Старий Лев

«Хороші передчуття» - книга, яка нам потрібна і голос який звучить гучно.Я збираю книги, які написані військовими зараз. Не знаю, чи то у мене є потреба в кращому розумінні, що переживають військові, бо це допомагає моїй клінічній практиці в госпіталі з військовими.Чи хочу підтримувати авторів, які пишуть, будучи діючими військовослужбовцями.Чи боюсь втратити правдиве розуміння, що відчувають військові, і зануритись в солодкі ілюзії цивільних.Хоча мабуть - все одразу.Автор - це письменник — Богдан Коломійчук. З початку повномасштабного російського вторгнення перебуває в лавах ЗСУ, старший сержант медичної служби.Військові проживають дуже багато. Але зазвичай цим мало з ким діляться.І саме такі книги розкривають це найкраще. Особливо, якщо автор, начитаний, який читає і цитує Камю і Беккета, Салмана Рушді і Клаузевіца і приймав раніше участь в міжнародних книжкових фестивалях - читати його чесні і глибокі роздуми цінно і водночас непросто: — про проблеми з комунікацією в державі— про демобілізацію і її відсутність— про смерть побратимів— про свій шляхПро те, що військовий відчуває абсурдність свого буття, як Сизиф в есеї Камю, який штовхає камінь вгору, але розуміння абсурдності дає підстави цінувати прожитий час. І про паралельність історії - як предок автора, Ісая Герман також воював в Першу Світову, в 1914-1918 роках. Мені дуже подобається, що Видавництво Старого Лева видають такі книги. А ще у неї дуже приємне оформлення, вона невелика за змістом і дуже зручна якась з твердою палітуркою. Знаєте, є такі книги, які прям приємно тримати в руках. Ось ця така. Поки я читав «Хороші передчуття» - зрозумів. Я люблю читати військових хоча б тому, що це мій маленький вклад в те, щоб чути голос. Саме так я можу почути голос тих, хто потребує цього найбільше. І розуміти тих, хто потребує цього - наших військових. Як десятки моїх друзів, які зараз служать і я маю приватні переписки і підтримуючі розмови. Як сотні моїх військових в госпіталі, яких я консультував і підтримував за ці роки - голос яких вже, здається, мало хто слухає. Бо цих голосів сотні і тисячі. Чув від одного видавця, що зараз книги, написані про війну - продаються погано. Зрозуміло чому. Цивільні не хочуть занурюватись в жахи війни. Але якщо ми не будемо чути їх голос - це найгірше, що може статись. Найгірше. Я глибоко вірю, що нам потрібно чути їх голос. Навіть якщо вже мало хто слухає, бо не хоче занурюватись в жахи війни. Я буду слухати цей голос, бо це найбільш правдивий голос сьогодення.@BagnenkoText

«Маєш лише одне життя, Крісто. Іди за тим, чого прагнеш. Хай що це є»«Різдвяний пудинг з побажаннями» Кейт Форстер — одна з найкращих книжок для затишних різдвяних читань. І лютневих, як виявилося, теж. Книжка, яка випробовує всі умовні харчові рефлекси, бо смакує, як шоколадне суфле, має аромат свіжоспечених мадленок і зігріває, як італійський овочевий суп. Ви вже зголодніли? А в ній ще й рецепти є!Головна героїня, Кріста — талановита шеф-кухарка (Боже збав сказати просто кухарка👩‍🍳 ), яка втрачає улюблену справу разом із невдалим шлюбом. Жінка жила кулінарією і не уявляє життя без неї. Тому, коли її подруга пропонує влаштуватися в заможну родину на свята готувати страви, вона погоджується, не дуже довго думаючи. Так вона знайомиться з Марком і його двома синами-близнюками та іншими мешканцями Пудинг-Голлу.— Отже, тепер мені доведеться переїхати в якусь дику глушину і заробляти там виготовленням варення на соснових шишках.— Варення на соснових шишках? Що, хтось таке їсть?— Десь, може, і їдять Я, до речі, обожнюю таке варення!Книга смішна, романтична і дуже щемка, бо піднімає болючі особисті й соціальні питання. Кріста мала непросте дитинство і намагається нагодувати всіх охочих, а Марк — травмований минулим чоловік, який щиро прагне стати трошки кращим батьком для своїх синів. А ще у книги чудовий, як на мене, переклад. З дуже дотепними діалогами:— Я могла б убратися в лантух з-під бараболі — ти б усе одно сказав, що він мені ідеально пасує.Марк узяв її за руку й повів униз.— Хлопці бабраються на снігу надворі, — сказав він. — Ліплять сніговика. З недоліків, для мене особисто — надзвичайно казковий фінал. Певно, різдвяна історія мусить бути такою, але я очікувала чогось не такого помпезного. Менше з тим — книга чудова, і я всім рекомендую додати її у свій список грудневих читань!8/10 ⭐️P.S:знайшла на ялинці кулю з оленям! А вона така значима для сюжету! Тішуся, як дитя

З’явились перші кадри серіалу «У Марго проблеми з грошима» за однойменним романом Руфі Торп, що вже став однією з найочікуваніших прем’єр року.Це гостра, іронічна й водночас зворушлива історія про те, на що готова піти молода мати, щоб вижити. За сюжетом, головна героїня Марго Міллет — донька офіціантки ресторану Hooters і колишнього професійного реслера — стає матір’ю після короткого роману з професором коледжу, де вона навчалась. Із немовлям на руках, безробітна і на межі виселення дівчина вирішує зареєструвати акаунт на OnlyFans, щоб подолати фінансові проблеми.У головній ролі — Ель Феннінг, її матір зіграла Мішель Пфайффер, а батька — Нік Офферман. Також у серіалі знялась Ніколь Кідман.На думку Пфайффер, історія Марго — дуже актуальна зараз.«Вона глибоко розкриває всі сучасні труднощі материнства, суспільні стигми, фінансові труднощі ранньої дорослості… Це серіал про згуртування навколо тих, у кого ви вірите, і прекрасний приклад безумовної любові та стійкості», — сказала акторка.@divochemedia

«ТІЛЬКО ІСТИННА ПРАВДА. З українських повір’їв» упорядкував Михайло Назаренко@starlev український фольклор різних куточків України 📖 Саме те, що ця хрестоматія охоплює землі від Закарпаття до Слобожанщини й від Полісся до Херсонщини, робить її скарбом для мене. ✍🏻 Тут збережена культура, повірʼя, які передають з вуст у вуста та знайомлять з українською демонологією. в книзі багато незвичних, місцями архаїчних та рідковживаних слів. Всі вони мають зноски та пояснення. Знайомитись з говором різних регіонів цікаво й атмосферно. Більшість з них короткі, місцями моторошні, ніколи не знаєш то вигадка чи й справді було. Наприклад, «Розплетена дівка» стисло розповідає чому не можна йти на вулицю, якщо опівночі кличуть, а своє імʼя тричі не називають. Такі видання — памʼять, можливість зазирнути у побут нашого народу в минулому. І, хто зна, може й знати більше про магію й небезпеку, що чатує там, де не очікуєш. • Для себе я шукала стисле видання для вивчення культури й побуту, а також для натхнення на тексти, які час від часу пишу. Тут дуже зручний зміст, все поділено на теми, й за потреби є від чого відштовхнутися для поглибленого вивчення. І якщо ви, як і я, шукаєте книгу з повірʼями різних областей України — «Тілько істина правда. З українських повірʼїв» для мене ідеальна. 💭 Чи цікавитесь ви українською міфологією? Я маю невелику колекцію книжок на цю тему й ретельно відстежую новинки. #відгуки_tmgarden ✨🌛 цей туманний сад

Шахмати для дебілів, Михайло Бриних 🌟Хоч перший редактор пана автора сказав йому, що він цією книжкою не потрапив у жодну зі своїх аудиторій (мовляв, вона дуже художня для тих, хто любить шахи, й дуже шахова для тих, хто любить художню літературу), я з цим категорично не згодна. Ця книжка підійде всім й кожному, навіть якщо ваші знання про шахи знаходяться десь на рівні мінімального мінімуму.Я думаю, вже всі чули, що головна особливість цієї роботи — це мова написання. Книга написана на суржику київського регіону з додаванням унікального стилю пана автора, й на початках це може трошки шокувати. Мозок абсолютно не розуміє, якою мовою це написано, але звикає дуже швидко, й починаєш получать іскренноє удовольствіє від читання цього постулату.Про що історія: мальчік Міша волею судеб знакоміться з охраніком в продуктовому магазіні, доктором Падлюччо. І так їм обом щастить в цьому житті, що перший дуже хоче навчитись грати в шахи, а другий дуже гарно вміє це робити: й грати в шахи, й вчити цьому тонкому мастерству, паралельно ділячись з несвідующімі своєй жізненной мудростю. Також ближче до кінця історіх з'ясовується, що мальчік Міша має спасті мір, але то ви вже самі прочитаєте.Книга просякнута тонкою іронією, гумором, місцями відверто комічними, а подекуди неймовірно абсурдними ситуаціями й життєвою філософією, але без моралізаторства й зверхності. Я дуже багато сміялась під час читання, пасажі доктора Падлюччо — це той рівень прекрасності, на який ми всі заслужили. А коли я буду перечитувати (а я обов'язково буду), я буду виписувати всі фразочки, якими він звертався до Міші, бо це кожен раз було дуже смішно й стало моїм маленьким гілті плеже.І знаєте, ось це все, що я писала вище, не стало для мене сюрпризом в цій історії, чогось такого я і очікувала від неї. Але що справді blow my mind — це друга новела. Назва «Хрустальна свиноферма» має натякати нам, що очікується щось воістину епічне й практично легендарне, але я не думала, що настільки. Тому що, коли посібник з гри в шахи з ноткою філософських балачок перетворюється на трилер-детектив, написаний у магічному реалізмі — це трохи шокує, в гарному сенсі цього слова. Але ось ми тут. Я неймовірно люблю цю історію й раджу її абсолютно всім. Звичайно, що книжка отримує від мене 5 хрустальних лисичок 🤓🤓🤓🤓🤓 з п'яти, це було восхітітельно прекрасно! Я дуже дуже дуже сподіваюсь, що будуть виходити перевидання й нові твори Бриних, бо те як пише пан Михайло ну це раз*об, по іншому не назвеш#Redfox_прочитане📚 Ната в книжкових світах | Підписатись

"Правда й час завжди по один бік""ДАРУНОК" СЕСІЛІЯ АХЕРН"ВСЛ"Завершила сьогодні роман Сесілії Ахерн "Дарунок".    Лу Сафферн - типовий цинік і кар'єрист, що зраджує вже не першій дружині, зустрічі з родичами сприймає як нудний обов'язок, зовсім не бере на руки власних дітей і не має друзів. Одного разу він випадково зупиняється коло безхатька Ґейба, що сидить неподалік його офісу. І ця зустріч змінює життя Лу.   Авторка піднімає питання пріоритетів. Я б так означила тему цієї книжки. Кожен з нас має час свого життя і лише ми вирішуємо з ким його ділити.Що я можу сказати про власні враження від книжки. Як на мене, написано трохи примітивним стилем, так, ніби для дитини. На початку і в кінці купа шаблонних фраз і кліше. Вони ніби і читаються повчально, але помітно затерті. Сам сюжет фактично без подій. Ці моменти істотно зіпсували загальні враження.Хочу також додати, що можна записати цю книжку як ще одну різдвяну історію. 🖍"Значно простіше прокладати дорогу в житті, коли перестаєш весь час озиратися на те, що роблять інші, а натомість зосереджуєшся на собі."🖍"Люди, як будинки, бережуть свої таємниці. Часом таємниці живуть у них, а часом вони живуть у своїх таємницях. Огортають їх руками і міцно притискають до себе, зав'язуючи язики навколо правди."#Дарунок#СесіліяАхерн#ВСЛ#бібліотекаJilli #77/10#книжкова_мегерочка

Ембла Дикейд не могла належати до того ж виду, що і її батьки. Щось дивне сталося ще до її народження, жодних сумнівів... Я до вас із відгуком на підліткову новинку від норвезького автора Маркуса Гокона — «Дикочари». Абсолютно чудесна магічна історія 🥹✨ 13-річна Ембла живе у сучасному Осло й завжди відчувала себе інакшою. Одного дня її здогади справджуються: Ембла відкриває у собі дикочари та дізнається про існування тварин із таємничими силами, здатних перетворюватися на людей. Ворони, лосі, лисиці й сови ведуть невидиму боротьбу за владу над природою, і дівчина раптово опиняється у самому вирі цих подій. Чи може бути так, що Ембла — одна з них? І як тепер зміниться її життя? Я дуже люблю тему перевертнів (але не вовкулак))): люди можуть перетворюватися на білок, оленів, мурах, ведмедів, круків та інших тварин, а ще, вивчати дикочари: Воля та дикість. Дві сили природи, з яких складаються дикочари. Це ще називають чаклунством... Волю ти використовуєш, коли складаєш план, коли говориш, коли дотримуєшся традицій. Дикість — цілковита протилежність. Це швидше реакція, інтуїція, виживання та сила. Громадянам притаманна воля, диким тваринам — дикість, а от перевертням властиво й те, й те. Перевертні здатні поєднювати ці дві сили і за допомогою волі та дикості творити дикочари. Змусити природу підкорятися нам. Ембла дізнається про свої здібності зовсім випадково й вимушена просити притулку в Перевольстві, королівському посольстві. Тут ж вона знайоматися із такими ж як вона, починає вивчати дикочари та готуватися до закрай-випробування, аби отримати Відзнаку та стати громадянкою Закраю з іншими перевертнями та почати повноцінне навчання. Та чи буде це все так просто?Таємничі послання, люди-звірі, нерозгадані загадки, шпигунські інтриги та фатальний вибір — лише частина випробувань, що чекають героїню 🌙🤍 І суто до вражень. Я абсолютно задоволена цією історією: гарний світоустрій із своєю легендою, політичними інтригами, магічними школами та системою магії. Мила історія дружби та перших почуттів, стосунків з батьками. Автор водночас взяв елементи з «Гаррі Поттера» та «Голодних ігор», але створив, щось просте та магічно унікальне.

«— Я був юним і не знав, що зло — це не лише про ворога, який чинить лихо. Це також про ближнього, який мовчки спостерігає за кривдою, а потім іде у власних справах. Він не заступиться і не підніме голосу проти»Насправді не знаю, чи потрібен відгук на цю історію. Чи можна додати щось до сотень слів захвату?Третя частина — найжорстокіша, найемоційніша та однозначно найоб’ємніша в усіх сенсах. Знаєте, іноді читаєш і лишаються питання: а що сталося з ним або з нею? А яка ж історія того чи іншого героя? А чому він такий? Після прочитання «Пісні дібров» жодного питання до сюжету немає 💔Це настільки майстерно розказана історія, що будь-які слова здаються зайвими. Кожен персонаж отримав свій голос, свою правду і свою пам’ять! А яке в ній кохання!Боляче від того, наскільки вона актуальна сьогодні. Павло Дерев’янко точно знав, про що писав:Сказав би, що мертві герої зручні. Від них легко відкупитися: постав пам’ятник, вшануй квітами — готово! Мертвий герой мовчить і не дратує. Це живі вічно ставлять запитання, повстають проти кривд, лаються, п’ють, сруть… Вони занадто живі, щоб бути героями. Лише в посмерті з них можна зліпити святих, — Ярема гірко всміхнувся. — Мертвий герой — це красива легенда, яку згадують раз на рік Я не знаю, як вас, а мене від цієї цитатипробрало до кістокЩиро дякую автору і Видавництву Старого Лева за можливість стати, на короткий час, на вовчу стежку! Це була неймовірна пригода, яку я ніколи не зможу забути. Нехай Мамай допомагає!

«Шахрайська пристань. Школа злодіїв» від @starlevГабріель Ейвері — підліток з унікальною пам’яттю, який вдається до кишенькових крадіжок, аби прогодувати себе й бабусю. Проте одна зустріч на вокзалі кардинально змінює його життя — на запрошення загадкового чоловіка хлопець вирушає до Шахрайської Пристані, дивної школи, де навчають найвправніших... злодіїв. Там хлопець не лише знайде найкращих друзів, а й спробує розгадати таємницю свого походження. Проте, навіть дізнавшись, хто його батьки, він розуміє, що все найцікавіше (і найнебезпечніше) тільки починається... Спочатку я ставилась до цієї книги з обережністю. Бо читати з дитиною про злодіїв та школу, де навчають різним технікам шахрайства, здавалось трохи занадто 🙈Але чим далі, тим більше я розуміла, що вона зовсім про інше. А саме, про дружбу, про те, як чудово, коли ти можеш бути собою, про довіру, про те що, тобі є на кого покластися у важкі моменти, про підтримку 😍Самотужки ти можеш бути винятковим, але разом ви станете непоборними. Для мене ця книга неочікувано стала симбіозом «Безніч» Крістоффа (але звісно дитячий варіант без жорстокості, просто школа різних шахрайств нагадала храм, де Мію навчали різним наукам) та Гаррі Поттера (потяг, окрема школа, цікаві вчителі, кубок Шахрайчиків, призові очки, але найголовніше - це лінія дружби, саме останній розділ першої книги остаточно мені навіяв ту атмосферу), чого я давно не відчувала в інших історіях. Ми з сином дуже полюбили персонажів: спокійного і такого цікавого Габріеля, трохи різку, але таку щиру Пенелопу, геніальних і смішних Аде та Еде (чимось нагадують мені близнюків Візлі), тиху і швидку Аміру 💙Сюжет теж не стояв на місці: купа різних занять, особливе завдання до закінчення року і просто шкільні будні друзів, а також таємниця.. Доречі всього книжок в серії 5 - за кількістю років навчання (тут знову перегукується з Гаррі Поттером). І, як не дивно, всі наступні книжки мають ще вищий рейтинг, ніж попередні😍А я можу сказати лише, що давно мене так не захоплювали дитячі історії. Хоча просто дитячою я б її не назвала, більше підліткова. Та і я впевнена, що дорослі теж знайдуть для себе цікаві і більш глибокі моменти🥰А ще, вчора випадково дізналась, що цього року має вийти перший сезон серіалу за цією серією книг 😍Каст класний, багатьох ми так і уявляли!Тож чекаємо!А поки 100% раджу!Від мене перша книга отримує 💙💙💙💙💙/5Шкода тільки, що золотисте напилення на літерах стерлось🥺Хто вже читав чи тільки приглядаєтесь?#книжкові_хроніки #відгук

9/10 ★★★★★★★★★«Непрохані поради для вбивць від Віри Вон» Джессі СутантоЖанр: іронічний детективВидавництво: ВСЛ 🌟Ніщо не дарує Вірі стільки радості, як пригощати дорогих їй людей своїми наїдками. Це одне з того, за чим вона скучає без Дзіньлона й Тіллі. Коли вони жили всі втрьох, вона щодня наготовувала купу делікатесів і дивилася, як Дзіньлон і Тіллі їдять. Тоді все смакувало краще. Книга Джессі Сутанто «Непрохані поради для вбивць від Віри Вон» - це справжня знахідка, бо авторка майстерно деконструювала жанр детективу на теплу історію про самотність та пошук сім'ї.Замість геніального Шерлока читач отримує Віру Вон: 60-річну власницю занепадаючої чайної крамниці в Сан-Франциско. Вона живе за суворим розкладом, п'є правильний чай і вважає, що краще за всіх знає, як іншим жити. Коли вона знаходить труп у своєму закладі, вона не лякається, а просто розчаровується в роботі поліції. В цій історії гумор поєднується з глибоким психологізмом. Смерть являється лише приводом зібрати під одним дахом групу самотніх підозрюваних. Віра Вон - це втілення «азійської матінки», чия гіперопіка спочатку дратує, а потім зцілює розбиті життя оточуючих. Це книга не про вбивство, а про самотність. Особливо мені історія подарувала відчуття безпеки. Уявіть, коли все йде шкереберть, тобто типовий день для кожного українця, приходить Віра Вон, наливає тобі чашку ідеального чаю і каже, що все буде добре😌А ще мені дуже сподобалось, що чай став інструментом маніпуляції та турботи. Віра переконана, що правильно підібраний сорт чаю може розв'язати язик або вилікувати душевну травму. І знаєте що? Я погоджуюся з Вірою Вон✅#відгукнапрочитане@read_wine