Maya Khodyreva

«А хто силуватиме тебе пройти з ним одну милю, пройди з ним дві»Евангеліє від Матвія, Нагірна проповідьПродовжую ділитись вченням яке іде мені через серіал "Обраний"Римські воїни, користуючись правом змушують учнів Христа нести їхні речі одну милю. Це відчувається принизливим, несправедливим. Та коли "принизлива" миля закінчується, і всі були готові скинути цей вантаж прямо на землю. Ісус продовжує іти і нести речі римлянина. Мовляв, ніхто не забороняє допомагати нести речі ще милю із власної волі, щоб допомогти. І в цьому моменті сенс ситуації і почуттів повністю змінюється... Перша миля була примусом., знущанням. Друга — вже свободою і красою душі.І саме тоді відбувається те, що мене вразило.Обличчя римлян змінюються. Вони самі частково забирають свої речі. Зникає насмішка. Розчиняється зверхність. На їхніх обличчях з'являється задумливість… і навіть відчуття доброзичливості.Перед щирою добротою серця починають танути.Для мене це не про слабкість і не про те, щоб дозволяти себе принижувати.Це про дивовижну здатність людини не дозволити злу визначати свою відповідь.Перетворити принизливе — на шляхетне. Перетворити образу — на творчість.Перетворити біль — на щось, що відкриває серця.Зараз це навіть одна з моїх улюблених практик - ставити собі питання:«Як те, що зараз мене пригнічує або ображає, я можу перетворити на прекрасне, як це перетворити на шедевр?»Цікаов, як свідомість спочатку брикається, а потім поступово перестає кружляти навколо болю, роздивляючись інші варіанти використання ситуації. Свідомість ніби розправляє крила. З'являються нові ідеї. Нові рішення. Нові сенси.А потім ти втілюєш їх у життя і раптом відчуваєш:«Вау… Це так красиво.»Мені здається, саме так ми поступово стаємо невразливими до поганого.Не тому, що його більше немає. А тому, що привчаємося майже все, що приходить у наше життя, перетворювати на прекрасне.Що, якщо те що ми проживаємо в собі як погане - насправді містить в собі скарб? На ретриті «Світ внутрішніх скарбів» ми будемо розкривати в собі важливі речі, через відпочинок, тишу, споглядання і творчість.Про ретрит тутhttps://t.me/+gU-nyjjkQQtjZDgyЩе кілька днів ранньої найнижчої ціни!

ЙОГА-ТАНЕЦЬ "ВІДКРИТА ФОРТЕЦЯ"11.07.26 (субота) 12.00Зерно не обирає вітер. Але воно обирає — прорости. 🌱З 2022 ми будували внутрішні фортеці, острови беспеки. захисту, щоб вистояти, адаптуватися і захистити життя... Прийшов час впустити в себе інші енергії. Переїзд — це не пауза в житті, а шлях власного розширення.Наша зустріч відбудеться в дуже влучному для цього місці - Оффенбург — Відкрита Фортеця. Місто, яке історично жило за ідеєю відкриття брам: будуванні своєї сили на гостинності, обміні та відкритості світу.✨ 11 липня (субота) — Живий Йога-танець в Оффенбурзі (Німеччина)Ми танцюватимемо танець інтеграції України та Німеччини, танцюватимемо йогу з вітрами.Це особлива практика на природі, біля лікувальних джерел.4 кроки нашої йога-практики:🏰 1. Рухова практика Фортеця — відкриття брам. Ми зазирнемо у свою силу і свідомо відчинимо брами серця назустріч новому простору.💧 2. Очищення. Йога-танець з вітрами, зняття блоків у проявленні, фінансовому достатку, реалізації.+ Лікувальне джерело. Ми приймемо ножні та дихальні «ванни» в лікувальних водах. Ця вода — частина практики не лише фізично, а й на рівні енергетичного тіла. Вона зцілюватиме душевні рани. А зцілюючи себе, ми зцілюватимемо світ.💨 3. Унесені вітром. Трансформація досвіду переміщення з однієї країни в іншу.🌸 4. Квітнення в саду Всесвіту. Інтеграція - вітер переніс нас сюди не випадково. Прийшов час відчинити свої фортеці, обійняти свою силу, дозволити собі жити на повну прикрашаючи те місце де ви зараз, і прикрашаючи сад всесвіту вцілому.При собі треба:👉Килимок для йоги👉фляга води👉панамка👉одяг зручний легкий в якому добре рухатись (можна широкі сукні або спідниці👉купальник і рушник (раптом буде можливість окунутись повністю)⛳️Геолокація місцяhttps://t.me/c/4294201826/41Як добратись громадським транспортомhttps://t.me/c/4294201826/58

Нещодавно прочитала книгу «Один в океані».Це історія Станіслава Курилова — людини, що заради свободи стрибнула з корабля посеред океану й три доби пливла до берега.В цій книзі мене багато чого вразило. Але поки розповім про одне:ЯК ця людина практикувала йогу. Йога в СРСР, в ті часи була майже під забороною. Книги передавали самвидавом. Люди збиралися потайки. Якщо їх викривали, могли оштрафувати, дати публічної догани або навіть примусово направити до психлікарні.І все одно люди збирались разом, займались читали книжки, знаходили вчителів (тих, хто знав більше ніж інші) і практикували шукаючи той особливий шлях до щастя.В своїй книзі Слава неодноразово пише, як він хотів би мати вчителя, бо відчував що поза словами та картинками асан - є щось набагато глибше. Те, що можна отримати лише від вчителя у живому полі практики.Сьогодні в інтернеті ми можемо знайти різні йоги, з класними вчителями що детально розповідають про йогу, асани... Але як і слова з книжок, так і слова у відео - не дають того, що дає практика з викладачем в живому просторі.Це простір, у якому починає змінюватися не лише тіло, а й спосіб бачити себе, свої можливості, свій світ. Отже такі простори і сьогодні — рідкість. У нашій лінії наступництва йоги Нігуми були неймовірні живі ретрити, які проходили раз на рік у Туреччині, ще кілька — в інших країнах. В Україні кількаденних ретритів із глибоким зануренням у цю практику та вчення не було.Ми з Оленою вирішили створити такий простір не за тридев'ять земель, а тут у нас в Україні, на мальовничій Хмельниччині, на березі Дністра.Глибокі трансформацій важко запустити не виходячи з звичайного життя. Буденні справи постійно повертають нас до звичних ролей, звичних реакцій і звичного уявлення про самих себе.П'ять днів особливого життя — це небагато.Але цього достатньо, щоб зробити реальний крок в новий особливий світ.Фізично — опинившись серед пагорбів, води, тиші та широких просторів місця духовної сили.Внутрішньо — дозволивши собі пожити в іншому вайбі: коли метафори і вчення оживають, і ви пірнаєте в цей контекст не на словах, а наживо.Якщо вам відгукується йога Нігуми, або може ви вже її викладаєте — якщо вам близькі творчість, вчення, отримання нового живого досвіду і прагнення до справжнього щастя, запрошую вас приїхати.Можливо, саме цей ретрит стане для вас новою точкою відліку, з якої багато що почне відкриватися глибше.Про ретрит тут"Світ внутрішніх скарбів"5 днів наприкінці серпня👇https://t.me/+gU-nyjjkQQtjZDgy

Знайти недоліки і знецінити можна усе, навіть зустріч з Ісусом чи Буддою.Сцена з серіалу ОбранийПодвір’я Храму. Полудень.Навколо Ісуса учні та звичайні люди. Він щойно сміявся разом із ними, тримаючи в руках шматок хліба. Осторонь - група фарисеїв. Один із них з поглядом презирства:Фарисей:І це — Той, за ким ідуть тисячі? Це Той, кого пошепки називають Месією? Весь у пилу, руки в мозолях, як у теслі. Месія прийде в славі, Його велич змусить народи тремтіти! Він сидітиме на троні, а не їстиме хліб із грішниками! Ти геть не Той, на Кого ми чекаємо.Ісус:З ким мені порівняти вас, вчителі закону? Ви схожі на вередливих дітей, які сидять на ринку і кричать: «Ми весело грали на сопілці, а ви не танцювали. Тоді ми завели сумних пісень - ви не ридали». Вам не догодиш, бо справа не в музиці. Справа у ваших серцях.Фарисей:До чого тут дитячі ігри? Ми говоримо про святість!Ісус:Прийшов Іван Хреститель. Він не їв хліба, не пив вина, жив у пустелі, носив одяг з верблюжої шерсті й закликав до покаяння. Він постився так, як ніхто з вас. І що ви сказали? - «У ньому біс, він божевільний, якого не варто слухати».Потім прийшов Син Людський. Я не ховаюся в пустелі, приходжу на весілля, розділяю трапезу з людьми, радію, співаю, танцюю бо Царство Боже вже тут, серед вас! І що ви кажете тепер? «Він ненажера і чаклун, друг митників і грішників! Порушує суботу і не постує!»Фарисей:Закон вимагає суворості! Добрий вчитель не стане опускатися до...Ісус:Ні. Справа не в Законі. Правда в тому: хто б перед вами не постав — ви це знецінете. Якщо Бог приходить у суворості й пустельному плачі Івана — ви відвертаєтесь, бо це занадто дико для вашого комфорту. Якщо Бог приходить до вас із милістю, радістю як Я — ви знову відвертаєтесь, бо це занадто просто і ламає ваші уявлення про велич.Ви не прагнете Месію. Ви прагнете дзеркало, яке підтвердить вашу високу думку про себе.——-Для мене цей епізод про непомітну внутрішню зарозумілість, Коли я начебто шукаю диво, винятковість, знаки. Але коли стикаюся із цим - знецінюю і сумніваюсь. Типу: о, просто поталанило, просто збіг, ну не такий вже й особливий випадок, ну вчення просто викладають, ну просто класна тусовка, ну просто класний ретрит.... ну.... ну... ну...Я реально побачила - це не епічні фарисеї з книжки - це справжні живі частини мого розуму, які дивляться і не бачать, які слухають і не чують...... "ну просто ретрит" тут👇:https://t.me/+gU-nyjjkQQtjZDgy

«НЕ ВІДПУСКАЙ МЕНЕ БУДЬ ЛАСКА!» 💔🌊Серіал "Обраний" реально дає мені вчення, як еманація Вчителя. Багато сцен змушують зупинитись, подихати, передивитись, знов подихати, осмислити, відчути, поплакати... І записати Вчення, яке я отримала.Сцена: Петро та Ісус, ходіння по воді.Коли я дивилася цю сцену, у мене перехоплювало подих. Мене то трясло, то мурашило. Я знов і знов передивлялась і відчувала, бурхливе море вирує не на екрані й не в давній історії Петра... Цей шторм - в моєму власному серці.Це була історія про Петра, але водночас — абсолютно про мене.Біблейська передиісторія: на Петра звалилося горе — у його дружини стався викидень. Біль Петра переріс у глуху образу на Вчителя: «Чому Ти зцілюєш чужих, а мені, хто життя поклав на служіння, — не допоміг?!»Коли Ісус покликав його йти по воді, Петро зробив крок. Але біль, образи та затьмарення потягнули його на дно. В ту саму мить Спаситель простягнув руку, Петро схопився за неї з відчаєм, у якому злилися розпач, благання і радість порятунку: «Не відпускай мене, будь ласка...» І тиха обіцянка Ісуса у відповідь — бути поруч, тримати, не відпускати ніколи.Мій особистий відголосок вчення:Я дивилася на це і бачила себе. Бо коли я вивчаю мудрість, багато служу і намагаюся робити навіть більше, а потім бачу в своєму житті невдачі, проблеми, кризи — в мені прокидається такий самий Петро.Моє внутрішнє море починає штормити. Розум нарікає, гнівається й закидає простору: «Чому? Чому це відбувається зі мною, якщо я так стараюся?»Але крізь гуркіт емоцій я розумію: усе це — карма. Коли вона розкривається, у цьому немає вини Вчень чи Вчителів. Це проростання мого власного зерна. Беземоційне, без чийогось злого умислу чи спеціально вигаданих для мене тортур. Була причина — зійшов наслідок.Тоді ж нащо Вчення і Вчителі, якщо карма все одно сходить?І приходить фундаментальна відповідь.Вчитель — єдиний хто протягує руку, яка здатна тебе справді врятувати. Так, тобі страшно, тобі боляче, твій розум палає. Але тобі є за що вхопитися. У тебе є опора, щоб прожити цей шторм і стати сильнішою.Коли Петро хапається за руку Ісуса, він благає не про те, щоб море вщухло, не про вирішення своєї поточної проблеми... Він благає про зв'язок: «Не відпускай мене...»Наші погані зерна, образи, его, ментальні затьмарення — можуть легко збити нас зі шляху, кинути в саме жерло бурі й втопити. Самим нам із цього не вибратися.Тому так життєво важливо створити собі Вчителя, і триматись його. І так важливо кожного дня сіяти зерна — щоб Вчитель завжди був поряд. Щоб Він тримав мою руку крізь будь-яку темряву і ніколи, ніколи не відпускав, допоки я не досягну вищої мети....допоки я не досягну вищої мети.✨ Якщо цей текст відгукнувся у вашому серці, якщо ви теж відчуваєте потребу віднайти внутрішню опору посеред внутрішніх бурь — запрошую вас на ретрит «Світ внутрішніх скарбів».👇👇https://t.me/+gU-nyjjkQQtjZDgy

Фонове незадоволення іноді виснажує сильніше, ніж реальні проблеми.Наче все добре. Життя рухається. Справи робляться. Попереду — потік вчень, зустрічей, трансформацій. Я наче готова… а наче й ні.Вже кілька днів ловлю себе на дивному стані. Не сильна тривога. Не паніка. Не якась велика проблема.А ніби тихий низький бас, що безперервно звучить десь на фоні.Спека. Треба ще доробити список справ. А раптом щось піде не так без мене?А раптом щось піде не так зі мною?А якщо на кордоні доведеться стояти добу?А якщо не станеться те, що я запланувала?І взагалі… чому на фотографіях я виглядаю зовсім не так, як відчуваю себе всередині?Наче дрібниці.Жодна з них окремо не варта переживань.Але разом вони створюють фон, на якому жити стає важче.Сьогодні після обіду я відкрила щоденник обітниць. Мені випала обітниця приймати прихисток.І я подумала:"Добре. Яку тему взяти?Адже нічого критичного не відбувається. Є розуміння, що робити. Справи рухаються. Навіть відпочивати встигаю."І тут я випадково глянула на себе в дзеркало.«От блін… Волосся так і не пофарбувала.»У ту ж мить відчула, як тіло ледь помітно стиснулося. І раптом ця маленька думка почала підтягувати за собою все інше.Настрій просів.Погляд став важчим.Навіть прості справи почали вимагати більше зусиль.Я запитала себе:Що взагалі сталося?І відповідь була дуже несподіваною.Нічого.Зранку мене вже зачепила думка: «А раптом щось піде не так?»Годину тому — «Мені вже 46, а не 20. Деякі студенти у двадцять уже проходять курси ACI. Я ніби безнадійно запізнилася...»І раптом я побачила дуже дивну річ. Не сталося нічого поганого.Навпаки — у моєму житті зараз відбувається багато хорошого.Але всередині продовжує звучати ця фонова хвиля тривоги й невдоволення.І найцікавіше — я майже нічого з цим не роблю.Чому? - Бо звикла працювати з домінантними станами: проблема, досягнення, реалізація... А фонові стани здаються неважливими.«Ну є і є.»Але саме вони щодня забарвлюють значну частину життя.Саме вони роблять життя важчим і сумнішим чи навпаки щасливішим.Саме вони тихенько або підживлюють, або виснажують, сіють нові зерна перешкод.Прийшов інсайт:Ось на яку тему зараз варто прийняти прихисток.Мені потрібний захист від цього тонкого фонового стану тривоги й невдоволення.Бо життя вже відбувається.І воно набагато прекрасніше, ніж дозволяють побачити ці старі зерна.Я прийняла прихисток.І буквально в моменті стало помітно краще 🤩Хочу хоча б три дні уважно спостерігати за цим фоновим тривожним невдоволенням підчищати саме ці зерна.Бо це лише наслідок зерен, які колись були посіяні.І, можливо, саме вони найчастіше крадуть нашу радість. Не голосно. Не драматично.А майже непомітно.У вас буває так?Коли начебто все ок, але десь усередині постійно щось підгризає?

Крок 1. Скарб Довіри, підтримки і єдності: Спільний стіл щедрості на обід - та релакс від Олени. Перший скарб, який ми відкриваємо, — це відчуття безпеки, підтримки, турботи один про одного та єдності.Крок 2. Скарб ТВОРЧОГО САМОПІЗНАННЯ: Через практику в стилі плейбек-театру по темі вчення йогині Нігуми ми дістаємо скарб самопізнання — побачимо свої грані (від страху до Буддовості). Крок 3. Скарб ТИШІ:Доба Мовчазного відпочину. Телефони вимкнені. Ми знаходимо скарб ТИШІ та споглядання — бачимо світ як диво, занурюємося в духовну книгу, а вночі танцюємо під зірками особистий таємний образ.Крок 4. Скарб ЖИТТЄВОЇ СИЛИ:Внутрішній танець, що активує прану. Ми відкриваємо скарб своєї енергетичної сили та тонкого тіла.Крок 5. Скарб ІНТЕГРАЦІЇ: Фіксація інсайтів та присвята заслуг. Ми повертаємося додому з повними долонями власного золота, знайденого в собі.💃🏻ВІП-ПАКЕТІндивідуальна практика: «Таємний дар Нігуми»:Зв'язок із театральною виставою: Ми всі разом грали в плейбек-театрі історію Нігуми, ви вже торкались цієї неймовірної особистості - VIP-учасник вечорі іде отримувати її особистий дар віч-на-віч.Долучайтесь до групи Релакс-ретриту. Навіть якщо ви сумніваєтесь що зможете туди потрапити. Хтозна як виростуть ваші зерна ;)https://t.me/+gU-nyjjkQQtjZDgyДіліться з тими, кому це може бути цікавим 🌷

А що, як наше життя — це і є Епос? 🏛✨Я обожнюю архаїку та дивовижні історії минулого. Тиждень тому почала дивитися серіал про Ісуса й раптом упіймала себе на дивному відчутті.Спочатку дивилася історію як красивий стародавній епос: дива далеких століть ніби відокремлені від мене парканом часу...Стародавній одяг, пил доріг, глиняний посуд, кухня... Аж раптом — наче зсув реальності - 💥 Я побачила цю історію як «звичайну». Адже те, що для мене зараз виглядає як величний міф, для тих людей було абсолютною БУДЕННІСТЮ.Для рибалок (що стали апостолами відомими у всьому світі на 2000 років) НЕ БУЛО НІЧОГО ЕПІЧНОГО, щоб йти закидати сіті, бо це просто їхня щоденна робота. А після роботи, скинувши сандалі, відпочивати на своїй кухні — яка для них була такою ж сучасною, як наші кухні для нас👀👀Вони жили своє звичне життя. Аж раптом посеред цього з'явився Ісус!Він прийшов не з німбом і не з крилами, а як звичайна Людина. Але дав їм надзвичайні вчення. До рибалок він говорив мовою чудес із уловом. Так як зараз, наприклад мої духовні вчителі (Геше Ла, Марія і Пітер, Коні і Джон Бреді) дають знання про бізнес через кармічний менеджмент. Справжні вчителі завжди приходять у тому вигляді, який ми здатні сприйняти, і говорять про те, що релевантно нам тут і зараз.Тоді, в Юдеї, люди чекали на Месію-воїна, який підніме повстання проти римлян. Вони чекали зовнішню боротьбу. А вчитель навчав боротьбі внутрішній: розкрити серця і розум, щоб побачити істину, і перемогти страждання заради себе та інших. Наше життя зараз теж здається «типовим»... Але, можливо, колись у майбутньому про цей час будуть писати величні книги? Епос про часи українських бодгісаттв, які крізь надважкі випробування несли світло.✨ Епос — це не щось стороннє чи застигле в минулому. Наш шлях прямо зараз — це і є Епос.Варто лише дозволити собі поглянути на своє життя як на епос - усе оживає. Буденні справи наповнюються силою, глибиною, смаком і щастям. Ми починаємо бачити дива, героїчні виклики і рух до вищої мети. Ніщо не заважає нам творити свій епос сьогодні навіть в "звичайному" дні.Через цю призму супер-особливо почали розкриватися мої Йога-Танці 💃. Там оживають приховані сюжети, а кожне рухове проживання стає потужним кроком до трансформації.І навіть наш майбутній Релакс-Ретрит в Бакоті...Так, глибокий відпочинок і релакс — теж може бути епосом! Епічна історія буде проживатися нами через спостереження, релакс, акторські етюди, танцювальні практики. Великі історії — це не лише про героїчні битви. Епос — це коли людина обирає любов, обирає змінити себе на краще, обирає доброту і допомогу іншим. Погляньте на свій сьогоднішній день. На свою кухню, на свої щоденні справи. Який епос ви пишете прямо зараз? 👇📜✨Долучайтесь до групи Релак-ретриту. Навіть якщо ви сумніваєтесь що зможете туди потрапити. Хтозна як виростуть ваші зерна ;)https://t.me/+gU-nyjjkQQtjZDgy

Мені весь час здається, нащо окрема група йога-танцю в Хмельницькому... нас мало... і взагалі не знаю як довго я в Хмельницькому буду знаходитись, але я тут вже 4 роки )))Відчуваю що прийшов час все-таки зробити таку групу ЙТ саме по Хмельницькому. Навіть якщо нас мало :)Але ми тут, ми матимемо можливість обмінюватись фотками, відео-шматочками з занять.Дізнаватись за актуальні заняття, можливо обговорювати щось наше спільне йога-танцювальне ❤️Можливо хтось почне цікавитись ще, і потім долучитися до нас на живі заняттяОтже тепер в нас буде група для Хмельницького, до якої можна долучитись.Навіть якщо ви не плануєте поки брати участь в живих заняттях йога-танцю. Але вам цікаво доторкнутись до цього: дивитись як відбуваються заняття, дізнаватись за йогу, чакри, внутрішні вітри... цікаво про танці, творчість - що також можуть вести до досягнення цілей і вищої мети. То долучайтесь. Хтозна може одного разу ви захочете спробувати цей напрямок для своїх дгарма-практик🌷https://t.me/+aEdtLb1nxP42MmViУ нас вже є що подивитись і показати. Йога-танці простонеба, тематичні йога-танці, цікаві міркування, знання йоги (до речі я завершила рівень майстер з йоги з вітрами, і от на наступних вихідних починаю тічерський курс)

Йога-танець в Німеччині (м.Оффенбург)Дівчата що мешкають в Німеччині збираються приїхати на 1 день на цю зустріч.Якщо ви, друзі, знаєте кому це може бути цікавим то діліться цим оголошенням 👇11 липня (субота) - Живий Йога-танець в Німеччині в ОффенбурзіМи танцюватимемо танець інтеграції із Німеччиною та Україною. 💫Танцюватимемо йогу з вітрами.Прийматимемо "ванни' в лікувальних джерелах. Лікувальна вода також частина практики, не тільки фізично, а й на рівні тонкого тіла, зцілюватиме наші душевні рани. А зцілюючи себе ми зцілювптимемо і світ.Група зустрічі в Оффенбурзіhttps://t.me/+pNzYbcHKV_03ZTNiЗнаєте як цікаво відкривається для нас це місце?Оффенбург - перекладається як "відкрите місто", або "відкрита фортеця"В часи, коли фортеці будувалися для відокремлення, захисту, розмежування. Оффенбург жив іншою ідеєю - відкритися кожному хто сюди прибуває. Тому тут активно процвітала торгівля, прибували мандрівники, відбувалися інтеграції новоприбулих на ці землі.Оффенбург і зараз таке місто, де всі культури, всі народи живуть разом, і при цьому бережуть і діляться своєю культурою.Мама каже, що тут дуже багато різних народів, і часто в місті проводять фестивалі і презентації різних культур, і саме мета збереження, сінегрія, інтеграція всіх хто живе і прибуває на ці землі.Географія, історія топоніми (топонім - назви місць: міст, річок, гір) мають значення, вони несуть особливі ідеї і вібрації.У нас буде дуже класна жива практика, відпочинок, спілкувня. 🙏Ось мама зняла як виглядає місцина з лікувальними джерелами.👇