Павло Бойко

Сергій ФурсаТрамп знов прокинувся, побачив заголовки із відповіддю Зеленського і знов накатав істеричний пост. Це як вічний двигун. Це може продовжуватись вічно. Маск сидить на наркотиках, Трамп сидить на кока-колі і гамбургерах. Сильний енергетик.Ми всі розуміємо, хто такий Трамп. Але Трамп – це нові умови задачі. Це факт, на який ми не можемо вплинути. І, схоже, не можуть вже і самі американці. Але підтримка США нам потрібна. Хоче ми цього чи не хочемо, поважаємо нову адміністрацію в Вашингтоні чи ні. А цей публічний срач не потрібний. Хто від нього отримає оргазм – це Путін. Який продовжує лизати дупу Трампу. Вербувати його таким чином. Тому найкраще, що може зробити українська влада, це тупо ігнорувати задорні пости Донні. Хай пише шо він пише. Все з ним вже ясно. Зеленському не треба доводити нікому в Україні, що в нього високий рейтинг. Чи щось інше. Кожен такий пост Трампа – це більше шоку у нормальних людей. В ЄС. Хто і лишився нашим найбільшим союзником. Тут немає на що реагувати. Бо це не факти і не аргументи, тим більше що Трамп ніколи не був відомим у слідуванню реальних фактів і мало звертає уваги на правдивість того, що він говорить. Це потік свідомості, яку начинили російською пропагандою. Від людини, яка ніколи не любила Зеленського і не полюбить вже.Україні треба бути дорослою. Бо більше дорослих у світі не лишилось. І просто сховати емоції. Як кажуть мами дітям, які залучені у процес «Будь доросліший за нього», коли «хто як обзивається, той так і називається». Мовчання буде більш показове, ніж ще 10 дотепних образ на адресу Трампа. Бо ці образи зроблять приємно тільки росіянам. Ми ж не хочемо доставити їм задоволення. А мовчання зараз буде проявом гідності. Ми можемо показати, що ми вище цього.Трамп вже обзивався на Канаду, принижував Трюдо. Щось там казав про сектор Газа. Хтось памятає що? Він швидко може знайти іншу нову ціль. Заяв, які залишаються просто заявами. Коли йому не публічно казали «ні», погладжуючи по голівці на публіці.Трампу треба вміти казати ні. Але не публічно. Бо для нього не важна суть. Йому важлива форма. Він має виглядати сильним. І має постійно дарувати якись перемоги. Приносити їх. Як це виглядає. А для нас головне те, що відбувається. І ми маємо пожертвувати формою. Просто тому, що нам не треба щоб ці срачі зайшли занадто далеко. Ми потребуємо співпраці з США. Не як з партнером, звісно. При Трампі це неможливо. Не як с ціннісним союзником, ні. А як з країною, що виробляє ракети для патріотів. Які нам потрібні. Як з країною, що має запаси зброї. Яку вона вже не буде нам відправляти. Але принаймні може продавати за гроші Європи. Ми немає права на емоції. Бо на кону майбутнє. Це не черговий епізод серіалу. Ми маємо бути дорослими. Ігнорувати інфантильні образи. Знаючи кінцеву мету. Це може бути важко. Іноді це може бути принизливо. Принаймні так може видаватись. Але ми воюємо з потужнішим ворогом, потребуючи підтримки. Ів США ще лишились наші друзі. Хоч вони і мовчать. Бояться. Не хочуть, щоб про них писали пости чи то Маск чи то Трамп. І ми маємо допомогти їм допомагати нам.

· ЗАОХОЧЕННЯ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ: «схвалення урядом ідеї володіння криптовалютами через створення стратегічного резерву може сприяти подальшій легітимізації та використанню криптовалют у ширших економічних контекстах». Очевидно, що власники криптовалют виграють, але яка користь звичайним людям?ЗВІСНО, У ІДЕЇ КРИПТОРЕЗЕРВУ Є Й ПЕВНІ НЕДОЛІКИ, але це в США. Чи не здається вам, що наші чиновники могли б легко перетворити їх на переваги, як Цар Мідас перетворював на золото все, чого торкався. Переваги, правда, існуватимуть лише для обмеженого кола осіб, але погодьтеся, що навіть погана перевага — все ж краще, аніж гарний недолік.ОТЖЕ, ЯКІ, НА ДУМКУ ЕКСПЕРТІВ, ОСНОВНІ НЕДОЛІКИ СТРАТЕГІЧНОГО КРИПТОРЕЗЕРВУ?· РИЗИК ВОЛАТИЛЬНОСТІ: «криптовалюти відомі своєю високою волатильністю. Стратегічний резерв може зазнати значних втрат, якщо ринкова вартість криптовалют різко впаде». Невелика біда. Невже це перший раз, коли держава втрачає мільярди? Не знаю жодного випадку, щоб в Україні когось колись за такі втрати покарали. Зате, якщо ціна виросте і вартість резерву збільшиться, то керівникам можна буде видати щедрі бонуси. Спекулювати державними грошима — це не робота, а мрія! Виграв — отримай нагороду, програв — спробуй ще раз, а потім ще раз, доки у держави гроші не закінчаться. Не те, що власними ризикувати.· РИЗИКИ БЕЗПЕКИ: «З огляду на цифрову природу криптовалют, вони легко можуть стати об'єктами кібератак. Отже, стратегічний резерв потребуватиме надійних заходів безпеки для запобігання крадіжкам, що може коштувати дорого і все одно не гарантувати повної безпеки». Ну й чудово! По-перше, чим вище витрати на безпеку, тим більше грошей зароблять ті довірені компанії, що її забезпечуватимуть. А коли й це не допоможе і все, врешті решт, буде вкрадено, то втрачені активи можна буде легко списати на якусь «потужну» групу анонімних хакерів., і не виключено, що з «російським корінням».· МАНІПУЛЮВАННЯ РИНКОМ: «Якщо стратегічний резерв буде занадто часто виходити на ринок зі значними обсягами купівлі та продажу, це може призвести до звинувачень у маніпулюванні ринком, руйнуючи довіру як до резерву, так і до крипторинку в цілому». Довіра — це ще одна етична химера, а ось можливість для певних осіб продати в резерв власні біткоїни за «покращеною» ціною в потрібний момент — це діло! А враховуючи, що таких осіб в Україні чимало — якщо маєте сумніви, то гляньте в реєстрах НАЗК — можливість маніпулювати ринком з недоліка перетворюється на суттєву перевагу.· «ОПЕРАЦІЙНІ ВИТРАТИ НА УПРАВЛІННЯ РЕЗЕРВОМ, включно з рішеннями для зберігання, комісіями за транзакції та адміністративними витратами, можуть бути значними». Те, що треба: чим більше державні витрати, тим вище доходи тих, хто їх ініціює та затверджує.· ПРОЗОРІСТЬ ТА ПІДЗВІТНІСТЬ: «Може виникнути значний громадський або політичний супротив щодо методів та стилю управління резервом, особливо з точки зору прозорості процесів прийняття рішень та етичних міркувань щодо зберігання спекулятивних активів за рахунок державних коштів». Взагалі не проблема… По-перше, у нас в країні є Рахункова палата, що користується високою довірою керівництва держави і вміє правильно рахувати. По-друге, якщо й дійде до збурення громадської думки, то Інформаційний марафон швидко все розставить по місцях.НАПЕВНО, Є ЩЕ ЧИМАЛО ЯКИХОСЬ «ПРОТИ» СТВОРЕННЯ РЕЗЕРВУ, але, в цілому, як бачите, в Україні навіть недоліки такої ідеї легко перетворити на переваги, і за сукупністю факторів вона точно достойна уваги наших політиків, може навіть на звання Плану криптоперемоги потягнути! А перемоги, самі розумієте, нам ще й як потрібні, хоч якісь, хоча б для обраних!

Диванна економіка — Європа проти АмерикиЧитаючи на тижні *Financial Times*, натрапив на цитату пані Лагард — це Президент Європейського центрального банку (тобто, дуже важливий бюрократ в зоні євро — і в них там працює дуже багато економістів, не диванних експертів).І ось ця серйозна дама сказала в Давосі (де ж ще?) — що вона очікує, що дуже багато талановитих американців, які незадоволені позиціями нового/старого президента Трампа, що вони повинні зробити?ПЕРЕЇХАТИ В ЄВРОПУ І ТУТ БУДУВАТИ СВОЇ КАР'ЄРИ, тим самим допомагаючи розвитку економіки Європи!Європа — це таке місце, де зарплати приблизно в два рази менші, ніж в Америці, а податки на 50% вищі. Ось картинка, де показано середній ВВП на душу населення — там є найБІДНІШИЙ штат Америки — Міссісіпі. І Велика Британія, Франція та Італія мають МЕНШИЙ дохід на душу! А велика Німеччина — суперекономіка, як нам завжди розповідали — так загнала себе в чорну діру стагнації, що (поки що) обходить Міссісіпі, але має менший ВВП на душу, ніж другий найбідніший штат Америки — Західна Вірджинія.І ось я висуваю свою диванно-економічну теорію (точно не для Давоса):ЯКЩО ЗАВТРА ТРАМП РІШИТЬ ВСІМ ГРОМАДЯНАМ ЄВРОСОЮЗУ ДАВАТИ ГРІНКАРТИ СРАЗУ ПІСЛЯ ПРИЇЗДУ В АМЕРИКУ — ПО ІХ БАЖАННЮ — ТО САМІ ТАЛАНОВИТІ І РОЗУМНІ ЄВРОПЕЙЦІ СОТНЯМИ ТИСЯЧ НЕМЕДЛІНО ПЕРЕЇДУТЬ В АМЕРИКУ.Причому переїдуть не ті, кому за 60 і хто розраховує на хорошу пенсію та медицину (в Америці вона дуже дорога), а саме ті, кому 25-35 років і хто будує кар'єру в ІТ, біотехнологіях, консалтингу. А також багато яскравих вчених. Тим більше, мовного бар'єру немає — всі, хто будують кар'єру, добре говорять англійською.PS А європейці нехай і далі сидять зі своєю стагнуючою економікою і всі зростаючими регуляціями!Петро Чернишов

Мільйонам українців дуже пощастило, що у них є Віталій ПортниковДев’ять років тому дружина запитала мене. «З ким серед видатних українців ти хотів би познайомитись». Звісно що я сказав Портников. Я дуже давно захоплююсь особистістю Віталія, його інтелектом та моральними принципами. Його енциклопедичними знаннями та здібністю розуміти справжню суть речей. Його вплив на формування громадянського суспільства безцінний. Його люблять або ненавидять. Байдужих не існує. Він як кість у горлі для багатьох. Дехто не може його зрозуміти. Хтось заздрить. Хтось ненавидить. Хтось намагається зруйнувати йому репутацію, роблячи недолугі спроби вирвати фрази із контексту. Реакція на травлю, що зараз відбувається це яскравий маркер цінностей людини. Усі мої друзі і знайомі яких я поважаю публічно висловлюються в підтримку Портникова. Навіть ті, хто багато в чому з ним не згоден. Моя дружина добивається того, що бажає). Дев’ять років тому вона познайомила мене з Віталієм і з тих часів я дуже ціную наші зустрічі та спілкування. Я був вражений його масштабом , відвертістю і навіть божевіллям. Віталій настільки божевільний, що думає що може змінити світ. І головне, що він його змінює!

11. Також ілюстративною є реакція на Грету Тунберг. Як мої американські друзі, так і мої українські друзі майже всі смакували її психічні проблеми і використання її «злими» дорослими для своїх корисних цілей. Негатив, коротше. Реакція канадських друзів або нейтральна, або навіть позитивна з закликом сфокусуватися на меседжі, а не на дівчинці.12. Як і Україна, Американське суспільство дуже розколоте сьогодні, і розкол поглиблюється. Я ще пам’ятаю часи, коли американці були просто республіканцями і демократами, які все ж були американцями. Зараз і самому видно, і сотні досліджень показують це на цифрах, Америка переживає безпрецедентний період трайбалізму.Те саме в Україні. Схід проти Заходу. Зелеботи проти Порохоботів. Ми проти їх. Чємадан-вокзал-Росія. Ну і валіть в свою Польщу дупи мити.В Канаді, попри різні погляди на політику, навіть близько такого розколу нема тa і не може бути. Інша ментальність. Навіть Квебек, який об*єктивно інший, так і не може наважитися відділитися.ПСІ в Україні, і в США пів країни вважає, що всі проблеми від "пільговиків" і "субсидників". Вони хочуть всі пільги і субсидії відмінити, зменшити податки, і хай кожен відповідає за себе. Канадці ж вірять в солідарність. Більшість і за солідарну/безкоштовну медецину, і за підтримку по безробіттю і т.д. Є виключення, але більшість вважають, що така підтримка - основа і шлях до процвітання, а не причина проблем.

2. Загрози з боку США: Трамп і його команда досі розглядають військові удари по наркотичних лабораторіях і лідерах картелів як один із методів боротьби з наркоторгівлею та фентанілом, що щорічно забирає тисячі життів американців.3. Опасності військових дій: мексиканські чиновники попереджають, що будь-який односторонній військовий акт США може призвести до катастрофічних наслідків для відносин між двома країнами. Це може заблокувати співпрацю між арміями і правоохоронними органами, що ускладнить боротьбу з наркотиками і злочинністю.А що таке Фентаніл? Це потужний синтетичний опіоїд, який у 50 разів сильніший за морфін. Він став причиною значного збільшення смертей від передозувань у США, де в 2023 році було зафіксовано близько 76 тисяч смертей, пов'язаних з цією речовиною. Основні поставки фентаніла в США надходять з Мексики, де його виробляють картелі, такі як Синалоа (це ім’я штату, який повністю контролюється картелем).Картелі і насильство в Мексиці:Злочинні картелі контролюють близько третини території Мексики, де місцева влада часто з ними пов'язана або не може ефективно протистояти їхньому впливу. За останні шість років більше 200,000 мексиканців були вбиті, а ще 50,000 зникли безвісти внаслідок насильства, пов'язаного з картелями. Для мене це звучить як дуже великі цифри — причому більша частина — це просто невинні люди, а не «бойовики» різних картелів!Мексика, здається, опинилася в центрі голлівудського бойовика, де замість супергероїв у головній ролі — Трамп і Шейнбаум. В одній руці у Трампа — загроза військових ударів, в іншій — фентаніл. А Шейнбаум, як справжній дипломат (або герой у поганому фільмі), намагається всіх заспокоїти: «Не буде вторгнення!» Але як би вона не запевняла, на горизонті блискають дронові удари, а на вулицях Синалоа все більше зникає людей, включаючи поліцейських і бізнесменів, які не вибрали правильну сторону. І ось тут питання: Трамп хоче видовищних «глобальних перемог» у вигляді гучних арештів, а Шейнбаум лише сподівається, що перемоги на землі зможуть запобігти вторгненню. Але для Трампа, здається, важливо не просто зниження злочинності, а видовищне знищення ворога.Огляд книгиУ кінці кожної колонки завжди буде короткий огляд важливої книги.Сьогодні говоримо про дуже відому книгу з економіки "Чому нації терплять невдачі" (Why nations fail)Це не просто чергова книга з економіки. Це як той випадок, коли тобі продають машину, яка виглядає круто, але насправді швидко їхати не вміє. На перший погляд, все прекрасно: автори, Дерон Аджемоглу і Джеймс Робінсон (недавні лауреати Нобелівської премії, до речі!), стверджують, що головна причина успіху країни — її інституції. Це відкриття звучить логічно, але варто трохи заглибитися, і з'являється багато "але".Суть книги досить проста: існують інклюзивні (ХОРОШІ) інституції, які сприяють розвитку, і екстрактивні (ПОГАНІ), які, навпаки, допомагають лише невеликій групі еліт. Прикладом першої є Південна Корея, а другої — Північна Корея. Теоретично це працює, але тут є кілька проблем.По-перше, автори акцентують на тому, що саме інституції є причиною розвитку, але не враховують, наскільки складно точно визначити, що є інклюзивним або екстрактивним. Також не враховуються інші аспекти, такі як культура чи технології. Наприклад, Південна Корея до 1990-х років була далеко не модельною демократією, а скоріше жорстким авторитаризмом з багатьма корупційними практиками, і можна з упевненістю сказати, що її успіх прийшов не тільки завдяки «інклюзивності». Якщо б їх економічна модель не спрацювала, ми б сприйняли ці інституції як надзвичайно екстрактивні.Книга безперечно цікава, але її наукова база залишає бажати кращого. Важливо визнати, що її ідеї стали популярними завдяки простоті та доступності, але це не робить їх повноцінними і незаперечними істинами.

Так, ніби якщо ти закінчив військову академію (чи віськову кафедру?), ти гарантовано стаєш толковим воєнначальником. І так, ніби без папірця з академії ти не маєш потрійбної клепки в голові, навіть якщо кілька років на війні (АТО і тепер). Певно бувають випадки, коли не треба занадто перейматися наявністю чи відсутністю папірців і давати керівні повноваження тому, хто хоче і може, а не тому, кому положено по штату. . Загалом, Маркусу - великий респект за намагання, важку роботу, і оцей аналіз. . В той же час, навіть ці відео від одної сторони залишають питання про цю ж сторону. Багато мутних пояснень, які підказують, що Маркус таки трохи має проблеми з самозакоханістю, само-піаром, і переймається своїм проектом, не завжди бачачи і зважаючи на більшу картину і обставини. . Приміром, якісь непонятки з соціальними сторінками 47-ки. Маркус довго відмовлявся створювати сторінки батальйону в соцмережах і вперто все просував через власні медія і фонд. Пояснення не дуже: на нас лили багато бруду і я не створював сторінку батальйону, щоб той весь бруд лився на мене (мою сторінку). Так я захищав репутацію батальйону. . Або той факт, що ВСІ командири Маркуса виявилися поганими. Коли він говорив про першого - ну буває, що некомпетентний. Але коли в відео мова про кількох за ці роки, і всі були некомпетентними, боягузливими, безініціативними -- тут вже виникають сумніви. Невже так не повезло з кожним командиром?. Або, як Маркус сам каже, він свідомо брехав про своїх некомпетентних командирів. Розповідав світу, які вони молодці, герої, лідери, хоч насправді вони були боягузливими нездарами. Мовляв, заради більшої мети. "Будував їм трон", щоб всадити на нього своїми зусиллями нездару. Чомусь нагадало Арєстовича, з його "я вам врал, потому что так надо било в том момєнтє". . Плюс дрібниця, але все ж -- Не зовсім зрозумів про зміну прізвища:Він був Ананьєв, потім написав в соцмережах, що завжди ненавидів це прізвище і що змінює його на Маркус. Щось про те, що Ананьєв - це прізвище чи то по вітчиму, чи щось таке. Але він чи то Маркус по мамі, чи то по біологічному батьку, чи то по бабусі, чи то по дядьку, і тому він змінює своє прізвище і починає нову сторінку життя. Абсолютно нормально. Особливо якщо дійсно це було прізвище ненависного вітчима дане в дитинстві. Треба було замінити ще у 18.Однак плутає те, що пізніше ця історія змінилася і заміна прізвища пояснюється вже тим, що під час АТО було небезпечно користуватися своїм справжнім прізвищем. Тому "Ананьєв" - то був вибраний для безпеки псевдонім, з занесенням у всі метрики і паспорти.Однак після АТО, коли небезпека минула, повернувся до свого справжнього прізвища Маркус. Здається як спроба замінити пояснення заміни прізвища замінив на більш благородне. . Все ж найстійкіше відчуття - шкода, що чи то через папірці з акадємій, чи то через совок в війська, чи то через заздрощі, не дали ініціативному і толковому Старшому Сержанту зробити більше. . Цікаво буде почути і "ту" сторону, а також треті сторони, які в темі. Це дуже важлива історія, аналіз якої може багато чому навчити, і допомогти діяти більш розумно і ефективно в майбутньому.

Три угоди поспіль із дохідністю понад 100%! У нас Gonzo Санта-ралі!Одна угода — це неймовірний прорив із середнім прибутком близько Х30. Такого в Україні ще не було.Наразі ми завершуємо угоду з євробондами (ОЗДП) і вже продали більшу частину паперів. За півтора року середній чистий прибуток склав 117%, а деякі інвестори заробили понад 150%.Суть угоди — коротко:Україна позичає гроші на міжнародних ринках суттєво дорожче, ніж у межах країни, в середньому під 7,5% річних у валюті. Будь-які зміни в умовах боргу відбуваються лише за згодою більшості кредиторів.Після початку війни вартість євробондів обвалилася до 16% від номіналу (дисконт 84%). Ринок відреагував так, ніби країна окупована і незабаром стане банкрутом, хоча вже тоді були звільнені Херсон та Харківщина. Було зрозуміло, що економіка України твердо стоїть на ногах завдяки західній допомозі і всі зовнішні борги в майбутньому будуть реструктуризовані. Питання лише в тому, який відсоток буде списано.Навіть у сценарії зі списанням 30% це була надзвичайно вигідна угода з невеликими ризиками. На щастя, більшість міжнародних та українських інвесторів вважала інакше. Як я люблю, коли ринок помиляється!Перші покупки ми зробили восени 2022 року за 16% від номіналу. Звісно, я захотів допомогти українцям заробити на цьому. Активно розповідав про можливості та ризики у своїх соцмережах, інтерв’ю та виступах перед тисячами людей.Більше 2000 інвесторів дослухалися та отримали чудовий прибуток. Вартість паперів поступово зростала, а цього літа була проведена реструктуризація зі списанням 18-25% (з урахуванням плати за згоду та нарахованих відсотків).Сьогодні вартість євробондів перевищує 40% від номіналу, і є можливість купувати їх в Україні за гривню. Поточна дохідність становить близько 13% річних у доларах — значно більше, ніж будь-який інший гарантований інструмент у нашій країні. Окрім цього, ви можете захеджувати валютний ризик та отримати дохідність практично на рівні гривневих ОВДП, але у валюті, з перспективою прибутковості до 2034/2036 років.Зараз ми продаємо євробонди в Україні, оскільки, згідно зі стратегією, купуємо інші папери. Для вас це шанс придбати євробонди за гривню та дешевше ринкової ціни в Україні. Якщо цікаво, звертайтесь до Аліни за номером +38093 42 69 558 @ashatskagonzoТакож ви можете приєднатися до спільноти Gonzo Invest. Наразі нас уже понад 500 інвесторів із усього світу.Хай буде з вами сила складного відсотка та великі прибутки! До зустрічі!P.S. Про реалізовану угоду з шаленим прибутком у 3000% напишу детально за кілька місяців. Ці папери були куплені в 2016-2018 роках.

Василь ТарасЦІКАВЕ про Дональда ТрампаНе знаю, чи слово "цікаве" тут найкраще підходить, але мені "цікаво", то ж най буде "цікаве".Непотизм. Рівня, якого не сягали навіть монархи. У королів сучасних, типу там в Британії чи Саудівській Аравії, можливо син монарха претендує на якусь посаду. Решта сім'ї лише в камеру посміхаються і ручкою махають під час прийомів. Колись, коли Горбачев свою Раїсу лише почав показувати на люди, суспільство було здивоване настільки, що аж образливі віршики про то писало ("Даже царь свою царіцу нє возіл по заграніцам"). А в США Мішель Обамою досі лякають діток в консервативних сім'ях:"От зараз Обама призначить свою Мішень на якусь посаду, в всьо, буде у нас комунізм, чи монархія, чи яка інша катастрофа." Хоча вона, будучи досить успішною юристкою до того, як стала першою леді, ніколи не стрибала вище прийомів на Різдво в Білому домі, чи опікування якось благодійною програмою для дітей. Зовсім інше діло Трамп.Всім своїм дітям роздав посади.Іванка і її чоловік Джеред Кушнер мали посади "Старших Радників Президента" і мали кабінети в Білому домі. Під Іванку навіть були створили посаду "Директор Офісу Економічних Ініціатив і Підприємництва", які втім скасували рівно у день, коли Байден вступив на посаду Президента. Кушнер, взагалі відповідав за інтереси США на Близькому Сході, хоча не мав на то ні освіти, ні досвіду. Також відповідав за реформу юстиції і за анти-ковіндну програму. Ерик і Дон Джуніор, сини, фактично ведуть його виборчу кампанію і підкеровують всім і вся як в Республіканській партії, так і в команді Президента. Кажуть саме Джуніор засватав Венса в віце-президенти.Лара Трамп, невістка Трампа, фактично стала керівником Республіканської партії. Офіційно - співголова Республіканського Національного Комітету, щось типу політбюро партії. Тіффані, це вже від другої дружини Трампа, у них трохи з серії "було в батька троє синів, два розумних, один - веселий." Та і їй було лише чуть за 20, дитя, під час минулої кампанії. Тому офіційних посад їй поки не давали. Але і вона активно бере участь в татковій команді, спічі там різні говорить, крутиться на різних офіційних заходах поряд, радить щось. Наймолодший отприск, вже від третьої і теперішньої дружини, Барон, поки ще тінейджер. Але і його татко вже активно тулить мало не на міністра. Десь там щось нещодавно сказав, то всі "праві" медія розносять його спіч на цитати. Купа заголовків, що малий "розумніший за всю команду Харріс."____ Трамп ламає всі норми -- добре це чи погано. Жодному іншому президенту не зійшло б з рук призначити родича на будь-яку посаду.А тут прилаштував всіх своїй дітей і зятів-невісток. І нічьо. Прихильники захоплюються ними, як в якійсь Пн. Кореї.Під час першої інавгурації, на перший танець з Першою Леді, Трамп вибрав пісню Френка Сінатри "I Did It My Way" ("Я зробив це на свій манер", чи "Я зробив це по своєму"). Трампа можна нелюбити. І навіть ненавидіти.Але не можна не погодитися, що життя у нього дійсно ну дуже яскраве і особливе. Не лише через 5 дітей від 3 жінок і купу скандалів. Не лише через різні конкурси краси, казино, ТБ, банкрутства і політику.Але і через неймовірні перемоги попри очікування, програші, після яких здавалось би не лише забуття і прокляття, але і тюрма, а в нього навпаки знову найбільші виграші.Втер носа всім і не один раз - то точно. І все іде до того, що це явно не кінець. Не останній скандал, програш, і виграш. На знаю, чи ще чиясь біографія дотягує то Трампової по своїх перепадах, поворотах, і барвах.

Василь ТарасЦІНА СВОБОДИ (ВІД УРЯДУ)Туристи часто нарікають на велику кількість безхатченків, які псують вигляд різних нью йорків і сан франциськів. Навздогін мого попереднього допису, скажу, що це наслідки свободи від уряду.США - капіталістична країна.Більш капіталістична, ніж більшість розвинутих країн.Де свобода особистості - понад усе. І де уряд лізе дуже мало в справи громадян.Прекрасна система, якщо ви здоровий і з головою.Можна стати мільярдером, як Ілон Маск, котрий, хто не в курсі, імігрант з Південної Африки. Але ціна такого невтручання уряду в справи людей є і те, що кожен сам за себе.Банкрутство через незмогу оплатити медичні рахунки, чи психічний розлад і неможливість самому за собою доглянути - опинитеся на вулиці і нікому до вас діла не буде. Більше того, особисті права і свободи не дозволяють поліції просто порозганяти цих безхатченків з вулиць, щоб не лякали туристів.Вільна країна. Де хочу, там і сиджу. Громадський простір? Все. Маю право. Те саме зі зброєю.Хочете мати зброю на руках у населення, суспільство має платити ціну. В США ця ціна - 110 смертей від вогнепальної зброї щодня. Свобода ведення бізнесу?Те саме. Уряд не лізе до вас зі своїми приписами і перевірками.Але суспільство платить ціну у вигляді, приміром, отрути під виглядом їжі на полицях магазинів. Купа того, що в ЄС, приміром, забороно додавати в їжу, в США - запросто. І так далі і так з усім._Власне, правдою є те, що всі країни на цій планеті мають змішані системи економіки.Жодна не має чистого капіталізму чи чистого комунізму. Всі мають хоча б якісь соціальні програми, субсидії різні, талони на їжу, якусь мінімальну "державну" медицину, як і всі мають хоча б якийсь нагляд за безпекою товарів чи дотриманням екологічних стандартів. США, насправді, дуже далекі від чистого капіталізму. Але ближче, ніж ЄС і, відповідно, мають з того певний економічний зиск, але і платять певно суспільну ціну. В результаті мають як умовних Ілонів Масків, так і людей, які живуть нікому не потрібні на вулиці і не мають сотки доларів, якщо раптом припре. ЄС, чи ще краще Японія, більш соціалістичні. Держава більше лізе в справи громадян, забороняє купу всього, збирає більше податків,що недобре для бізнесу і особистих вибриків,але і на вулиці менше шансів опинитися, чи медичний догляд, освіту, субсидію легше отримати, якщо що.... Мені більш імпонує американська система.Але я дуже добре розумію її ціну, також.