Старий Лев

«— Я був юним і не знав, що зло — це не лише про ворога, який чинить лихо. Це також про ближнього, який мовчки спостерігає за кривдою, а потім іде у власних справах. Він не заступиться і не підніме голосу проти»Насправді не знаю, чи потрібен відгук на цю історію. Чи можна додати щось до сотень слів захвату?Третя частина — найжорстокіша, найемоційніша та однозначно найоб’ємніша в усіх сенсах. Знаєте, іноді читаєш і лишаються питання: а що сталося з ним або з нею? А яка ж історія того чи іншого героя? А чому він такий? Після прочитання «Пісні дібров» жодного питання до сюжету немає 💔Це настільки майстерно розказана історія, що будь-які слова здаються зайвими. Кожен персонаж отримав свій голос, свою правду і свою пам’ять! А яке в ній кохання!Боляче від того, наскільки вона актуальна сьогодні. Павло Дерев’янко точно знав, про що писав:Сказав би, що мертві герої зручні. Від них легко відкупитися: постав пам’ятник, вшануй квітами — готово! Мертвий герой мовчить і не дратує. Це живі вічно ставлять запитання, повстають проти кривд, лаються, п’ють, сруть… Вони занадто живі, щоб бути героями. Лише в посмерті з них можна зліпити святих, — Ярема гірко всміхнувся. — Мертвий герой — це красива легенда, яку згадують раз на рік Я не знаю, як вас, а мене від цієї цитатипробрало до кістокЩиро дякую автору і Видавництву Старого Лева за можливість стати, на короткий час, на вовчу стежку! Це була неймовірна пригода, яку я ніколи не зможу забути. Нехай Мамай допомагає!

«Шахрайська пристань. Школа злодіїв» від @starlevГабріель Ейвері — підліток з унікальною пам’яттю, який вдається до кишенькових крадіжок, аби прогодувати себе й бабусю. Проте одна зустріч на вокзалі кардинально змінює його життя — на запрошення загадкового чоловіка хлопець вирушає до Шахрайської Пристані, дивної школи, де навчають найвправніших... злодіїв. Там хлопець не лише знайде найкращих друзів, а й спробує розгадати таємницю свого походження. Проте, навіть дізнавшись, хто його батьки, він розуміє, що все найцікавіше (і найнебезпечніше) тільки починається... Спочатку я ставилась до цієї книги з обережністю. Бо читати з дитиною про злодіїв та школу, де навчають різним технікам шахрайства, здавалось трохи занадто 🙈Але чим далі, тим більше я розуміла, що вона зовсім про інше. А саме, про дружбу, про те, як чудово, коли ти можеш бути собою, про довіру, про те що, тобі є на кого покластися у важкі моменти, про підтримку 😍Самотужки ти можеш бути винятковим, але разом ви станете непоборними. Для мене ця книга неочікувано стала симбіозом «Безніч» Крістоффа (але звісно дитячий варіант без жорстокості, просто школа різних шахрайств нагадала храм, де Мію навчали різним наукам) та Гаррі Поттера (потяг, окрема школа, цікаві вчителі, кубок Шахрайчиків, призові очки, але найголовніше - це лінія дружби, саме останній розділ першої книги остаточно мені навіяв ту атмосферу), чого я давно не відчувала в інших історіях. Ми з сином дуже полюбили персонажів: спокійного і такого цікавого Габріеля, трохи різку, але таку щиру Пенелопу, геніальних і смішних Аде та Еде (чимось нагадують мені близнюків Візлі), тиху і швидку Аміру 💙Сюжет теж не стояв на місці: купа різних занять, особливе завдання до закінчення року і просто шкільні будні друзів, а також таємниця.. Доречі всього книжок в серії 5 - за кількістю років навчання (тут знову перегукується з Гаррі Поттером). І, як не дивно, всі наступні книжки мають ще вищий рейтинг, ніж попередні😍А я можу сказати лише, що давно мене так не захоплювали дитячі історії. Хоча просто дитячою я б її не назвала, більше підліткова. Та і я впевнена, що дорослі теж знайдуть для себе цікаві і більш глибокі моменти🥰А ще, вчора випадково дізналась, що цього року має вийти перший сезон серіалу за цією серією книг 😍Каст класний, багатьох ми так і уявляли!Тож чекаємо!А поки 100% раджу!Від мене перша книга отримує 💙💙💙💙💙/5Шкода тільки, що золотисте напилення на літерах стерлось🥺Хто вже читав чи тільки приглядаєтесь?#книжкові_хроніки #відгук

9/10 ★★★★★★★★★«Непрохані поради для вбивць від Віри Вон» Джессі СутантоЖанр: іронічний детективВидавництво: ВСЛ 🌟Ніщо не дарує Вірі стільки радості, як пригощати дорогих їй людей своїми наїдками. Це одне з того, за чим вона скучає без Дзіньлона й Тіллі. Коли вони жили всі втрьох, вона щодня наготовувала купу делікатесів і дивилася, як Дзіньлон і Тіллі їдять. Тоді все смакувало краще. Книга Джессі Сутанто «Непрохані поради для вбивць від Віри Вон» - це справжня знахідка, бо авторка майстерно деконструювала жанр детективу на теплу історію про самотність та пошук сім'ї.Замість геніального Шерлока читач отримує Віру Вон: 60-річну власницю занепадаючої чайної крамниці в Сан-Франциско. Вона живе за суворим розкладом, п'є правильний чай і вважає, що краще за всіх знає, як іншим жити. Коли вона знаходить труп у своєму закладі, вона не лякається, а просто розчаровується в роботі поліції. В цій історії гумор поєднується з глибоким психологізмом. Смерть являється лише приводом зібрати під одним дахом групу самотніх підозрюваних. Віра Вон - це втілення «азійської матінки», чия гіперопіка спочатку дратує, а потім зцілює розбиті життя оточуючих. Це книга не про вбивство, а про самотність. Особливо мені історія подарувала відчуття безпеки. Уявіть, коли все йде шкереберть, тобто типовий день для кожного українця, приходить Віра Вон, наливає тобі чашку ідеального чаю і каже, що все буде добре😌А ще мені дуже сподобалось, що чай став інструментом маніпуляції та турботи. Віра переконана, що правильно підібраний сорт чаю може розв'язати язик або вилікувати душевну травму. І знаєте що? Я погоджуюся з Вірою Вон✅#відгукнапрочитане@read_wine

💭Справжній жах - це істоти з темряви чи люди, які поруч із нами кожного дня?💭"Незнайомець нагорі" Лізи МатлінЖанр: психологічний трилер, камерний трилерМоя оцінка: моторошно, клаустрофобно, дуже атмосферно🤍Я обожнюю камерні трилери, де дія обмежена одним будинком чи невеликою спільнотою, і "Незнайомець нагорі" одразу припав мені до душі. Сюжет розгортається у похмурому старому будинку з моторошним минулим, і відчуття клаустрофобії тут буквально живе разом із головною героїнею. Деталі роблять свою справу: опис скрипучих підлог, старих шпалер і навіть похмурого лісу за вікном настільки реалістичний, що мене ледь не охоплювала паніка. Інколи мені здавалося, що я чую скрипи чи завивання вітру десь поруч, хоча сиділа у своїй квартирі. Я цілковито поринула в атмосферу роману, і читати його було справжнім задоволенням.❤️Що ж до "незнайомця", то від самого початку у мене були підозри щодо деяких персонажів: здавалося, що вони щось приховують. Ближче до розв'язки це відчуття тільки посилилося, і я навіть частково передбачила один із сюжетних поворотів. Проте це аж ніяк не зіпсувало враження - інтрига з кожною сторінкою лише зростала, а фінал виявився оригінальним та захопливим. Попри всі мої здогадки, я все одно отримала від читання неймовірне задоволення. В цілому "Незнайомець нагорі" подарував мені кілька днів захопливого читання. Авторці вдалося підтримувати напругу та інтригу на кожній сторінці, а поєднання психологічної гри з похмурими побутовими деталями тримало в напрузі до останнього. 👹 Тому раджу цю книгу всім, хто любить атмосферні й трохи моторошні трилери = вона точно того варта.Букви та сенси 🐉 | Видавництво Старого Лева 🌟#відгуки@bukvysensy

Отримала книгу Артура Дронь "Гемінґвей нічого не знає" від Видавництва Старого Лева.Дуже-дуже хотіла прочитати цю книгу. Я навіть не знаю, чи писати щось про неї. Впевнена, що ви всі про неї чули, а багато хто і читав 🔥"Ця книга короткої прози — свідчення солдата про досвід великої війни. Віра на фронті, братерство між військовими, страх і надія, смерть і Любов. Автор пропрацьовує власні травматичні спогади, але текст може стати психо­терапією не лише для нього, а й для читачів.Автор говорить про себе, переповідає реальність та сни, але передовсім фіксує життя на межі. Розповідає про людей великої Любові, на яких все й тримається. Тут обʼявляється Господь Окопний, починається Найновіший Завіт, стає опорою українська культура в рюкзаку, а визнані метри воєнної літератури не витримують випробування реальністю. Їм про нас, українців, нічого не відомо. Про себе можемо говорити тільки ми, бо на Східному фронті все змінилось. І Артур Дронь говорить про це відверто і прямо. Як говорять ті, які були на межі. І повернулися." Навіть від анотації сироти. Очікую багато.#кт_поповненняКниготерапія📗Підписатись

Починаючи читати книгу «Найвеличніший пивний забіг. Спогади про дружбу, відданість та війну» Джона «Чік» Доног’ю та Дж. Т. Моллоя, я навіть не підозрювала, що на мене чекає. Точніше, навіть не так – я думала, що це буде просто смішна історія про пригоди молодого американця. Але насправді, ця книга про значно важливіші речі, а саме про відданість, дружбу, взаємопідтримку та як би це сумно не звучало – про війну💔Все, що описано на сторінках – правда. Мова йде від Джона «Чік» Доног’ю і саме він розповідає про те, як вирішив підтримати своїх друзів і знайомих, які у 1967 році воювали у В'єтнамі. Разом з своїми приятелями, які на той час знаходилися в Нью-Йорку, він вирішив приїхати на територію, де велися бойові дії та пригостити всіх друзів пивом й підтримати їх.Можна сказати, що пригоди у Чіка почнуться практично одразу ж, і буде дуже багато непередбачуваних ситуацій, з яких йому доведеться шукати вихід. Було справді цікаво читати про всі ці зустрічі й перепитії, які відбувалися протягом того часу. Також я дуже зраділа, коли побачила, що у книзі є ще й декілька сторінок із справжніми фото Чіка та людей, до яких він вирушив у В'єтнам. Вони доповнюються короткими замітками й дозволяють читачу краще уявити все те, що відбувалося під час його подорожі. Також хочу подякувати ВСЛ за таке гарне оформлення. Як на мене, то обкладинка дуже влучно підкреслює саму історію.• Утішало хіба те, що я не мав на ту пору ні дружини, ні дітей. Коли ти молодий і ні до чого не прив’язаний, смерть лякає не так сильно.• В’єтнамський уряд не мав чим годувати свій народ, а вже тварин у зоопарку – то й поготів. Ці люди, мабуть, віддавали звірям половину того, що мали самі, хоч було в них зовсім не багато. Після Другої світової війни таке саме діялося в Берліні та Будапешті. Доброта часом проявляється у найнесподіваніших місцях.🎧 Friends Will Be Friends – QueenВидавництво Старого ЛеваБільше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️

Нарешті дійшла показати вам ще одну чудову книгу - «Різдво приходить в країну Мумі-Тролів» від @starlev 💙Дуже мила, тепла та кумедна історія про те, як муміків розбудили взимку та змусили готуватись до приходу Різдва.Хто це такий та чому йому треба готувати їжу та подарунки ніхто не попередив звісно😁Ця книга порадує шанувальників творчості Туве Янссон 🥰 Звісно, писала не вона, а за мотивами, але все одно цікаво💙Знаю, що в серії декілька історій, тому раджу придивитись до них)А ілюстрації, особливо чорно-білі, теж влучили прямо в сердечко 😍Доречі, на другому фото саме Туве в оточенні своїх героїв✨😍Мені сподобалось, що автори намагались зберегти стиль авторки та характери персонажів.- Як гадаєте, Різдво дуже голодне? - занепокоєно запитала Мумі-мама.- Навряд чи голодніше за мене, - відповів Мумі-тато, замріяно дивлячись на смачні наїдки й напої. Хотіла цієї зими перечитати всі книга про Мумі, але вже не дуже впевнена, що встигну. Тому дуже рада, що ця книжечка хоча б трошки повернула в казковий світ Мумі-долини 🥰А як у вас відносини з Мумі-сімʼєю? Можливо є улюблений персонаж?#книжкові_хроніки #відгук #ЗасніженаПолиця

Яка була неймовірна презентація книги «Шахмати для дебілів» — просто вау! Попри -11 за вікном, людей зібралося стільки, що в книгарні яблуку ніде впасти. Й зовсім не дарма – пана автора слухати одне задоволення.Перед тим як розповім детальніше, давайте про важливе: в тур пан Михайло поїхав для того, щоб зібрати на пікап своїм друзям-військовим, які зараз боронять нашу державу. Але сьогодні потреба стала ще актуальнішою, бо в місце, де проживають військові, прилетів снаряд і всі їхні речі згоріли. Закиньте пару гривень, бо збір йде дуже важко. Банка тутДуже цікаво було послухати історію «Шахмат»: перший раз вони були видані у видавництві «Факти», і тоді видавець сказав пану Михайлу, що він не влучив у жодну з аудиторій: для любителів його стилю книга занадто про шахи, а для любителів шахів — занадто художня 🤭 Для видання ВСЛ друга новела в книзі була значно переписана, додалося більше детективної складової та одна дуже важлива персонажка 🟢 Кому цікаво хто — маякніть у моментах, напишу. Також новел про доктора Падлюччо є чотири: крім опублікованих, є ще історія між першою й другою частинами та ще одна після «Хрустальної свиноферми». ВСЛ, а давайте, може б ви цейво… якось ну видали ще дві новели? А ще перевидайте бумласка «Шедеври вкраїнської класики» та «Шедеври світової літератури». Пан автор не проти, я питала 🤭Також говорили про суржик, й слова пана Михайла просто 🤌😌(деталі у відео)Було дуже тепло й класно, дружню атмосферу відмітив і сам автор, тому сподіваюся, що він обов’язково приїде до нас ще ☺️І ще раз нагадую про донат — хоч пару гривень, бо кожна важлива!

До мене приїхали одразу три шикарні книжечки від ВСЛ!!!🌟Неймовірно тішуся ними, вже думаю, яку з них читатиму першою 😏•Вісім ідеальних убивств - цікавенький детектив. Кажуть, що він настільки заплутаний, що неможливо нічого передбачити 🤭Анотація:Декілька років тому поціновувач детективів Малколм Кершоу склав список найзаплутаніших злочинів у жанрі — тих, які майже неможливо розкрити. Він назвав його «Вісім ідеальних убивств». Та найбільше здивувався сам Мел, тепер власник книгарні «Старі дияволи» у Бостоні, коли одного сніжного дня на його порозі з’явилася агентка ФБР. Вона розслідує серію нерозкритих убивств, що моторошно нагадують злочини зі старого списку. І, здається, вона не єдина, хто зацікавився книгарем, який проводить вечори на самоті з книжкою у руках. Схоже, за Мелом стежить й убивця — той, хто знає про нього небезпечно багато, навіть найтемніші секрети, приховані від усіх. Щоб урятуватися, Мел сам починає шукати підозрюваних… і бачить убивцю в кожному. Раптом з’являються нові жертви — і петля навколо шиї книготорговця затягується так міцно, що вирватися може бути вже запізно. •Тенета війни - це продовження "Аркану вовків", який став для мене найкращою книгою минулого року 🤫 Анотацію додавати не буду, бо раптом щось проспойлерю)Погляньте на це оформлення😍•Непрохані поради для вбивць від Віри Вон - кажуть, що це неймовірно затишний детективчик! Я не чула ще поганих відгуків на історію, тож це ще більше підпалює мою цікавість))) Анотація:Власниця чайної. Сваха. Детективка?Шістдесятирічна самопроголошена експертка з чаю Віра Вон найбільше полюбляє смакувати запашний улун і проводити розслідування в інтернеті (тобто перевіряти, чи її син нарешті почав із кимось зустрічатися).Але коли одного ранку Віра прокидається і знаходить мертвого чоловіка посеред своєї чайної, стає зрозуміло: чашки міцного лондзіну буде замало, аби владнати ситуацію. Віра переконана, що поліція не впорається з цим так добре, як вона сама (бо ж ніхто не винюхає злочину краще, ніж підозрілива китайська матуся, в якої купа вільного часу), тож вирішує взяти справу у свої руки. Розкажіть, чи читали ви ці історії? Або, можливо, плануєте?#всл #вісімідеальнихубивств #тенетавійни #непроханіпорадидлявбивцьвідвіривон

Джон Бойн "Усі ті розбиті місця", Видавництво Старого Лева 🌟Це книга-продовження «Хлопчика у смугастій піжамі», про яку писала тут. Історія життя сестри Бруно — Ґретель. Я чекала, що книга буде як мінімум того ж рівня. Але вона сподобалась мені набагато більше, бо глибша, складніша, багатошарова."Дев’яностооднорічна Ґретель Фернсбі вже декілька десятиліть мешкає в елітному будинку в Лондоні. Її життя тихе та спокійне, проте за плечима жінки темне минуле. Вона нікому не розповідає про свою втечу з нацистської Німеччини у віці дванадцяти років, про важкі повоєнні роки, які збувала у Франції з матір’ю. Та найменше вона воліє згадувати про свого батька, який був комендантом одного з найбільших концтаборів, та сімейну трагедію.Одного дня у квартиру поверхом нижче в’їжджає нова сім’я. Несподівано для самої себе Ґретель заводить дружбу з маленьким хлопчиком, хоча його присутність пробуджує сумні спогади з минулого. На позір щаслива сім’я має свої скелети у шафі, дізнавшись про які, Ґретель ризикує розкрити секрети, які вона все життя оберігала..." Оповідь вибудувана у двох часових лініях:✔️юність та молодість, на які героїня озирається, і цей погляд — не виправдання, не сповідь, а радше спроба прожити пам’ять до кінця✔️теперішній час, коли в 90+ життя мало б уже заспокоїтися, але події знову починають розгортатися, і доволі несподіваноРоман сповнений несподіваними поворотами і подіями. У дитинстві Ґретель була донькою коменданта Аушвіца. Потім — втечі, переховування, інше ім’я, інше життя. Її доля ніколи не була простою. Тож героїня стала неоднозначною, непересічною особистістю. Але не менш цікаві внутрішні процеси героїв: почуття провини, сорому, страху, заперечення, особистісні конфлікти людей, які є «дітьми зла», але водночас — дітьми.Це дуже сильний психологічний роман. Про те, як живеться дітям нацистів. Про відповідальність і неможливість її з себе зняти. Про пам’ять, яка не має терміну давності. Про вину, що переслідує навіть тоді, коли здається, що вже все позаду."Почуття провини не давало спати вночі або, якщо таки щастило заснути, отруювало сни. Почуття провини вторгалося в кожну щасливу мить, нашіптуючи тобі на вухо, що права на задоволення ти не маєш. Почуття провини переслідувало тебе на вулиці, перериваючи найбуденніші справи спогадами про ті дні й години, коли ти могла щось зробити, бодай спробувати якось запобігти трагедії, але вирішила не робити нічого." Є тут і тригерна тема домашнього насильства в сучасних умовах — важка, але дуже органічно вписана. Також книга поглиблює розуміння «Хлопчика у смугастій піжамі», додає нові смисли й ракурси, змушує інакше подивитися на знайому історію.А фінал мене справді здивував. Деякі моменти здалися трохи неправдоподібними, але загалом від цього фінал не програв. Особисто я отримала задоволення від того, як все склалось 👍Читати цю книгу зараз, у час війни, може бути боляче. Вона змусить думати про наше майбутнє і травми. Але для мене це був сильний і глибокий читацький досвід."...Там усе ще відбудовується, принаймні так пишуть у газетах. Після всіх цих неприємностей тобто.Я мало не розреготалася. То був вельми оригінальний спосіб окреслити шість років війни, незліченні мільйони смертей і всі ті розбиті місця, що залишилися позаду." Рекомендую всім, хто любить психологічні та історичні романи, тему Другої світової війни, складні моральні питання. Якщо ви читали «Хлопчика у смугастій піжамі» — цю книгу варто прочитати обов’язково. Якщо не читали — читайте одразу дві ☺️#кт_відгукКниготерапія📗Підписатись