Настанови Необлікованого

12 січня 1972 КДБ СРСР розпочав хвилю арештів української інтелігенції. Борців зі скотством нелюдського режиму було засуджено до тортур і вʼязниць, вийти з яких живими вийшло не всім. Хотілося б винести з цього якийсь натхнений моральний висновок, про те, що в кінці кінців зло було переможене добром, адже Україна стала незалежною. Але його не буде. Ті хто катував і увʼязнював - не були покарані, а хтось із них досі живе сите і безтурботне життя в Україні. В незалежній Україні також практика увʼязнень незгодних бути гвинтиками системи нікуди не зникла. З тою увагою, якою можновладці обходять статтю 161 ККУ, та постійні спроби відмінити свободу критикувати різноманітних девіантів (т. з. законом про «мову ненависті»), правим необхідно памʼятати – ті свободи, якими ми володіємо зараз, не є непорушними, і завтра кожен із нас може повторити долю Стуса та Світличного. Памʼятаймо, не лише сьогодні, а і завжди, про тих, хто віддав усе заради наших свобод, та яким чином вони виборюються.Щит ТрадиціїДолучитись⬇️@shieldoftradition_support

«Оскільки в душі людини є природна схильність до любові, і їй від природи властива потреба любити — точно так само, як у ній є здатність відчувати, мислити й пам’ятати, — то до тих, у кого немає гідного предмета любові, у душу прокрадається й там закріплюється щось стороннє. Як будинком чи землею, що не мають законних спадкоємців, так і цією потребою любити заволодівають чужі, незаконні «діти» чи «слуги», що вселяються в неї; вони впроваджують у людину не лише любов до себе, а й турботу та страх за них.Подивіться часом: людина надмірно суворо міркує про шлюб і народження дітей, а потім та сама людина мучиться горем, коли хворіють чи вмирають діти від рабинь чи наложниць, і в неї вириваються малодушні зойки. Деякі при смерті собак чи коней від смутку доходять до такого ганебного малодушшя, що життя стає їм немилим.Навпаки, інші при втраті хороших людей не відчувають нічого жахливого й не чинять нічого негідного, а й надалі протягом усієї решти життя зберігають розсудливість.Так - слабкість, а не любов, породжує безмежні смутки й страхи в людей, які не зміцнені розумом проти ударів долі;»Порівняльні життєписи. Солон

ДРУЗІ! ПОТРІБНА ПОРАДА! Мій хороший знайомий - ветеран потрапив в біду, і може лишитись на вулиці. Він взяв дуже давно квартиру в кредит в Укргазбанку (нажаль, валютний) і взяв його тоді, коли житло коштувало максимально дорого. Якийсь час все було нормально. Але під час падіння гривні, яке почалось ще в 14му - знайомий продовжував сплачувати борги, але самі відсотки вже оплатити не зміг. Тому що і ціна і відсотки були зафіксовані в доларі, а його дохід був авжеж в гривні. Банк почав судовий процес з ним до початку повномасштабної війни. Знайомий мобілізувався в 22му році і був нещодавно списаний в звязку з важкими хворобами, набутими під час служби. Ні посвідка УБД, ні набуті хвороби не цікавлять банк. Скоро буде черговий суд, який скоріш за все буде останнім. І адвокат не має втішних новин. Людина виплатила біля 120 000 доларів (!!) вже за саму квартиру, але оскільки відсотки виплачені не в повній мірі - його єдина квартира буде відчужена і він ризикує лишитись хворий і не зовсім дієздатний буквально без даху над головою, разом зі своєю дівчиною - біженкою з Сєверодонецька. Можливо хтось з вас знає непоганих адвокатів для УБД - буду дуже вдячний за пораду/репост.

«На той час люди мали сильні руки, швидкі ноги й міцне тіло й не знали втоми, але своїх природних дарів не вживали ні на що чесне й корисне; навпаки, вони пишалися своєю безмірною зухвалістю. Їхня сила знаходила застосування в кровожерності й жорстокості — в тому, що вони грабували, кривдили й нищили все, що траплялося їм на дорозі. На їхню думку, люди шанували почуття сорому, справедливості, неупередженості й людяності тому, що боялися самі кривдити й остерігалися кривди від скривдженого. Сильним, на їхнє переконання, не личило думати про щось подібне. Геракл під час своїх мандрів убив і знищив одних із них, інші ж у страху ховалися при його наближенні, тікали й були зневаженими у своєму приниженні.» Порівняльні життєписи. Тесей і РомулЧасто можна почути думку, що гординя це гріх лише у християнському світогляді, а от до-християнські європейці були горделивими, і не бачили у цій рисі гріха. Натомість, гординя, надмірна зухвалість, «сила є право» засуджувалися і ними, що розмиває уявний кордон між до-християнським та християнським поглядом на цю тему.

Активно обговорюються нові нюанси щодо повернення з СЗЧ.Вставимо й ми свої п'ять копійок.Генштаб визнав, що доклав зусиль аби перевід в інші частини через СЗЧ став недоцільним. Однак альтернативної дієвої системи переведення так і створив. Так, люди переводяться, але не з кожної частини. Є підрозділи, з яких перевестися практично неможливо. Повернення з СЗЧ тільки в ДШВ або штурмові полки. Якщо це правда, то теж виникає ряд питань. В нас практично по всіх фронтах триває оборонна операція. Звідси логічно, що наповнювати треба старі досвідчені бригади Сухопутних Військ. З іншого боку ДШВ також мають стабілізаційну функцію, а в сучасних реаліях часто застосовуються як піхотні. Чого не скажеш, наприклад про 225 чи 425 полки, задачі яких штурмові. Ми не генії війни, але, здається оборянити позиції краще, ніж втрачати й відбивати їх наново. Будьмо відверті - далеко не всі захочуть повертатися з СЗЧ в підрозділи, пріоритет, яких - штурмові дії. Особливо це стосується, тих хто воює в піхоті роками. З цього випливає ще одна проблема. Не всі СЗЧі однакові. До людини, що сама прийшла у військомат у 2022 і йде в СЗЧ після двох поранень і купи недіагностованих контузій, бо вона буквально більше не вивозить, можна поставитися з розумінням. Ми таке не вітаємо, але зрозуміти по-людськи можемо. Інша справа - тіпи, які тікають з БЗВП чи в перший час служби в бригаді. Часто це вчорашні ухілєси, яких таки наздогнав бус незламності. Співчуття до таких нема, бо вони ще особливо війни не бачили, а вже дають на тапки. Чи варто їх з СЗЧ відправляти в штурмовики? Можливо і так - аби наступні боялися тікати з піхотних частин. Але з іншого боку - ДШВ ж не штрафбат (ну ок, принаймні більшість). Щодо умовної "Скали" - не скажемо, що це прямо штрафбат, але чесно кажучи, служити б там не дуже хотілося. Тому треба розділяти. Якщо в СЗЧ пішов боєць з багаторічним досвідом піхотного двіжу - то треба дати йому шанс повернутися, ну якщо не прямо туди де він хоче, то принаймні аби був адекватний вибір. Все-таки це досвідчений кадр, який на дорозі не валяється. В іншому випадку він може і не повернутися ніколи, в чому нема нічого хорошого. Якщо втік вчорашній цивільний з навчального центру і його впіймали й відправили в штурмовики - ну тут вже сам винен. Є ще варіант сісти в тюрму, але звідтам він сам проситиметься на війну. Там ухилянтів і подібних не шанують.Але найголовніше - треба не тільки щемити, тих хто йде в СЗЧ, а й додатково мотивувати тих, хто тримає стрій. Мова про збільшення ГЗ, виділення землі та інших ніштяків. Натомість навпаки - в нас минулого року навіть безплатне страхування авто по УБД забрали.Сумніваємося, що це прочитають в ГШ і вирішать щось міняти. Але робити вигляд, що все ок і мовчати, якось не виходить.

Я розповім вам про напрямок.Про напрямок де творилась історія, і горіли танки. Про напрямок де за два роки віддали три поля, і поміняли командувача ворожої армії. Про напрямок який не сильно світився в медіа, але завжди був гарячим. Я розповім вам про Сіверськ. Чи знаєте ви які прекрасні озера біля Спірного? Як сяє оком Саурона-НПЗ, в об'єктиві Autel 4N? Скільки горілої техніки стоїть вздовж посадок?Ми - знаєм. Ми це Сіверська тусовка, підрозділи, які пліч-о-пліч 2 роки утримували всі хвилі наступів ворога. 81, 54, 118, 4, 10. Ці цифри стали кодом від замка тримаючого ворота до Сіверська. Поки на інших напрямках в день віддавалось по 30км, без механізованих штурмів, ми відбивали по три мехштурма в день як рутина. Цей напрямок дав СОУ десятки героїв України, і сотні героїчних історій. Там давно не бувало контрнаступів, деблокад, операцій спп на гелікоптерах, максимум врив новоствореного МПБ на Іванодар. Там неможливо відрізати логістику ворога, тому що перед тобою НПЗ, а за ним Лисичанськ. Там масштабувалась новітня тоді ворожа розробка "Штора", там 10-ка палила Т-90м Прорив ефками з мавіка, а 54-ка умикнула у підорів з під носа Т-90С.Там Карабас і Рафік перевернули бліндаж Ахмата своїм фпв з тушонкою, а ми спалили їм 2 вантажівки. Там ми робили великий тектонічний здвіг в Спірному, і знищили рефрік на ГРП. Там ми втратили десятки друзів, і знищили тисячі ворогів. Два роки ми стояли стіною навколо міста Сіверськ, тим самим купляючи спокій Слов'янську. Цей напрямок не був медійним, тому що медійними завжди лишаються напрямки де все пройобано. Там де важкою працею ворога зупинено і стабілізовано - новинарням не цікаво. Але незважаючи ні на що - Сіверськ лишається прикладом стійкості і згуртованості. Це місце де маленькими силами, декількох підрозділів ворог за кожен метр просування платив непомірну ціну кров'ю. Спірне вони офіційно брали разів 5, Івано-дарівку раза 3, Верхньокам'янське теж раз 5. І хоч я і ненавиджу цей напрямок через те скільки друзів я там втратив, і через те що 2 роки на одному місці це забагато, але мені все рівно сумно від того що фінальну піздячку за Сіверськ ми схоже пропустим. Все ж таки ми два роки були його вартовими. І під кінець я хочу побажати сил і наснаги братві з Сіверська. 118 Жуки, ББС 54,2МБ 54, МПБ Інкогніто 54, горнякі 10, обіймаю. Тримаєм стрій!На відео момент знищення рефрижератора на ГРП, який перед тим не могли знищити півтора роки

Довго не хотів нічого писати про ситуацію з міндічами, єрмаками і т.д. Але не хочу, щоб хтось це сприйняв за лояльність або співчуття до них. Із того дрібного, самого низового контакту з українською політикою, який у мене є, я знаю одне точно – речі, як їх подають у медіа, часто можуть відрізнятися на 180 градусів від того, чим вони є насправді. Період інтернету це період пост-правди, і які мотиви насправді рухають наш та закордонний олігархат, які угоди вони насправді заключають, це все нам невідомо, і відомим не стане, а те що спливає у новинах, це або відверта брехня, або зламаний телефон, який служить чиїмось інтересам. Ці інтереси чужі мені, і чужі вам. А єдині, які мене обходять - це лише тої частини українського народу, яка не існує на цій землі, як худоба, а активно бореться за майбутнє, з мазепинським принципом «права через шаблю». Цей розрив у інтересах штучних, плутократичних верхів, що спекулюють підтримкою гречкосіїв та природньої шляхти існує від початку незалежності України, а може і давніше. Як би події не розвивались далі із цими скандалами та мирними угодами з підписами заморських господарів, памʼятайте цей єдиний важливий пріоритет – воля тих, хто відстоює український суверенітет зі зброєю у руках, або іншою важкою та жертовною працею. Мирні угоди, вибори, зміни плутократичних верхів не принесуть бажаних нам змін та не відвернуть загроз зовнішніх. Лише консолідація, взаєморозуміння та повага, стратегічна терплячість, замість істерик. Єдність достойних, на противагу єдності аристократа і злодія, є реальними підґрунтями для нашого майбутнього. Я вірю у його можливість, і закликаю не зневірюватись, а захищати і будувати його.

Серед закордонних каналів на військову тематику дуже ціную Modern Tactical Shooting - за неупереджену та здорову оцінку піхотних тенденцій американських збройних сил після GWOT. Автор каналу ветеран «зелених беретів» - спецпідрозділу сухопутного елементу ЗС США, який сам пройшов Ірак та Афганістан, розуміє передумови появи багатьох тактик, і зараз сам критикує їхній подальший розвиток деградацію. Мова і про SOP-и по зачистці приміщень, які, на думку автора, дуже відрізняються від того, чого їх вчили в 00х і що вони реально використовували проти терористів. І, у даному відео, про зачистку траншей, як її бачать американці. Під критику потрапляють і нереалістичні умови виконання навчальної вправи - широкі, глибокі, чисті траншеї, більше схожі на ті, які існували в першій світовій, а не на сучасному полі бою. Так і методи, які також ґрунтуються на застарілих порядках дій, ще з часів Холодної війни, без урахування сучасного досвіду. В коментарях діючі військові пишуть, що все так, і такі навчання командири проводять для галочки, строго слідуючи «статуту», відмовляючись вносити якісь нові елементи. Напевно в США також совок добрався 🤔https://youtu.be/EitAP0qJ9eU?si=IRZRfTxpGjwCNNkM

Карго-культ по-українськи – це коли саморуйнівні практики країн першого світу застосовують у наших реаліях, бо білі люди так роблять. Напевно жодний народ у світі не страждав від мультикультуралізму та дружби народів так сильно, як українці. Це нас десятками років годували мантрами про братство з братушками; це нас заміщували голодоморами і на місце загиблих українців завозили північних трудових мігрантів; це у нас вкорінена хвороба свідомості «какая разніца» - якою мовою; главноє чтоби чєловєк бил хороший; нєт плохіх народов і рєлігій і так далі. У 2014-2022 роках багатьом нарешті дійшло, що погані народи таки існують, і, виявляється, таким народом є саме той, дружбу і братство з яким нам штовхали в горлянку. І ось, ті самі граблі. Завезем мільйони мігрантів - заживем. Я не можу повірити, що з нашою історією останнього століття, є люди, для яких не очевидно, чому такий хід думок є свідченням або розумової відсталості, або злого умислу. У західних країнах завезення мігрантів завжди обґрунтовувалось їхньою компетентністю - тим, що завозимо «незамінних фахівців та професіоналів», у нас же, ці йолопи навіть не намагаються приховати, кого вони будуть везти - найбільш некваліфікованих і низькооплачуваних джамшутів із соціального дна. А тепер уявіть, що за кадри приїдуть у воюючу країну на мізерну зарплату, і як виглядатимуть райони їхнього проживання із заходом сонця. Чи будете ви готові відпускати самих на вулицю своїх доньок, дружин, матерів? Ця проблема, звісно ж, не торкнеться пиздунів на тв, які живуть у закритих ЖК на Липках, а гроші свої тримають у європейських банках. Але вони хочуть цей тягар кинути на плечі пересічного українця. Із хорошого – я насправді не вірю, що навіть у Бангладеші/Індії є багато бажаючих приїжджати у нашу бідноту та війну, коли поряд є сита Європа. Тому для завезених тумба-юмб, ми будемо, напевно, лише транзитом по дорозі на захід. Але розслаблятись не варто, і необхідно називати тих, хто озвучує такі ідеї, тим, чим вони є – ворогами.

Наш покійний побратим, котрий загинув, обороняючи позиції на Запоріжжі ще весною 2022, був у стосунках із дівчиною, котра була далекою родичкою цієї особи. Тож про Юлію Сенюк та її стосунки із сім'єю ми чули неодноразово.Достатнім буде сказати, що від неї відмовилися батьки, повністю порвавши із нею зв'язок. Для родини її не існує - як її не має існувати і для будь-якої людини, котра має бодай трохи поваги до себе.Очевидно, що демарші різносортних покручів із українським паспортом невідворотні. Вони будуть вперто працювати на те, аби перетворити цю країну у відстійник всіх можливих дегенеративних практик. Та все ж подібні новини вселяють надію, адже тут залишається менше подібного сміття під личиною людини.Я ж зі свого боку маю лише одне прохання до кожного із бійців підрозділів СОУ: якщо ви потрапите на реабілітацію за кордон і на фотографіях з вами намагатиметься піаритися це опудало - не варто ставати із ним поруч. Це виглядає огидно. Майте повагу до себе, своєї служби і свого народу, який ви захищали. І не забувайте, що вашу пролиту кров намагатимуться використовувати ті, хто давно продав душу і у кого немає жодного сентименту ні до України, ні до людей, які тут проживають. Їм потрібні ці люди для продажу. Як товар, ресурс на полицях світового борделю. Тож нехай котиться під три чорти. Мерзенність подібних людей не має меж.https://t.me/privatnamemarnya/89581?single