"НЕ ТІ МЛИНЦІ...

😡🤬🥵

"Вчора купила млинці. Не ті, які просили — схожі. Бо саме тих не було. Подала на вечерю. Їмо. Смачно. Усім смачно. І тут до мене раптом вривається спогад — років так 6–7 тому їм млинці "не ті". Я тоді попросила чоловіка купити певні млинці. Він приніс не ті. Боже… яке в мене було незадоволення на обличчі. Образа.«Я ж просила. Я ж казала». Він стояв розгублений."Ну, переплутав... ну буває... Спробуй, може ж сподобаються…»Я посмажила Спробувала. В принципі — смачні. Але ж як це — змиритися, що не ті купив? Купив не ті → значить не думав про мене → значить не любить. Хай бачить, що я незадоволена. Краще запамятає, щоб купувати ті, що треба!!Від цього спогаду мої очі повільно полізли на лоба...

👀👀👀 Дуууже дивно згадувати: ті "не ті" млинці були смачні. Але потім спеціально їх не купувала, щоб, не дай Боже, не запідозрив, що вони були ок. І ніхто їх більше не купував. При цьому я не була істеричкою, абьюзеркою, злою. В основному я була хорошою, співчутливою. Але із такими підвивертами також. І от учора раптом яскраво усвідомила:Ого… як сильно я змінилася. У мене більше немає «не тих млинців». Немає цього: «не купив = не любиш». Я більше взагалі не дивлюся на світ крізь ці призми. Я більше так не поводжуся. І головне - я більше ТАК не відчуваю світ і події навколо себе...

Цього в мені нема. Я - вільна. Чи треба сказати наскільки сильно виграла я і мої близькі, від того що ці підвиверти у мене зникли? Яке ж це щастя — більше не жити так,не страждати так,не робити боляче через такі дурниці собі й близьким. Це не сталося саме по собі. Я працювала над цим. Спочатку через езотеричні знання. Потім через психологічні практики. Потім — два роки щотижня вела мінігрупу,де ми разом вчилися знищувати карму гніву. Два роки поспіль!!! Регулярно! В моменті часто здавалося, що нічого не змінюється... сварки, незадоволення, біль стосунків були... ніби все залишалось... Але ні... зерна поступово згладжували моє життя, мої почуття, і дозволяли мені сіяти нову карму, нові стосунки. Де "не тих" млинців в принципі більше не існувало. А потім... Ого... Ого... потім я змогла через накопичені зерна допомогти багатьом не втратити вчення, коли в 2022 від болю та гніву, люди захлинались... я знайшла цей стрижень в собі, і стала опорою іншим... Тож мої співчуття, доброта значно трансформувались і виросли... стали такими, що я навіть не могла подумати що ТАК МОЖЕ БУТИ. Хоча я предметно не працювала над співчуттям. Я працювала над гнівом. Оце видіння, за вчорашньою вечерею промайнуло за хвилину... але я побачила все повною мірою, з подіями, маленькими змінами на початку і з величезними змінами зараз через якихось 6-7 років... зовсім зовсім інша я і інші мої можливості. Тож, так — ми змінюємося. Дуже. Дуже сильно. Те, що раніше здавалося:«Ну я така є. Це моя риса характеру. Що поробиш»,виявилося порожнім. Нема зерна — нема й риси. І я страшенно щаслива. Бо та «риса» робила нещасними близькихі, в першу чергу, завдавала болю мені. Ображатися — боляче. Кривити обличчя — боляче. Жити в негативних емоціях — справді боляче. Свобода — не відчувати гнів, прекрасна! Ця свобода приносить в твоє життя більше щастя, більше сили творити щастя іншим і зцілювпти біль. Кожен може бути будь-яким... Я - це не "стала річ, не самосутня конструкція". Я = це те, які зерна розкриваються в мені. З кожною зерниною ми створюємо нову версію себе. Гіршу чи кращу.. Я хочу накопичити зерен, щоб в цьому житті побачити вищу версію себе. Бо вона буде неймовірно щасливою і буде створювати неймовірно щасливий світ для кожної живої істоти. Я це побачила на оцій аналогії з "не тими млинцями" 7 років тому... і мною зараз...#особисте #алмазнийшлях