крупицях справжні— сакральні,— розважальні,— побутові,етнографічні танці та їхню справжню рухову лексику.Натомість маємо багато спрощеної “шароварщини”.Так…Українські танці, як і багато інших нюансів традицій українського етносу,виявляється, зовсім не так легко знайти.Я продовжу читати цю книгу.Можливо, мені вдасться віднайти хоча б сліди того, що я шукаю.Бо не вірю,що в Україні не було ніжного жіночого танцю.Просто не вірю.

Я закохалася в цю поезію на одному з Лам Римів Геше Ла.Це не була ні основна, ні допоміжна лекція.Він просто запросив нас до читання…і в моєму серці сталося диво.Іноді, у надзвичайно складні часи, я повертаюся до цього твору мистецтва.І щоразу все моє єство, все серце тремтить від дотику до чогось вищого —чогось, що торкається мене дуже тихо і дуже глибоко.Я переклала цей текст українською.Записала аудіо.Іноді я його вмикаю і слухаю.Іноді читаю очима.Іноді — вголос.Сьогодні в мені є нездоланне бажання прочитати його вголос як молитву.Як запит.Як прохання до вищих сил допомогти нам.Це — присвята добрих вчинків Майстра Шантідеви.Коли стає важко.Коли біль, який я бачу у світі, починає зашкалювати.Коли відчуваєш безсилля допомогти, бо розтягнутись на весь світ не можеш... - я відчуваю потребу згадати свої найпотужніші добрі вчинкиі присвятити їх так, як це робить Майстер Шантідева.🕊 Сьогодні о 12:15 за київським часомя читатиму цю присвяту вголос.Якщо вам це резонує — приєднуйтесь.Ця практика з читанням займе десь 35 хвилин)Згадаємо свої добрі вчинки.І присвятимо їх рядками поезії Майстра Шантідеви.Якщо не можете бути зі мною онлайн —ви можете зробити це самі, у свій час: згадати найтепліші, найщиріші свої вчинкиі присвятити їх, прочитавши цю неймовірну присвяту.Текст присвятиМайстра Шантідеви👇👇👇https://docs.google.com/document/d/1sIXzN53A5E9qu_gTRWh5mefhDy--qGpa1pnW0foDyzA/edit?usp=drivesdkАудіо, яке я зачитала і записала пару років тому👇👇👇https://youtu.be/DJbLpsUzQe8?si=YzoyiaSdSL1FdwZf

Тааак... тут мене питають і домашні що я таке особливе слухаю... типу якась класна музика і для них. А я зациклила цей трек...Неймовірно резонує зі мною зараз...І... зробила переклад... вау...Да ми іноді відчуваємо резонанс навіть не знаючи слів Ось переклад пісні.Дихай глибоко під прадавнім небом,Відчуй коріння там, де спочиває тиша.Ріки гудуть,Камені відповідають,Шепочуть у відповідь,Земля не загине.ОоооЗціли мене зараз,Звучать чаші —Покажи шлях,ОоооБіль все ще є,Вітер заспіває,Звільни ланцюг,Попіл падає,Та насіння все ще росте.Місяць — як барабан,Зірки покажуть шлях.Пальці торкаються шрамів унизу,Познач шлях,Відпусти тіні,ОоооЗціли мене зараз,Дзвіночки заспівають,Я дозволю,ОоооЗапали вогонь,Прадавні вітри кличуть моє ім’я.Дерев’яні ґуркіти струшують вагу часу,Наклич заклинання —Слова не римуються.Відлуння зростає,Скелі вирівнюються,Відчуй пульс —Земля моя.Дихання гір,Мороз видихає,Гарпі кричать,Темрява відкривається,Хвилі розіб’ються,Буря пливе,Стримай бурю —Дух перемагає. А ось і вона 👇https://music.youtube.com/watch?v=RpdqWoBq63s&si=N3BebP8-Y6hxh_TPДоброї ночи всім хто не спить🌷🙏❤️

Сьогодні після новин, графіків... а також сильних інсайтів, усвідомлень і внутрішньої роботи я відчула ще дещо дуже важливе.Дати прямо зараз місце моїй слабкій жіночій частині.Тій, яка: — втомилась вигрібати— не вивозить складнощі— більше не хоче ладнати і тримати весь цей трешняк— хоче розказати як їй важко, як вона втомилася, поплакати в моєму серці, і відчути що я її чую і обіймаю, і приймаю...У цій частині теж є сила.Вона вразлива. Тонка. Щира. Жива.Щоб мати справжню, глибоку силу — важливо давати увагу всім своїм частинам, а не тільки тим, що «справляються».Тому зараз я пішла в йога-танець, де через мене танцює: ніжна, вразлива, стомлена я-жінка.Не ідеальна. Не зібрана. А та, що плаче... та якій страшно...І це неймовірна насолода —дати цій частині бути,проявлятись,дихати,рухатись так, як вона це відчуває.Так народжується цілісність.Так ми перестаємо ламати себе зсередини.Запрошую:якщо у вас теж є така внутрішня частина —Запросіть її зараз танцювати, дайте їй все своє тіло для проявлення. Потанцюйте під цей трек. Допоки відчуєте - достатності цього прояву.Дайте їй місце.Дайте їй голос.Дайте їй рух.Бо ця вразливість, ця «слабкість», ця щирістьнасправді дарує нам нову, глибшу особисту силу жити та дихати.🤍🌷🙏Ось цей трек👇https://music.youtube.com/watch?v=QWli1LNkWZ0&si=LR5ER8zQ1c09AbELПереклад пісні в коментарі до посту#танцепрактика

Отже який проект неочікувано стартував в мене?👇👇👇⬆️ Goal LabЯ давно мріяла про програму для підлітків.Таку щоб допомогла їм зорієнтуватися в житті, зрозуміти "хто я", що хочу насправді, як провести із користю та цікавістю старші класи школи.В наш час професії змінюються із шаленою швидкістю, як в такій тотальній невідомості обирати професію, напрямок? Я, як мама в розпачі...Час від часу про це говорила з іншими, хотіла надихнути щоб така програма з'явилась... навіть міркувала, як створити її самій. Але в мене не було на це ресурсу.І от буквально за 5 днів я раптом створила програму, чітку логічну по структурі, із важливими речами для підлітків... і ще й надала їй легкого звучання. Так, щоб було цікаво і зрозуміло підліткам.В програмі застосовані шикарні інструменти КАМ (коуч алмазної мудрості із діагностикою карми та крутим способом вірної постановки цілі)Ця крутезна програма склалася раптом "сама" :)Квест-лабораторія на 18 тижнів, з цікавими завданнями, з опануванням кармічних знань і практиками, які допомагають підліткам покращити одну сферу життя — навчання, а через неї — розуміння себе і створення зерен для легкого входу у доросле життя.Чи мріє підліток про "доросле життя", "роботу", "відповідальність"... - не кожен :)Тому я вибудовувала месседжи так, щоб цей напрямок зміг стати цікавим та бажаним без тиску чи страшилок.Підлітку не цікаво, коли йому кажуть: “Якщо не зробиш, буде погано” або “Треба думати про майбутнє”.Багато підлітків і їхніх батьків зараз відчувають розгубленість, страхи, перенавантаження:— навчання непросте, пояснення складні /хімія, фізика.../— хтось в онлайн-школі, хтось виїхав за кордон, хтось бігає по бомбосховищах— війна, страх, невідомість— доросле життя здається неймовірно далеким і страшним.Що насправді може допомогти? Тільки знання карми і практика створення реальності.Отже я розробила таку квест-лабораторію для підлітків і вже запустила її. Всього 18 тижнів :)Перший тиждень — тема «Стоп. Чого я хочу насправді?»Ніяких великих цілей і ніякого “треба стати кимось”.Просто зупинитись, вийти з автопілота і чесно роздивитись, що реально важливо, що відгукується.Через письмові завдання підлітки помічають:✍️ де їхнє “моє”, а де “треба”✍️ що робить навчання зрозумілим і легким✍️ де починається їхній власний вибірІ раптом помічають, що з’являється вибір, ясність і легкість.Трохи дивно, трохи магічно, але класно працює.Просто ділюся тим, над чим зараз працюю для свого сина :)Мене тішить, що це виглядає як крок до керування своїм життям — без тиску, без моралі, просто через експеримент.І я сама теж іду в цей експеримент :)