Що ж, нарешті про третій день маньоврів, і про французів. Отже, цих хлопців ми побачили щє на підході до позицій нашої піхоти. За пару днів навчань брати нащі менщі вже зрозуміли, що техніку бажано ховати у лісі. Нашим теплякам на це було піхуй, але приємно було бачити, що вони щось вже розуміють. Почали вони піхотний штурм, з кромки лісу до позицій. Ми вирішили робити близьку вогневу підтримку нащій піхоті, але, це всеж таки навчання, тому в їбало нікому не залітали. Лише кружляли над ними, іноді пікували. За кимось щє ганялись, щоб не нудьгували. По ітогу, маневр закінчився, згідно сценарію, перемогою французів. Ну, мені були цікаві їх враження, як це, коли над ними дрони кружляють. Ну, тут вже почались складнощі комунікації. По перше, гонорові хранцузи на питання "ху из спик ингліш" відповідали "уи донт спік інгєєєш". Знайшов таки бійця, задаю питання, як вам дрони? "Ну, ми їх бачили, стріляли в них, а значить ми їх збили". Я кажу, нє, пацани, так воно не працює. Отже, закусились ми з ними.