Таверна читача ✨

​​​​«Без вибоїн на шляху немає веселощів. Якщо бодай раз не передбачити, що відбуватиметься далі, життя стане цікавішим» «Моє життя з Волтерами» — Алі Новак Від «ВСЛ»456 с. 8,5/10 Кінне ранчо, підліткові проблеми, шкільне життя, будні у великій родині — мені подобається читати подібні історії. А ще «Моє життя з Волтерами», певно, втрапила в настрій, бо вона викликала в мене позитивні і теплі емоції. От як раз і хотілось чогось такого почитати. Це підліткова романтичні історія. Маємо одну дівчину та одинадцять хлопців під одним дахом. І все б нічого, та кілька з них — однолітки Джекі й ще дуже привабливі 😏 тож самі знаєте, що там починається — боротьба за увагу Джекі, звісно. Після трагічної події в родині 16-річна Джекі була змушена переїхати жити на кінне ранчо до родини Волтерів, які стають її опікунами. Дівчина все ще сумує, але тепер мусить вливатися в новий колектив у школі, шукати спільну мову з кожним членом нової сімʼї й навіть — будувати своє особисте життя. Не все вдається відразу, бо Джекі дуже зациклена на порядку й не любить сюрпризів і хаосу. Але дівчині довелось стикнутися з кількома сюрпризами, наприклад, що черга до душу може бути дуже довга, а у великій родині без розіграшів ніяк. Насправді Джекі довелось вливатися в нову родину, яка вже має свої правила, традиції, порядки. Тож спочатку це не дуже просто було, а хлопці ще й не особливо допомагали в цьому. І спостерігати за цими добродушними жартами, підколами, родинними взаємодіями — було якось тепло і цікаво. По атмосфері мені ця історія чимось нагадала книжки Дженні Ханн — такі ж теплі, зворушливі, добрі. А от по кількості привабливих і харизматичних хлопців — «Ігри спадкоємців» (але тут немає ігор, і хлопці не з багатої сімʼї). Як ви могли здогадатися, персонажів у книзі багато. Я переживала, що просто між цими хлопцями Волтерами заплутаюсь, але ні. Все було окей, а ще мені допомагав список Джекі, який вона склала для себе, як тільки приїхала на ранчо. Крім того, деякі герої книжки — ще зовсім маленькі (наприклад, 5-річні), і їм авторка не так багато давала простору для розкриття. Попри це, і вони вносили свою частку в створення атмосфери, наприклад, було весело спостерігати за хитрощами Джека й Джордана, іграми Бенні та Зака. Вони додавали якихось смішних моментів книзі, і атмосфери родини. Вілл (найстарший Волтер) взагалі випав і майже не розкритий. Це підлітковий романтичний роман, тож маємо тут щось типу любовного трикутника (але не зовсім). Не скажу, що романтична лінія була дуже насичена, несподівана, зважаючи, що Волтерів багато. Все було доволі очевидно. Хоча я думала, що може бути момент із використанням Джекі чи деяких спорів, але обійшлось 😅Події відбуваються на кінному ранчо, але насправді його не так багато тут показано, проте похід у стайні, валляння в сіні, поїздка на конях — це буде. Могло бути і більше атмосфери кінного ранчо, але в цілому мені сподобалось і так. У мене дуже позитивні враження від книжки. Вона підліткова, тож і теми та проблеми тут відповідні. Водночас ця історія про те, що навіть у складних обставинах можна знайти близьких людей, любов, заземлення.Кінець історії — дещо відкритий, але, думаю, можна здогадатися, як усе закінчиться 😏Це дебютна книжка авторки, яку вона почала писати в 15 років. Зараз же книга вже має навіть екранізацію на Netflix. 💭А ви вже читали або може дивились серіал? Любите історії про великі родина? #книжковий_відгук

​​«…маєш все життя, увесь час і всі Простори, щоб знайти себе. Хіба це не захоплює?» «Звичайна» — Лілія Кухарець Від «Бук-Друк» 332 с. 7,5/10 Світ після апокаліпсису, розподіл праці, Інакші, які чатують за межами Плантацій — таким змалювала світ авторка книги «Звичайна». І знаєте, цей світ, хоч я б і не хотіла жити в ньому, мене таки чимось заворожив. Я так чітко його собі уявила: закинуті міста, зелений ліс із печерами, та невеликі плантації, обмежені у можливостях. Здається, що цей світ ще багато чого приховує. Але, думаю, що Лета та її друзі з усім розберуться. Бо ж Лета виявилась не такою звичайною, як вона і думала 😏 хоч дівчина завалює всі тести і не стає ні науковицею, ні циклівкою, ні відтворювачкою, ні творчинею. А просто — звичайною робітницею, збирачкою дров. Та, здається, в долі інші плани. Бо якимось чином саме Лету викрадає Інакший — мутований птах — і відносить далеко в ліс, де дівчина знаходить Саюліса, який про виживання знає все. А може і не тільки про нього. Це точно збіг долі, чи якісь сили снують свої плани? Власне з цього і починаються всі пригоди Лети, а також розкриття багатьох таємниць, повʼязаних і з нею, і зі світом. Книга побудована так, що більшу частину герої — добираються додому, тобто це як історія-подорож. Щось як у «Гобіті», тільки більш динамічно, і мені сподобалось навіть. Адже цією дорогою між героями зароджувались стосунки (дружні чи й не тільки?), а ще ставались перші випробування і розкриття деяких таємниць. Втім мені більше подобається деталізованіший світ, більше описів і занурення. І власне цього в книзі трішки не вистачило. Вона легка, цікава, досить захоплива, але ніби хотілось ще і ще — ще про життя до катастрофи: що сталось і чому люди дійшли до такої системи? Більше про самі плантації, більше про розподіл, більше уваги тестам. Але це все дуже субʼєктивно. Бо якщо вам подобається динамічна і легка історія — це те, що треба. Книга написана від першого обличчя, тому ми багато маємо роздумів Лети про її життя, а ще — про Саюліса 😏 ну він, звісно, такий грін флег і взагалі чудовий, що я Лету розумію) у книзі є кілька гарячих сцен 18+ 🔥 які непогано написані. Мені б хотілось ще мати розділи від обличчя Саюліса, бо він видався цікавим і має теж свої таємниці. Тож у нас тут трішки фентезі, постапокаліптика поєднались із ромкомом. І вийшло цікаво! Українська література не перестає дивувати — і зараз можна знайти дуже різноманітні книжки на будь-який смак. У цій історії мені ще сподобалась легка оповідь і приємний стиль авторки. Книга читалось швидко, динамічно, хотілось дізнатися, що далі буде з героями. Хоч от сама Лета мене трішки дивувала своєю поведінкою, інколи вона поводилась, як на мене не зовсім логічно. Проте хімія між нею і Саюлісом, а ще їхні кпини одне на одним — це було чарівно і чудово, мені сподобалось.Були і невеликі зауваження до сюжету в мене — наприклад, як Лета знала про те, що у зброї є віддача? Як я зрозуміла, то на плантації не було її і про це не говорили особливо. Але це були незначні дрібні моменти, які загальні враження не зіпсували. Беручи цю книгу, на вас чекає: ▪️постапокаліптика з дрібкою фентезі й ромкому; ▪️швидкий, динамічний сюжет; ▪️гарячі сцени 18+; ▪️він мисливець, вона — його учениця; ▪️виживання; ▪️мутовані тварини; ▪️гумор. Замовити книгу можна 👉ТУТ👈. 💭Зацікавила? Почитали б таку книгу? А може вже читали? Любите книжки, де героям треба виживати? Читаєте постапокаліптичні книжки? #книжковий_відгук

​​«Хіроясумі» — Кейґо Шіндзо Від «Нашої ідеї» 192 с. Манґа, серія не завершена, наразі видано 8 томів 9/10 Ця історія перевершила мої очікування. Чесно кажучи, я трішки сумнівалась, що мене так захопить історія про звичайне життя, буденність, навчання та роботу. Але читала цей том на одному подиху й дуже засмутилась, коли він завершився. Це дуже класна манґа, яка, я впевнена, відгукнеться багатьом! Адже в ній себе знайдуть і студенти, які перейшли в новий етап життя — пошук нових друзів, облаштування нового помешкання і свого життя на новому місці; і дорослі, які працюють і намагаються будувати своє майбутнє, створювати родини та піклуватися про себе і тих, кого люблять. Це манґа про наше щоденне життя, про буденні речі й про те, що може за ними ховатися; про наші бажання і наші страхи. Відчувалась вона як тепле какао у холодний осінній день. 29-річний Хірото хотів бути актором, але натомість заробляє підробітками. Він взагалі не вміє спілкуватися із молодими жінками, натомість добре ладнає зі старшими людьми. Так одного дня він знайомиться з бабусею і вони стають хорошими друзями. Після смерті та залишає Хірото свій будинок. Згодом до нього приїжджає двоюрідна 18-річна сестра Нацумі. Вона вступила в університет і тепер герої будуть жити разом. Цікаво, що у цій історії за буденним захована і тема про пошук себе і бажання іти за своєю мрією. Наші герої мають те, чим горять і в чому хотіли б розвиватися. Але через певні страхи, вони відмовляються від цього або соромляться. Це дуже часто буває і в реальному житті. І щоб зрозуміти, що ми хочемо і ким ми хочемо бути — потрібен час і не обовʼязково досягати своїх мрій в 18,20,25,30+ років. На все свій час. У цій історії дуже класно змальований побут героїв — те, як Хірото обирає, що готувати, як Нацумі не любить поратися по будинку, як вони разом їдять, переглядають фільми, чи дбають про будинок. Дуже затишними є і прогулянки героїв, спілкування з друзями — тобто все те, що і кожен із нас проживає. Здається, це звичайна манґа про звичайне, але чимось вона таки чіпляє. У цій історії розкриваються важливі теми — прийняття себе, пошук друзів, любов до близьких. Із цією манґою вдасться сповільнитися, адже скажіть, життя зараз таке швидке? Кілька фото манґи всередині додала в коментарі до цього посту 👇💭А ви любите ось такі історії про звичайне життя? Читали, плануєте читати цю манґу? #книжковий_відгук

​​Коротко про прочитане у вересні 👇У мене це було пʼять історій: ▪️«Це сталось влітку» Тесса Бейлі Літня романтична історія, події якої відбуваються на березі океану. Проте мені як раз цієї атмосфери у книзі не вистачило. Також сама героїня Пайпер не була близькою мені, а тому читати не так цікаво було. З плюсів — легко читається і класно змальована сестринська підтримка та атмосфера маленького містечка. Оцінка: 4/5 Ось ТУТ є мій відгук на книгу повний. ▪️«Непрохані поради для вбивць від Віри Вон» Джессі Сутанто Затишна детективна історія. Віра — власниця чайної і одного разу вона знаходить у себе вбитого чоловіка. З цього і закручується історія. Проте для мене це був не так детектив, як просто хороша затишна історія про розвитком стосунків між героями книги. Про дім, турботу, розуміння себе. Оцінка: 5/5 Ось ТУТ є повний відгук на книгу. ▪️«Моє життя з Волтерами» Алі Новак Підліткова романтична історія про Джекі, яка через трагедію змушена переїхати жити на ранчо в родину маминої подруги. А там на неї кілька сюрпризів, один з яких — красунчики Волтери. Легка, кумедна, затишна історія. Мені вона сподобалась. Оцінка: 5/5 ▪️«Жовтолика» Ребекка Кван — сатиричний роман про письменницю, яка вкрала книгу своєї загиблої подруги. Мені дуже подобається, як пише Ребекка Кван і ця книга не стала винятком. Цікаво, з важливими темами, глибоко, інтригуюче.Оцінка: 5/5 Ось ТУТ є повний відгук на книгу. ▪️«Академія Данбридж. Куди завгодно» Сара Шпрінц Це перша книга з циклу і вона про Еммі та Генрі. Це підліткова романтична історія, яка сподобається поціновувачам тропів — драк академія, заборонене кохання та любовний трикутник, таємниця батьків. Легко написано і цікавий сюжет. З нетерпінням чекаю на наступні частини циклу. Оцінка: 5/5 Найбільше сподобалась «Академія Данбридж. Куди завгодно» ❤️📌До речі, на книжки від Readberry та «Ранку» діє мій промокод PASSION Він дає знижку 20 відсотків. 💭А скільки у вересні прочитали ви? Яка книга була найкращою? Щось читали з мого? #книжкові_підсумки

​​«Я можу бути в кімнаті, повній людей, яких знаю, і однаково не почуватися на місці» ⠀«Це сталось влітку» — Тесса БейліВід «КСД»416 с.7/10⠀Сформувати враження від книги мені якось складно було, бо наче і сподобалось, а наче й нічого такого і особливо історія не вразила.⠀Це перша книгу циклу «Сестри Беллінгер». Друга — «На гачку». У кожній з них ідеться про одну з сестер. І в цій — про Пайпер. Вона — інфлюенсерка, яка звикла бути в центрі уваги, світська левиця, яка думає про фото в інстагармі й обожнюю створювати та відвідувати вечірки. Після однієї з таких— дівчину арештовують. Як покарання, вітчим відправляє Пайпер у маленьке містечко Ветспорт, де вона із сестрою має доглядати за пабом.⠀У Ветспорті Пайпер знаходить не тільки втрачене коріння, але й дещо більше — сімʼю, нових друзів, а ще знайомиться з гарячим капітаном корабля Бренданом. І це те, за що можна й полюбити це місце, але чи досить вагома ця причина?⠀Тропи книги:▪️маленьке містечко;▪️вона — сонечко, він — буркотун;▪️втрата привілеїв і багатств;▪️пошук себе.⠀На мою думку, в книзі трохи є сексуалізації та обʼєктивізації. І це стало тим, що відштовхувало і заважало насолоджуватися історією в повній мірі. А ще я очікувала, що тут буде класна атмосфера містечка на березі океану, але якось її не відчула. Проте чудово зображено саме маленьке містечко, де всі все знають одне про одного. Також часом не дуже вірилось в цю історію, здавалось, що в реальності реакція Пайпер, її дії та вибори були б іншими. Не вистачило розкриття деяких сюжетних моментів, а інколи логіки, коли все можна було вирішити через телефонний дзвінок, наприклад.⠀Тут є кілька сцен 18+, які в принципі непогано написані. Було в книзі й багато романтичних моментів між Бренданом і Пайпер, які хотілось читати із усмішкою. Особливо запамʼятались такі порівняння, як «моя станція підзарядки» і «твій дім зі мною». Ну справді ж мило 🥰 хоча в самому сюжеті загалом все було доволі очікувано і передбачувано.⠀Мені сподобалась найбільше взаємодія між Пайпер та її сестрою Ханною — ця підтримка і взаєморозуміння були дуже милими. Інколи мені було не зрозуміло, чому Пайпер поводиться так, ми з нею дуже різні. А от Ханна для мене більш зрозуміла і я рада, що наступна книга буде про неї.⠀У книзі авторка порушує і низку важливих тем:▪️пошук свого місця та вихід із зони комфорту;▪️пошук свого коріння;▪️життя в моменті та залежність від думки оточуючих.⠀Книга написана легко, читалось швидко. Розділи чергувались і ми бачили історію то від Брендана, то від Пайпер, але при цьому це не POV. Та інколи в мене були деякі питання, до певних словосполучень: вибух на ЧАЕС (потреба сходити в туалет), жіночий благоустрій території (епіляція). Ну якісь дивні порівняння, не знаю, чи це такий переклад, чи авторський стиль.⠀Якщо підсумувати, то книга непогана. В ній багато класних моментів, але водночас чогось не вистачає. Тому це не прямо любов, але прочитати її була рада.Ще трішки фото книги — в коментарях до цього посту 👇 💭А як вам книга? Читали вже другу частину? Плануєте? Любите книги з тропом «вона сонечко, а він буркотун»?⠀#книжковий_відгук

​​​​READBERRY запросили мене презентувати їхню новеньку книгу «Академія Данбридж» у Черкасах ❤️ Це водночас для мене дуже хвилююче, але й цікаво та захопливо. Оскільки презентувати книгу сама буду вперше.«Академія Данбридж» — це захоплива історія про Емму, яка вирушає до Шотландії з однією метою: знайти свого батька, який покинув сім'ю багато років тому. Вона сподівається, що нова школа-інтернат, Академія Данбридж, де познайомилися її батьки, допоможе у пошуках. Але дорогою до Единбурга вона зустрічає Генрі, який є не лише учнем школи, а й неймовірно чарівним хлопцем. Він уже має дівчину, але це стає Еммі в пригоді, адже вона аж ніяк не має на меті закохуватися.Тому на презентації будемо говорити про цю книгу, але без спойлерів. Якщо ви з Черкас, то запрошую приходити в «Перший том». Участь безплатна, але треба ТУТ зареєструватися 🥰І нагадаю, що цю книгу на сайті «Ранку» можна купити зі знижкою 20 відсотків із моїм промокодом PASSION 💭А може вже хтось читав в її? Діліться враженнями? Бо я тільки сьогодні буду починати

​​«Імператриця Солі та Долі» та «Як тигриця з гори спустилась» — НҐІ Во Від «Жоржа» Поєднаю в цьому пості відразу відгуки на обидві книжки. «Імператриця Солі та Долі»6/10 112 с. Повісті завжди для мене ніби експеримент, оскільки я більше люблю романи. І в мене завжди є упередження щодо повістей, бо я чомусь думаю, що в такий невеликий розмір не вийде закласти хорошу історію, пропрацьовану, з цікавим світом та героями. Але книга «Імператриця Солі та Долі» зацікавила мене з кількох причин: ▪️Реббека Кван, авторка «Макової війни», схвально відгукувалась про неї і сказала, що це «маленька чорна сукня світу книг»; ▪️ а ще книга стела найкращою повістю за версією премії Hugo-2021. Тож я прочитала. І, на жаль, мене не дуже зачепила ця історія. Загалом сюжет зрозумілий. Багато століть тому Інь-йо стала дружиною імператора, який вбив її рідних і завдяки магам здолав армію північан. Коли Інь-йо народила імператору сина, її відправили у вигнання. Разом із нею вирушила її служниця Кролиця. Між ними виникають теплі почуття і разом вони снують плани помсти. Загалом книга побудована так, що історію розповідає Кролиця через багато років від описаних нею подій. І ми все бачимо з її погляду. Це повість, тож все дуже коротко і скуто. І власне саме це мені не дуже сподобалось. Історія ніби зрозуміла, але не затягує і не викликає багато емоцій. У книзі багато «тонів і напівтонів», які, звісно, можна прочитати, якщо бути уважним читачем. Але я все ж більше той тип читачів, які читають задля задоволення, а не щоб розгадувати сенси. Мабуть, через це мені теж книга не дуже відгукнулась. Тут є небінарний головний герой, фентезі переплітається з історією, є ЛГБТ-лінія. Це історія про помсту, відданість та кохання. Моментами болісна історія, бо героям довелось пройти складний шлях втрат і болю. Але через те, що все ніби описано скупо, я не дуже перейнялась їхніми долями. Цікава побудова тексту. Розділи починається з опису деяких речей, які будуть траплятися в оповіді героїв, потім розмовою між Кролицею та Чжи, а вже потім — розповіддю Кролиці про її життя із Імператрицею. Взагалі в мене було відчуття, що це ніби притча. І думаю, якщо вивчити історію, дежерела, перечитати книгу ще раз — можна відкрити справді для себе інші грані та ті ж півтони. Упевнена, що книга знайде свого читача і що багатьом вона сподобається. Тут просто не дуже «моє» вийшло. «Як тигриця з гори спустилась»7/10 160 с. Це продовження книжки «Імператриця Солі та Долі». Проте самі ж історії загалом можна читати і як окремі, адже в кожній з них Чжи розповідає нову історію. Персонажем, який мігрує з книги в книгу, залишається Чжи, місією якого є збирати, зберігати та розповідати історії. Як і перша книга, тут теж маємо історію в історії. Роботи Нґі Во дуже багатошарові. Коли читаєш одну історію, то виходить, що отримуєш їх дві, а то й три. В цьому випадку ми спостерігаємо за подорожжю Чжи, його зустрічю з тигрицями — і це окрема історія, яка змушує хвилюватися за ченця, адже його життя під загрозою. А інша — це історія сапфічного кохання між дівчиною та тигрицею, яка вміла перекидатися на людину. Особисто мені більше сподобалось ця історія, бо вона була зрозумілішою, не такою метафоричною, поетичною і в ній все було більш відкрито показано. Тоді як «Імператриця солі та долі» сповнена замовчувань, символів, які треба розгадувати. Книги написані в різних стилях і тому їх сприйняття було різним. Ці дві книжки ми обговорювали на клубі від «Жоржа» і от після нього я поглянула на обидві історії під іншим кутом. Вони здались мені набагато глибшими, ніж я спочатку їх зрозуміла і відчула. Проте я не дуже перейнялась ними, тому що люблю все ж більшу прозу, де нас краще занурюють в атмосферу, світ, деталі, де все більше прописано. 💭А ви вже читали книги Нґі Во? Любите малу прозу чи надаєте перевагу більшим книгам? Любите книги, де багато символів? #книжковий_відгук

Сьогодні зібрались разом із чудовими дівчатами та книголюбками, аби обговорити «Жовтолику» на клубі від «Жоржа» 💛На початку всі отримали подаруночки від видавництва, а потім почалось найцікавіше — обговорення. А обговорювати справді є що, бо історія вийшла багатогранна та неоднозначна. Авторка порушує низку важливих тем, як от авторське право, расизм, культура скасування, кібербулінг. А сама героїня Джун — морально сіра, її вчинки неправильні, але часом їй хочеться співчувати. У книзі Ребекка Кван показала залаштунки видавничого життя і зробила це без прикрас і дуже точно та цікаво. Я обожнюю, як пише авторка, як глибоко вона занурюється в теми, і як цікаво їх показує. «Жовтолика» мені сподобалась також. Було цікаво почути думки інших щодо історії та ще краще зрозуміти, що ж авторка хотіла сказати. Дякую всім за участь та жваве обговорення. А вже наступного разу на клубі будемо обговорювати «Убивцю лісу», вже зовсім скоро анонс 🥰А поки діліться враженнями від книг Ребекки Кван у коментарях!

​​«Доля — це така тварюка, яку потрібно наздогнати, міцно схопити обома руками і добряче потрясти, доки вона не віддасть тобі все, що ти хочеш» «Непрохані поради для вбивць від Віри Вон» — Джессі Сутанто Від «Старого Лева» 408 с. 9/10 Цю історію робить особливою головна героїня — Віра. Дуже символічно, адже саме вона стала особливою і для решти персонажів. Віра стала каталізатором розвитку сюжету і тією, хто навколо себе збирає людей і створює затишок. Вона — 60-річна власниця невеликої чайної у Чайна-тауні у Сан-Франциско. Типова китайська мама, вихована за старими традиціями. Любить чаї, прокидатися вранці і мала б бути півнем, а не свинею. Її життя доволі розмірене, аж поки в своїй чайній вона не знаходить труп. Віра упевнена, що поліція не зможе розплутати цю справу, тож береться розслідувати її сама. Зрештою, крім детективки, вона стає ще й свахою. Цей детектив для мене не був типовим. Це була радше просто затишна історія, в якій є ось цей детективний елемент. Віра не експертка і її знання базуються на серіалах, вона не допитує свідків, не висуває теорії. Але проводить свої слідчі дії так, що в неї майже відразу, на відміну від поліції, зʼявляється чотири підозрюваних. Хто винуватець в цілому можна зрозуміти. Я здогадалась десь за сто сторінок до фіналу, а більш кмітливі читачі, можливо, зроблять це і раніше. Та все одно було цікаво, бо ця книга більш ніж детектив. Вона про віднайдення себе, свого покликання, родини. Маємо кілька головних героїв, які поступово розкриваються, і стають близькими як Вірі, так і нам. Тож з кожною сторінкою підозрювати когось із них стає все складніше.Віра дуже допитлива і вперта, а ще наполеглива. Якщо вона щось вирішила, то так і має бути. У решти просто немає шансу не послухатися. Тож зрештою і кожен герой розкривається перед Вірою і або виправдовує себе, або навпаки додає ще більш підозр. Цікаво, що в цій книзі навіть не саме вбивство є центром. А взаємостосунки між героями. І я б навіть сказала, що все в більшій мірі крутиться саме навколо них. Що буде з Джулією тепер, а як же Олівер? Чи Сана пробачить Рікі? А Тіллі погодиться все ж, що він не Тілберт? Ось так поступово історія закручується все більше і більше. А вбивство стало тим, що обʼєднало всіх цих людей разом. Що мені ще сподобалось, то це атмосфера чайної та того, як Віра описує свої чаї, з якою любов’ю вона це робить. Цікаво теж, як сама Віра бачила свій заклад і яким його побачили інші. А ще я вбачаю в книзі символізм в тому, як до кінця книжки змінюється чайна Віри і сама Віра. А ще, звісно, смачна їжа. Тут їй теж багато уваги приділялось і ось ці посиденьки створювали атмосферу затишку і родинного тепла. У цій книзі поєднались: ▪️cozy-детектив та харизматична головна героїня; ▪️комедійність та душевність; ▪️сила турботи та віднайдена родина. Думаю, книга сподобається тим, хто любить почитати і детективні історії, і затишні романи про стосунки людей, а ще, звісно, чай і добре поїсти. Більше фото книги — додаю в коментарі до цього посту 👇💭А ви читали цю книгу, як вам? Плануєте? Любите більше cozy-детективи чи більш моторошні, схожі на трилери? #книжковий_відгук

​​«Ми навіть не спимо один з одним, але ти все одно дозволяєш мені бути поряд, адже ти добрий до мене» «Квалія під снігом» — Канна Кіі Від видавництва «ТАК» 200 с. Манґа, однотомник 8,5/10 Люблю читати однотомну манґу, бо вона має свої переваги — не потрібно чекати продовження і довго його збирати. Може здатися, але ж хіба в одному томі можна розповісти повноцінно історію? Ще й як! Прикладом цього, зокрема, є і ця дуже тепла і затишна манґа про двох хлопців — Умі та Акіо. Вони — різні. Умі — ніби сонечко, такий світлий і життєрадісний, а Акіо — навпаки похмурий, закритий в собі й йому не хочеться спілкуватися ні з дівчатами, ні з хлопцями. Він любить тільки квіти. Але доля якось зводить їх разом і вони починають більше спілкуватися одне з одним, навчатися, відкриватися. Це історія про кохання. Але не все так просто, адже обидва хлопці мають гіркі спогади і досвід, які заважають їм рухатися далі. Умі — наповнений світлом і любовʼю, але боїться дарувати її комусь особливому, адже не хоче бути зрадженим. Натомість Акіо досі живе спогадами й образами на свого батька і тому не хоче впускати в своє життя щастя. Вони хочуть кохати і бути коханими, але чи готові до цього? Тут лише 200 сторінок, але вийшла історія дуже щемливою, ніжною, доброю. Мене потішило, що в ній розкривається не лише лінія кохання, але й глибші питання — прийняття себе, вміння відпустити минуле, самокопання, переживання страху бути зрадженим тощо. Насправді манґа вийшла ще й глибокою. Що ще мені сподобалось — то це ілюстрації. Вони дуже гарні і теплі. Я хотіла розглядати кожен фрейм дуже довго! Цікаво, що навіть в ілюстраціях Умі зображений лише у світлих тонах, тоді як Акіо — більш темних, ще таким чином нам показують їхній контраст. Але, як відомо, протилежності притягуються. Проте щодо ілюстрацій, якщо чесно, інколи я трішки губилась, кому які слова належить і доводилось перечитувати. Це історія про кохання, але вона не «гаряча» і пристрасні сцени тут не те, щоб є. Але є дуже милі сцени 🥰 історія героїв розгортається поступово і спокійно, без драм. І це також дуже класно. Було відчуття, що історія дуже реальна і близька. Більше фото манґи всередині додам у коментарі до цього посту 👇💭А ви читали, плануєте? Любите такі затишні й теплі історії кохання? Читайте ЛГБТ-літературу? #книжковий_відгук