Династія буковинських графів Васильків фон Серетських Це одна з найбільш шанованих та заможних на Буковині родових династій, декілька разів представники графського роду Васильків очолювали Буковинський сейм у часи Австро-Угорщини, а Миколай Василько, коли переїхав до Австрії, власним коштом утримував у Відні, Берні та Берліні посольства УНР, таким чином поширюючи в Європі ідею незалежності України, яка на той час була знову розірвана між кількома державами. Тепер у колишньому фамільному палаці Васильків у селищі Берегомет Вижницького району розташовується лікарня, у палаці сусіднього села Лукавці довгий час була школа. Добра пам'ять про графів, які підтримували українське населення краю, живе і в переказах: досі люди в Берегометі і Лукавцях розповідають про лісові ферштеґи - розчищені ділянки і шляхи, щоб там могли прогулюватись члени графської родини. Цим займались спеціально навчені люди - фештері. Граф Василько часто приєднувався до їхнього товариства в лісі, сідав з ними навколо вогнища, але коли бачив, що фештер підкурює люльку від сірника, а не від живого вогню - звільняв з роботи за схильність до марнотратства. А якщо хочете дізнатись більше про роль династії Васильків в історії краю та ствердження на Буковині українського національного відродження - читайте роман Марії Матіос "Букова земля".Натхнення Пафнутія
Святитель Петро, митрополит Київський і всієї РусіВизначний церковний діяч і обдарований іконописець народився 1260 року в містечку Ратне на Волині, тому його часто називають Петром Ратенським. З 7 років хлопчик навчається книжній премудрості, з 12 - проходить послух у монастирі, де навчається іконопису, а в 30 років стає ігуменом монастиря. Якось волинські й галицькі землі відвідав київський митрополит Максим і вибрав молодого ігумена Петра собі в наступники.Максим був греком за походженням, Русь не була йому рідною, тому легко переніс митрополичу кафедру з Києва, який нещадно руйнувався монголо-татарами, до більш спокійного Володимира-на-Клязьмі. Його ж наступник Петро пішов ще далі: пробувши незначний час у Києві митрополитом Київським і Галицьким, він теж переїжджає до Володимира, а затим, схиляючись до умовлянь московського царя Івана Калити, і - до Москви, ставши першим митрополитом Московським.Москва вправно перетягувала із знекровленого Києва духовну первородність. Чи міг передбачити київський митрополит у яку страшну війну для України з роками виллється піднесення міста на Москва-ріці до церковного центру майбутньої імперії? Очевидно, в усі часи люди приймають рішення, керуючись власною мотивацією, проте історія розглядає кожного в загальному контексті свого розвитку. Згадаємо в день пам'яті святителя його блаженні труди, якими він запам'ятався мешканцям Волині, Галичини та Подніпров'я, коли служив на рідній землі.Натхнення Пафнутія
Як папа Олександр VI розділив Новий світ між Португалією та ІспанієюІсторичні факти - дбайливо складені речі в гардеробі: ти знаєш, що вони в тебе є, але дістаєш і вдягаєш саме тоді, коли є певна мотивація. Погода, обставини, настрій. Читаючи книгу Стефана Цвейга "Магеллан", знову згадав про одіозного Папу римського Олександра VI Борджіа, який максимально наблизив папський престол до рівня світового феодала й магната. На той час Іспанія та Португалія найбільш ревно виконували папські розпорядження, інквізиція там набувала шалених обсягів; до того ж Борджіа - каталонець за походженням, і португальці, й іспанці були для нього близьким народом. Дві країни активно колонізували Новий світ і щоб між ними не було суперечок, Борджіа видав 1493 року буллу, якою закріпив території впливу Іспанії та Португалії в світі за межами Європи.І римські папи, й православні патріархи ділили світ й визначали долі мільйонів людей, так було, так і залишається. Проте чи конструктивною є їхня політика - залежить і від ситуації в світі, і від особистої мотивації, наскільки кожен залишається насправді віруючим. А простим вірним головне - не надто ідеалізувати своїх архиєреїв, пам'ятаючи, що лиш Христос є главою справжньої Церкви.Натхнення Пафнутія
Престольне свято Флорівського монастиря в КиєвіСьогодні святкується пам'ять святих мучеників Флора і Лавра, двох братів-каменотесів. Якось вони працювали на будівництві язичницького храму і уламок каменя потрапив в око сину жерця, який необачно наблизився. Флор і Лавр помолилися і око зцілилось. І юнак, і батько-жрець увірували у Христа, після завершення будівництва Флор і Лавр разом з іншими християнами розтрощили ідолів і поставили у східній частині храму святий хрест. Дізнавшись про це, начальник області засудив до спалення колишнього жерця з його сином, Флора і Лавра та ще 300 християн.Разом із Хрещенням до Русі-України перейшло передання, що святі також зупиняють падіж коней, в Києві Флора й Лавра шанували ще з княжих часів і на Подолі заснували церкву на їхню честь. Навколо церкви з часом виник монастир, куди перевели монахинь з дівочого шляхтянського Вознесенського монастиря навпроти Лаври, який закрив Петро І. Про ті часи нагадують головні убори сучасних монахинь, вони носять чорні гостроверхі шапочки, оздоблені хутром і вуаллю, як носила й тодішня ігуменя Вознесенського монастиря Марія Магдалина, мати гетьмана Івана Мазепи. Натхнення Пафнутія
"Послано тебе по яблука, а ти листя несеш". Настанови святителя Петра Могили духовенствуНемала справа є в монастирях жити, душу свою спасати. Але більша є справа межи громадами людей богобоязливо проживати, подаючи святий приклад усім, наукою божественною й інших спасати, і там не ремствуючи з ними спілкуватись, і до смерті вірно пробувати. Якщо хочеш достойно пробувати і поступувати, не май себе тут, на землі, за пана, май себе радше за вигнанця або гостя на землі. Потрібно, аби зробився нерозумним заради Христа, поскільки блаженні є вбогі духом, тих є Царство Небесне. І так духовне життя в ласці Божій спокійно провадитимеш.Не може також довго бути спокійним той, хто не намагається бути названим найубогішим і всіма погордженим, і всім підлеглим. На служіння прийшов, не на панування, але для терпіння і праці, щоб виноградники Господні привести до ладу. Послано тебе по яблука, а ти листя несеш. А з Господом зустрівшись, про винагороду згадаєш. ("Книга Душі, йменована Злото")Натхнення Пафнутія
Чи знаходяться в Києво-Печерській Лаврі мощі святої Феодори з Карпат?Сьогодні вшановується пам'ять святої Феодори, румунської подвижниці XVII століття. Народилась вона в Молдовському князівстві, дівчину видали заміж за юнака з Ізмаїла, дітей довго не було і подружжя вирішило присвятити своє життя Богові. Феодора подвизалася в скиту Верзерешт, але під час нападу турків разом зі своєю старицею переховувалась у горах. Після її смерті Феодора не поверталась до монастирів, а все наступне життя провела в відлюдних печерах Карпат, харчуючись лише лісовими ягодами й горіхами.В Румунії порівнюють її життєпис із подвигом преподобної Марії Єгипетської, але стверджують, що мощі святої 1856 року були передані до Києво-Печерської Лаври і їх досі не повертають. В самій же Лаврі немає жодних свідчень про мощі. Попри це, віримо, що Феодора чує наші молитви й вимолить у Бога миру й для українців, і для румунів, бо не мощі єднають віруючих, а милість Божа, якою жила свята Феодора все своє життя.Натхнення Пафнутія
"Про тих, хто не зовсім, а трохи любить Христа і Хрест Його святий", святитель Петро МогилаМає Ісус Христос тепер безліч залюблених у Королівство Своє Небесне, але мало носителів хреста свого. Багато має тих, що жадають утіх, і мало - клопотів. Більше знаходять товаришів до столу, але мало - сором'язливих.Багато їх прагне з Ним утішатися, а мало їх за Нього або з Ним страждали. Багато їх іде за Христом до ламання Хліба, але мало - до пиття келиха муки. Багато їх славлять і доброславлять, поки втіхи якісь од Нього дістають, а коли їх ледве Христос залишить, то одразу до плачу і скарг удаються і серцем занепадають. А котрі не заради власної своєї якоїсь утіхи Христа люблять, то за всі муки і страждання Його, як найбільшу розраду, славлять і дякують. І хоч би тут, на землі, ніколи їм утіхи не давав, проте завжди хвалу возсилати й дякувати Йому годилося б. ("Книга Душі, йменована Злото")Успенська церква у Львові, в якій 1633 року Петра Могилу висвятили на митрополита. Церкву ще називають Волоською, бо збудована коштом вихідців з Волоського та Молдовського князівств, які проживали у ЛьвовіНатхнення Пафнутія
Чому святому мученику Іоанну Воїну моляться про віднайдення вкрадених і загублених речейСвятитель Димитрій Ростовський допускає, що Іоанн Воїн - слов’янин за національністю, бо був полководцем солдатів скіфського племені таіфалів. Юліан Відступник (середина ІV століття) направив Іоанна в Іфальську провінцію Візантії, щоб викорінити християнство, але той рятував християн від в’язниці. Юліан ув’язнив Іоанна, але незабаром самого імператора вбили на війні перси. Новий імператор Йовіан був християнином, Іоанна Воїна звільнили з в’язниці, він один з небагатьох мучеників, який дожив до глибокої старості. Хоча все подальше життя допомагав убогим і нужденним - поховали Іоанна в безіменній могилі на кладовищі для бідняків. Біля того кладовища жила благочестива вдова, яка бачила світло над могилою, і їй являвся сам Іоанн, розповідаючи про своє життя. Якось до неї прийшли злодії, та побачили воїна в обладунках і потікали. Але потім з каяттям повернули вкрадені речі. Вдовиця розповіла про це священникам і мирянам, так і з’явилася церковна традиція молитися святому про віднайдення вкрадених і загублених речей. У день пам'яті святого Іоанна Воїна помолимось йому не тільки за загублені речі, але й за те, щоб зміцнив наших захисників на полі бою й допоміг усій Україні повернути втрачений мир.Натхнення Пафнутія
Зі святом Почаївської ікони Божої Матері!Коли тут почались духовні звичáї?Як Діва Марія зійшла на горý -Й зібрались монахи в священний Почаїв,І Богу служили в досвітню пору.Живуть і сьогодні вони без печалі,В молитві за себе, за тебе, за світ,Бо Діва Марія прийшла у ПочаївЙ лишила нащадкам на згадку Свій слід.Святкування на честь Почаївської ікони Божої Матері було встановлено в пам’ять про порятунок Богородицею Лаври від турецької облоги. Влітку 1675 року під час Збаразької війни з турками полки неприятеля підступили до Почаївської обителі, оточивши її з трьох сторін. Над монастирем явилась Божа Матір в оточенні ангелів, вороги прийняли їх за примари й почали стріляти в Пресвяту Богородицю, але стріли поверталися назад, вражаючи тих, хто їх пускав. Захисники монастиря захопили багатьох у полон, деякі полонені згодом прийняли християнську віру і залишилися в обителі назавжди. Молись, Божа Мати, і сьогодні, щоб вороги відступили з української землі, й запанував над нею справедливий Божий мир.Натхнення Пафнутія
День пам'яті святої мироносиці Марії МагдалиниМарія Магдалина походила з містечка Магдала на березі Генисаретського озера. В Євангелії нічого не сказано про її юні роки, але передання свідчить, що була вона вродливою жінкою й жила грішно. Після того, як Ісус вигнав із Марії сім бісів, вона змінила своє життя – стала Його вірною ученицею й слідувала за Христом не тільки у дні Його слави, а й у час найбільшого болю й скорботи на Голгофі.Після того, як Ісуса поховали в печері, недільного ранку Марія разом з іншими жінками пішла до гробу Спасителя, щоби намастити Його тіло пахучим миром. Саме їй явився Воскреслий Христос, наказавши іти до апостолів і сповістити їм радісну звістку. По Вознесінні Христовім вона проповідувала в Римі, звідти вже в літньому віці переселилася до Ефесу, де трудився святий апостол Іоан Богослов, там Марія Магдалина й завершила свою земну путь. Святу в усі часи дуже шанували християни, її ім'я після чернечого постригу носила Марина Мокієвська Мазепина, мати гетьмана Івана Мазепи.Натхнення Пафнутія
