Живі обличчя мужньої країниНе так часто користуюсь послугами служби таксі, а сьогодні довелось замовляти аж двічі. Ранній таксист довірливо відкрився, що він колишній артилерист і просився на службу в такий-то батальйон, але йому відмовили, дізнавшись, що виповнюється скоро 60. Доки їхали - показав у телефоні всіх друзів, які служать у ЗСУ і просив особливо помолитись за Сергія, який зараз на гарячому напрямку.А назад мене везла жінка - інтелігентна, з правильною українською. Розговорились із нею на Одеській площі, де знаходиться ресторан "Вітряк" з єдиною на весь Київ мозаїкою Алли Горської. Водійка чула про художницю та її мозаїку "Боривітер" в окупованому Маріуполі, зайшла мова про війну, про витривалість і вірність. І розповіла вона свою історію: вийшла заміж за офіцера ракетних військ, внаслідок опромінення в нього почалася гангрена, частину ноги довелось ампутувати. Подружки радили покинути і влаштовувати особисте життя, але вона віддано боронила своє щастя. Попри скептицизм лікарів чоловік прожив ще 35 років. А вона далі живе наснагою, яку дала їй справжня любов.Натхнення Пафнутія
Зі святом Усіх святих Русі-України!У другу неділю після П'ятдесятниці святкується пам'ять усіх святих, які просіяли в нашій Вітчизні. В тих православних храмах, де правиться українською, свято називається - Усіх українських святих, там де правиться церковнослов'янською - Усіх руських святих. Обидва терміни правильні з історичної точки зору, оскільки в давніх текстах наша Вітчизна переважно фігурує як Русь. Але на термін "руський" претендують ще й ті, які щоночі обстрілюють ракетами землю, яку вони цинічно називають своєю. Тому коректнішим видається термін "києво-руський", який дедалі частіше використовується в документах сучасних істориків, зокрема - на стендах недавно відкритої в Лаврі виставки про Івана Мазепу та його епоху.Помолимось сьогодні до всіх святих багатостраждальної Русі-України, щоб захистили нас, своїх нащадків, від усіх ворогів - видимих і невидимих, щоб зміцнили наших захисників, додали мудрості правителям, а милосердний Господь благословив Україну справедливим миром. З настанням якого можна буде сподіватись і на церковне порозуміння та суспільну злагоду, до якої нас закликають усі святі, які протягом століть подвизались на благословенній землі давньої Київської держави.Натхнення Пафнутія
Благовірний Ігор, великий князь Київський і ЧернігівськийСьогодні в Києві - день жалоби за всіма загиблими внаслідок вчорашньої російської ракетної атаки на столицю. Цього ж дня вшановується пам'ять святого князя Ігоря, чиє життя та кончина теж сповнені смутку, проте за земні страждання та віру Бог сподобив його вічної блаженної небесної радості.1138 року великим князем київським стає Всеволод Ольгович, якого недолюблювали кияни, тим більше, що між правнуками Ярослава Мудрого точилась війна за Київ. Довго Всеволод не правив, передавши престол своєму братові, чернігівському князю Ігорю. Кияни не злюбили і його, перейшовши на бік переяславського Ізяслава, а самого Ігоря заточили до темниці. Звільнившись, Ігор приймає чернечий постриг у Федорівському монастирі поблизу Десятинного храму. Проте кияни далі підозрювали князя в заколотах проти них, увірвались до монастиря, витягли його за мантію і вбили.Святий князь повторив страждальний подвиг Бориса й Гліба, його природня відстороненість й сумирність були як і в двоюрідного брата - Миколи Святоші, тільки що не дано було Ігорю спокійно молитись у келії, як Святоші. Часи не міняють людей, яких легко збурити й зіткнути, проте блаженний той, який не піддається емоційним спалахам, а слідує закону своєї совісті, яка і є Божим голосом всередині тебе.Натхнення Пафнутія
Святий мученик Іоанн Сучавський «Около старого православного монастиря святого Івана, що, оздоблений чудними, барвними малюнками, обведений високими мурами, подобав на твердиню, двигалася від двох днів величезна маса народу. Се був день відпусту, день святого чудотворного Івана. Здалека і зблизька насходилося багато людей, щоби тут окріпнути і вилічитися...» — так описує Ольга Кобилянська в оповіданні «У святого Івана» традиційну прощу буковинців до святого Іоанна Сучавського у день його пам’яті.Жив він у XIV столітті в місті Трапезунд, займався торгівлею й постраждав не пізніше 1340 року від рук магометянина, градоначальника міста Аккерман (сучасний Білгород-Дністровський), не відступивши від християнської віри. Мощі мученика перенесли до буковинського міста Сучава (Румунія), яке певний час було столицею Молдовського князівства. Перебувають вони там у старовинному монастирі св. Іоанна.Традиційно до святого за допомогою звертаються представники торгівлі та бізнесу. Сьогодні - день пам’яті св. Іоанна.Натхнення Пафнутія
Іван Мазепа та його європейський вибір: виставка в Києво-Печерській ЛавріУ семи залах четвертого корпусу Верхньої Лаври представлено унікальні артефакти мазепинської доби: бойова шабля гетьмана, парадна зброя кінця XVII століття, гетьманські грамоти, стародруки, царські врата з Чернігова та книги з Києво-Могилянської академії, ікони, церковне начиння та гаптування, які офірували на Лавру Іван Мазепа та його мати ігуменя Марія Магдалина Мазепина.Ці експонати, зібрані із шістьох музеїв України, яскраво відтворюють дух і боротьбу гетьманської епохи. Під час повномасштабного вторгнення російської армії в Україну час поглянути на Мазепу інакше, не з призми лояльності чи нелояльності до московського царя, а як на володаря України, який не просто очолював державу, а й мечем, святими образами та храмами наповнював її, навчаючи й нас, як треба берегти й захищати Вітчизну.Старовинний кант, у якому міститься похвала гетьману Івану Мазепі, виконує Тарас Компаніченко та гурт "Хорея козацька"Натхнення Пафнутія
Ікона Божої Матері "Споручниця грішних" у княжому місті Корець на ВолиніПочаток ХV століття. Корець переходить до представників литовської великокнязівської династії Гедиміновичів, які зробили місто центром своїх володінь і стали зватися князями Корецькими. І однією з найбільших цінностей замку була старовинна ікона Божої Матері, привезена чи то з Константинополя, чи з Риму. За переказами, перед нею молилась ще преподобна Марія Єгипетська в єрусалимському храмі. У народі було передання, що саме завдяки чудодійній іконі процвітали й князі, і саме місто.Але 1622 року турки взяли в полон останнього із православних князів Корецьких, Самуїла. Його брат Ян перейшов у католицьку віру й надумав винести із родового замку ікону Божої Матері «Споручниця грішних». Господь зглянувся на молитви сестри Корецьких князів ігумені Серафими, ікону не знищили, а перенесли до Корецького монастиря, який заснував 1571 року князь Богуш Корецький. А Яну-Карлу Бог не дав нащадків, і рід Корецьких князів на ньому перервався.Сама ж ікона з тих пір перебуває в монастирі, перед нею моляться, щоб Господь укріпив у вірі й за прощення гріхів усього роду. 12 червня - свято ікони. На світлинах - Корецький замок у період розквіту, руїни замку в наш час, Корецький монастир.Натхнення Пафнутія
Блаженна Домніка ОлешківськаСеред великої когорти святих особливо виділяються блаженні та Христа ради юродиві, які не вписувались у загальні стандарти людської поведінки, часто й церковної навіть. Але й Христос перевертав у Єрусалимському храмі торгівельні столи й викривав неправедне духовенство, тому подвиг юродства в сучасному світі - як холодний душ, як ургентна терапія, що тверезить душу й спрямовує її до Бога.Свята Домніка народилась в Олешках на Херсонщині 1881 року, рано залишась без матері, зазнала нелюбові мачухи й з ранніх літ тягнулась до Бога. Після прощі до Києво-Печерської Лаври вирішила посвятити своє життя Богові й пішла в монастир в Олешках, але після 1917 року його закрили й усі наступні роки (спочила блаженна 1967 року) проживала при добрих людях. У неї був дар прозорливості, є сотні свідчень сучасників, як Домніка незначним жестом, чи словом, чи якоюсь річчю, яку давала в руки, передрікала біду або загрозу, часто й виправляла життя ближніх до блага.Свята передбачала сучасну катастрофу на Каховській дамбі й затоплення придніпровських міст і сіл. Сьогодні день пам'яті блаженної, моли Бога, свята Домніко, за свій херсонський край, за всю Україну. Щоб і Олешки були звільнені від російського окупанта, і по всій Україні возторжествувала правда Божа й справедливий мир.Натхнення Пафнутія
Сьогодні - день пам'яті праведного Іоанна РусинаІоанн Русин (Руський) - святий українського походження, народився 1690 року на Гетьманщині, потрапив у полон до турків і на невільницькому базарі в Стамбулі його купив начальник турецької кавалерії.Спершу турок намагався примусити Іоанна прийняти магометанство, але той тримався православної віри. З часом господар припинив мордувати Іоанна та поставив доглядати худобу, розмістивши його ліжко прямо в стайні. Турки жорстоко знущались з християнина, але Іоанн прощав образи й сумлінно виконував свої обов’язки. Він настільки підкорив хазяїна своєю любов’ю та жертовністю, що турок запропонував йому жити на правах вільної людини й перейти із стайні до житлового приміщення, але Іван залишився на стайні. Після смерті Іоанна багато чудес зійшло й на турків, і на греків від його мощей, слава про нього дійшла й на рідну землю. Не одна Роксолана мужньо несла на чужині подвиг відданості своїй вірі і не була марною перед Богом жодна сльоза й молитва кожного невільника.Натхнення Пафнутія
Зі святом ікони Божої Матері «Києво-Братська»Ікона спочатку перебувала в Борисоглібській церкві Вишгорода, де вперше з’явилась фатального для Гетьманщини 1654 року. 1662 року, під час війни між поляками та кримськими татарами, Вишгород було спустошено, а церкву Бориса й Гліба - розорено, однак чудотворну ікону вдалося врятувати - її пустили по Дніпру.Один татарин вчепився за ікону, намагаючись порятуватись, ікона попливла і стала серед Дніпра проти Братського монастиря. Татарин гукав звідти про допомогу, ченці почули й забрали його з іконою на човні. Кажуть, що татарин після цього хрестився і прийняв чернечий постриг у тому ж монастирі, а сама ікона стала там головною святинею.Богоявленський собор Братського монастиря зруйнували в 30-ті роки ХХ століття, ікону передали до Національного художнього музею України, проте й досі живе передання, що вона рятує потопельників, навертає до віри і, головне, зміцнює братською любов'ю та витримкою. Чого найбільше треба в час цієї війни нашому народові.Натхнення Пафнутія
З днем пам'яті святого апостола та євангеліста Іоанна Богослова, якого називають апостолом християнської любові- Любов пiзнали ми з того, що Христос поклав за нас душу Свою: i ми повиннi класти душi свої за братiв. А хто має статки на свiтi, але, коли бачить брата свого в нуждi, зачиняє вiд нього своє серце, то як може перебувати в такому любов Божа? Дiти мої! Будемо любити не словом чи язиком, а дiлом i правдою. - Будемо любити один одного, бо любов вiд Бога, i кожен, хто любить, народжений вiд Бога i знає Бога. Хто не любить, той не пiзнав Бога, тому що Бог є любов. -У тому любов, що не ми полюбили Бога, а Вiн полюбив нас i послав Сина Свого на очищення від грiхів наших. Улюбленi! Якщо так полюбив нас Бог, то i ми повиннi любити один одного. (Перше послання св. Іоанна)Коли 1941 року була зруйнована Велика церква Києво-Печерської Лаври - вцілів лиш приділ св. Іоанна Богослова, як свідчення того, що лише любов здатна витримати всі випробування й давати силу жити далі.Натхнення Пафнутія
