Кирило Макаров ✙△

​​Віртуальна війна Японське вторгнення в Корею, відоме як Імджинська війна (1592-1597) можна вважати однією з найгірших війн, які можна уявити, але в її ході стались і деякі мемні події. Після вступу у війну Китаю, між воюючими сторонами встановився паритет на суші - ні японці, ні китайці, не могли завдати супротивнику рішучої поразки, при тому що однаково страждали від проблем з постачанням. В 1594 році між сторонами розпочались дипломатичні переговори. Сьогун Тойотомі Хідейосі вимагав у китайців визнання японського суверенітету над корейськими провінціями, китайці вимагали від Хідейосі визнати себе данником імперії Мін. Японські та китайські генерали вступили у своєрідну змову - китайці доповіли імператору, що сьогун визнав себе васалом Китаю, а японці, в обличчі воєначальника Конісі Юкінага, доповіли сьогуну, що китайці визнали його владу над Кореєю. В реальності, конфлікт був далекий від завершення, але поки тривав період невизначеності, воєначальники з обох сторін розпоряджались окупованими територіями та їх багатствами як хотіли. Правителі обох держав весь цей час жили в намальованій ілюзії. Інтрига вскрилась лише через 2 роки коли Хідейосі отримав від іншого китайського посольства вимогу в ультимативній формі вивезти війська з Кореї. Коли Тойотомі розібрався в тому, що відбувається, то впав в лють і був готовий стратити Юкінагу, але його військові вміння мали знадобитись в новому етапі війни. На гравюрі зображений той самий Конісі Юкінага, один з небагатьох християнських даймьо Японії.Документалка на темуТекст на супутню темуФільм на супутню тему#Японщина #історія

​​Іноді долю крупномасштабних конфліктів може визначити випадкова подія, яку неможливо передбачити ні на початку, ні в будь-який момент серед активної фази.Найвідомішим прикладом є Диво Бранденбурзького дому в часи Семирічної війни (1756-1763), коли після раптової смерті російської цариці Єлизавети російський трон посів Пьотр Третій, шанувальник Фрідріха Великого, який вийшов з війни і заключив з Пруссією сепаратний мир в момент, коли та досягла повного виснаження людських і матеріальних ресурсів для війни. Проте ще більшу роль для світу випадкова подія зіграла в Першу світову війну. На початку 1917 року, коли і Антанта, і Німеччина знаходились однаково на грані, британська розвідка перехопила і розшифрувала телеграму німецького міністра закордонних справ Артура Циммермана до німецького посла в Мексиці з інструкцією в разі необхідності втягнути Мексику у війну на боці Німеччини, пообіцявши їй повернення колишніх штатів. На що розраховував Циммерман незрозуміло, адже Мексика лежала в руїнах після довгої громадянської війни і не була в силах вести ще одну, зовнішню. В будь-якому випадку, Циммерман не розраховував, що його телеграму опублікують в США, що люб'язно зробила британська розвідка. В США, де традиційно були сильні ізоляціоністи і навіть існували пронімецькі сентименти серед мільйонів мігрантів та їх нащадків, весь час, що йшла Велика війна, намагались уникати прямого вступу в неї, обмежившись лише кредитуванням її учасників та виконанням замовлень на заводах. Більше того, саме до США Німеччина зверталась як до посередника в невдалих мирних переговорах 1916 року. Але на фоні необмеженої підводної війни, яку проголосила Німеччина, публікація телеграми Циммермана викликала в американському суспільстві шквал емоцій. Ці несподівані емоції більшості пересилили спротив ізоляціоністів і призвели до оголошення Німеччині війни 2 квітня 1917 року. Прийнято вважати, що вступ США у війну був питанням часу, але телеграма Циммермана спровокувала його передчасно в найбільш незручний для Німеччини момент. В середині квітня 1917 Антанта планувала розпочати свій грандіозний наступ на Західному фронті. Провал цього наступу міг змусити американців ще подумати чи варто вступати у війну з незрозумілими перспективами, але США оголосили війну саме в момент, коли в успіху ніхто не сумнівався.В 1918 році, коли Німеччина з останніх сил прорве фронт Антанти, саме американські експедиційні війська і їх перевага в артилерії зіграють рішучу роль в другій обороні Парижа і поразці Кайзера у війні. #ПСВ #історія #війна

Той самий фільм про Верден, який викликав стільки флешбеків у П'єра Дрійо Ларошель в оповіданні "Геройство Грюмме".Хтось скаже, що в 21 столітті важко сприймати німе кіно. Але на фоні цього фільму важко сприймати майже всі сучасні картини, де снаряди як петарди рвуться серед купи людей, що біжать в повний зріст, і нікого не задівають ні вибуховою хвилею, ні уламками, ні камінням. В фільмі Verdun, visions d'histoire уламки і каміння розлітаються на десятки метрів, а людей в окопах засипає з головою. Він був знятий на дійсному місці битви, акторський склад здебільшого складався з ветеранів війни, сам режисер особисто воював в артилерії. В ролі генерала Філіпа Петена зіграв сам Філіп Петен. Фільм знятий в художньо-документальній манері і реконструює реальні події - останній бій Стрільців Дріана, оборону форту Во, відбиття форту Дуомон. Фільм був зроблений настільки візуально близько до реальної хроніки, що численні кадри з нього в багатьох статтях і книгах подаються як автентичні знімки реального Вердена. Режисер зобразив реалії війни наскільки міг близько до "оригіналу" - як солдати окопуються під обстрілами та п'ють брудну воду з воронок від снарядів. Одна з найсильніших сцен фільму відбувається як раз біля такої воронки на нічийній землі, де помирають приречені поранені. Навіть не сподіваюсь, що хтось буде повністю дивитись кіно, якому майже 100 років, але і з історичної, і з режисерської точки зору цей фільм безумовно цікавий. Наприклад, я не знаю де ще можуть ТАК показати спротив і почесну капітуляцію форту Во. https://youtu.be/NDC1Z8Pj0e8?si=bPpJael_QC8kRoOf#ПСВ #кіно