ПТСРний вулик

— Депутат Верховної Ради України Олександр Ковальов в травні 2022 року був серед тих, хто домовлявся про вихід захисників Маріуполя з «Азовсталі» у «почесний полон», який, як тоді було оголошено, мав тривати не більше 3−4 місяців, — продовжує Світлана Фтіц. - Відтоді минуло понад 4 роки, але, на превеликий жаль, багато наших воїнів, які вийшли тоді з «Азовсталі» лишаються в російській неволі. В тому числі й «азовці», яких окупанти підірвали проти ночі 29 липня 2022-го в так званому «бараці 200» в Оленівці.Чому я згадала про депутата Ковальова? Наша громадська організація «Спільнота Оленівки» нещодавно звернулась до нього, щоб він посприяв звільненню важкопоранених під час теракту в Оленівці «азовців» (у «бараці 200» були тільки хлопці з «Азову»). В результаті Ковальов ініціював прийняття (понад 270 голосів «за») Верховною Радою України Звернення до президента України Володимира Зеленського щодо необхідності негайного повернення 46 важкопоранених військовополонених, які отримали поранення під час масової страти 29 липня 2022 року в Оленівці та потребують невідкладної медичної допомоги. З’явилась хоч якась надія, що їх повернуть. Ясна річ, ми добиваємося визволення всіх українських полонених, але ці 46 хлопців мають бути в пріоритеті.Детальніше читайте далі ⬇️https://fakty.ua/473742-u-moego-muzha-gniet-noga-a-rossiyane-ne-vklyuchayut-ego-v-obmen-rada-prinyala-vazhnyj-dokument-o-tyazheloranenyh-vo-vremya-terakta-v-elenovke

Інформуємо щодо події у Деснянському районі КиєваПід час патрулювання інспектори помітили автомобіль Nissan, водій якого порушив правила дорожнього руху. Окрім цього, транспортний засіб мав заклеєні номерні знаки, що унеможливлювало ідентифікацію авто.На законну вимогу поліцейських зупинитися водій не відреагував, натомість намагався втекти: виїхав та продовжив рух тротуаром, чим створив небезпеку для оточуючих. Для припинення правопорушення та затримання порушника патрульні викликали підкріплення й заблокували автомобіль фігуранта.Чоловіка затримали із застосуванням спецзасобів – кайданків — відповідно до ст. 45 Закону України "Про Національну поліцію". Під час здійснення процесуальних дій на місце події підійшла група осіб, які намагалися перешкоджати законним діям поліцейських. Зокрема, вони застосували щодо інспекторів засоби сльозогінної дії та пошкодили службовий автомобіль поліції. Для відбиття групового нападу патрульні застосували фізичну силу та спеціальні засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії. На місце події викликали слідчо-оперативну групу.На водія інспектори винесли постанову за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП (Порушення вимог щодо використання номерних знаків), склали протокол за ст. 122-2 КУпАП (Невиконання законної вимоги поліцейського про зупинку), а також оформили протокол затримання.Слідчі поліції внесли відомості до ЄРДР за ст. 345 (Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу) Кримінального кодексу України. Крім того, під час перевірки даних правопорушника виявилося, що він вважається особою, яка порушує мобілізаційне законодавство. Фігуранта доставлено до РТЦК та СП.Досудове розслідування триває.

Замало логотипів на відео.Треба ще більше.У Києві просто зараз відбувається масштабна сутичка з ТЦК. І що далі?Може, тоді нікого не мобілізовувати? Нехай війна якось сама собою триває. Почекаємо, поки підор знову опиниться під Києвом? Тоді всі раптом прокинуться і почнуть проявляти свою громадянську позицію?Найбільше вражає навіть не сам факт конфлікту. Вражає ставлення до тих, хто вже чотири роки, дехто дванадцять — тримає оборону. До тих, хто на позиціях, під обстрілами. До тих, хто тримає небо над Києвом зараз, до тих, хто воює не за себе, а за мільйони людей у тилу.Можна мати претензії до системи. Можна критикувати владу, військкомати, процедури та рішення. Але неможливо ігнорувати простий факт — без людей в армії не буде кому захищати країну і не буде армії.Прикро. Ганебно. Несправедливо щодо тих, хто сьогодні ризикує життям заради нашого завтра.Сором.Бажаємо кожному, хто не розуміє цінність цієї боротьби — зустріти підора на своєму подвір'ї. Тоді, вам згадаються наші слова і вчинки людей, які билися за те, щоб цього не сталося.

Ну що тут сказати?🤷‍♂️Я не маю нічого проти людей яким подобаються люди їх статті, будьте собою та щасливі з іншими такими ж людьми.Але, чисто активісти ЛГБТ, їх по факту політична діяльність та вскукарєкі публічні постійні, гендери всякі, трансформери і тд, свідомо чи не свідомо скоріш(але для очільників їх думаю свідомо, тих хто формує там повісточку)—адепти по суті неомарксизму, теж тема пригнічених пролетарів🐓трансформерів🔯, теж потворна вироджена утопічно-маргінальна політична течія яка людству дала тільки страждання історично. І з того часу його більш сучасні ідеологи ліваки, якби себе вони не іменували, хоч неолібералами хоч якось інакше-спотворили його ще додатково.Ну дивіться просто паралелі-К.Маркс і Ф.Енгельс в боротьбі за капітал теж дуже хейтили і інститут сімʼї: «Маніфест» 1848р:Скасування сім’ї! Навіть крайні радикали обурюються проти цього ганебного наміру комуністів.На чому заснована сучасна, буржуазна сім’я? На капіталі, на приватній наживі. В цілком розвиненому вигляді вона існує тільки для буржуазії; але вона знаходить своє доповнення у вимушеній безсімейності пролетарів і в публічній проституції.Буржуазна сім’я природно відпадає разом з відпаданням цього її доповнення; і те, і друге зникає разом із зникненням капіталу. «Моногамний шлюб з’являється в історії як поневолення однієї статі іншою; він проголошує боротьбу між статями, невідому протягом усього попереднього доісторичного періоду.»« Походження сім’ї, приватної власності і держави » Ф.Енгельс (1884) Взагалі там достатньо ще подібного. І хейтили також релігію та звісно християнство як базу на той час. Всім відомий останній рядок:Релігійна вбогість є одночасно вияв справжньої вбогості і протест проти цієї справжньої вбогості. Релігія – це зітхання пригнобленого створіння, серце безсердечного світу, так само, як вона – дух бездушних порядків. Релігія є опіум народу. Тут неважливо чи ви атеіст чи ні, але те що етика сучасна заснована на християнстві і те що це позитивно сказалось-то є факт.Навіщо це робиться, і чому це одностайно підтримують транснаціональні еліти є різні версії, але думаю як і з марксистами це в кінцевому результаті щось про створення типу «Прекрасного нового світу» через розкладання старого та його інституцій. Ну і те що у нас ці теми додатково пушать всякі партії Сорос Голос, Берлінські і тд-поки нація вироджується і втрачає свій цвіт-своїх кращих людей тобто свою справжню національну еліту, самі подумайте до чого таке може призвести загалом.

Багатьох користувачів соціальних мереж обурила фраза UkrainePride «Ісус – це наша б*ч…». Така комунікація одного з ЛГБТ-рупорів в Україні не є випадковою. Ба більше – вона закономірна і вписується у традицію провокаційної та зневажливої по відношенню до християнства комунікації, яка неодноразово супроводжувала ЛГБТ-активізм у різних країнах.Подібні конфлікти виникали й раніше. ЛГБТ-заходи та кампанії неодноразово проводилися у періоди великих християнських свят або навколо них, що викликало критику з боку віруючих. З 2000 року щороку у Нью-Орлеані (США) на Великдень (Easter Sunday) проходить Gay Easter Parade — офіційний гей-парад з яскравими костюмами, який стартує в French Quarter. Організатори позиціонують його як святкування ЛГБТ-спільноти саме у день Воскресіння Христового.У Сан-Франциско традиційно на Великдень проводиться Hunky Jesus Contest — конкурс «Найсексуальнішого Ісуса», де чоловіки в образі Христа змагаються в еротизованій формі. Багато ЛГБТ-фестивалів і прайдів у різних країнах потрапляють на період Великого посту або Страсного тижня. Наприклад, Miami Beach Pride часто відбувається у квітні, іноді перетинаючись з останніми тижнями постуУ 2024 році в США широкий резонанс спричинило накладання Transgender Day of Visibility на Великдень, через що розгорнулася масштабна суспільна дискусія про доречність такого символічного збігу. У деяких містах проводили ЛГБТ-івенти або покази фільмів саме під час Страсного тижня / Holy Week, що сприймається частиною консервативних християн як свідоме ігнорування або провокація щодо центральних днів християнського календаря (згадайте фестиваль квір-кіно Sunny Bunny, під час якого регулярно затримують націоналістичну молодь).Не менш показовим є й календарний контекст. Прайд-місяць традиційно проходить у червні – місяці, на який припадає День батька у багатьох країнах Заходу. Саме тому щороку точаться дискусії щодо конкуренції символічних акцентів між святкуванням традиційної сім’ї та ЛГБТ-подіями.Тому нинішній скандал навколо висловлювань UkrainePride виглядає не як випадкова помилка окремого SMM-ника, а як черговий прояв давньої тенденції, у межах якої християнська символіка та християнські свята нерідко стають об’єктом провокацій, деконструкції або відвертого знущання зі сторони ЛГБТ-спільноти.Темна Академія – за українську націю та європейську традицію.

Рік тому разом із розгортанням Третього армійського корпусу розпочався новий етап і для Патронатної служби «Янголи Трійки».Для нас це стало серйозним викликом. Якщо раніше ми працювали в межах однієї бригади, то з формуванням корпусу кількість військовослужбовців, ветеранів і родин, які потребували супроводу та підтримки, зросла в рази.Щоб жоден боєць і жодна родина не залишилися наодинці зі своїми проблемами, треба було масштабувати не лише процеси, а й саму систему турботи.За цей рік команда «Янголів Трійки» сформувала та розвинула Патронатні служби в бригадах корпусу, налагодили взаємодію між ними та створили алгоритми роботи, які дозволяють ефективно супроводжувати військовослужбовців, ветеранів корпусу і їхні родини.За кожним процесом, документом чи звітом стоять люди. Поранені, які проходять лікування та реабілітацію. Родини загиблих Героїв. Родини безвісти зниклих і полонених. Ветерани, які повертаються до цивільного життя. Саме заради них ми щодня працюємо над тим, щоб система підтримки ставала сильнішою.Сьогодні Патронатна служба «Янголи Трійки» — це вже не одна команда. Це мережа фахівців у підрозділах корпусу, які працюють за спільними принципами та цінностями. Дякуємо кожному, хто став частиною цього шляху.

⚔️ 1 червня 1945 року — трагедія видачі козаків у Лієнці. На Півдні Австрії, поблизу міста Лієнц, був організований Козачий Стан, який простягнувся по березі річки Драви на 25 кілометрів. На шляху від Лієнца до Обердраубурга був влаштований наметовий табір для чоловіків, де також знаходилося 5 000 коней. 20 000 жінок, дітей та старих мешкали в бараках під Лієнцем. Близько 45 000 козаків перебували у частинах 15-го козачого кавалерійського корпусу генерала Гельмута фон Паннвіца.На Ялтинській конференції були прийняті документи про видачу радянському уряду всіх військових з'єднань та цивільних осіб, які були громадянами СРСР на 1939 рік та брали участь у війні на боці Німеччини. Без суду і слідства, за бажанням Сталіна, уряди США та Великобританії прирекли на вірну смерть 110 000 донських та кубанських козаків. Союзники, не дивлячись на обіцянки не видавати козаків, навіть перевиконали свої зобов'язання, видавши більшовикам і значну частину емігрантів першої хвилі, які не підпадали під Ялтинські домовленості.В таборі ж під Лієнцом, зранку 1 червня 1945 року, з'явилися британські війська. Дізнавшись про підготовку депортації, у Козачому Стані прийняли рішення про мирний спротив. На пропозицію англійців почати навантаження в транспорт козаки відповіли відмовою, заявивши, що краще смерть від кулі, ніж повернення в СРСР. Розуміючи, що в Радянському союзі на них чекають катування та розстріли, сотні людей вчинили самогубство: чоловіки різали вени, а матері разом з дітьми кидались в бурхливу гірську річку Драу.Британські солдати, в свою чергу, кинулися на натовп беззбройних козаків, що чинили мирний опір, били і кололи їх багнетами, намагаючись загнати в машини. Стріляючи, б'ючи прикладами та палицями, вони розірвали живий ланцюг козацьких юнкерів. Б'ючи всіх без розбору, бійців і біженців, старих і жінок, втоптуючи в землю маленьких дітей, вони стали відокремлювати від натовпу групи людей, хапати їх і кидати в подані вантажівки.Не менше тисячі загинули під час операції британських військ 1 червня. Видача козаків тривала до середини червня 1945 року. На той час з околиць Лієнца до СРСР було депортовано понад 22,5 тисяч козаків, кавказців, багато етнічних українців. Понад 4 тисячі людей бігло до лісів та гор. Ще більше місяця проводилился пошуки в лісах та найближчих населених пунктах тих, хто втік. І козаки, і місцеві австрійські жителі, відзначали особливу жорстокість англійських солдат та офіцерів. "З питання зради західних союзників" — писав отаман Науменко — "багато говорилося і писалося; але про це не можна мовчати, а треба говорити невпинно, щоб людство знало і не забувалося про кричущу несправедливість і жорстокість, виявлену після закінчення Другої світової війни щодо антибільшовиків, у тому числі і козаків, які прагнули допомогти своєму народові звільниться від ярма більшовиків...", — згадував один з очевидців тих подій.Тисячі козаків і офіцерів були переправлені в Юденбург, де були розстріляні і, за даними очевидців, спалені в печах старого ливарного заводу. Видача фактично поставила крапку в існуванні історичного козацтва як організованої антирадянської сили. Трагедія стала демонстрацією того, як західні демократії готові жертвувати своїми ж гуманітарними принципами та життями тисяч осіб заради задобрювання східного людоїдського режиму. Символом трагедії стало місто Лієнц, де сьогодні існує меморіальне кладовище козаків. ☠️ @vallholl

Що ж, нарешті про третій день маньоврів, і про французів. Отже, цих хлопців ми побачили щє на підході до позицій нашої піхоти. За пару днів навчань брати нащі менщі вже зрозуміли, що техніку бажано ховати у лісі. Нашим теплякам на це було піхуй, але приємно було бачити, що вони щось вже розуміють. Почали вони піхотний штурм, з кромки лісу до позицій. Ми вирішили робити близьку вогневу підтримку нащій піхоті, але, це всеж таки навчання, тому в їбало нікому не залітали. Лише кружляли над ними, іноді пікували. За кимось щє ганялись, щоб не нудьгували. По ітогу, маневр закінчився, згідно сценарію, перемогою французів. Ну, мені були цікаві їх враження, як це, коли над ними дрони кружляють. Ну, тут вже почались складнощі комунікації. По перше, гонорові хранцузи на питання "ху из спик ингліш" відповідали "уи донт спік інгєєєш". Знайшов таки бійця, задаю питання, як вам дрони? "Ну, ми їх бачили, стріляли в них, а значить ми їх збили". Я кажу, нє, пацани, так воно не працює. Отже, закусились ми з ними.

Сьогодні ми подали заперечення на Акт службового розслідування щодо діяльності КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги».Після моєї скарги від 24 квітня 2026 року було проведено службове розслідування численних системних порушень у лікарні, зокрема фактів неналежного ставлення до військовослужбовців, відсутності ліків та первинних розхідних матеріалів та переслідування лікарів, які намагались говорити правду.Одним із таких випадків стала ситуація з лікарем-анестезіологом Оленою Бобровник, яка після викриття фактів недбалості керівництва щодо лікування військових зазнала незаконної зміни умов праці та тиску з боку адміністрації.Таким чином, 27 травня відбулося засідання робочої групи, де було представлено проєкт Акту службового розслідування. В свою чергу документ не відображає реального масштабу та системності виявлених порушень.Попри встановлені факти службової недбалості:-жодна відповідальна особа не отримала справедливого покарання;-директор КНП «КМКЛ ШМД» Віктор Дорош по цей час не надав письмових пояснень комісії на вказані у Акті порушення;-у проєкті Акту відсутні рішення та заходи, які б відповідали тяжкості виявлених порушень.Враховуючи систематичність та тяжкість виявлених порушень ми просимо:▪️ звільнення директора КНП «КМКЛ ШМД» Віктора Дороша;▪️ призначення нового керівника виключно через відкритий конкурс;▪️ обов’язкової участі у конкурсній комісії представників громадськості, ветеранів, волонтерів та військових, які проходили лікування у лікарні.Медицина для поранених Захисників має бути простором довіри, професійності та відповідальності - а не кругової поруки та безкарності.Нагадуємо, що Київська лікарня швидкої допомоги є одним із закладів прицільної евакуації військовослужбовців з поля бою і не може розплачуватись життям та здоровʼям воїнів через недбале керівництво.

Заява голови Офісу міграційної політики Василя Воскобойника про те, що «українці майбутнього стануть метисами – сумішшю українця з індусом або бангладешцем», а головне – щоб ці люди платили податки та були частиною «політичної нації», є не просто суперечливою. Це світоглядна позиція, яка фактично заперечує цінність українського етнокультурного ядра.По-перше. Українська нація – це не лише паспорт, податки та формальна лояльність до держави.Українці – це історична, етнокультурна, духовно-кровна спільнота зі своєю мовою, традиціями, історичною пам’яттю, ментальністю та тяглістю поколінь. Громадянська ідентичність справді може об’єднувати представників різних етносів навколо держави, але вона не здатна замінити собою культурне ядро народу. Коли національний елемент починає розчинятися – суспільство втрачає внутрішню згуртованість, довіру та спільне відчуття майбутнього.По-друге. Масова міграція й масштабне змішування з культурно далекими середовищами – це не «різноманіття», а глибока цивілізаційна трансформація.Йдеться не про окремі міжнаціональні шлюби, а про модель майбутнього, яку нам намагаються подати як неминучість. Народи Південної Азії мають інший культурний, релігійний та соціальний фундамент, сформований у зовсім іншій цивілізаційній традиції. І коли подібні процеси стають масовими, це неминуче змінює сам характер країни.Європа вже демонструє наслідки непродуманої міграційної політики: паралельні спільноти, зростання соціальної напруги та етнічної злочинності, релігійний екстремізм, проблеми з інтеграцією. Ігнорувати цей досвід – означає свідомо повторювати чужі помилки або шкодити нації.По-третє. Демографічна криза в Україні є реальною. Війна, еміграція та низька народжуваність створюють серйозний виклик. Але відповідь у стилі «імпортувати нове населення» – це не стратегія розвитку, а ознака інтелектуальної капітуляції.Вихід полягає у підтримці українських родин (800 гривень на дитину – це не підтримка), поверненні громадян, стимулюванні народжуваності, розвитку власного людського потенціалу та формуванні державної політики, орієнтованої на майбутнє українців як нації, а не просто населення території.По-четверте. Економічна користь не гарантує культурної та політичної єдності.Податки самі по собі не створюють спільної ідентичності. Історія неодноразово показувала, що в кризові моменти вирішальним фактором стає саме культурна інтеграція та відчуття належності до спільної нації.Тому фраза про те, що українці «стануть метисами», – це не нейтральний прогноз і не суха демографія. Це бачення майбутнього, у якому український етнос розглядається як щось необов’язкове, неважливе, тимчасове й таке, що може бути поступово розчинене.Але ми не будемо погоджуватися з таким сценарієм.Україна – це не просто територія для економічних експериментів, не «ринок людських ресурсів», не інтернаціональна держава-сервіс. Це Батьківщина конкретного народу з тисячолітньою історією, який має право на збереження власної культури, історичної тяглості та національної більшості на своїй землі.Тому наш шлях – не самозаперечення й не розчинення у глобальному космополітизмі, а відродження українського народу: демографічне, культурне, духовне та політичне.Бо нація, яка добровільно перестає бути собою, рано чи пізно втрачає не лише ідентичність, а й державу.Темна Академія ✺