Canal Старий Лев - @starlev - №8706
«Хороші передчуття» - книга, яка нам потрібна і голос який звучить гучно.Я збираю книги, які написані військовими зараз. Не знаю, чи то у мене є потреба в кращому розумінні, що переживають військові, бо це допомагає моїй клінічній практиці в госпіталі з військовими.Чи хочу підтримувати авторів, які пишуть, будучи діючими військовослужбовцями.Чи боюсь втратити правдиве розуміння, що відчувають військові, і зануритись в солодкі ілюзії цивільних.Хоча мабуть - все одразу.Автор - це письменник — Богдан Коломійчук. З початку повномасштабного російського вторгнення перебуває в лавах ЗСУ, старший сержант медичної служби.Військові проживають дуже багато. Але зазвичай цим мало з ким діляться.І саме такі книги розкривають це найкраще. Особливо, якщо автор, начитаний, який читає і цитує Камю і Беккета, Салмана Рушді і Клаузевіца і приймав раніше участь в міжнародних книжкових фестивалях - читати його чесні і глибокі роздуми цінно і водночас непросто: — про проблеми з комунікацією в державі— про демобілізацію і її відсутність— про смерть побратимів— про свій шляхПро те, що військовий відчуває абсурдність свого буття, як Сизиф в есеї Камю, який штовхає камінь вгору, але розуміння абсурдності дає підстави цінувати прожитий час. І про паралельність історії - як предок автора, Ісая Герман також воював в Першу Світову, в 1914-1918 роках. Мені дуже подобається, що Видавництво Старого Лева видають такі книги. А ще у неї дуже приємне оформлення, вона невелика за змістом і дуже зручна якась з твердою палітуркою. Знаєте, є такі книги, які прям приємно тримати в руках. Ось ця така. Поки я читав «Хороші передчуття» - зрозумів. Я люблю читати військових хоча б тому, що це мій маленький вклад в те, щоб чути голос. Саме так я можу почути голос тих, хто потребує цього найбільше. І розуміти тих, хто потребує цього - наших військових. Як десятки моїх друзів, які зараз служать і я маю приватні переписки і підтримуючі розмови. Як сотні моїх військових в госпіталі, яких я консультував і підтримував за ці роки - голос яких вже, здається, мало хто слухає. Бо цих голосів сотні і тисячі. Чув від одного видавця, що зараз книги, написані про війну - продаються погано. Зрозуміло чому. Цивільні не хочуть занурюватись в жахи війни. Але якщо ми не будемо чути їх голос - це найгірше, що може статись. Найгірше. Я глибоко вірю, що нам потрібно чути їх голос. Навіть якщо вже мало хто слухає, бо не хоче занурюватись в жахи війни. Я буду слухати цей голос, бо це найбільш правдивий голос сьогодення.@BagnenkoText
1840
26-02-05 15:42