- Я їхала в готель на березі Київського моря і мріяла, що він нарешті зробить мені пропозицію! 8 років ми були разом! ВІСІМ!!!І ті всі оксамитові коробочки - я впевнена була, що там прикраси і жадана обручка.Що він нарешті зрозумів, що не може без мене і хоче бути мій...Але ні. Він купив подарунки для себе. Так часто було.Він дарував мені сексуальну білизну, яку я повинна була одразу вдягати і їхати з ним кохатись, куди відвезе.Або пательню, щоб я смажила йому м'ясо.Або парфуми, що збуджують його, а мене так бісив цей аромат...- Коли його забрали оформлювати в ЗСУ, я проплакала ніч. Підключала знайомих, але свята - хто поїхав, хто не хотів тим займатись, хто не міг.Перерила всі коробочки і не знайшла обручки та вговорювала себе, що вона в нього в кишені.Потім ми з подругами вирішили, що якби була в кишені, то зробив би пропозицію прямо на дорозі.Потім ми з подругами вирішили, що він просто користувався мною, але не любив.Потім ми з подругами вирішили, що мені потрібен психолог і нормальна робота.Я нарешті завела собі кота, бо завжди мріяла, але коханий не хотів котячої шерсті на одязі.І потім все було...Психолог якось холодно і просто розклала все по поличках.Я була зручною і безвідмовною - на таких не одружуються.Мене в цих відносинах використовували, як атрибут успіху.Через декілька місяців на роботі мене підвищили і нове керівництво зацінило розум і креативність моїх ідей.Тепер пропонують їхати за кордон, очолювати там філію нашої фірми, відповідати за розвиток напрямку, який я придумала сама.Я вже була там, придивилась квартиру і навіть домовилась, що мені можна забрати з собою кота.Шукаю орендарів для своєї квартирки, де стільки спогадів не про мене.Він інколи телефонує.Я нічого не розповідаю, бо не звикла ділитися з ним. Його це ніколи не цікавило. А він питає...- Коли я говорила з психологом, я була впевнена, що ми кохаємо один одного - стільки ж років разом.А потім вона запитала: що він зробив заради тебе? Від чого відмовився, що хотів, але обрав тебе, твої почуття, забаганки, вибір?Які його дії показали його кохання?І я згадувала, згадувала, згадувала.Багато всього.Радісного, світлого, щемкого.Але психолог знов і знов показувала - він обирав лише себе.Не твої улюблені квіти, не ті країни, про які ТИ мріяла, не ті кольори, що ти хотіла, а ті, що його збуджували і т.інш.Я називала це компромісом, а вона пояснювала, що компроміс, це коли обидва поступаються, а не постійно ти.- Я почала дивитись на наші відносини мозком, а не серцем.І я боюсь тепер зустрічі з ним. Бо він воює, я не маю права казати йому правду.Воїнів потрібно берегти...Він їде в Київ (насправді вже приїхав) і вірить, що напередодні Різдва стаються дива.І впевнений, що він все ж заслужив на найкраще в світі диво.Номерів на свята в тому готелі, що він намріяв нема, тому він просив мене щось знайти інше.Але майже всюди все заброньоване, або коштує вже просто шалені гроші.Прислав мені фото де його чепурять в барбершопі з пластирями навколо брів і ватними паличками у вухах і ніздрях.- Тільки не ламінуй вії! - пишу з посмішками.Я інколи люблю оце перетворення чоловіків на мімімішечок.В нього все розплановано по хвилинах.Квіти забрав, оно вони позаду майстра в гарній такій коробці, а бант чоловічій, як звик.Він не читає мене, та все ж деякі дані про них я кардинально змінила.Щоб не впізнали героїв цієї історії, бо раптом там буде щасливе продовження?Життя складна штука.І зі сторони інколи зовсім не "видніше".І навіть, коли думаєш мозком, серце може все змінити на раз.Якщо ще лишились почуття.Якщо не остаточно зламана віра.Я не напишу продовження цієї історії.В усякому разі в найближчий час.Війна все змінює.І всіх змінює.Після вибухів ми стаємо слабшими, старіємо, здоров'я летить скачками...Але одночасно ми стаємо і сильнішими - бо не здаємось.Бо живемо не як нам диктують немиті, а так, як ми собі плануємо.Звісно з поправкою на війну.Звісно не так ідеально, як могло б все бути.Але ЖИВЕМО, кохаємо, працюємо, робимо вибір щодня і мріємо.