У недільному євангельському читанні Господь відкриває Себе як Месія простій самарянській жінці. Цей момент надзвичайно промовистий: Бог звертається не до вельмож чи книжників, а до жінки, яка була чужою для іудеїв і мала непросте минуле. Тим самим Ісус свідчить про те, що Його Слово – живе, спасенне і звернене до кожного, незалежно від походження, статі чи морального стану.Бесіда Спасителя з самарянкою відбувається одночасно на двох рівнях. Жінка говорить про буденні речі – воду, спрагу, місце поклоніння Богові. Вона ставить прості запитання, які хвилюють її душу. Але відповіді Христа — набагато глибші. Він веде її від зовнішнього до внутрішнього, від тілесного до духовного, від поверхневого знання до таїнства істинного богопізнання.Самарянка запитує: як Ти можеш дати мені воду, якщо сам не маєш чим зачерпнути, а колодязь глибокий? Чи Ти більший за отця нашого Якова, який дав нам цей колодязь? Ісус же говорить їй про воду живу, яка утамовує не тілесну, а духовну спрагу, яка стає джерелом життя вічного. Вона питає: де треба поклонятися Богові — в Єрусалимі чи на цій горі? А Він відкриває, що настає час, коли істинні поклонники будуть поклонятися Отцю в дусі та істині.Він також торкається її особистого життя: «Добре ти сказала, що не маєш чоловіка, бо п’ятеро чоловіків мала, а той, кого нині маєш, не чоловік тобі» (Йо. 4:17-18). Але каже це не з докором, не з осудом, а з милосердям і любов’ю. Господь показує, що бачить її серце, знає її минуле, але все одно звертається до неї з глибокою повагою — як до тієї, хто спроможна прийняти істину.Ця розмова змінює жінку. Вона пізнає в Ньому не просто пророка, а самого Христа — Месію. Її серце відгукується, тому що в Його словах вона чує не осуд, а запрошення до нового життя, в якому є глибший сенс, ніж у щоденній рутині та земних турботах. Вона залишає водонос і біжить до людей, щоб розповісти про Того, Хто відкрив їй всю правду про неї саму. Зустріч із Богом змінює її, пробуджує в ній нову гідність, нове покликання.Господь ніколи не порушує нашої свободи. Він ніжно і терпляче стукає в серце кожної людини, але входить лише тоді, коли Йому відчиняють. Часто ми живемо так, ніби Бог не втручається, і думаємо, що це Йому до вподоби. Але насправді Він говорить з нами через Євангеліє, через Священне Передання, через Церкву і її священні устави. Так само, як Він лагідно вказав самарянці на її життя, щоб пробудити в ній покаяння, не осудивши, так і нас закликає до світла і правди — з любов’ю і надією.
⭕️ ПОДАТИ ЗАПИСКУ НА МОЛИТВУ ⭕️Дорогі друзі, хто має потребу, пишіть імена своїх близьких, за здоров’я та за упокій, для поминання в НЕДІЛЮ - 10 ТРАВНЯ.📩➡️ https://www.facebook.com/savvatiyТакож прошу взаємних молитов. Дякую за репост)—Цієї неділі Церква згадує євангельську подію зустрічі Ісуса Христа із самарянкою біля криниці Якова.Уривок з Євангелія від Іоанна нагадує нам, як Господь, зморений дорогою, сів біля криниці й звернувся до жінки-самарянки з простим проханням: «Дай Мені напитися». Вона здивувалася, адже юдеї зазвичай уникали спілкування із самарянами через давні релігійні й суспільні суперечки. Але Христос уже цим показує: для Бога немає чужих, відкинутих чи негідних. Його любов вища за людські поділи, образи й упередження.На здивування самарянки Господь відповідає словами, які відкривають глибину Його місії: «Якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: “Дай Мені напитися”, ти б сама попросила в Нього, і Він дав би тобі води живої» (Ін. 4:10).Спершу жінка сприймає ці слова буквально. Вона бачить лише криницю, воду і відсутність посудини. Але розмова з Христом поступово пробуджує в ній щось набагато глибше: спрагу істини, прагнення очищення, бажання нового життя. Крок за кроком самарянка починає розуміти, Хто стоїть перед нею, і з кожним словом Спасителя її серце все більше відкривається для благодаті.Цей євангельський епізод нагадує нам, що Божа істина часто відкривається не відразу, а поступово. Щоб її побачити, потрібно наближатися до Христа в молитві, у читанні Святого Письма, у чесному житті, в участі у Таїнствах Церкви. Іноді відповіді на наші найглибші питання приходять несподівано: через слово, через рядок з Євангелія, через тиху молитву в храмі або через щиру розмову з ближнім.Жива вода, яку Христос обіцяє дати, це благодать Святого Духа. Вона оживляє душу, очищує серце, лікує внутрішню спрагу людини і веде її до спасіння.Не зупиняймося на поверхневому. Шукаймо глибини Божої любові й дозвольмо Христу промовити до нашого серця. І тоді жива вода Його благодаті потече і в нашому житті: у словах, у вчинках, у милосерді, у любові до ближнього.У цей час випробувань для нашого народу, молімося до Господа за захисників, за всіх нужденних, за весь наш народ та за довгоочікуваний мир.Нехай Боже благословіння буде з усіма нами.——❤️Молитовно дякую за підтримку та допомогу. Як завжди, все добровільно, в міру Вашого милосердя і можливостей.Якщо Ви хочете зробити пожертву, або у вас є питання, будь ласка, напишіть мені повідомлення:📩➡️ m.me/418630668700082Для пожертв:▪️ за номером картки: 4441111040253092▪️ Переказ на картку: https://send.monobank.ua/932Rwavz1AЗа реквізитами на моєму сайті:▪️ https://savatiy.com/donateВаша підтримка допомагає поширювати слово Божої любові і підтримувати тих, хто цього потребує, хто переживає труднощі та шукає надії.Щиро дякую кожному, хто підтримує цю місію.——🙏Не забувайте, життя християнина не є і не може бути обмежене подачею записок про здоров'я та упокій, важливо приходити на служби в храм самим, разом з усією Церквою молитися за церковним богослужінням про дорогих і близьких Вам людей, сповідатись і Причащатись, а також не залишати домашньої молитви про них!Нехай спільна молитва об'єднує нас незважаючи на обставини і відстані!З повагою та молитвою,Ваш у Христі,Ігумен Саватій Собко
Нещодавно ми вшановували пам՚ять рідного брата Іоана Богослова, святого апостола Якова Зеведеєва. Тож апостол Іоан – теж син простого рибалки Зеведея і Соломії, дочки Йосифа Обручника. І покликаний до служіння Господом нашим Ісусом Христом святий Іоан був теж від рибацьких сітей: проходячи біля моря Галилейського Спаситель «…побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх. Вони, одразу ж покинувши човен і батька свого, пішли за Ним» (Мф. 4: 21 – 22).Завжди супроводжував святий апостол Іоан свого Вчителя, навчаючись премудрості і слова Божого. Він був улюбленим учнем Христовим за свою незлобливість і невинну чистоту. Господь прославив його як найближчого із числа 12 апостолів: Іоан був одним із тих трьох учеників Христових, яким багато разів Господь відкривав Свої Божественні таємниці.Під час страждань Христових Іоан, на відміну від інших апостолів, не втік, а залишався поруч свого Вчителя, сердечно співчував Йому, плакав разом з Його Пречистою Матір’ю біля хреста, бачив тілесну смерть Спасителя. За це він був усиновлений від Господа при хресті Пречистій Діві Марії: «Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це – син Твій. Потім каже ученикові: це – Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе» (Ін. 19: 26 – 27).Після Успіння Пресвятої Богородиці святий Іоан вирушив разом зі своїм учнем Прохором у Малу Азію, куди випав йому жереб проповідувати слово Боже. Багато людей навернув святий апостол до віри Христової, багато звершив чудесних зцілень, знамень, що їх не злічити. Останні роки життя святий апостол провів в аскетичних подвигах, повчаючи єпископів Церкви і надихаючи їх невпинно навчати народ євангельському слову, а особливо пам’ятати і проповідувати першу й головну євангельську заповідь – заповідь про любов. Коли апостолу Іоану виповнилося більше ста років, він вийшов разом із сімома своїм учениками на обране ним місце і попросив викопати йому хрестоподібну могилу. Попрощавшись з ними, він мирно завершив своє земне життя. Святий апостол Іоан набагато довше прожив, ніж решта учнів Господа нашого Ісуса Христа, залишившись на той час єдиним живим свідком земного шляху Спасителя.За Переданням, щороку у восьмий день травня з його могили з’являлося запашне миро і за молитвами святого апостола Господь подавав зцілення хворим. На згадку про цю дивну подію Церквою і було встановлене щорічне святкування на честь святого апостола Іоана 8 травня. Святий і великий апостоле Іоане, моли Бога за нас! #Церква_з_тобою
⭕️ ПОДАТИ ЗАПИСКУ НА МОЛИТВУ ⭕️Дорогі друзі, хто має потребу, пишіть імена своїх близьких, за здоров’я та за упокій, для поминання в СУБОТУ - 9 ТРАВНЯ.📩➡️ https://www.facebook.com/savvatiyТакож прошу взаємних молитов. Дякую за репост)—З-поміж усіх святих угодників, що коли-небудь жили на землі, святитель Миколай Чудотворець удостоївся від Господа особливої благодаті - дару творити великі й численні чудеса. І після своєї праведної кончини він не перестає являти силу Божу через зцілення, порятунок і духовну допомогу тим, хто з вірою звертається до нього.Святий Миколай був не просто милосердним. Він сам шукав тих, хто потребував допомоги, не чекаючи прохань. Його любов до людей була діяльною, жертовною і безумовною. Він ставав заступником тих, кого всі забули, надією для тих, хто втрачав останню надію, підтримкою для тих, хто падав духом. Його серце завжди було відкритим до чужого болю, а руки простягнутими для порятунку.Не випадково саме святого Миколая вважають найближчим до простих людей, адже він швидко чує молитви, швидко приходить на допомогу і ніколи не залишає тих, хто звертається до нього зі щирою вірою.Слідуймо прикладу цього великого святого. Навчаймося у нього милосердя, простоти, жертовності та любові до ближнього. Віддаваймо іншим тепло наших сердець не заради похвали чи вдячності, а тому, що саме в цьому є справжня радість. Наповнюймо душі добротою і несімо її тим, хто перебуває у темряві, смутку чи самотності.Нехай святитель Миколай Чудотворець завжди буде з нами, охороняє від усякого зла, провадить дорогою спасіння та заступається за нас перед престолом Божим.У цей час випробувань для нашого народу, молімося до Господа за захисників, за всіх нужденних, за весь наш народ та за довгоочікуваний мир.Нехай Боже благословіння буде з усіма нами.——❤️Молитовно дякую за підтримку та допомогу. Як завжди, все добровільно, в міру Вашого милосердя і можливостей.Якщо Ви хочете зробити пожертву, або у вас є питання, будь ласка, напишіть мені повідомлення:📩➡️ m.me/418630668700082Для пожертв:▪️ за номером картки: 4441111040253092▪️ Переказ на картку: https://send.monobank.ua/932Rwavz1AЗа реквізитами на моєму сайті:▪️ https://savatiy.com/donateВаша підтримка допомагає поширювати слово Божої любові і підтримувати тих, хто цього потребує, хто переживає труднощі та шукає надії.Щиро дякую кожному, хто підтримує цю місію.——🙏Не забувайте, життя християнина не є і не може бути обмежене подачею записок про здоров'я та упокій, важливо приходити на служби в храм самим, разом з усією Церквою молитися за церковним богослужінням про дорогих і близьких Вам людей, сповідатись і Причащатись, а також не залишати домашньої молитви про них!Нехай спільна молитва об'єднує нас незважаючи на обставини і відстані!З повагою та молитвою,Ваш у Христі,Ігумен Саватій Собко
6 травня - День вшанування пам’яті преподобного Іова ПочаївськогоПравославна святиня українського народу – Почаївський монастир – був заснований після перших татарських нападів на Київську державу, коли ченці почали шукати в лісах та горах, на захід від широких степів, спокійніші місця для подвигу та молитви. У першій половині XVII ст., коли йшла боротьба православних за свою ідентичність (а після Берестейської унії ця обитель була твердинею Православ’я протягом 125 років), Почаївський монастир прославив своїми подвигами його ігумен та чудотворець Іов.Власне, Почаївським преподобного Іова стали називати пізніше, а сам він підписувався як «ієромонах Іоан Желізо». В миру, як і його батько, хлопчик називався Іваном, походив зі шляхетної галицької родини, зростав у благочесті та великій пошані до Господа. В 10-річному віці Іван вступає послушником до Угорницького монастиря, а через два роки приймає чернецтво з іменем Іов. Молодий чернець став аскетом, постився, завжди перебуваючи в молитві, й уподібнив своє подвижницьке життя багатостраждальному біблійному Іову, будучи терплячим і твердим у вірі.Преподобний Іов Почаївський був ревним оборонцем Православ’я. Будучи в Угорницькому монастирі, Іов познайомився з Іовом Княгиницьким, який пізніше заснував Манявський скит. Сюди ж приходив й інший ревнитель Православ’я – Іван Вишенський. Усі вони стали завзятими борцями за права Православної Церкви. Про великого молитвеника й подвижника Іова свого часу дізнався ще один оборонець українського Православ’я, благовірний князь Костянтин Острозький. Він умовляв преподобного Іова стати в Дубно ігуменом Хрестовоздвиженського монастиря, на що подвижник погодився близько 1584 року. Дуже скоро, завдяки повсякденним старанням преподобного Іова, Хрестовоздвиженський монастир став однією з найбільших твердинь Православ’я не тільки на Волині, а й по всій Україні.На зламі ХVІ-ХVII ст. (очевидно, по смерті князя Костянтина Острозького) преподобний Іов покинув Дубненську обитель. Молитовний спокій ігумен знайшов на Почаївській горі. Прибувши до Почаївського монастиря, він викопав невеличку печеру і там усамітнено молився. Згодом ченці, побачивши у преподобному великого подвижника, обрали його своїм ігуменом. Близько півстоліття Іов керував цією святою обителлю. Він укріпив і згуртував братію, організував правдиве спільне життя. Його стараннями в монастирі було зведено сім (!) храмів та мур з п’ятьма вежами. Почаївський монастир став центром духовного життя і засяяв на всю Волинську землю, а ігумена Іова справедливо назвали «Почаївський».У 1628 році преподобний Іов Почаївський був присутній у Києві на великому Соборі, який одноголосно відкинув унію з Римом як відступ від Православʼя. Іов теж підписався під його постановою: «Ієромонах Іоан Желізо, ігумен Почаєвскій, власною рукою», підтвердивши цим, що він до кінця життя буде боронити православну віру від зазіхань на неї.Улюбленим місцем для молитви, яку Іов безперервно возносив до Бога й Пресвятої Богородиці, була печера. Його учень Досифей так пише про це: «Коли б ця камінна печера мала уста, вона розповіла б нам, що Іов зачинявся в печері на день, а то й на три дні і більше, а часом і на тиждень, а годувався тільки слізьми своїми і безперервно молився за добро світу, за Православну Церкву, за український народ, за те, щоб серед нього панувала віра православна».Господь удостоїв преподобного Іова прожити багато років. Будучи в столітньому віці, він за тиждень до своєї блаженної кончини передрік, коли упокоїться. В той день він відправив Божественну літургію, причастився Святих Таїн і, зібравши ченців, востаннє наставив їх, а потім віддав Богові душу. Це сталося 29 жовтня 1651 року. 8 років потому, в серпні 1659-го, Київський митрополит Діонісій Балабан відкрив його нетлінні мощі, їх перенесли для вшанування до собору. Біля цих мощей відбувалося дуже багато зцілень і чудес. Нині мощі преподобного Іова Почаївського спочивають у храмі на його честь, поруч із тією печерою, де він звершував свої молитовні подвиги.
5 травня - день пам'яті великомучениці Ірини МакедонськоїВсіх іменинниць, чиїм небесним покровителем є свята мучениця Ірина, сердечно вітаю днем Ангела! Многая і благая літа !!!Свята великомучениця Ірина, жила у другій половині І століття, була хрещена апостолом Тимофієм (учнем святого апостола Павла), своєю проповіддю та чудесами навернула до віри Христової тисячі язичників. До хрещення вона звалась Пенелопою і жила в Македонії в поважній родині. Відмовившись від заміжжя, вирішила присвятити своє життя Богові, рік за роком несучи поміж людей слово Боже і навертаючи на шлях спасіння тисячі поган. За свою сміливу проповідь і тверду віру свята Ірина багато разів зазнавала страждань і тортур: її кидали в рів зі зміями, намагалися розпиляти, прив'язували до млина... Але муки святої супроводжувалися чудесами, які багатьох язичників переконували увірувати в Христа та покинути поклоніння ідолам. Коли Господь відкрив їй, що наблизився час її земної кончини, свята Ірина у супроводі свого вчителя, старця Апеліана, та інших християн пішла до гірської печери і, осінивши себе хресним знаменням, увійшла до неї, сказавши своїм супутникам закрити вхід у печеру великим каменем. Коли на четвертий день після цього християни відвідали печеру, то тіла святої в ній не знайшли. Так відійшла до Господа свята великомучениця Ірина. Багатостраждальна і преславна Ірино, угоднице Божа, моли Господа за наш багатостраждальний народ!
Христос Воскрес! Зі святою Неділею, дорогі друзі!Можна прожити ціле життя і так і не зустріти Людину.«Не маю людини». У цих словах, які почув Господь від розслабленого біля купальні, зібраний увесь біль самотності й відчаю. Тридцять вісім років він чекав не просто зцілення, він чекав Людину. Того, хто помітить, не пройде повз, простягне руку допомоги. Але так і не дочекався. Бо можна прожити багато років серед людей і жодного разу не зустріти справжню Людину.Справжню не за іменем чи зовнішністю, а за серцем. Того, хто вміє бачити іншого, співчувати, бути поруч навіть тоді, коли самому важко.І приходить Христос. Він бачить, підходить, чує і піднімає. Там, де не знайшлося людини, приходить Бог і стає поруч. І цим показує кожному з нас, якими ми покликані бути.Сьогодні ці слова знову звучать у світі. У лікарнях, у домівках самотніх, серед болю війни і втрат. І десь глибоко вони звучать і в нашому серці. Ми всі шукаємо Людину.Але головне питання, чи стаємо ми нею для інших.Християнство не є чимось недосяжним. Бог не вимагає неможливого. Він просить тільки серця. Бути людиною означає не проходити повз, не звикати до чужого болю, вміти любити і прощати.Якщо в тобі є співчуття, ти вже близький до Бога. Якщо ти вмієш підтримати, навіть словом, ти вже живеш Євангелієм.Можливо, саме ти станеш для когось тією Людиною, яку він чекає роками.Бути справжньою Людиною, це і є дорога до Бога.
2 травня — Заповідь про любов«Це заповідаю вам, щоб ви любили один одного. Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене раніше за вас зненавидів. Якби ви були від світу, то світ любив би своє; а оскільки ви не від світу, але Я вибрав вас від світу, тому ненавидить вас світ. Пам’ятайте слово, яке Я сказав вам: раб не більший за свого пана. Якщо Мене переслідували, то й вас будуть переслідувати; якщо Моє слово берегли, то й ваше берегтимуть. Але все це зроблять вам за Ім’я Моє, бо не знають Того, Хто послав Мене. Якби Я не прийшов і не говорив їм, то не мали б гріха; тепер же не мають виправдання у своєму гріху. Хто ненавидить Мене, той ненавидить і Отця Мого. Якби Я не вчинив між ними діл, яких ніхто інший не робив, то не мали б гріха; тепер же і бачили, і зненавиділи і Мене, і Отця Мого. Але нехай збудеться слово, написане в законі їхньому: зненавиділи Мене без причини. Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця походить, Він свідчитиме про Мене; а також і ви будете свідчити, бо ви від початку зі Мною. Це сказав Я вам, щоб ви не спокусилися. Вас виженуть із синагог; навіть настане час, коли кожен, хто вбиватиме вас, думатиме, що тим служить Богові».Ін. 15:17 – 16:2———Тема любові займає центральне місце у всьому Євангелії від Іоанна, особливо в главах 14–17, де передано прощальну бесіду Ісуса з учнями та Його молитву за них. Сьогодні ми чуємо частину цієї глибокої розмови, сповненої світла і правди.У цих словах відкривається таємниця любові, яка не обмежується людськими почуттями чи природною прихильністю. Це любов інша, Божа, жертовна, така, що єднає Отця, Сина і учнів у нерозривну єдність. Вона не народжується лише з емоцій, але є даром згори і водночас подвигом для людини. Саме ця любов пронизує все життя Церкви, поєднуючи людей між собою і ведучи їх до Бога.Разом із цим Господь відкриває і правду про шлях учня: світ, який не пізнав Бога, часто відкидає і тих, хто живе за Його словом. Але у цій боротьбі людина не залишається сама. Христос обіцяє Утішителя, Духа істини, Який від Отця походить і свідчить про Нього.За вченням святих Отців, сформульованим у IV столітті, слова про те, що Дух «походить» від Отця, вказують на вічну, позачасову істину. Так само, як Син народжується від Отця не в межах часу, так і Святий Дух вічно походить від Отця. Отці Каппадокійці навчали, що властивістю Отця є неродженість, Сина, народження від Отця, а Духа, походження від Отця.Пізніше між богословами Сходу і Заходу виникла різниця у формулюванні цього вчення. На Заході почали говорити про походження Святого Духа «від Отця і Сина». Однак східнохристиянська традиція зберігає ту форму, яку відкрив Сам Христос, і яка передана в Євангелії: Дух істини походить від Отця.У цих словах є і глибоке застереження, і велика надія. Любов не завжди буде прийнята світом, але саме вона є дорогою до істинного життя і єдності з Богом. І той, хто тримається цієї любові, навіть серед випробувань, уже перебуває у світлі, яке не згасає.
⭕️ ПОДАТИ ЗАПИСКУ НА МОЛИТВУ ⭕️Дорогі друзі, хто має потребу, пишіть імена своїх близьких, за здоров’я та за упокій, для поминання в НЕДІЛЮ - 3 ТРАВНЯ.📩➡️ https://www.facebook.com/savvatiyТакож прошу взаємних молитов. Дякую за репост)—У четверту неділю після Пасхи Церква нагадує нам євангельську історію про зцілення розслабленого біля купальні.Можна прожити ціле життя і так і не зустріти Людину.«Не маю людини», сказав він Ісусові. У цих простих, але болючих словах вмістилося ціле життя самотності, очікування і розбитої надії. Тридцять вісім років і жодного, хто був би поруч. Ніхто не подав руки, не допоміг наблизитися до води, не став ближнім. Його тілесна неміч стала образом ще глибшої рани — самотності без любові.Виявляється, можна бути серед багатьох і не мати нікого. Можна прожити десятки років і не зустріти того, хто подивиться з милосердям, зрозуміє без слів, підтримає в найважчу хвилину.Це Євангеліє не лише про зцілення. Це тихий, але наполегливий заклик. Не пройти повз. Не відвернутися. Стати тим, кого так довго не вистачало тому чоловікові. Стати Людиною.Нам часто здається, що християнство це щось далеке і складне. Але все починається з простого — побачити іншого, відчути його біль, не залишитися байдужим.Бути людиною означає бути ближнім. А бути ближнім означає ставати схожим на Христа. І якщо ти ще не став ближнім для когось, значить цей шлях тільки починається.Не чекай чуда. Стань ним для іншого.У цей час випробувань для нашого народу, молімося до Господа за захисників, за всіх нужденних, за весь наш народ та за довгоочікуваний мир.Нехай Боже благословіння буде з усіма нами.——❤️Молитовно дякую за підтримку та допомогу. Як завжди, все добровільно, в міру Вашого милосердя і можливостей.Якщо Ви хочете зробити пожертву, або у вас є питання, будь ласка, напишіть мені повідомлення:📩➡️ m.me/418630668700082Для пожертв:▪️ за номером картки: 4441111040253092▪️ Переказ на картку: https://send.monobank.ua/932Rwavz1AЗа реквізитами на моєму сайті:▪️ https://savatiy.com/donateВаша підтримка допомагає поширювати слово Божої любові і підтримувати тих, хто цього потребує, хто переживає труднощі та шукає надії.Щиро дякую кожному, хто підтримує цю місію.——🙏Не забувайте, життя християнина не є і не може бути обмежене подачею записок про здоров'я та упокій, важливо приходити на служби в храм самим, разом з усією Церквою молитися за церковним богослужінням про дорогих і близьких Вам людей, сповідатись і Причащатись, а також не залишати домашньої молитви про них!Нехай спільна молитва об'єднує нас незважаючи на обставини і відстані!З повагою та молитвою,Ваш у Христі,Ігумен Саватій Собко
Сьогодні особливий і прекрасний день, День Народження нашої найдорожчої Мами!Вітаємо тебе, рідна наша матусю, з цим світлим і благословенним днем! Цей день, як і завжди, ми зустріли молитвою в храмі, дякуючи Богові за дар твого життя, за твою любов і за те, що ти є з нами.Любіть і цінуйте своїх мам, бо мама це найдорожчий дар Божий для кожної людини.Дякуємо тобі, рідна, за все, що ти зробила і продовжуєш робити для нас, за твою любов, турботу, терпіння і тепло. Ми з братом щиро вдячні Богові за цей безцінний дар, за те, що саме ти наша мама.Бажаємо тобі, щоб кожен твій день був наповнений миром, світлом і любов’ю. Нехай щоранку твоє серце радіє, а обличчя осяюється посмішкою. Бажаємо міцного здоров’я, натхнення, спокою душі і безмежної Божої ласки.Нехай твоє життя завжди сяє радістю, добром і благословеннями. Ми з братом безмежно любимо і цінуємо тебе, наша дорога матусю.З Днем Народження тебе, рідна! Нехай береже тебе милосердний Господь на многая і благая літа.Любіть і цінуйте своїх мам завжди, вони для нас найдорожчі у світі.
