1 листопада ц. р. виповнюється 60 років, коли відійшов у засвіти визначний військовий і державний діяч, Голова ОУН полковник Андрій Мельник.П’ятий Великий збір українських націоналістів розпочався, але без участі голови ОУН Андрія Мельника. А значить більше не можна було приховувати його хворобу, а тому делегатів одразу поінформували про недугу А. Мельника і критичний стан його здоров’я.Після цього головуючий Олег Штуль-Жданович зачитав листа Андрія Мельника, де він наполягав, щоб делегати не брали до уваги його кандидатуру при обранні нового голови ОУН.Лист зачитувався у атмосфері гробової тиші. Делегати, серед яких були учасники Української революції, засновники ОУН, ветерани визвольних змагань періоду Другої світової війни, витирали з очей сльози і відмовлялися від думки, що відтепер серед них може не бути Андрія Мельника, якого вважали своїм найбільшим моральним авторитетом, якого прирівнювали до героїчних постатей Симона Петлюри і Євгена Коновальця.Стало очевидним, що Великий збір не зможе навіть розпочатися, якщо не буде остаточно з’ясовано питання голови ОУН. Більшість делегатів, якщо не усі, вважали, що на цій посаді може бути виключно одна людина – Андрій Мельник.Один за одним вони вставали і вимагали від Олега Штуля-Ждановича зробити перерву у Великому зборі й звернутися до Андрія Мельника з проханням дати згоду на обрання його на новий термін, як це передбачено статутом ОУН.На цьому і зійшлися.24 липня 1964 року Андрій Мельник прийняв делегацію Великого збору, яка закликала його залишитися на посаді голови ОУН.Полковник не довго роздумував. Він не міг ігнорувати волі делегатів Великого збору – найвищої інституції ОУН. Тамуючи біль та внутрішнє напруження, яке розривало його серце від бажання піти на спочинок і обов’язком служити українській нації до загину, полковник промовив:- Я не можу йти проти волі делегатів Великого збору, навіть коли стан мого здоров’я стає дедалі критичнішим. А тому, даючи згоду очолити ОУН, прошу врахувати мої побажання щодо обрання заступниками голови ОУН друзів Олега Штуля-Ждановича, Якова Маковецького і Ярослава Гайваса.Також прошу вважати довічним членом Проводу ОУН генерала Миколу Капустянського, а відтак подаю на затвердження Великого збору перелік кандидатів до Проводу українських націоналістів.З висоти часу таке рішення полковника А. Мельника може здатися виявом хвилинної слабкості, адже стан його здоров’я не дозволяв повноцінно виконувати обов’язки голови ОУН. Однак на той час не існувало альтернативи, а тому ОУН могла потрапити у турбулентність з усіма негативними наслідками для неї у майбутньому. Це добре усвідомлював полковник, даючи згоду знову очолити ОУН попри катастрофічний стан свого здоров’я.Звістка про готовність А. Мельника залишитися біля керма ОУН радісно сприйнялася делегатами Великого збору та відкрила можливість для його успішного проведення і завершення.П’ятий Великий збір одностайно обрав Андрія Мельника головою ОУН та запропонований ним склад Проводу, а також схвалив резолюції, які визначали пріоритетні напрями внутрішньої і зовнішньої політики ОУН.(Далі буде)P.S. 1 листопада ц. р. у Києві на Аскольдовій Могилі відбудеться вшанування пам’яті Андрія Мельника. Початок о 10.00@nationalizm