Павло Бойко

У 2023 році я очолив боротьбу за права тисяч акціонерів Кернел з усього світу. У компанію вкладено понад 2 млрд $. Під час війни річний прибуток сягав 300 млн $. Але Андрій Веревський оцінив Кернел лише в $20 млн. Незалежні міжнародні експерти дали оцінку більш ніж у 100 разів вищу за "оцінку Веревського". Додаткова емісія Кернелу по 1 злотому штучно занижувала вартість компанії в 4 рази та розмивала частку дрібних акціонерів. Це руйнує інвестиційну привабливість України та обертається мільярдними втратами для громадян України. Я очолив міжнародні судові процеси проти Кернел та Namsen у Люксембурзі. Майже одразу зіштовхнувся з тиском який поступово посилювався. З огляду на ці обставини, в квітні цього року прийняв рішення тимчасово вивезти сім’ю, виїхати з України та продовжувати боротьбу за справедливість. Попри це ведуться консультації щодо можливих шляхів цивілізованого врегулювання спору. Тому поки я все формулюю максимально делікатно.Кернел це міжнародна історія що обговорюється від Лондона до Шанхая. Історія про то як звичайні міноритарні інвестори вже змогли дуже багато досягнути в правовій площині, але зіштовхнулись з абсолютно іншими викликами. І ця глава книги ще пишеться...Нижче буде свіжа оцінка міжнародних експертів, яку ми використаємо в судах. Проведена з використанням кількох підходів до оцінки.Справедлива вартість однієї акції Kernel — 155 злотих (42,08 USD)Навіть якщо припустити законність додаткової емісії — 41 злотий (11,12 USD)Для порівняння:Оцінка компанії "від Веревського" при додатковій емісії — 1 злотийЦіна акції на біржі після додаткової емісії — 6 злотихРинкова ціна акцій за останній рік — від 11,06 до 29,35 злотихБалансова вартість однієї акції:без урахування емісії — 98 злотих (26,48 USD)з урахуванням емісії — 26 злотих (7,00 USD)

Я виграв в Верховному суді та отримав 1,5 млн $ від Ріната Ахметова. Зробив це разом з іншими акціонерами найбільшого коксохиму в Європі. Це прецедент, який захищає усіх інвесторів і покращує інвестиційне середовище.. Україна змінюється і за свої права варто боротися. Я очолив інвесторів Авдіївського коксохіму. Програв у судах першої та апеляційної інстанцій. Тривали роки засідань та боротьби. Та зрештою Верховний суд виніс справедливе рішення. Виграв справу, отримав компенсацію та уклав мирову угоду з Метінвестом. Разом зі мною виграли всі мої інвестори. Ми пройшли цей шлях пліч-о-пліч.Добре пам’ятаю, як купляв ці акції, мандруючи по Індії. Як роками скуповував їх в Україні. Домовлявся, торгувався, переконував. В цей час усі продавали та казали що я божевільний. Хоча так кажуть про більшу частину моїх угод. А ми просто купляли усе, що могли. Мої партнери 1,1% заводу а я 0,4%. Після цього я став другим за величиною акціонером після Ахметова. На кожен інвестований долар отримав шістдесят. Вкладенні 25 000 $ перетворились в 1 500 000 $. Поки це моя найкраща інвестиційна угода. Не за масштабом, а за % дохідності.На цьому міг би завершити пост, але, на жаль, мушу продовжити…Ми виграли справи проти Метінвесту у Верховному Суді. Усе відбувалося з повагою до опонентів та з дотриманням принципів верховенства права. Це був рівень міжнародного бізнесу, де цінується репутація, а суперечки вирішуються цивілізовано. Конфлікт було врегульовано мировою угодою і це яскравий приклад того, як в Україні може працювати правова держава.Але паралельно почалася зовсім інша історія.У 2023 році я очолив боротьбу за права тисяч акціонерів Кернел з усього світу. Ця справа має багато спільного з Авдіївським коксохімом, але її масштаби значно більші. І масштаб зловживань та втрат для економіки України на порядок вищий.У компанію вкладено понад 2 млрд $. Під час війни річний прибуток сягав 300 млн $. Але Андрій Веревський оцінив Кернел лише в $20 млн. Незалежні міжнародні експерти дали оцінку більш ніж у 100 разів вищу за "оцінку Веревського".Я очолив міжнародні судові процеси проти Кернел та Namsen у Люксембурзі. Майже одразу зіштовхнувся з тиском який поступово посилювався. З огляду на ці обставини, в квітні цього року прийняв рішення тимчасово вивезти сім’ю, виїхати з України та продовжувати боротьбу за справедливість. Попри це ведуться консультації щодо можливих шляхів цивілізованого врегулювання спору. Тому поки я все формулюю максимально делікатно.Цей пост про перемоги й виклики.З одного боку, Авдіївський коксохім. Це історія верховенства права та справедливості. Історія грандіозного успіху що змінює фундамент фондового ринку України.З іншого боку, Кернел це міжнародна історія що обговорюється від Лондона до Шанхая. Історія про то як звичайні міноритарні інвестори вже змогли дуже багато досягнути в правовій площині, але зіштовхнулись з абсолютно іншими викликами. І ця глава книги ще пишеться...

І ще один тривожний сигнал: темпи продажу акцій власних компаній керівниками корпорацій прискорюються. Згідно з даними Washington Service, організації, що відслідковуєінсайдерські настрої, співвідношення купівлі та продажу акцій власних компаній їх керівництвом становить близько 0.26, що є найнижчим значенням, починаючи з листопада минулого року. Бажання інсайдерів продавати - а хто ж здатен оцінити перспективи своїх компаній краще за інсайдерів? - свідчить про те, що потенціал для подальшогозростання може бути вичерпано. Звісно, не факт, що зростання не продовжиться, але й ігнорувати подібні сигнали не варто. Що далі? Навіть, якби Ізраїль не стрельнув по Ірану, то майбутнє, на мій суб’єктивний погляд, навряд чи малювалося б в рожевих фарбах. Бойові дії на Близькому Сході тільки підвищують можливість загострення вже існуючих протиріч і навряд чи додадуть консервативним інвесторам бажання купувати ризиковані активи, та ще й за такі високі ціни. Хоча, величезний прошарок віруючих в те, що «ринки можуть лише зростати» - це теж неабияка сила, готова тримати ринки на своїх могутніх азартних плечах. Тож, подальше зростання після короткого переляку – це теж варіант!

Як поводилися фондові ринки Європи під час Другої світової війни. У 2025 році, коли нас лякають апокаліптичними сценаріями, варто згадати період, коли страх справді був повсюдним. Друга світова війна стала лакмусовим папірцем для довгострокового інвестора. І фондові ринки тоді повелися зовсім не так, як очікувала більшість.Великобританія. Індекс FT 30 (попередник FTSE)У 1939 році індекс знизився на приблизно 20% у перші тижні війни. У 1940–1942 роках відбулося поступове відновлення попри операцію Бліц масовані бомбардування Лондона. Трейдери LSE іноді проводили торги в підвалах біржі, використовуючи свічки для освітлення, коли електрика зникала через бомбардування.До 1945 року індекс був на 70% вище, ніж у 1939.Франція. Біржа під режимом ВішіПісля окупації Франції у 1940 році Паризька біржа продовжила роботу під контролем маріонеткового режиму. Акції компаній, які співпрацювали з німецькою економікою (наприклад, Renault), зросли на 10–15% у 1941–1942 роках. Натомість папери компаній у цивільних секторах роздріб, фінанси впали до 25–30%. Індекс Société Générale знизився на 65% між 1940 і 1942 роками. Électricité de France (EDF) була націоналізована, обіг акцій обмежено. Після звільнення Франції майже всі активи пройшли переоцінку. За 1944–1947 роки акції зросли на 150–200%.Італія. Borsa Italiana (Мілан)FIAT і Pirelli у 1940–1943 роках зросли на 25–40% завдяки контрактам для армії. Після падіння режиму Муссоліні у 1943 році вільне падіння на понад 60% за кілька місяців. До 1947 року повне відновлення завдяки повоєнному індустріальному буму та плану Маршалла.Чехословаччина. Облігаційна драма в шість актів.Пригоди 8%-них чехословацьких облігацій після їх розміщення в 1922 році по 96,5. У 1928 році їх ціна зросла до 112, у 1932 році впала до 67,75, знову піднялася в 1936 році, катастрофічно впала до 6 в 1939 році після окупації гітлерівською Німеччиною, знову зросла (неймовірно, але факт!) до 117 в 1946 році, знову впала до 35 в 1948 році, і в 1970 році при комуністах склала всього 8.«Найтемніший момент війни відкриває найсвітліше вікно для капіталу.» The Economist, 1942Тепер повернемося до УкраїниСитуація в Україні у 2025 році нагадує Великобританію 1942-го. Столиця під контролем, уряд функціонує, компанії стабільно експортують. Українські активи, як і європейські ринки у 1943 році, вже пройшли свій «Дюнкерк» і тепер рухаються до своєї «Нормандії» періоду стратегічного відновлення та зростання. Війна це завжди період перерозподілу власності. Той, хто скуповує активи, коли всі бояться, отримує багатство після відновлення.Gonzo Invest | Youtube про інвестиції

Коли я чую від деяких так званих російських лібералів — і навіть від окремих наших співвітчизників — розмови про те, що українці не хочуть захищати Батьківщину, що українське суспільство втомилося від війни, а от під час Другої світової, мовляв, захищати країну був готовий кожен — навіть діти Сталіна пішли на фронт, — мені стає моторошно. Я не очікував почути таке приниження стійкості українського солдата і волі нашого суспільства до опору.Я хочу нагадати: у перші місяці Другої світової війни в полон до німців здалися три мільйони червоноармійців. Вони не хотіли захищати не те що Росію чи Україну — вони не хотіли захищати більшовицький режим, який захопив владу силою в громадянську війну і який вони глибоко ненавиділи.Мільйон росіян вступив до Російської визвольної армії генерала Власова, щоб воювати разом із Гітлером проти СРСР. Це була найбільша армія колабораціоністів у новітній історії. Її поява стала прямим наслідком більшовицького терору й репресій. Ці люди — а більшість з них були саме етнічними росіянами, а не українцями чи латишами — вважали, що краще вже з Гітлером, аби тільки позбутися більшовиків.Так, хтось скаже, що настрої змінилися після нацистських репресій. Але це — лише частина правди. Бо справжній переможець у тій війні — це не генералісимус Сталін і не маршал Жуков. Справжній переможець у війні — це маршал Берія. Саме він відновив загороджувальні загони, які стояли позаду червоноармійців. До речі, більшовики так воювали ще з часів громадянської війни: коли тобі стріляють у спину, справді відступати нікуди.Ну а щодо дітей Сталіна та інших радянських керівників які героїчно йшли на фронт. Так, вони воювали. Але їм було що захищати. Бо їхні батьки — ті самі, що захопили владу й підкорили народи — перетворили мільйони людей на заручників своєї брехливої ідеології. Діти злочинців завжди захищають мафію, а не Батьківщину.А тепер порівняйте це з реальною Вітчизняною війною українців. З війною за свободу, за свою землю, за виживання нації. І перестаньте соромитися. Перестаньте брехати собі і іншим.Виталий Портников

Він тільки й робить, що помиляється», - написав Чунг про Занді. Який знайомий і такий інтелігентний стиль діючої адміністрації?! Не вистачає тільки додати, що «не на часі» різним агентствам ставити палки в колеса владі, яка робить фантастичну роботу, повертаючи Америці її минулу велич. ЯКІ МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ ЗНИЖЕННЯ РЕЙТИНГУ? • Позичати може бути дорожче, причому не тільки американському уряду, але й компаніям та звичайним громадянам, адже вартість державних облігацій є базисом для визначення вартості всіх фінансових інструментів. • Витрати на фінансування дефіциту бюджету, вірогідно, зростуть ще більше. У випадку економічної рецесії уряду буде складніше підтримати економіку збільшенням державних витрат, як це робилося раніше. • Девальвація долара. Ослаблення віри а американські облігації змусить певний клас інвесторів шукати «порятунку» в суверенних облігаціях інших держав, з рейтингом ААА, або/та золоті, що має негативний вплив на долар і може викликати його послаблення до основних світових валют. • Можливі певні коливання на ринках акцій, особливо враховуючи нинішні високі ціни, але приймаючи до уваги той факт, що зниження рейтингу не можна назвати повністю несподіваним, навряд чи варто очікувати на бурю. ЧИ ВСЕ ТАК ЖАХЛИВО НАСПРАВДІ? Погодьтеся, що втрата США найвищого рейтингу від кожного з найвпливовіших агентств чимось нагадує мілтонівський «Втрачений рай». Як гріхопадіння Адама і Єви призвело до їх вигнання з Едему, так і гріхи фіскальної безвідповідальності змусили американську владу втратити фінансовий рай найдешевших позичань. Популізм і спокуса витрачати більше ніж маєш, а це мабуть найтиповіша риса сучасних політиків, схоже, ведуть прямою дорогою у світ гріха та страждань. Чи є надія на повернення? Безумовно, але для цього нинішній адміністрації доведеться пройти непростим шляхом фіскальної спокути та економічного відновлення, які навряд чи повністю узгоджуються із тими обіцянками, що Трамп роздавав напередодні виборів, вимахуючи червоною кепкою з надписом MAGA. В цілому, історія з рейтингом, звісно, неприємна, але врешті решт, це ж не в перший раз, та й знизили ж не до С, як Україні, а всього до AA+, а з таким рейтингом теж можна непогано жити. Та й в разі чого, архангели, які колись дали Адаму і Єві знання та надію, теж можуть допомогти: ФРС, продовжуючи зважену монетарну політику, а союзники, купуючи державні облігації США. Якось то буде… Хоча, якщо так і далі жити та гріхів не спокутувати, то падіння продовжиться і рай може бути втрачено назавжди.Іван Компан

Ставлення Трампа до Путіна - типовий, хоча й не такий розповсюджений у політиці приклад політичного роману, коли перезріла Джульєтта шукає визнання підстаркуватого Ромео й мріє про побачення у Трояндовому саду. Коли ж Джульєтта усвідомлює, що Ромео, хоча й говорить їй всі очікувані компліменти, але зовсім не шукає зустрічі з нею, вона втрачає залишки здорового глузду й починає шукати шляхів, яким можна було б забезпечити побачення. І, звісно, вона дуже не хоче робити нічого, щоб образило і розлютило її Ромео з пітерського забльованого парадного. До того ж, вона змушена приховувати перед друзями і подругами це почуття, бо вони вже починають підозрювати, що з нею щось не так, особливо коли вона плаче над подарованим Ромео аляповатим портретом й забуває зʼїсти двадцять пʼятий чізбургер.Коли ви звинувачуєте Дональда Трампа у відсутності логіки, згадайте, як багато у вас самих було логіки в момент кохання - тим більш, коли з вами не зустрічалися або надсилали гарбуза. Коли ви запитуєте коли ж це кохання мине, зверніть увагу, що воно не минає вже багато років. Просто палка закоханість в Путіна може бути останнім коханням Дональда Трампа.Віталій Портніков

«Ми домовилися, що з понеділка 12 травня має розпочатися повне і безумовне припинення вогню щонайменше на 30 днів. Ми разом вимагаємо цього від росії, ми знаємо, що нас підтримують у цьому США. Припинення вогню має бути всеосяжним – в повітрі, на морі та на суші», - заявив Зеленський. «Якщо Путін справді хоче миру - шанс є зараз. Ми закликаємо до безумовного 30-денного припинення вогню та негайних переговорів. Якщо він відмовиться - ми відповімо разом із Трампом: посилимо санкції та допомогу Україні», - Кір Стармер.«Є коаліція охочих, які вимагатимуть, щоб починаючи з понеділка, 12 травня, розпочалося припинення вогню на 30 днів без жодних умов. З моніторингом, який будуть забезпечувати американці. І це дозволить негайно розпочати переговори. В разі порушення припинення вогню - ми погодились, що будуть масштабні санкції. І вони вже зараз будуть готуватися і координуватися між американцями та європейцями», - Макрон.«Якщо росія відмовиться від пропозиції припинення вогню, ми продовжимо тиск. І ми готові накласти санкції, якщо наша ініціатива не буде прийнята», - Мерц.

Символічна роль Сполучених Штатів була виправданням для всіх зигзагів її історії – даруючи кожному своєму прихильнику рятівне "натомість". Натомість тепер США допомагають бідним. Натомість сьогодні захищають слабких. Натомість зараз протистоять диктатурам.Тепер усе це в минулому.Дональд Трамп зламав не лише традицію публічної риторики. Не лише логіку стосунків із союзниками та диктатурами. Він також поховав весь той символічний капітал, що його країна накопичувала десятиліттями.47-ий президент США скасовує USAID та закриває "Голос Америки". Призначає лояльних та звільняє професіоналів. Підлещується до диктаторів та підвищує голос на демократії. Дональд Трамп ухвалив рішення "вийти в кеш" – і розмінює на це накопичені дублони репутації та авторитету своєї країни.Відтепер Сполучені Штати – це країна, яка голосує в ООН синхронно з Нікарагуа, Еритреєю та Білоруссю. Оголошує на весь світ, що інші країни цілують її лідера в дупу. Це країна, яка вимагає, щоб жертва капітулювала перед агресором, щоб не заважати Вашингтону вести бізнес із Москвою.Дональд Трамп перелицював не лише американську політику. Він заразом відібрав у американського образу всю його "моральну правоту". Ту, що спиралася на роль та значення Сполучених Штатів для решти світу. Ту моральну правоту, що дозволяла співпереживати Скарлет О'Харі та Джону Рембо, Клінту Іствуду та Мартіну Ріггсу.Велич США будувалася не тільки на економічній могутності. В її фундаменті – довіра до американських інститутів та імідж надійного партнера. Стабільність долара та незалежність Федеральної резервної системи. Професіоналізм бюрократії та верховенство закону. Лідерство в міжнародних організаціях та публічна роль вартового демократії. Все те, від чого відмовляється сьогодні 47-ий президент США.Руйнуючи символічний капітал заради економіки, Дональд Трамп обнуляє одразу все. Американська мрія більше не римується з етикою. Джинси перестали бути дрескодом демократії. Сполучені Штати позбулися рольової моделі "зразка для наслідування". І навіть якщо на наступному електоральному витку нинішній президент поступиться кріслом своєму опоненту, пам'ять про те, що 77 мільйонів американців обрали курс Дональда Трампа, нікуди не зникне.У світу був хороший маяк. На жаль, він згас.Павло Казарін

Якщо Україна розслабиться після ймовірного припинення вогню чи навіть мирної угоди, якщо у суспільстві будуть збільшуватися настрої щодо неможливості повторення нової великої війни та необхідності пошуку шляхів порозуміння і співіснування з Російською Федерацією, звичайно, це призведе тільки до нового ще більш неочікуваного і нищівного удару росіян по українській державності. І призвести до того, що Україна втратить, якщо не незалежність, так принаймні суверенітет і можливість ухвалювати рішення щодо свого подальшого розвитку і геополітичного вибору. А от якщо Україна перетвориться на країну-фортецю і головним сенсом існування Української держави у найближчі десятиріччя буде розуміння необхідності опору потенційній російській агресії та посилення української ідентичності в країні шляхом вимивання колоніальної спадщини сусідньої держави, тоді в України з'являються, хоча й не абсолютні, але реальні шанси вижити. А разом з Українською державою з'являється шанс вижити й українському народові, у якого в разі зникнення української державності таких шансів практично вже не буде.Віталій Портніков