Психолог на зв‘язку

💫 Сьогодні ми колядуємо!🎶 Колядки - це спосіб почути себе крізь творчість і традиції. Як народ, ми співали про те, що було з нами раніше. Співаємо і зараз про те, що навколо. Співаємо, бо для розмови слів буває замало.🎧 Увімкни цю пісню і відпусти почуття. Послухай серцем. Кожне слово так близько відображає нашу реальність. Можна співати разом з авторкою⬇️🌟 Колядка «Зірка яскрава в небі тривожному»Слова і музика: Віталія ГрицакЗірка яскрава в небі тривожномуВість українцю показує кожному:Мерехтить кажучи: «Діва на сініВже оповила Божу дитину!»Зірці різдвяній в цім боці планетиЗовсім байдужі ворожі ракети.Хоче наш ворог свято забрати,Та зоря сяє ясно й завзято!Зірка освячує Схід благодаттюІ підглядає в окопи солдатів,Знає, як хочуть в це свято додому,Знає, що мають кутю вони й втому!..Поки не згасла у темряві ночі,Раптом солдат піднімає вверх очі,Видно прохання у сильних очах:До перемоги світи, зірко, шлях!Зірка летить далі між узбережКриму, Херсону, Одеси, авжеж!Світить, де темно, де купа болю,Де окупанти поцупили волю!..Темні освячуючи горизонти в домі,Де рідних чекають із фронту,Хоче теплом доторкнутись до серцяВ домі, де хтось вже не повернеться...Зірка різдвяна сяє вогнями,Бо перемога точно за нами!Не віддамо з Богом в серці свого!Христос родився! Славімо Його!🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

🌟 Вітаємо з Різдвом Христовим тих, хто святкує у ці дні!✨️️️️️️️ Коли навколо так багато темряви: і фізичної, і емоційної, ми бажаємо тобі внутрішнього світла. Нехай цей вогник гріє тебе і твоїх найрідніших. Чи це сім’я, чи побратими і посестри, чи друзі, чи сусіди або колеги. ✨️️️️️️️ Бажаємо, щоб світло в середині завжди було видиме. А в моменти, коли ти геть не відчуваєш цього світла — згадай, ким ти є насправді? Відчуй знову, що світло завжди є, просто інколи його не видно за хмарами.✨️️️️️️️ Ми шлемо тобі найдобріші думки і вболіваємо за найкращу долю для кожного і кожної.🎶 Увімкни «Щедрика» Миколи Леонтовича. Слова його пісні лунають до нас з іншої темної сторінки нашої історії, з часів УНР. Проте прислухайся, як багато там: гідності, ніжності, краси, таланту і любові. Бо ми, українці, завжди тримаємо любов в серці💛. Пам’ятаймо, ким ми є.З теплом, психологічна програма БФ «Право на захист» та ваші ведучі каналу - Анна Шийчук та Марія Яцухненко 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

📝 Що я не встиг/ла зробити у 2025 році?Культура успіху часто не сприяє психічному здоровʼю 🙃. Саме тому все частіше люди публікують списки того, що не зроблено. Це підтримує нас, визнає, що світ не бездоганний і дає нам право теж не бути надто ідеальними.Ми пропонуємо поглянути на це з психологічного боку: що не було зроблено для свого внутрішнього світу. Можливо, тут є те, що нагадає тобі про важливе ⬇️💌 У 2025 році я не встиг/ла…1️⃣ …знаходити час на відновлення для себе.2️⃣ …слухати своє тіло й зупинятися вчасно.3️⃣ …бути в ресурсі так часто, як від себе очікував/ла.4️⃣ …давати собі паузу, коли це було потрібно.5️⃣ …помічати свою втому вчасно.6️⃣ …дати собі стільки підтримки, скільки давав/ла іншим.7️⃣ …не реагувати на тривожні новини.8️⃣ …дозволяти собі відпочинок без відчуття провини.9️⃣ …знаходити час на маленькі радості для себе.🔟 …поставити себе на перше місце.💚 Ми не завжди встигаємо турбуватися про себе, але сподіваємось, що ці нагадування дозволять тобі згадувати про важливі речі частіше!🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

📚 «Минуле - це ті окуляри, крізь які ви дивитеся на сьогодення»: Ірвін Ялом#з_джерел_мудрості🟢 Ірвін Ялом - всесвітньо відомий психіатр і психотерапевт, який поєднав екзистенційну психологію з художньою прозою, роблячи складні теми терапії доступними й людяними.У романі «Брехуни на кушетці» автор без ідеалізації показує внутрішній світ психотерапії через призму історій пацієнтів.📖 «Найбільша спокуса терапії - повірити, що ти не вразливий до того, від чого лікуєш інших».📖 «Уявіть, які муки повинні мучити жінку, яка десь у глибині душі відчуває, що витратила сорок років життя не на того чоловіка. Тож журиться вона не за своїм чоловіком чи не лише за ним. Вона оплакує своє власне життя». 📖 «Пацієнти приходять у терапію не лише з проблемами, а з надією бути побаченими такими, якими вони є».📖 «Не можна прагнути стати універсальною нянькою для кожного. Якщо ти хочеш, щоб людина йшла шляхом особистісного зростання, допоможи їй навчитися бути собі і батьком, і матір’ю». 📖 «Брехня в терапії рідко буває просто брехнею; найчастіше це спосіб захистити себе від сорому або страху».📖 «Ярлики – це насильство над людьми. Вилікувати ярлик ти не можеш, тобі доводиться лікувати людину, на яку цей ярлик повішений». 📖 «Пацієнти інтуїтивно відчувають нещирість, навіть коли не можуть її назвати». 📖 «Під маскою високої зарозумілості і впевненості зазвичай ховаються невпевненість у собі, сором і самоприниження. Зарозумілі, конфліктні люди зазвичай потребують гіперкомпенсації, щоб залишатися нарівні з іншими». 📖 «Терапевт, який вірить, що він позбавлений потреб і бажань, є найбільш небезпечним терапевтом».📖 «Терапія - це небезпечна професія, бо вона вимагає близькості без захисту».🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

💫 Знаходимо ресурси у традиціях#психологічна_вправа 1️⃣ Згадай традиції, які тобі подобаються: сімейні, традиції громади, країни.❓ Що це може бути? Спільна вечеря, кутя, подарунки, колядування, листи/листівки/привітання, загадування бажань і мрій, послухати 12 ударів годинника, прикрасити дім/робоче місце/тимчасовий дім, запланувати спільний час і побачитися з тими, кого любиш, відвідати померлих, подякувати, сходити на різдвяний концерт/послухати різдвяну музику…Обери з цього щось важливе чи згадай те, що не ввійшло у перелік вище. 2️⃣ Вигадай свою традицію на свята, яку буде хотітися повторювати в наступні роки. Можливо, вона вже утворилась у твоїй родині і живе пару років серед вас, а можливо, це те, що тобі би давно хотілося, але все бракувало зусиль то реалізувати. Ось саме зараз той час! 3️⃣ Заплануй і зроби це. Знайди можливості, як можна доторкнутися до цих традицій. ❓ Де ти можеш це зробити? Вдома/на роботі/ на службі? ❓ Що тобі знадобиться, щоб це здійснилося? ❓ Хто може тебе в цьому підтримати з близьких чи допомогти. 💚 Ми потроху стаємо тими людьми, на яких скоро будуть орієнтуватися наступні покоління. То з чого тобі б хотілося почати цього року?🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

❤️‍🩹 Як відновлення зв’язку з традиціями може зцілювати наші травми?🤝 Класична функція традицій — це допомога соціальній інтеграції. Обряди чи звичаї формують наш календар, створюють щорічну рутину взаємодії з іншими і форму, у якій ми розвиваємо стосунки в сім’ях, малих групах та родинах.🫶 Зараз українці проживають різноманітний досвід, частина з якого є складним, травматичним або актуалізує трансгенераційні травми (це травми, що передаються крізь покоління через несвідомі паттерни поведінки). Розглянемо детальніше цей емоційний фон і те, як ми в ньому. 🔸 Постколоніальні рани українців породжують: розгубленість щодо свят, ніяковіють та опір до повернення автентичних обрядів. Частина старих традицій навмисно знищувалася, щоб ми дотримувалися лише колоніальних («совєтських») звичаїв, наприклад: ▫️ «Новий рік важливіший за Різдво», ▫️ «колядування — то для селюків», ▫️ «шампанське, олів’є, Дід Мороз і ніяких Святих Миколаїв», ▫️ «Різдво 6 січня, а в жодному випадку не 25 грудня» тощо. І тіло, і психіка звикли до того, як все було, навіть, якщо воно нав’язане. Старе відчувається своїм і дуже природнім, адже саме це приносило радість. Тож важко просто взяти і викреслити такі звички, замінивши на нові. 🔸 Неможливість святкувати так, як хочеться або так, як завжди. Чимало людей відчувають самотність через життя сімей порізно, втрати або вимушене переміщення. Хтось втратив дім, здоров’я чи стиль життя, хтось втратив того/ту, з ким зазвичай проходили свята. Відтак неможливо повернутися в минуле і відновити те, як було минулі роки або «до вторгнення».🔸 Недоречність свят. Коли ми сумуємо за втратою найрідніших; коли хвилюємося за їх життя, бо навколо них багато небезпеки; коли багато працюємо задля перемоги; коли співпереживаємо болю навколо; коли все позитивне відкладено на «після перемоги» — то можна відчути, наскільки недолугими є святкування.Кілька днів тому ми якраз писали про те, чому не хочеться святкувати.🔸 Острах до традицій, якщо раніше це було про «обов’язок», «формальність», «правильні правила свят». Якщо минулий досвід свят був надто регламентований, коли традиція була вища за людей, їх почуття і бажання, то не видно анінайменшої користі традицій. Лише підпорядкування, контроль і несвобода. У такому випадку хочеться саботувати свята, робити все, що завгодно, аби не свято.🟢 То в чому ж користь дотримання та відновлення традицій для нашого психічного здоров’я?1️⃣ Підсилення гідності і самоцінності через відновлення зв’язку з корінням.Коли ми згадуємо і пам’ятаємо, ким ми є, звідки ми прийшли, то наче цілі покоління наших пращурів стають за нашими плечима. Ми вже не відірвані самотні істоти, ми - продовження історії родини, громади, нації.2️⃣ Інтеграція історії країни, громади.Кожна традиція розповідає нам певну історію: про видатних людей минулого, про складні чи славетні епізоди історії. Культура відображає сильні сторони людей та їх національні особливості. Наприклад, в українців — це доброта, творчість, щирість, вміння веселитися, працьовитість. 3️⃣ Нагода зустрітися та налагодити стосунки.Протягом року так багато справ, планів, календарі зайняті і все розписано. На свята маємо хорошу нагоду взяти паузу і відчути близкісь спілкування. З тими, хто поряд; з тими, хто онлайн, але тим не менше дуже близькі; з тими, хто вже не з нами, але завжди будуть в нашому серці.4️⃣ Соціальний дозвіл на відпочинок і відновлення «бо свята».Українці мають так багато викликів, завдань та обов’язків, що відпочивати ніяково, незручно, інколи соромно чи недоречно. На свята соціальний договір дає нам дозвіл: можна працювати менше, можна мати вихідні без телефонів, можна мати час для себе чи родини. 🌱 Тож бажаємо, щоб цьогорічний різдвяно-новорічний час був саме таким, як тобі потрібно ✨🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

🪔 «Мені зовсім не до свят…»: що робити зі святковою хандрою?💌 #нам_пишуть: «Усі навколо готуються до свят, купують подарунки і планують вихідні, а мені - зовсім не до цього. Ні радості, ні сил, ні настрою... Відчуваю себе білою вороною в цій метушні. Може, зі мною дійсно щось не так?…»➡️ Визнаймо нарешті: є люди, яким під час війни (та і в мирні часи) зовсім не хочеться святкувати.Є ті, для кого свята - це не про тепло, а про втрати, порожні місця за столом, спогади і біль.Є ті, хто втомилися та виснажилися настільки, що навіть думка про ялинку і гірлянди викликає роздратування або сльози.І знаєш що?❗️ Це абсолютно нормально.🎄 Свята часто підсвічують те, чого нам бракує: безпеки, близьких, стабільності, любого дому, який був колись.У час війни психіка перебуває у стані хронічного стресу. І коли світ навколо пропонує радіти та веселитися, а всередині - постійна тривога, сум або оніміння, виникає внутрішній конфлікт: «Що зі мною не так?»З тобою все так. Так дійсно буває, і це цілком людські процеси. ❗️Існує навіть окреме визначення такому стану - святкова хандра (holiday blues). Багато з нас відчувають сум замість радості, дратівливість, самотність серед людей у передноворічній метушні, ніби «я не вписуюсь». Парадоксально, але під час свят кількість звернень із тривогою, смутком і депресивними симптомами зростає, а не зменшується. 🌱 Що ж робити, якщо настрій зовсім не святковий?🔸 Дозволь собі не святкувати. Твій внутрішній стан зовсім не зобов’язаний відповідати календарю чи чиїмсь очікуванням.🔸 Обери комфортний для себе варіант. Свято визначають не гості і подарунки, а те, як ти для себе вирішиш це організувати. Цілком ок не приєднуватися до компаній, побути на самоті з улюбленим фільмом або провести цей день так, як і всі інші дні.🔸 Будь уважним/ою до себе: якщо зринуть сумні спогади або ж ти не зможеш зараз розділити цей час з важливими людьми, дай собі можливість посумувати та згадати ваш час разом з теплотою в серці. 🔸 Не змушуй себе до радості, щоб «бути як всі».Ти маєш право на всі свої почуття, а вони не народжуються з примусу. Разом з тим, якщо інша людина має ресурс порадіти і потішитися святу - спробуй її не засуджувати, адже усі ми - різні. ❤️‍🩹 Особливо чутливо буває людям, які горюють за тими найціннішими, кого втратили. Тоді приходиться проживати «Різдво без нього» чи «свята без неї». Це боляче, бо ми згадуємо, як було раніше, і сумуємо, що цього не буде вже ніколи. Свята у такому випадку можуть стати тригерними - і людина опиняється у вирі горя, суму чи гніву.➡️ Якщо поряд з тобою людина з подібними переживаннями, важливо підтримати її так, як підказує серце: 💭 «Я сумую разом з тобою»; 💭 «Я можу побути з тобою так, як тобі буде добре»; … або ж і просто помовчати і побути разом. Будь бережним/ою до себе, якщо саме ти проживаєш втрату. Ти можеш робити те, що захочеться: сидіти дома і нікого не бачити, працювати, спати, їхати на цвинтар чи іти на вечірку. Усі твої дії правильні. Дозволь собі робити так, як будеш відчувати 💛 І нехай у ці дні буде стільки тепла, скільки тобі добре мати зараз✨. 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

🐶 Історія про Коржика✨️️️️️️️ Вмощуйся зручніше. Сьогодні наша нова рубрика #тепла_історія розкаже про непересічну ситуацію.🐕 Коржик — це великий рудий слинявий пес. З точки зору цінності для психічного здоров’я, то він міг би бути: і котом, і рибкою, і папугою, і навіть павуком🙂. Кожен тип тварин має своє місце. Може для когось його чи її споріднена душа — це гекон. Тож, Коржик постійно завдає побутових клопотів. То зіжре черевик, то наблює у вазон, то нагавкає на сусідського пса, то буде скиглити, що він сам удома цілих дві години і сусіди викличуть поліцію, бо запідозрять погане ставлення до тварини.Проте коли Коржик залазить спати прямо на ноги, то в ці ночі ніколи не сняться кошмари. Коли він кладе на коліно свою велику морду, то неможливо далі думати жахливі думки. Він завжди може дослухати історію до кінця і розділити печаль з тим, хто в домі сумує. А коли чухаєш його спину, то твоє тіло теж розслабляється. І коли дивишся, як він прекрасно спить, то серце сповнюється тихим теплом, яке розтікається по всьому тілу.Та найбільше цінність Коржика для його господаря-ветерана — це те, що він ніколи не робитиме тих жахливих речей, які роблять інші люди. І це дає особливе і таке спрагле відчуття безпеки в контакті з іншою живою істотою. ❓ Чи маєш ти досвід, коли тварина чи рослина 🦔🪴наповнює внутрішнім теплом і допомагає стягувати стрес?❓ Хто це був чи є? Як звати?❓ А фото є? Знайди в галереї, згадай, як це відчувається - мати поряд такого важливого і цінного друга💚 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

📽 6 фільмів, які наповнюють внутрішнім добром🌠 Що подивитися ввечері, аби не новини? Як перевести погляд на щось добре і повернути надію? Хочеться відпочити, але вже немає сил шукати щось🤷‍♀️.⭐️ Вмикайте це #душевне_кіно:- коли на душі шкребуться коти;- коли повітряна тривога, сон вже не йде і щось би подивитися в укритті;- коли хочеться провести час разом з дітьми будь-якого віку;- коли хочеться чогось доброго.📺 «Дог»Душевний і кумедний фільм про ветерана та службового пса. Про шлях зцілення від ран війни для них обох. Про пошук спокою, місця, де нарешті можна розслабитися і пообійматися.📺 «Як приручити дракона» (три частини повнометражного мультика і один фільм).Історія про дружбу людей і драконів. Не все в них одразу було гладко, проте сміливість побачити справжню сутність великих і небезпечних істот бере гору.📺 «Ми, наші улюбленці та війна»Зворушлива документальна стрічка про перший час повномасштабного вторгнення і долі різних тварин: домашніх, свійських, екзотичних. Це фільм про те, як українці відрізняються добротою і як бережуть кожне життя.📺 «Всі люблять китів»Історія про те, як троє китів потрапили в крижану пастку на Алясці. Місцеві жителі об’єднуються, щоб організувати порятунок.📺 «Фантастичні звірі і де їх шукати» (три повнометражні частини).Світ сповнений і добрих, і злих людей. Унікальний талант — дбати та розуміти тварин, допомагає головному герою подолати найтемніше зло. Це історія про непростий шлях, про силу в середині і цінність триматися своїх людей.📺 «Поклик пращурів»Фільм-пригода про цікаве і непересічне життя одного великого пса. Це наче фільм, а наче анімація, все переплітається. Душевний зв’язок і спільні авантюри, виклики, поганці, героїчні подвиги і любов в різних її проявах.Гарного перегляду! 🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі

😋 «Мамин борщ» #психологічна_вправа🥘 Згадай страву, яку ти по-справжньому любиш. Не просто снікерс чи бургер, які про швидке задоволення. А ту страву, яка приносить відчуття спокою, теплоти, радості і розслаблення.🥙🥪 Можливо, це хліб з цукром, які ви зі шкільними друзями їли після уроків. Можливо, справді мамин борщ. Можливо, вареники, вергуни, голубці чи заварні, які готувала бабуся, дідусь або в улюбленій їдальні дитинства. Може, це рамен, бо коли ти його їси, то відчуваєш, що це час добробуту і достатку. Це може бути будь-яка страва.💭 Готово, є страва? Тепер наступні кроки.🍅 Знайди можливість її поїсти. Ти вмієш її готувати чи знаєш місце, де можна купити? Якщо немає, де купити і не вмієш, — вибери іншу, яка доступна. А цю запиши в список «знайти, де поїсти».🌿 Виділи час і зʼїж саме це. Можливо, навіть сьогодні вдастся?🌟 Під час їжі спробуй насолодитися. Без відео чи аудіо на фоні. Є лише ти і ця страва. Відчуй, який її смак. Згадай, як це було колись. 💬 Розкажи свою історію. Якщо ти можеш розділити цю їжу з кимось, то поділися тим, чому ця страва така особлива для тебе.💛 Використовуй цю ідею у дні, коли погано і тоскно:- щоб поїсти по-справжньому смачно;- щоб згадати теплі спогади;- щоб тілесно відчути душевне тепло.❤️ Ну, і не недооцінюй силу борщу. Коли немає ідей і є можливість приготувати — їж борщ! Це страва з історією багатьох поколінь. Відновлює сили, відігріває внутрішній холод, наповнює не лише шлунок, а і серце.Смачного!🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі