Любов — акт волі.Любити когось — це не просто сильне почуття. Це рішення.Світ сповнений коханням. Бери і користуйся. А життя щедре і різноманітне, тому часто ми знаходимо любов не там, де шукали.Ви хоч раз замислювалися, як часто ваші пошуки помилкові і заводять у глухий кут?Кохання проїжджає в сусідній машині, воно в радісних очах дівчини, що гладить коханого по потилиці, і в ньому, з насолодою схиливши голову в її бік, з румянцем на щоках від ніжності і задоволення.Кохання живе за нещільно заштореними вікнами, що пропускають жовте світло та ледь помітні силуети чиєїсь романтики.Кохання дбайливо запитує голосом батьків, що виривають один у одного слухавку, чи поїла ти і чи тепло одягнена.Кохання шипить тонким вихором бульбашок, що піднімаються з дна келиху, поки пальці, щільно стиснуті в замок, не можуть розімкнутися.Кохання в найстигліших нектаринах і винограді, кохання в обіймах до хрустку кісток, кохання в ненав’язливій балаканині, кохання в турботі, кохання у суперечках. Іноді у сварках і, навіть, в образах.Кохання, напевно, немає в завищених очікуваннях і придирках. Але навіть в сказаних серцю гірких словах, і в безглуздих жартах, і в неправильних рішеннях — кохання.Кохання, іноді, це просто ідея. Просто симпатична ідея, з якою ти все носишся, але результат, можливо, не вартий витрачених зусиль.Але найдивовижніше, що кохання — це навіть відповідальність. Відповідальність, яку ми несемо бажаючи того чи ні.Еріх Фромм сказав, що любов — це акт волі, обітниця. Адже любити — це не просто почуття — це рішення. Не можу не погодитися. Так, любов — це рішення, таке саме, як бути щасливим, додам я від себе.