1 листопада ц. р. виповнюється 60 років, коли відійшов у засвіти визначний військовий і державний діяч, Голова ОУН полковник Андрій Мельник.23 червня 1964 Андрій Мельник вийшов з дому у Люксембургу, щоб придбати собі квиток на поїздку в одне із європейських міст, де мала відбутися нарада Проводу українських націоналістів. Дорогою вирішив зайти на поштамт і забрати адресовані йому листи. Але вже на підході до поштової скриньки йому стало зле і він знепритомнів та впав на землю.Полковник отямився вже на лікарняному ліжку в клініці святої Єлизавети. А першою кого побачив була дружина Софія, яка сиділа біля нього, тримаючи за руку і плакала.- Цього разу, здається, все серйозно, - промовив Андрій.Лікарі підтвердили його стурбованість. У нього інсульт, який частково паралізував лівий бік тіла.Тим часом полковник відчув, що до нього поступово повертається свідомість і рештки сил, а отже він не має права марнувати час. Покликав Софію і продиктував їй листа:- До Проводу українських націоналістів. Призначаю і прошу друзів: генерала Миколу Капустянського , інженера Осипа Бойдуника, доктора Якова Маковецького проводити наради Проводу українських націоналістів на час моєї недуги чи в разі смерті, але до часу вирішення питання мого наступництва. Андрій Мельник, 23 червня, 1964 р.На ділі це означало, що відтепер керівництво ОУН лягає на плечі трьох людей, яких він визначив, натомість полковник відсторонює себе від керівництва ОУН.Звістка про хворобу Андрія Мельника приголомшила його найближчих співробітників. Не змовляючись усі вирішили не інформувати широкий загал про недугу до проведення Великого збору, який єдиний може ухвалити у цій справі якесь рішення.Прикутий до лікарняного ліжка Андрій Мельник й надалі переймався виключно ходом підготовки до Великого збору, який у ці дні мав розпочати свою роботу.Уже перед самим відкриттям Великого збору А. Мельник запросив до себе голову Підготовчої комісії Олега Штуля-Ждановича і після короткої розмови з ним передав листа делегатам і гостям Великого збору у якому, зокрема, зазначалося:«На руки президії п’ятого Великого Збору Українських Націоналістів.Великий Зборе українських націоналістів! Впродовж більше ніж двадцять п’ять років сповняв я мої завдання в Організації українських націоналістів. І в Українському націоналістичному русі, вкладаючи у них всі мої духовні і фізичні сили, всю мою енергію, всі мої знання, доки грізна тривала недуга не стала на перешкоді в дальшому виконанню прийнятих на себе завдань.Тому в цю важливу для Українського націоналістичного руху хвилину прошу Великий збір, як найвищу законодавчу установу нашого Руху, при виборі Голови Проводу українських націоналістів не брати під увагу мою особу, якщо доживу до П’ятого ВЗУНу – і вибрати таємним голосуванням нового голову Проводу українських націоналістів якого у тому чи іншому світі благословляю».Олег Штуль-Жданович, який першим прочитав цього листа звернувся до полковника:- Пане Голово, я передам Вашого листа делегатам і учасникам Великого збору, але вважаю, що для збереження єдності нашого Руху, заважаючи на Ваш беззастережний авторитет серед українських націоналістів і українців загалом було б правильно призначити Вашого наступника. Не сумніваюся ні на мить, що делегати Великого збору одностайно підтримають Ваш вибір.Полковник взяв паузу, через силу посміхнувся і відповів:- Дорогий друже Олеже, призначати свого наступника, це привілей, але не обов’язок голови ОУН. Так ось я вирішив не скористатися цим привілеєм. (Далі буде)P.S. 1 листопада ц. р. у Києві на Аскольдовій Могилі відбудеться вшанування пам’яті Андрія Мельника. Початок о 10.00@nationalizm