🔥Знаємо, перевидання книги «Історії про людей і тварин» Міленко Єрґовича ви дуже чекали. І саме на Книжковому Арсеналі ви вже зможете придбати нове видання «Сараєвські “Мальборо”», твір, що було включено в збірку «Історії про людей і тварин». «Кицька людина пес», інший твір зі збірки, також буде перевидано. Очікуйте анонсів.***«Сараєвські “Мальборо”» — книга про місто, що живе під акомпанемент вибухів, але не втрачає людяності. У коротких, пронизливих оповіданнях Мілєнко Єрґович, який залишався в Сараєві під час жорстокої облоги, що вжахнула весь світ у 90-х роках ХХ століття, ділиться з читачами особливим поглядом на ту саму мить, коли численні й такі різні життя змінилися назавжди.Герої історій — звичайні люди: подружні пари, друзі, коханці,батьки й діти або просто незнайомці, яких звела разом потреба вижити. Вони ховаються у бомбосховищах, втрачають власні бібліотеки й улюблені бари, поспіхом уміщують усе своє життя в туристичні наплічники, але вперто намагаються зберегти крихітні уламки нормальності. Саме з цих уламків — зі звичних жестів, пам’яті, взаємної підтримки — поступово проростає надія.✅Над книгою працювали:Переклад із хорватської: Катерина КалиткоВипускова редакторка: Аріна КравченкоЛітературне редагування: Лесь Белей, Аріна КравченкоКоректура: Ірина ОлексієнкоДизайн і верстка: Михайло ФедишакОбкладинка: Аліна Полєшко
🔥Книжковий Арсенал вже цього тижня і ми продовжуємо ділитися новинками, які ви зможете придбати на нашому стенді. Зараз перед вами книжка від нашої авторки Теі Саніної. «Кураж, або Відшукування причетної» – це нова історія з новими героями. Очікуєте?***Криза середнього віку — це не завжди про зовнішні руйнування, частіше — про тихий внутрішній бунт, коли старі життєві сценарії перестають працювати. Для сорокарічної Міли, чий усесвіт роками обмежувався чоловіком та трьома дітьми, цей злам стає точкою неповернення.Жінка, яка звикла розчинятись у потребах інших, наважується вийти за межі звичного побуту в ексцентричний світ художніх виставок та вернісажів. Щоби впорядкувати хаос думок і зачепитись хоча б за щось у вирі подій, Міла шукає порятунку в тексті. Проте ця тиха терапія стає небезпечною грою. У її рукописі оживає історія таємничої незнайомки, котра вривається у життя сімейної пари, що переживає трагедію.Що далі Міла пише, то більше вигаданий світ переплітається з її реальністю, оголюючи таємниці, які вона ховала навіть від самої себе.Це роман про тонкий баланс між обов’язком і свободою. Про стосунки з матір’ю та донькою, про красу зрілості, про зраду й вірність. І про те, що іноді треба зруйнувати старе життя, щоби збудувати нове — справжнє.✅Над книжою працювали:Випускова редакторка: Марія БаржанськаЛітературна редакторка: Інга ОмельчукКоректура: Вероніка ІванашкоОбкладинка та верстка: Ігор Дунець
📖 Афера. І нічого зайвого✍️ Автор: Альона Рязанцева📝 @tempora_publishing🖤жанр: кримінальний роман🔖 Про сюжетМарта тікає з Дніпра до Києва, залишаючи там колишнього хлопця-наркодилера. І як виявляється Марта зовсім не проста дівчина, вона має план здійснити наймасштабніше пограбування в історії України. Її приймають в місцеву банду, де вона ділиться своїм планом щодо пограбування. Та що ближче вона знайомиться з ватажком банди, то важче їй стає чітко й холоднокровно слідувати власному плану.💡Мої враженняКнига починається із пограбування банку в Києві. Як вам таке?)Це моя друга книга авторки і схоже, що Альона Рязанцева стає авторкою книги, якої автоматично мені треба)Сюжет так затягує, що від книги не можливо відірватись - прочитала книгу за 2 вечоро-ночі. Це кримінальний роман в якому зустрічаються небезпека, інтриги та кохання. А якщо додати до цього ще влучний гумор пані Альони — виходить ідеальне поєднання.Марта - приклад дівчини, яка поставила себе на перше місце. І хай моє романтичне серденько було розбите фінальною сценою, після неї всі пазлики в моїй голові нарешті зійшлися. 🧩Я знала, що вчиняю зло, але я мала мету - врятувати подругу.
Кохання в цій книзі було настільки, наскільки це взагалі можливо в такому сетингу 🖤Присягаюся, ні я, ні Кит не хотіли, аби між нами щось з'являлося, але почуття — хай їм грець — почали вилазити, як перші прищі на шкірі підлітка. Мені дуже сподобалося, як авторка пропрацювала «кримінальні» моменти в книзі. Наприклад:✨ пограбовані гроші спершу потрібно перевірити — чи немає на них поміток, і лише тоді використовувати;✨ інкасатори не повинні покидати салон авто.Разом із основним сюжетом авторка піднімає декілька важливих тем - аб'юзивні стосунки, адреналінова та інші залежностіКінцівка історії залишила у мене легке розчарування, бо здавалось би от він - той момент заради якого все починалось, але якось все сталось дуже швидко. Сюжетна лінія з колишнім хлопцем здалася мені трохи незавершеною, залишивши відчуття недомовленості.Загалом мені дуже сподобалось і я б дуже хотіла продовження цієї історії. Хто зна, можливо пані авторка колись його напише.⭐️Моя оцінка: 9/10#Читацькі_нотатки_відгук
😍Дякуємо за відгук і фото k_lesysik:«Фінальний драфт», Поліна КулаковаВидавництво: Темпора 304 с. Затишний готель у Карпатах. Сніжна зима із пухкими заметами. Із вікна видно гори і дерева, вкриті білими шапками. Тижневі канікули, щоб дописати сценарій. І дедлайн вже не здається таким страшним. Головна героїня Олеся ( що не може мене не тішити, бо я рідко зустрічаю моє імʼя в книгах) виманює чоловіка з дому, щоб поєднати корисне з приємним: він-відпочине від роботи, а вона- побуде в тиші зі своїми думками і ноутбуком. А віддалена садиба з відсутніми постояльцями у міжсезоння тільки ще більше заохочує приїхати. Круто звучить, правда? Та це була б не Поліна Кулакова, якби впереміш із затишком не було тривоги, загадок і страху. Ця книга для мене солодко-страшна або тепло-холодна. Бо сцени прийомів їжі і описи місцевості з колоритним готелем навіювали домашній затишок, а говірка пана Зеновія була як мед для вух. Та усе інше змушувало мене озиратись в пустій кімнаті і щільніше кататись у теплу ковдру. Атмосфера книги і герметичність сюжету віддалено нагадали мені «Сяйво» Стівена Кінга (і я була дуже рада, бо це моя улюблениця) Читається ця історія дуже легко (хоч і напружено) і якось так навіть розмірено. Мені дуже сподобалась! І адреналінчиком наситилась, і ніби в Карпатах побувала. До речі, кінцівка була досить щасливою. Доки авторка не зробила фінального пострілу ( а я вже розпружилась, то з несподіванки навіть заплакала) ⭐️Мої враження: 10/10⭐️
🔥Наші українські автори теж порадують вас новинками на Книжковому Арсеналі. Сьогодні хочемо показати вам нову книжку Сергія Демчука «Британія, або Пригоди українських рекрутів».***Вишкіл у Великій Британії. Піт, біль і крепатура. Збиті коліна в окопах і форель у їдальні на вечерю. Командири і побратими, офіцери і джентльмени. Перебування там спонукало мобілізованих українців виявити неабияку стійкість в осягненні вояцької науки. Вони подивували інструкторів умілістю й винахідливістю, хоча в цивільному житті не мали справи ні зі зброєю, ні з тактикою. Чоловіки в одностроях (а серед них і Сергій Демчук) жартують, люблять відпочити по-цивільному — з кока-колою і піснями, але коли пролунає команда, шикуються, щоб почути наказ. І виконати його. Станом на початок 2026 року у Великій Британії пройшли навчання понад 62 тисячі українських військовослужбовців, за даним Міноборони. Цей текст відгукнеться кожному з них і не тільки.✅Над книжкою працювали:Випускова редакторка: Марія БаржанськаЛітературна редакторка: Оксана ДуманськаКоректура: Анастасія ШкленськаОбкладинка: Маріанна ПащукВерстка: Анна Ротченкова
Дякуємо за відгук та фото captain_of_books_:Олег Краюхін «Вітер у голові»Починаючи читати книгу в мене не було ніяких очікувань, а потім ловлю себе на думці, що вже переживаю за героїв. Максим – львівський велокур’єр, трохи загублений у житті, трохи зухвалий, трохи наївний. Він погоджується на участь в експерименті з вакциною за гроші і з цього моменту все летить шкереберть. Дивні приступи, головний біль, підозра, що з тобою щось не так і відчуття, що ти один проти міста, системи й власної голови.Книга дуже тілесна й міська. Львів тут не туристичний, а живий: під’їзди, квартири з дивними людьми, проспект Свободи, Городоцька, вечірки митців, ментівські погоні, велосипеди, бійки, наркотики, дрібний кримінал. Усе це як фон життя двадцятирічних, яким постійно треба щось робити з собою, але ніхто не пояснив, що саме.Дуже зайшли діалоги: живі, інколи з матюками, іронією, тупими жартами й раптовими влучними фразами. Тут багато про: страх дорослішання, відчуття власної нікчемності, неприйняття «інакших», думку, що ти ніколи не доживеш до нормального потім. Максим – він помиляється, тупить, тікає від проблем і постійно влипає.Для мене «Вітер у голові» – це роман про стан, про момент, коли ти ще молодий, але вже втомлений. Коли світ великий, а ти ні. І коли в голові справді вітер, але це не означає, що ти зламаний.І так я реально переживав за героїв.Гарна книга для легкого читання й відпочинку.
Люблю відкривати для себе книги сучасних українських авторів й авторок. А якщо це ще й історії, які змушують задуматися в процесі читання, тоді вдвічі приємніше читати цю книгу💭Так у мене сталося і з «Острів забутої Пасхи» Світлани Васильченко. Вона стояла у мене на полицях вже деякий час, але я все відкладала її прочитання. І мені здається, що ця книга ідеально підійшла мені для читання на початок року. Незважаючи на те, що вона художня, хотілося аналізувати, співпереживати героям, допомогти їм розібратися з їхніми травмами й віднайти той спокій, який вони шукають.Авторка вміло вплела сюжет навколо місць та людей. Ми спостерігаємо за долею Мири (жінки, яка намагається подолати власні страхи), молодого хлопця Жені (після аварії він має проблеми з пам'яттю) та Костянтина Каменського (психолога, який прагне допомогти їм обом).Кожен з головним героїв до цього мав цілі та бажання. Наприклад, Женя дуже хотів вступити до художньої академії, але аварія завадила цьому статися. І одним із викликів й методів терапії Каменського буде намагання допомогти хлопцю відновити його пам'ять через малювання.Разом з цим їм всім допоможе особливе місце – містечко Маркс на півдні Донеччини, де навколо не лише море й степ, але й люди, які завжди готові прийти на допомогу❤️🩹• Незнайоме місто – як нова людина: усю сутність починаєш розуміти, коли проводиш у її компанії належний час. І навіть цього бракує, коли вона розкривається в найнесподіваніший момент.• Двадцять років тому інше сонце пробуджувало ті ж теплі почуття, інша осінь викликала у свідомості ті ж спогади, які встигли зберегтися, щойно закінчилося інше, далеке літо. Спогади ті ж, але в голові іншої людини. Ті ж почуття, але вже в іншій душі. Двадцять років тому спостерігачка, зараз – повноправна учасниця життя. Усі зміни – на краще. Але нехай спогади залишаються незмінними.• Зрозумій лише одне: те, де ти зараз, ніяк не визначає того, де ти будеш згодом. Це визначаєш тільки ти, у своїй системі цінностей та пріоритетів.🎧 Люди – БумБоксВидавництво «Темпора»Більше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️
Дякуємо за фото і відгук books_queen8:👤Автор: Поліна Кулакова @polly_kulakova 📝Назва: «Фінальний драфт»📖Кількість сторінок: 304🌐Жанр: психологічний трилер🏢Видавництво: @tempora.publishing Моя оцінка: 10/10 Що ви оберете: ідеальний сюжет для майбутнього бестселера чи власне життя, коли межа між вигадкою та реальністю стирається у засніжених горах? 🏔️❄️ «Фінальний драфт» Поліни Кулакової - це книга, яка захоплює з першого рядка і не відпускає до самої останньої крапки! Я проковтнула її неймовірно швидко завдяки динамічному сюжету та герметичній атмосфері, де кожен подих стає помітним на фоні крижаного спокою Карпат. 🌲🌫️ Інтрига трималася до самого кінця, а напруга зростала з кожною сторінкою, перетворюючи читання на справжні перегони зі страхом. Але чесно зізнаюся: попри весь драйв і круто закручений сюжет, моє серце належало не лише головним героям, а неймовірній алабайці Ніці. 🐾💔 Я так за неї хвилювалася, так її полюбила, що кожен епізод з нею змушував серце калатати швидше! Фінал мене просто підкорив - це було саме те завершення, на яке заслуговує така сильна історія. 👏 Якщо ви шукаєте ідеальний зимовий трилер, де холодне карпатське повітря пробирає до кісток, а інтрига не дає заснути - «Фінальний драфт» чекає на вас! 📖🔥А як ви ставитеся до тварин у книгах: чи хвилюєтеся за чотирилапих героїв іноді навіть більше, ніж за людей, чи зазвичай спокійно сприймаєте їхню долю в сюжетах? 👇 Напишіть, яка тварина з літератури підкорила ваше серце! 💬
Прочитала психологічний роман«Намул» Юлії Медвідь-Гнепи і розумію — що б я не написала, кожен побачить тут своє. Насправді, дуже багато хочеться сказати, це було дещо більше і глибше, ніж я очікувала. Вона не розкриває всі соціальні питання чи проблеми, і тим більше не показує вирішення їх. Ти ніби спостерігач чи то слухач, який опинився в голові матері підлітки і тобі виливають душу. Хаотично, невпорядковано, але реалістично, як спогади, що зненацька виринають в голові. Паралельно від третьої особи ведеться розповідь про її доньку. Я навіть згадала, як в дитинстві мені самотній сусідський дід показував фото своєї першої дружини в білій весільній сукні в труні. Цей епізод органічно б влився в історію. 😢💡 Тут підсвічується те, що наш розум намагається приховати від нас, забути, зневажити в памʼяті, уникнути, переконати, що це не настільки страшно і важливо.Жахливі речі, які кояться навколо, шумлять на шпальтах газет пару днів. Потім стихнуть, справа замнеться і вже за пару тижнів ніхто і не згадає, що хтось злив чиїсь особисті фото в інтернет, в ставку знайшли тіло чи 20-тирічний хлопець спокусив 13-тирічку.Людська байдужість — що може бути гірше? Кого хвилюють чужі проблеми, якщо всі занурені у власні? 📓 Щодо самої історії — авторці вдалось передати атмосферу замкнутості та депресивного стану так, що я ніби дивилась на ті декорації через не вимите скло.Все навколо таке чарівне: дитячий літній табір, ліс, природа, а герої живуть на автоматі, чіпляються поглядами за деталі, ніби потопельник за рятівний круг, продовжують тонути в спогадах та самокопанні. Вони є один в одної за замовчуванням, навколо вирує соціум, але вони достобіса одинокі, поглинуті своїми переживаннями та травмами. 🤩 Мені сподобалось, як написано, це чудовий дебют, але важко про неї думати — ніби розворушити мурашник.#Owlsbookwhispers
І трохи секс.А саме - про збірку відвертої прози Зимний, що вийшла нещодавно у Темпорі. Коли випусковий редактор давав мені ТЗ, він сказав тільки про два пункти: щоб оповідання було якось пов'язано з зимою і щоб це не була прям порнуха. Ну ок, подумав я і сів писати🫠Зрештою в мене й вийшла така легка і більше романтична історія (про Бетмена🌚) з доволі таки гарячою сценою. Але я тоді сумнівався - наскільки 🔥 в мене вийшло, бо ж залежно з чим порівнювати - якщо з сучасними спайсі романами, то вже аж не настільки. Коли я пишу такі сцени в інших текстах, то роблю акцент більше на відчуттях і почуттях героїв, а не на механіку і описи - хто кого за що взяв, як обернув-перевернув-нахилив-засунув-вставив-витягнув і настільки там велике й гігантське, що не вміщається в руках, але якимсь дивовижним чином залазить куди треба🙂Але виявилось, що я дарма переживав, бо ж решта авторів не сильно дотримувались вище згаданих пунктів. В деяких оповіданнях взагалі не було опису сексу, як такого, хоч і йшлося там про відверті, глибокі й важливі речі. Всі тексти доволі різні й гарно написані і розповідають про різні аспекти еротики як такої. Хоча й побутує така думка, що чоловікам еротика пишеться важче ніж жінкам. Як ви вважаєте, чому?А ось тут огляд на збірку від Юлії Лебіги, приємного ознайомлення.
