17 жовтня – памʼять Пророка ОсіїСвятий пророк Осія, син Веерії, походив з коліна Іссахарового. Він жив у VIII ст. до Різдва Христового (не пізніше 722 р.) в Ізраїльському царстві та був сучасником святих пророків Ісаї, Михея та Амоса.У той час багато його співвітчизників відступили від істинного Бога і, забувши Його благодіяння та чуда, почали поклонятися ідолам. Святий пророк Осія своїми мудрими настановами знову повертав їх до стародавнього благочестя. Він безстрашно викривав моральну і духовну деградацію свого народу, нагадуючи про їхній союз із Богом і важливість дотримання Його законів. Докоряючи жителям Ізраїлю за беззаконня, пророк передрікав їм великі біди від чужинців, переселення в ассирійський полон і наступне звернення їх до Бога. Осія наголошував, що справжня вірність Богу виявляється не тільки в жертвоприношеннях, але і в щирій любові та милосерді (Ос. 6:6).Майже за тисячу років до приходу Спасителя святий пророк за натхненням Святого Духа провістив, що припиняться старозавітні жертвоприношення та більше не буде Ааронового священства (Ос. 3:5), а по всій землі пошириться істинне Богопізнання (Ос. 2:20). Пророк Осія також говорив про Христа, що Він повернеться з Єгипту (Ос. 11:1; порівн. Мф. 2:15), воскресне на третій день (Ос. 6:2; порівн. 1Кор. 15:4) і переможе смерть (Ос. 13:14; порівн. 1Кор. 15:54-55). Ці пророцтва вказують на тісний зв’язок старозавітних пророцтв із Новим Завітом, підкреслюючи, що весь шлях спасіння людства було передбачено ще задовго до народження Христа. Пророцтва святого Осії включені до книг Святого Письма і є глибоким джерелом духовної мудрості.Пророче служіння святого Осії тривало понад 60 років. Незважаючи на тривалу невдячність і спротив з боку свого народу, він залишався відданим Божому покликанню, показуючи приклад непохитної віри та терпіння. У глибокій старості, все своє життя присвятивши виконанню волі Божої, богонатхненний пророк мирно спочив і був похований у своїй землі.
16 жовтня – пам’ять мученика Лонгина сотникаЖиття Лонгина Сотника, відомого також як Святий Лонгин, є прикладом перетворення від римського воїна до вірного послідовника Христа. Лонгин був сотником римської армії, який командував загоном, що був присутній при розп’ятті Ісуса Христа на Голгофі. Його роль в історії стала особливо значущою завдяки його свідченню про смерть Спасителя.Після розп’яття, за Євангелієм від Матвія (27:54), саме Лонгин, бачачи, як темрява покрила землю і відбулося землетрус, виголосив знамениту фразу: «Воістину цей чоловік був Сином Божим». Це свідчення, виголошене язичником, стало одним з перших публічних визнань божественності Христа після Його смерті.За переданням, Лонгин також разом з іншими воїнами пильнував біля гробу Христа після Його поховання. Він став свідком Його Воскресіння, що ще більше зміцнило його віру. Після цього Лонгин залишив військову службу та став проповідувати християнство.Його діяльність викликала ненависть серед римської влади, яка вважала християнство загрозою. Лонгин був схоплений і страчений за віру, а Церква канонізувала його як мученика.Святий Лонгин є символом навернення і щирого каяття, оскільки він перейшов шлях від невіруючого воїна до вірного свідка Ісуса Христа. Його пам’ять вшановується в християнській традиції як приклад сміливої віри і мучеництва заради істини.
10 ЖОВТНЯ – ПАМ’ЯТЬ МУЧЕНИКА ЄВЛАМПІЯ І МУЧЕНИЦІ ЄВЛАМПІЇСвяті мученики Євлампій і Євлампія, рідні брат і сестра, жили на початку IV століття в місті Нікомідія. Прочитавши указ імператора Максиміана (284–305) про засудження кожного християнина до смертної кари, Євлампій обурився, що імператор, замість боротьби з ворогами батьківщини, озброюється проти своїх підданих.Юнака привели на суд і вимагали зречення від християнської віри. За відмову Євлампія спочатку катували залізними знаряддями, а потім поклали на розпечене залізне ложе. Раптово страждалець висловив бажання відвідати язичницький храм. Судді зраділи, вважаючи, що зломили дух юного християнина. У капищі Марса святий вигукнув: «Іменем Господа Ісуса Христа наказую тобі, ідоле німий і бездушний, впади на землю і перетворися на порох!» Ідол з гуркотом впав на землю. Народ вигукнув: «Єдиний Бог християнський, великий і могутній!»Святого знову взяли на муки. У цей час сестра страждальця Євлампія постала перед суддями й оголосила, що вона також християнка. Євлампій підбадьорював сестру: «Не бійся, сестро, тих, хто вбиває тіло, але душі вбити не може» (Мт. 10:28). Після тортур мучеників кинули в розпечену піч, але Господь зберіг їх від вогню. Нарешті, брата обезголовили, а сестра померла від мук.
8 жовтня – памʼять преподобної Пелагії АнтіохійськоїПреподобна Пелагія (Пелагея) народилася в Антіохії Сирійській і до свого навернення до Христа була легковажною та розпущеною дівчиною. Маючи дуже привабливу зовнішність, вона прикрашала себе розкішним одягом, золотом і коштовностями, за що шанувальники називали її Маргаритою, тобто перлиною.Одного разу до Антіохії на собор зібралися єпископи сусідніх єпархій. Серед них був Нонн, єпископ Іліопольський, відомий своєю мудрістю та праведним життям. Під час перерви єпископи вийшли з храму, де відбувалися засідання, і раптом перед ними з’явився гучний натовп юнаків. Серед них особливо вирізнялася своєю красою одна дівчина — з оголеними плечима та нескромно вбрана. Це була Пелагія. Вона голосно жартувала й сміялася, а шанувальники оточували її з усіх боків. Зніяковілі єпископи відвели очі, а святий Нонн, навпаки, уважно спостерігав за нею.Коли гучний натовп відійшов, Нонн запитав єпископів: «Хіба вам не сподобалася краса цієї жінки та її вбрання?». Вони мовчали. Тоді Нонн продовжив: «А я багато чого навчився від неї. Вона поставила собі за мету подобатися людям, і як ви думаєте, скільки годин вона витратила на те, щоб прикрасити себе та здаватися красивішою за інших жінок в очах своїх шанувальників? На Страшному Суді вона засудить нас перед Господом, бо ми, маючи на Небі Безсмертного Нареченого, нехтуємо станом своєї душі. З чим ми постанемо перед Ним?».Повернувшись до готелю, святий Нонн почав гаряче молитися за спасіння Пелагії. Наступної неділі, коли Нонн служив Божественну Літургію, Пелагія, ведена таємничою силою, вперше прийшла до храму. Богослужіння та проповідь святого Нонна про Страшний Суд настільки вразили її, що вона жахнулася від своєї грішної життєвої дороги. Прийшовши до Нонна, вона висловила бажання прийняти хрещення, але сумнівалася, чи простить її Господь: «Гріхи мої численніші, ніж пісок морський, і не вистачить води в морі, щоб омити мої брудні справи». Добрий пастир утішив її надією на Боже милосердя і хрестив її.Ставши християнкою, Пелагія зібрала все своє майно й принесла Нонну. Нонн велів роздати його бідним, кажучи: «Нехай буде розумно витрачено те, що було здобуто неправедним шляхом». Через кілька днів Пелагія, переодягнувшись у чоловічий одяг, покинула місто. Вона пішла до Єрусалима, де прийняла чернечий постриг. Її прийняли за юнака. Влаштувавши собі келію на Оливній горі, вона замкнулася в ній і почала провадити суворе чернече життя в покаянні, пості та молитві. Жителі околиць вважали її за монаха Пелагія, євнуха.Після кількох років, досягнувши високих духовних дарів, монах Пелагій помер приблизно в 457 році. Під час поховання з’ясувалося, що покійний монах був жінкою.
7 ЖОВТНЯ – ПАМʼЯТЬ МУЧЕНИКІВ СЕРГІЯ І ВАКХАСвятих мучеників Сергія і Вакха імператор Максиміан (284–305) призначив на високі посади у війську, не знаючи, що вони християни. Недоброзичливці донесли Максиміану, що двоє його воєначальників не шанують язичницьких богів, а це вважалося державним злочином.Імператор, бажаючи впевнитися в справедливості доносу, наказав Сергію і Вакху принести жертву ідолам, але вони відповіли, що шанують Бога Єдиного і тільки Йому поклоняються.Максиміан наказав зняти з мучеників знаки їхнього військового чину, облекти їх у жіночий одяг і водити по місту з залізними обручами на шиї, в насмішку народу. Потім знову покликав Сергія і Вакха до себе і дружньо радив не прельщатися «християнськими баснями» та звернутися до римських богів. Але святі були непохитні.Тоді імператор повелів відправити їх до правителя східної частини Сирії Антіоха, лютого ненависника християн. Антіох отримав цю посаду за допомогою Сергія і Вакха. “Отці і благодійники мої! – сказав він святим, – будьте милостиві не тільки до себе, але й до мене: я не хотів би віддавати вас мукам”.Святі мученики відповіли, що для них життя – Христос, а смерть за Нього – придбання. Розгніваний Антіох наказав бити Вакха бичами без милосердя, і святий мученик відійшов до Господа. Сергiя обули в залізні чоботи з набитими в них цвяхами і відвели на суд в інше місто, де його було усічено мечем (бл. 300 р.).
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять одного з 12-ти найближчих учнів Ісуса Христа, апостола Фоми, якого несправедливо називають в народі «невіруючим». Попри загальновідомий вислів, святий апостол Фома вірив у Господа, і він повірив Господу Ісусу Христу ще тоді, коли, будучи простим рибалкою, вперше почув проповідь Спасителя, все полишив і послідував за Ним. Ім’я Фома – давньоєврейського походження, яке буквально означало «подвоєння», тому його ще називали Дідим (грец. Δίδυμος), Близнюк. В Євангелії про нього сказано зовсім небагато, але з Передання відомо, що з проповіддю Воскресіння Христового він дійшов якнайдалі від інших апостолів, до самої Індії. Чи під силу це людині невіруючій? Святий апостол та євангелист Іоан Богослов особливо виділяє апостола Фому в двох епізодах: згадуючи про смерть Лазаря та про події після Воскресіння Христового. Коли Господь дізнався про смерть Лазаря і зібрався йти в Юдею, Він сказав учням: «Лазар помер; і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього. Тоді Фома, званий ще Близнюком, сказав ученикам: ходімо й ми і помремо з Ним» (Ін. 11: 14 – 16). Хіба може сказати такі слова людина, яка не вірить і не довіряє Господу?Більш яскраво апостол Фома розкривається у відомому євангельському епізоді, де він, почувши про Воскресіння Христове від інших учнів, каже: «Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю» (Ін. 20: 25). З певних причин Фоми не було разом з іншими апостолами, коли Воскреслий Спаситель явився Своїм учням. Фома так палко любив Христа, що був готовий померти разом з Ним, тож він був просто розчавлений звісткою про хресну смерть Спасителя, а тому, коли інші апостоли повідомили йому про те, що Христос воскрес, Фома спершу не повірив. Проте апостол Фома, переконавшись особисто у воскресінні Христовому, демонструє нам зовсім не невір’я в Бога, а навпаки – сильну і діяльну віру, яка долає усякі сумніви. Саме така віра сприяла тому, що він проповідував слово Боже і заснував багато християнських громад у Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії. Останні роки земного життя апостол Фома провів в індійському місті Меліапора (Меліпура), де за навернення до Христа дружини і сина місцевого царя був ув’язнений, зазнав катувань і, пронизаний п’ятьма списами, відійшов до Господа. Сумніви апостола Фоми Свята Церква називає «добрим невір’ям». Господь говорить Фомі: «Ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20: 29). Тож ось що найбільше потрібно для нашого спасіння – віра, наша вірність Богові.
4 жовтня – памʼять священномученика Ієрофея, єпископа АфінськогоСвященномученик Ієрофей, єпископ Афінський, був одним із членів афінського ареопагу і звернений до Христа апостолом Павлом разом із Діонісієм Ареопагітом, пам’ять якого Церква шанує 3 жовтня. Святий Ієрофей був посвячений самим апостолом Павлом у сан єпископа Афін. За переданням, святитель Ієрофей разом із єпископом Діонісієм був присутній на похованні Пресвятої Богородиці.Святий апостол Павло поставив святого Ієрофея першим єпископом Афін. Можливо, що він був учителем священномученика Діонісія Ареопагіта, який став його наступником на єпископській кафедрі. Сучасні православні та західні церковні історики вважають, що деякі писання, які раніше приписували священномученику Діонісію, насправді були створені в Сирії в п’ятому столітті. Однак у цих текстах міститься поетична хвала першому єпископу Афін, яка досі відображає славу святого Ієрофея.В одному з апокрифічних передань йдеться, що святий Ієрофей був серед учнів, які були вознесені на хмарах для участі в похованні Божої Матері. Святий Ієрофей, забуваючи все земне, приходив до споглядання горнього світу, переживаючи те, про що співається в славослів’ях. Він став, за божественним натхненням, співцем усіх речей — видимих і невидимих.Священномученик Ієрофей прийняв мученицьку смерть наприкінці I століття, а його глава нині спочиває в монастирі поблизу Мегари.
3 жовтня – памʼять священномучеників Діонісія Ареопагіта, єпископа, Рустика, пресвітера, і Елевферія, дияконаСвященномученики Діонісій Ареопагіт, єпископ Афінський, пресвітер Рустик і диякон Елевферій були вбиті в Галлійській Лютеції (давня назва Парижа) у 96 році (за іншими даними – у 110 році) під час гонінь при імператорі Доміціані (81–96). Святий Діонісій жив у місті Афіни, де виховувався і здобув класичну еллінську освіту. Потім вирушив до Єгипту, де в місті Геліополь вивчав астрономію. Разом з другом Аполлофоном він був свідком сонячного затемнення під час розп’яття Господа Ісуса Христа. «Це або Бог, Творець усього світу, страждає, або цей видимий світ закінчується», — сказав тоді Діонісій. Повернувшись до Афін, його обрали членом ареопага (верховного афінського суду).Коли святий апостол Павло проповідував в афінському ареопазі (Діян. 17, 16–34), Діонісій прийняв його благовістя і став християнином. Протягом трьох років він був сподвижником святого апостола Павла у проповіді Слова Божого. Згодом апостол Павло поставив його єпископом Афін. У 57 році святий Діонісій був присутній при похованні Пресвятої Богородиці.Ще за життя Матері Божої Діонісій Ареопагіт спеціально приїжджав з Афін до Єрусалиму, щоб побачити Богоматір. Він писав своєму вчителю апостолу Павлу: «Свідчу перед Богом, що, окрім Самого Бога, немає нічого у всесвіті, настільки сповненого Божественної сили і благодаті. Ніхто з людей не може осягнути своїм розумом те, що я бачив».Після кончини апостола Павла, святий Діонісій вирушив із проповіддю у західні країни, супроводжуваний пресвітером Рустиком і дияконом Елевферієм. Він навернув багатьох до Христа в Римі, Німеччині та Іспанії. У Галлії під час переслідувань християн їх ув’язнили. Вночі святий Діонісій звершив Божественну літургію в співслужінні ангелів. Наступного ранку мучеників обезголовили. Святий Діонісій узяв свою голову і прошествував із нею до храму, де впав мертвим. Благочестива жінка Катулла поховала його останки.Творіння святого Діонісія Ареопагіта мають велике значення для Православної Церкви. З них до нашого часу збереглися чотири книги: «Про небесну ієрархію», «Про церковну ієрархію», «Про імена Божі», «Про містичне богослов’я», а також десять послань.Книга «Про небесну ієрархію», ймовірно, була написана в одній із країн Західної Європи, де святий Діонісій проповідував. У ній викладено християнське вчення про світ ангелів. Ангельська ієрархія складається з дев’яти чинів: серафими, херувими, престоли, господства, сили, власті, начала, архангели й ангели. Ціль ангельської ієрархії – це наближення до богоподібності через очищення, просвітлення і вдосконалення.Книга «Про церковну ієрархію» є продовженням «Небесної ієрархії». Вона пояснює, що Церква Христова збудована на священноначалі, яке, як і ангельські чини, має Божественне походження.Книга «Про імена Божі» викладає шляхи богопізнання через Божественні імена. А книга «Про містичне богослов’я» вчить про богопізнання, яке досягається через молитву.Творіння святого Діонісія (їх називають «Ареопагітики») мають виняткове значення у православному богослов’ї. Вони були відомі отцям Олександрійської Церкви та святому Григорію Богослову.
2 жовтня – пам'ять священномученика Кіпріана та мучениці ІустиниСвященномученик Кіпріан жив в Антіохії. У ранньому дитинстві він був посвячений батьками-язичниками на служіння Аполону. З семи років його готували до жрецького служіння язичницьким богам, в якому він удосконалювався в містах Аргосі, Таврополі, Лакедімоні та єгипетському Мемфісі. До тридцяти років Кіпріан закінчив своє навчання у вавілонських мудреців і повернувся до рідної Антіохії. Він вражав усіх знанням таємних наук і чудесами, які робив за допомогою темних сил, керуючи стихіями, посилаючи хвороби та збуджуючи у людях моральні вади.Також в Антіохії жила зі своїми батьками дівчина Іустина. До того часу, як почула Іустина проповідь про Воскреслого Христа, вона та її батьки були язичниками. Пізнавши істину, свята приклала всі зусилля до звернення до рятівної віри своїх батьків. Дім їхній став житлом християнського благочестя.Надзвичайна краса святої Іустини привернула до неї увагу одного багатого юнака-язичника Аглаїда. Він почав домагатися згоди Іустини на одруження. Але свята вирішила присвятити себе Господу Ісусу Христу, і відмовилася від шлюбу з язичником. Аглаїд продовжував наполегливо переслідувати її.Коли не залишалося інших засобів, він звернувся по допомогу до знаменитого чарівника Кіпріана, думаючи, що все доступне його таємничому знанню, і сподіваючись, що він розташує серце Іустини до нього.Кіпріан самовпевнено обіцяв юнакові за винагороду порушити в дівчині пристрасть і змусити її стати дружиною Аглаїда.Іустина, що захищалася твердою вірою в Христа, молитвою та хресним знаменням руйнувала всі підступи диявола та його слуги Кіпріана. Колись могутній волхв Кіпріан, якому не вдалося перемогти слабкої дівчини, почав мститися за свою невдачу і напустив на місто морову язву. Перелякані городяни, вважаючи Іустину винуватицею лиха, переконували її погодитись вийти заміж за Аглаїда. Іустина заспокоїла народ і, твердо покладаючись на Божу допомогу, помолилася Господу своєю Богоприємною молитвою, і хвороба в місті припинилася.Перемога християнки завдала повної поразки великому чарівнику Кіпріану. Він був розумною людиною. Почавши міркувати: чому все, чим він володів, виявилося безсилим перед слабкою юною дівчиною, озброєною вірою в Христа, молитвою та хресним знаменням, волхв зрозумів, що вся демонська сила ніщо перед Богом, у Якого вірить свята Іустина.Знаменитий чародій смиренно прийшов до християнського єпископа Анфима, розповів йому про свої помилки і просив навчити його істин християнської віри. Після оголошення Кіпріан був хрещений. Через рік він був висвячений у сан священика і невдовзі зведений у сан єпископа.Пламеніючи любов'ю до Христа, святі Кіпріан та Юстина, яку він поставив ігуменією жіночого монастиря, багато послужили поширенню та утвердженню християнства. На той час християн переслідували за їхню віру. Начальник області Євтолій, отримавши донос, який звинувачував Кипріана та Іустину в тому, що вони відвертали народ від язичницьких богів, наказав схопити святих і обернути до ідолопоклонства через тортури. Святі мученики були непохитними. За наказом імператора їх усікли мечем (близько 304 року).
Зі святом, дорогі друзі!Свято Успіння Пресвятої Богородиці світле і радісне для кожного християнина, адже ми святкуємо перехід Пресвятої Діви Марії із земного життя у вічне. Слово успіння, пояснює те, що Божа Матір завершила своє земне життя не так, як інші люди: Вона не відчула смертних страждань, Вона заснула, а тіло Її з душею було взяте Господом до Царства Небесного.Велике значення цієї події відображене і в церковному уставі: свято Успіння Пресвятої Богородиці має не чотири дні післясвята, як зазвичай, а вісім – стільки ж, скільки має одне з найбільших Господніх свят – Богоявлення. Успінню Богородиці також передує багатоденний піст, який за ступенем строгості займає перше місце після Великого. Насамперед, це свято, нагадує нам про те, що не варто боятися смерті, бо вона - таїнство народження в новому, вічному житті. Мати Божа – приклад любові, милосердя, покори і терпеливості. Вона понад усе любила Бога і ближніх Своїх, до кожного виявляла милосердя, і все що Господь посилав Їй, приймала із вдячністю і покорою. А з того часу, як Вона упокоїлася, всі християни отримали на небі могутню заступницю і покровительку. У своїх молитвах ми просимо Її захисту та спасіння, і покров Пресвятої Богородиці виявляється через безліч чудотворних ікон. Отже, будемо завжди в молитві звертатися до Богородиці: «Пресвята Богородице, спаси нас. Амінь».
