Відсутність у матеріалах кримінального провадження протоколу про затримання особи не свідчить про недопустимість усіх отриманих у процесі затримання доказів – ККС ВСУ касаційній скарзі захисник із посиланням на доктрину «плодів отруєного дерева» стверджував, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою факт незаконного затримання його підзахисного і, як наслідок, неможливість подальшого визнання вилучених коштів і речей як речових доказів у цьому провадженні.Під час касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що в цій справі немає протоколу затримання засудженого, а сам засуджений стверджував, що був затриманий працівниками поліції 16 січня 2023 року, адже після проведення оглядів він змушений був залишатися біля працівників поліції, які доставили його до управління поліції. А ухвалою слідчого судді від 17 січня 2023 року він був узятий під варту в залі суду. Водночас будь-які недозволені методи або спецзасоби (кайданки) співробітники поліції до засудженого не застосовували, він не був позбавлений можливості вільно рухатися готельним номером, йому лише було заборонено залишати місце огляду до його закінчення відповідно до вимог ч. 6 ст. 237 КПК України.Як зазначив ККС ВС, сам факт відсутності протоколу про затримання особи в матеріалах кримінального провадження жодним чином не свідчить про недопустимість усіх отриманих у подальшому доказів у цьому провадженні або ж про недопустимість слідчих дій. Вказане порушення прав особи, яке втілилося в нескладенні протоколу про затримання, несвоєчасному складенні протоколу про затримання або ж про затримання особи раніше, аніж це зазначено в протоколі затримання, може бути усунуте шляхом констатації судом того часу затримання, коли воно реально відбулося. У цьому провадженні суди попередніх інстанцій саме так і зробили, врахувавши дату, коли обвинувачений був затриманий – 16 січня 2023 року. Тому вилучені під час огляду в готельному номері гроші та інші речі не можуть вважатися «плодами отруєного дерева» з огляду на те, що не було складено відповідно до положень КПК України протокол затримання засудженого. Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій.Постанова ККС ВС від 9 липня 2024 року у справі № 678/428/23 (провадження № 51-2629км24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/120314108. Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
Саме особа, якої стосується медична інформація (або її законний представник), має право приймати рішення щодо використання відомостей, які містяться в її медичній картці, що не є порушенням лікарської таємниці – ККС ВСУ касаційній скарзі сторона захисту стверджувала, що висновок судово-медичної експертизи є неналежним і недопустимим доказом, оскільки експерт використав інформацію з медичної картки потерпілого, яка отримана з порушенням лікарської таємниці та в позапроцесуальний спосіб, адже така інформація надана законним представником потерпілого без ухвали слідчого судді.За вироком місцевого суду обвинуваченого засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України, а саме за те, що він три рази вдарив малолітнього потерпілого головою об бетонну поверхню, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я. З метою проведення у кримінальному провадженні судово-медичної експертизи мати потерпілого, як його законний представник, надала дізнавачу медичну картку дитини.Як зазначив ККС ВС, фактично всі дані, що містяться в медичній картці, є інформацією про пацієнта і за бажанням пацієнта чи його законного представника вочевидь мають бути їм надані. Подальше вирішення питання про використання цих відомостей особою, якої вони стосуються (або її законним представником), є виключно її правом. Оскільки суди попередніх інстанцій з’ясували факт надання медичної карти дізнавачу матір’ю потерпілого, у ККС ВС немає підстав вважати, що медична карта була отримана експертом у позапроцесуальний спосіб, а висновок судово-медичної експертизи, сформований, у тому числі, на підставі інформації, викладеної в ній, є недопустимим доказом. Тож засуджений і його захисник не можуть апелювати до порушення лікарської таємниці, оскільки саме особа, якої стосується медична інформація (або її законний представник), має право приймати рішення щодо використання отриманої інформації про себе, в тому числі й щодо використання відомостей, які містяться в її медичній картці.Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій.Постанова ККС ВС від 9 липня 2024 року у справі № 463/11851/21 (провадження № 51-508км24) ̶ https://reyestr.court.gov.ua/Review/120314115. Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
Пред’явлення посвідчення водія, яке отримане в установленому законом порядку, але містить недостовірну інформацію про керування транспортними засобами відповідної категорії, є використанням завідомо підробленого документа – ВСУ касаційній скарзі прокурор стверджував про необґрунтоване виправдання особи за використання завідомо підробленого документа (ч. 4 ст. 358 КК України).За обставинами справи обвинувачений пройшов установлену процедуру отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «С», отримав посвідчення водія, видане державною установою, для керування транспортними засобами цієї категорії. З метою безпідставного отримання права керувати транспортними засобами категорій «А» та «В» звернувся до невідомої особи, яка у посвідчення водія категорії «С», видане на ім'я обвинуваченого, внесла зміни, а саме у стовпчику «Місце печатки» навпроти категорій «А» та «В» підчистила первинний текст та дописала на його місце літери «А» та «В» відповідно. Згодом, використовуючи завідомо підроблене посвідчення водія та керуючи транспортним засобом категорії «В», обвинувачений допустив зіткнення з іншим автомобілем. На вимогу працівників патрульної поліції, які прибули на місце події, надав для перевірки завідомо підроблене посвідчення водія на своє ім'я.Верховний Суд, скасовуючи ухвалу апеляційного суду в частині виправдання особи у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, вказав, що згідно зі сталою практикою ВС підробленням документа є не тільки його повне підроблення, а і й внесення до офіційного документа будь-яких інших змін.Однак апеляційний суд, переглядаючи виправдувальний вирок, обмежився лише висновком про те, що документ був виданий державною установою, тому особа не усвідомлювала, що він є підробленим. Водночас апеляційний суд залишив поза увагою показання обвинуваченого про те, що він проходив навчання для отримання права керування транспортними засобами лише категорії «С», а посвідчення водія на категорії «А» і «В» отримав за грошові кошти за пропозицією куратора. Таким чином, обвинувачений міг розуміти настання негативних наслідків у виді використання підробленого документа для підтвердження права керувати, в тому числі, легковим автомобілем, яке надає категорія «В». Постанова ККС ВС від 10 червня 2024 року у справі №295/5331/22 (провадження № 51-1374км24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/119741352.Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
Пропонуємо ознайомитися з оглядом актуальної судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за червень 2024 року – https://is.gd/WVdBJI.В огляді відображено правові позиції Верховного Суду, що містяться в постановах судових палат і колегій суддів Касаційного адміністративного суду. Вони матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема щодо:✅ права на проведення документальної позапланової перевірки в умовах банкрутства платника податків; ✅ сплати компенсаційного мита за рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі у справі про митне оформлення автомобіля для особистого користування в Україні;✅ повноважень митного органу здійснювати митний контроль та обрання «зеленого коридору» як форми митного декларування;✅ компенсацій і гарантій учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у разі зміни правового регулювання умов пенсійного забезпечення; ✅ встановлення Кабінетом Міністрів України верхньої межі розміру індексації пенсії в умовах дії воєнного стану; ✅ прийняття приладу обліку на абонентський облік при наданні послуг з централізованого опалення;✅ оплати праці державного службовця у період його перебування у простої; ✅ обмеження при реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою; ✅ способу передачі майна в умовах режиму воєнного стану;✅ права суду на прийняття окремої ухвали в разі виявлення порушень законодавства під час розгляду справи. Упродовж червня 2024 року КАС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, з якими можна ознайомитися в огляді судової практики.
Верховний Суд залишив у силі вирок щодо військовослужбовця ГУ СБУ в АР Крим, засудженого за державну зраду та дезертирство – ВСКасаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду залишив без змін рішення судів, відповідно до яких начальник головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Головного управління Служби безпеки України в АР Крим був визнаний винуватим у державній зраді у виді надання іноземній організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України та переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, а також у вчиненні дезертирства (ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України). Йому було призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі з позбавленням військового звання «підполковник».Як установили суди, 1 березня 2014 року військовослужбовець СБУ провів особисті бесіди зі співробітниками зазначеного управління, під час чого схилив останніх до державної зради шляхом їх агітації щодо вступу на службу до новоствореної іноземної організації – «Служби безпеки Республіки Крим», яка згодом приєднається до федеральної служби безпеки рф, чим сприяв у наданні іноземній організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. А потім він вступив на службу до «Служби безпеки Республіки Крим», головною метою існування якої було здійснення підривної діяльності проти України на території АР Крим, та проходив військову службу у федеральній службі безпеки рф, з якою Україна перебуває у збройному конфлікті, чим вчинив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту. Крім того, всупереч розпорядженню Голови Служби безпеки України, з метою повністю ухилитися від проходження військової служби, до 30 березня 2014 року, а також до цього часу безпідставно не з'явився для подальшого проходження військової служби до нового місця служби – Центрального управління СБУ.Постанова ККС ВС від 4 червня 2024 року у справі № 759/3950/18 (провадження № 51-7105км23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/119710563.Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
Визнання фраудаторного правочину, вчиненого боржником, недійсним не є безумовною підставою для витребування відчуженого за ним майна з володіння останнього набувача – КГС ВСВибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, на підставі правочину, який пізніше визнано недійсним, можна вважати таким, що відбулося не з їхньої волі в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, у тому разі, коли недійсність зазначеного правочину зумовлена впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною та/або іншими конкретними обставинами, які свідчать про відсутність дійсної волі власника на відчуження відповідного майна. Водночас без встановлення наведених конкретних обставин щодо вчинення правочину з відповідними вадами волі сам лише факт визнання недійсним такого фраудаторного правочину не є достатньою підставою для висновку про вибуття відчуженого за ним майна не з волі власника або особи, якій він передав майно у володіння, в розумінні зазначеної норми цивільного законодавства.Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.Детальніше – https://is.gd/0VPZSD.
Цього тижня інформуємо вас про перелік справ, переданих на розгляд Великої Палати Верховного Суду, об’єднаних палат і судових палат касаційних судів відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР з 8 по 14 липня 2024 року.Справи, передані на розгляд ВП ВС:✅ Ухвалою КГС ВС від 26 червня 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для вирішення виключної правової проблеми, про те, чи відновлюється дія договору оренди земельної ділянки, якщо судовим рішенням визнано неправомірним і скасовано рішення органу місцевого самоврядування, яким такий договір було розірвано.Справи, передані на розгляд ОП КГС ВС:✅ Ухвалою КГС ВС від 26 червня 2024 року на розгляд ОП КГС ВС передано справу для відступу від висновку ОП КГС ВС про те, що реалізація судом апеляційної інстанції обов’язку зупинити провадження у справі у випадках, передбачених ч. 1 ст. 227 ГПК України, має відбуватися в межах, передбачених ч. 3 ст. 195 ГПК України.Справи, передані на розгляд судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав КАС ВС:✅ Ухвалою КАС ВС від 9 липня 2024 року на розгляд СП КАС ВС передано справу для відступу від висновку КАС ВС щодо наявності в осіб, яким було призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», права на призначення пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передували року звернення за призначенням пенсії.
