Вона повернулась до нього і сказала: «Я хочу бути щасливою, безсовісно щасливою, тому люби мене, хіба я так багато прошу?»Але вона ніколи нічого не просила, їй нічого не треба було окрім його рук, окрім його «сумую» та «люблю». Їй потрібна була їжа, вода, повітря і він, у будь-якому порядку, будь-якій кількості та у будь-якій якості. А йому потрібен був психіатр і трохи текіли. А може навпаки, це вона була йому повітрям, і психіатр потрібен був їй так само, як йому алкоголь. Одразу у вену, прямо в серце і в мозок.Немає нічого постійного, немає нічого звичного, так само, як і немає нічого на 100% стабільного. Кохання, біль, інтерес і навіть збудження — це все проходить, так само як проходить дощ, зима і твій день народження, щороку намотуючи на цю котушку твої роки, виток за витком, не зупиняючись ні на хвилину, ні на мить, і точно жодного мотка назад.Кажуть «так випала карта», кажуть, але чомусь я ніколи не була азартною, і не просила за столом «ще». Я не ставила на кон ні гроші, ні себе, і точно, ніколи не ставила любов. Хоча один раз я посадила своє кохання за стіл і сказала, що буду поруч, навіть якщо проти буде весь світ, я б всеодно тримала руку в руці і не відпустила б ніколи.Ніколи. Дивне слово, напевно, його варто застосовувати лише до мертвих. Вони ніколи більше не…Так було б чесно, тому що люди втратили честь, втратили повагу та просте людське — назавжди! Такий світ, така реальність, такі правила ринку: попит породжує пропозицію і навпаки.А може це все на краще: всі ці нещастя, катаклізми, війни та епідемії. Згниває цей світ, згнивають люди, почуття та принципи. Згнило все, і я гнию кожну секунду, завжди.Просто є такі люди, які не готові. Не готові ні до чого! Не зараз, а може й ніколи. Але найприкріше те, що сценарій був написаний задовго до узгодження акторів на головні ролі. Бюджети, дати, і навіть, локації були затверджені. Залишалася лише справа за малим, сказати «камера, мотор». Але прозвучало лише «стоп, знято».Жалюгідні, рідкі оплески, від тих, хто спостерігав за зйомкою, п’яна знімальна група, і пара жалюгідних акторів, які не варті навіть номінацій.Вимикайте світло, спалюйте плівку, розганяйте масовку — це кіно ніколи не вийде на великі екрани.
#каламбур— потерпи трошки і щастя нам забезпечене— я стільки не винесу— я тобі допоможу, якщо його буде багато— люди діляться на 3 категорії: одні кажуть правду в очі, другі брешуть не моргаючи, треті мовчать: вони бережуть зір— розбіжності між чоловіком і жінкою виникають від того, що одним хочеться любити, а іншим просто хочеться. Але в певний момент вони міняються ролями— Жінки як доброго вина постійно не вистачає. Не встигне запаморочити голову, як зникає. Ти, як всякий самолюбний мачо, думаєш, що треба було брати більше і міцніше, проте змішувати їх – головний біль.— цікаво чи дійсно він мене любить?— ти хочеш це знати?— я хочу це відчувати— його репліка «не йди», означає лише те, що це потрібно було зробити раніше— він тебе хоче, це ж прекрасно! Треба користуватися— інакше будуть користуватися тобою— з усіх поганих звичок я не здатна кинути лише одну— яку?— думати— ти віриш в любов?— тільки коли займаюсь нею— а твої мрії збувається?— збут не налагоджений— якщо тобі починають єбати мозок, значить, інше у тобі його вже не збуджує— коли я не висипаюсь, «добрий ранок» звучить для мене як лайка
Ви хочете щоб вас чули, з вами спілкувалися, і в жодному разі, не перебивали, доки ви не образитеся зі словами - «ну чого ти мовчиш?», або "ти мене не розумієш!", вас повинні підтримувати і вірити в вас, вас повинні обіймати, але в той же час давати простір для вдиху, щоб він/вона були не такими як усі, але обов'язково з вашими улюбленими рисами характеру, і щоб одягалися за вашими рекомендаціями та читали книги, які ви так давно прочитали.Притягуються протилежності, і доповнюють один одного, вчать і покращують, але як сильно люди прагнуть знайти свою споріднену душу, щоб сидіти з нею як навпроти дзеркала і мовчати.Ви любите, щоб вас цілували, гладили плечі і розчісували волосся, ви все це любите, але коли отримуєте все сповна, то швидко втомлюєтеся, і мрієте змінити ідеальний теплий клімат на якісь снігові пейзажі.І саме в такий момент люди розуміють, що не відчувають нічого, крім вигаданого почуття страху, натягнутої невпевненості, і висмоктаних із пальця співчуття та жалю. Не таку реакцію чекає наше серце на оголене кохання.Що за кохання, яке припустилося цієї помилки? І що за життя, яке доводиться проживати за щасливими правилами, які диктують нам найнещасніші люди.
Любов — акт волі.Любити когось — це не просто сильне почуття. Це рішення.Світ сповнений коханням. Бери і користуйся. А життя щедре і різноманітне, тому часто ми знаходимо любов не там, де шукали.Ви хоч раз замислювалися, як часто ваші пошуки помилкові і заводять у глухий кут?Кохання проїжджає в сусідній машині, воно в радісних очах дівчини, що гладить коханого по потилиці, і в ньому, з насолодою схиливши голову в її бік, з румянцем на щоках від ніжності і задоволення.Кохання живе за нещільно заштореними вікнами, що пропускають жовте світло та ледь помітні силуети чиєїсь романтики.Кохання дбайливо запитує голосом батьків, що виривають один у одного слухавку, чи поїла ти і чи тепло одягнена.Кохання шипить тонким вихором бульбашок, що піднімаються з дна келиху, поки пальці, щільно стиснуті в замок, не можуть розімкнутися.Кохання в найстигліших нектаринах і винограді, кохання в обіймах до хрустку кісток, кохання в ненав’язливій балаканині, кохання в турботі, кохання у суперечках. Іноді у сварках і, навіть, в образах.Кохання, напевно, немає в завищених очікуваннях і придирках. Але навіть в сказаних серцю гірких словах, і в безглуздих жартах, і в неправильних рішеннях — кохання.Кохання, іноді, це просто ідея. Просто симпатична ідея, з якою ти все носишся, але результат, можливо, не вартий витрачених зусиль.Але найдивовижніше, що кохання — це навіть відповідальність. Відповідальність, яку ми несемо бажаючи того чи ні.Еріх Фромм сказав, що любов — це акт волі, обітниця. Адже любити — це не просто почуття — це рішення. Не можу не погодитися. Так, любов — це рішення, таке саме, як бути щасливим, додам я від себе.
Є тисячі сценаріїв 1 січня, які, гіпотетично, могли б бути кращими. Але вони вам невідомі. Теоретично, існує тисячу варіантів будь-якого дня, події, миті, які могли б бути кращі. Але це лише теоретично. А в дійсності є лише цей. Цей — свій, єдиний, неповторний і безумовно прекрасний. Як чудово, що саме він відбувся. Закохуйтеся саме в те життя, яке відбувається з вами, а не в те, яке б могло відбутися.А тепер до висновку 2022 року.Обирайте ніжних людей. Тільки ніжні люди зрозуміють, як правильно вести себе з вами так, щоб не турбувати старих ран і не допускати нових. Ніжність — це дуже важливо. А з чого вона росте: любові, емпатії, почуття обов’язку — неважливо.Обирайте тих людей, які вміють вибачатися і бути вдячними. Бо відсутність цих навичок — перша ознака черствої душі, душевної бідності і гордині.Неможливо бути счасливими поруч з людиною, що вражена, мов хворобою цими якостями. А вони, як ракові клітини, атакують будь-яке чуже щастя і заряджають біллю.Обирайте людей, які обирають вас і тоді ви ніколи не будете поруч з ними одинокі. І тоді з цього проростуть найпрекрасніші квіти кохання, дружби, підтримки і цього особливого взаєморозуміння, коли не потрібні жодні слова.Обирайте себе! Ми часто перебільшуємо значення тяжких ситуацій, забуваючи головне: з будь-якої ситуації існує вихід, і як правило, він проходить через двері.
Закохуйтесь.Заводьте сім'ї, дітей, тварин, друзів. Обростайте прив‘язаностями. Пірнайте з головою.Знаєте, є такі люди, які безкінечно економлять час. Десь там у кишені, у валізці на антресолях, у конверті під матрацом, мабуть, зібрано вже тисячі тисяч зекономлених хвилин, які мали б вже переродитися в цілі години, місяці, роки чистого запасного часу.Запасного життя, так би мовити.Вони економлять час, а заодно і гроші, економлять бензин, пускаючи машину накатом, економлять сили, даючи собі довгий відпочинок та розподіляють зусилля по грамам.А ще економлять кохання. Заощаджують кожну емоцію, дистанціюючись і віддаляючись усіма можливими способами. Глибоко вдихають і повільно видихають, заощаджуючи, заощаджуючи та заощаджуючи кіловати емоцій.Цілі покоління людей уражені таким собі різновидом хвороби кришталевої людини.З кришталевими серцями та кришталевими душами.Вони багаторазово обгорнуті м'якою здутою ізолюючою безпекою, вірніше видимістю безпеки, щоб ніхто й ніколи не зміг наблизившись, відколоти шматочок чи розбити, або навіть зробити маленьку щербинку.Цілі покоління людей, які заліковують себе до смерті почуттям гумору, що межує з сарказмом, самотністю, підкреслено стриманими, строго та ощадливо відміряними емоціями та помірністю. Помірністю від слів люблю, сумую, давай сьогодні побачимося.
Місто живе випадковими закоханостями та випадковими коханцями.Незграбні погляди переходять у ще більш незграбні дотики і зовсім незграбні ранки, незручність яких, щоправда, замаскована поспіхом, швидкими обіцянками передзвонити, поспіхом випитою кавою і метушливими зборами у своє рутинне велике життя.Життя, яке девальвує любов і прихильність. Життя, в якому не до ніжності, не до зізнань, не до запаморочення.Запаморочення табуйовані та переслідуються найсуворішими законами — законами амбіцій.Забута слабкість і насолода запаморочень за найневигіднішим курсом обміняна на ... та загалом на черепки. На непотрібну гордість, товсту куленепробивну шкіру, почуття сили і швидкості і ще на ось цей поспіх.За них не купиш ні щастя, ні тепла, ні почуття дому, ні турботу, ні кохання.Правду кажучи, місто живе дефолтом. Ця система зустрічей і прощань, що знецінила кохання, породила ціле покоління банкрутів, аферистів та міняйл.Люди з повними кишенями, але порожніми серцями, ставлять усе на зеро, продають і купують за безцінь передчуття, обіцянки почуттів, тонуть у кредитах невиправданих обіцянок, очікувань та нереалізованих поривів.Люди, які витрачають останні заощадження свого тепла на тижні незграбних поглядів, незручних дотиків, незручних зустрічей, незручних ранків.
День 10Чогось такого від себе я і очікувала. Забутися про 10 день, але хочеться завершити це дійство чимось приємним.Думка останніх днів була така: не відкладати життя на потім.Легко сказати, але важко зробити. Так часто ми думаємо, що буде той самий кращий час і складаємо свої мрії та задуми на поличку, які згодом припадають пилом і втрачають свою магію.От в мене, наприклад, день народження 17 вересня (не кажіть потім, що не попереджувала) і я схилялася до думки, що зараз не час святкувати. Але потім сіла, поміркувала і зрозуміла, що коли ще буде привід зібрати друзів? Коли буде той час, щоб сісти разом за стіл, поговорити, наповнитися емоціями, обмінятися енергією, думками, посміятися? Для мене це вагомий привід, дивлячись на те, що деякі друзі вже і так закордоном, а ті що залишилися, постійно чимось зайняті і спільні зустрічі доволі рідкі, адже завжди є купа справ, які треба вирішити. Тому кращого часу не буде, вагомих приводів теж.Хочете щось купити — купляйте! Хочете кудись поїхати — їдьте! Потребуєте відпочинку — відпочиньте! Зараз найкращий час для цього, бо ніхто не знає, що буде завтра. Живіть, радійте, смійтеся і наповнюйтесь. Це нормально.Ненормально жити із докорами сумління і думками що хтось щось подумає. Тому робіть все, що хочете тут і зараз, якщо це не заборонено законом))Не знаю чи було вам цікаво провести ці 10 днів зі мною, але мені було цікаво, вважаю, що цей челендж завершено успішно. Всіх обіймаю і беру собі паузу, щоб повернутися знов з душероздираючим текстом.
День 9Ось гарний чоловік в тренчі та нових білосніжних кросівках, заразно сміється, стоячи на світлофорі, комусь навпроти.Ось Nick Cave у колонках співає цим своїм голосом and guide you into my arms, а відразу після нього Robbie Williams каже Go Gentle.Ось у дівчини на касі в магазині злегка вибилися локони з зачіски, і підсвічені контровим світлом лампи, ніби сяють.Ось інша, в кав'ярні, у трохи оверсайз тільняжці, з волоссям, зібраним у неакуратний хвіст, з досконалою грацією наливає айріш каву в келих і це так схоже на якийсь танець чи кориду.Ось все ще повне фарб місто, але вони вже не контрастні і щільні, наче нанесені олією на полотно, а м'які як пастель, розтушовані сірими хмарами. У всього в житті є формула. У всього абсолютно. У вечора з подружками та у вечора з собою.У маленьких радощів і маленьких печалей.У дівчини, яка сказала ні, у дівчини, яка сказала так й у дівчини, яка сказала не зараз.В хлопця, який виявився поганим вибором.У хрінового ранку і в хорошого.У найтеплішого поцілунку, гарячого дихання, ідеального сніданку, у пориві вітру, у сміху до крепатури.У будь-якого гарного та поганого дня.У тривоги, що засіла десь між 3 і 4 рубом праворуч.У легкості прийняття рішень.У сльозах образи.У всього різноманіття життя.Формула цього міста, та й моя, мабуть, у осені та свіжості, у більшій безтурботності, у плавних лініях та рухах, у сніданках далеко за полудень, у м'якості, так, особливо, у м'якості, у жовтому електричному світлі, що загорається все раніше, у розсіяному сонячному, що огортає, коли йому заманеться.У цьому житті є формула. Одна єдина формула — приймати його, це життя, і множити на кохання.У цьому світі стільки вогню, а ви очікуєте тепла від батарей, в надії гріти об них руки.
День 5Абстрагуйтесь від негативу. Почніть дивитись, слухати і спілкуватися лише з тими, хто не викликає у вас негативних емоцій. Токсичні люди затягують, на них підсаджуєшся, як на наркотик, а потім тебе поглинає з головою це болото.Ну кому потрібні ці драми та качелі? Коли в кожному слові відчувається виклик та невдоволення. Я впевнена, що ви знаєте таких людей, яким завжди щось не подобається, завжди щось не так, у них завжди всі винні окрім них, будь-яка ситуація для них — негативна. Вони живуть в цьому і вважають це нормою, а що не вписується в це — неправильне і потребує змін. Такі люди тягнуть вас донизу, вони отруюють ваш розум і свідомість. З цієї голки важко злізти, але потрібно. Тому що рано чи пізно ви переймете цю токсичність і вважатимете її нормою, а це психологічна травма, яку треба лікувати. Такі люди хворі і вони повітряно-крапельним шляхом передають це вам, викривляючи свідомість.І чим швидше ви відріжете себе від цього, тим краще для вас.Почніть з простого: почистіть свої підписки від тих, хто вам не цікавий, але з почуття жалю ви підписані, відпишіться від негативних персонажів, які постійно провокують на конфлікт, блогерів яких ви дивитися чисто з думкою «бля, яке воно кончене, але це так цікаво». Це все впливає на вас більше, ніж ви думаєте.Я давно вивела для себе правило спілкуватися: дивитися та слухати людей добрих та затишних. Від таких все навколо просочується енергією щастя і світ стає схожим на м’яке одіяло, яким хочеться вкритись. Вони сонячні, добрі, енергійні і навіть в найгіршому знаходять найкраще. Після спілкування з таким розквітає, відчуваєш себе наповненим та щасливим.І це не про зону комфорту і втечу від реальності, а про те, що якщо тобі щось не подобається, то ти від нього відмовляєшся без вагань: не дивишся і не слухаєш. Коли ти психологічно цілісний, то драми вже не хочеться, не хочеться гострих кутів, не хочеться конфліктів. Ти оточуєш себе лише тим, що подобається тобі, з чим тобі комфортно і затишно.Тому якщо вас оточує токсік, подумайте, може ви і самі такі і пора вибиратися з цього болота.Просто кажу.
