🚇 30 гривень — не межа: проїзд у київському метро може подорожчати ще більше через нові вагониЗ точки зору пересічної людини, усе здається логічним.Прикрим. Але логічним.Метрополітен купує нові вагони, оновлює інфраструктуру, а кредит, взятий на все це, потрібно якось погашати. Для цього, “очевидно”, треба збирати більше грошей зі споживачів послуг метрополітену.Однак насправді в цьому немає жодної логіки.Ви коли-небудь бачили подібну поведінку з боку підприємців? З боку приватного ринку?Чи знаєте ви якийсь приватний магазин, кафе або транспортну компанію, які оголосили б, що ціна на їхні товари або послуги тепер буде значно вищою, тому що вони взяли кредит на розвиток свого підприємства?Дуже сумнівно, що ви зможете навести такий приклад.Тоді де логіка в тому, що підприємство, яке є не приватним, а комунальним або державним, нібито існує для того, щоб відповідні послуги були безкоштовними або максимально дешевими, але насправді бере плату за свої послуги, та ще й постійно підвищує їхню вартість?Причому підвищує вартість своїх послуг під таким приводом, який за жодних умов не міг би бути приводом для підвищення цін у приватного підприємства.Цей парадокс пояснюється дуже просто:Люди вважають, що держава і все державне призначені для покращення їхнього життя. Тому вони й дивуються, коли замість того, щоб знижувати ціни на свої “послуги” або взагалі робити їх безкоштовними, держава тільки й робить, що підвищує ціни.Але насправді держава і все державне призначені для іншого. Для покращення життя нечисленної номенклатурної еліти держави — за рахунок погіршення життя всіх інших людей.Якщо це розуміти, підвищення цін на державні “послуги” вже не викликає подиву. Тому що саме в цьому і полягає роль держави в житті людей.І саме тому держава не може і ніколи не буде діяти якось інакше.
🇨🇺 Комуністична партія Куби схвалила пакет заходів з лібералізації економікиПередбачається розширення можливостей для приватного підприємництва, залучення іноземних інвестицій, допуск приватних банків до фінансового сектору та поступове перетворення державних підприємств на комерційні структури.✍️У будь-якого соціалістичного режиму зрештою залишається лише два варіанти:Перший — і далі підтримувати стагнацію та бідність населення як своєрідне жертвоприношення ідеології, продовжуючи доводити, що проблема не в соціалізмі, а в тому, що його ще недостатньо.Другий — тихо й непомітно відмовлятися від соціалістичних принципів, дозволяючи людям займатися підприємництвом, інвестувати, накопичувати капітал і вільно обмінюватися результатами своєї праці.Саме другий шлях рано чи пізно обирає майже кожна соціалістична країна.Тому що хоч би як довго ідеологія намагалася боротися з природними законами економіки, зрештою все одно перемагають закони економіки.Інакше бути не може.І коли навіть комуністична партія починає дозволяти те, що ще вчора засуджувала як прояв капіталізму, це є найкращим визнанням того, що добробут створюється не державними директивами, а вільною економічною діяльністю людей.
💼 ВАКАНСІЯ Шукаю сильного Golang-розробника (або невелику команду), який готовий взятися за адаптацію та форк наявної реалізації Lightning Network — dcrlnd (офіційний LN-клієнт Decred) для проєкту Monetarium.Про проєкт:➖Monetarium — це відкритий hybrid PoW/PoS блокчейн (форк Decred) з унікальною мультивалютною системою commodity money (VAR + SKA).➖Мета — створити повноцінну, швидку та надійну Lightning Network для нашої екосистеми.– Проєкт повністю open-source, активно розвивається, має робочі ноди, стейкінг і систему governance.Що може зацікавити кваліфікованого розробника:➖Робота з серйозним і якісно написаним кодом (dcrlnd на Go).➖Глибоке занурення в Lightning Network, архітектуру Decred і механізми консенсусу.➖Можливість зробити вагомий внесок у реальний проєкт sound money.Вимоги:➖Впевнене володіння Go (middleware, concurrency, networking — обов’язково).➖Досвід роботи з блокчейн-технологіями (особливо Decred, Bitcoin або C-Lightning буде великою перевагою).➖Розуміння принципів роботи Lightning Network — дуже бажане.➖Відповідальність і здатність працювати з відкритим кодом.👉 Усіх зацікавлених, а також тих, хто знає відповідних спеціалістів, прошу писати в особисті повідомлення: @michael_chernyshev_direct
❗️В Україні анонсували чергову пенсійну реформу.Не першу і не останню.Після цієї реформи становище пенсіонерів не покращиться так само, як воно не покращилося після всіх попередніх реформ і не покращиться після всіх наступних.Причина проста. Метою держави не є покращення життя людей, які проживають на контрольованій нею території. Метою держави є покращення життя представників політичної верхівки за рахунок погіршення життя всіх інших, у тому числі пенсіонерів.Саме тому будь-яка державна реформа має лише дві можливі цілі: або забезпечити вилучення ще більшої кількості ресурсів у населення, або створити ілюзію турботи про людей, подарувавши їм чергову надію на світле майбутнє.Нинішня пенсійна реформа належить саме до другої категорії.Це не вирішення проблеми. Це анестезія, яка повинна зробити менш помітним постійне вилучення ресурсів через податки, штрафи, ліцензії, дозволи, заборони та інші форми державного регулювання.Сьогоднішні пенсіонери, можливо, вже не встигнуть перевірити справедливість цього твердження. Але ті, хто ще не досяг пенсійного віку, майже напевно побачать, як через кілька років держава урочисто оголосить про чергову пенсійну реформу, скромно промовчавши про нинішню, яка не лише не покращила становище пенсіонерів, а зробила їх ще біднішими.📝 Тепер щодо конкретних обіцянок:По-перше, нам обіцяють «гарантований мінімальний рівень пенсійної виплати».Звучить красиво. Проблема лише в тому, що гарантований мінімальний рівень пенсії існував і до цієї реформи.Це приблизно те саме, якби політик пообіцяв виборцям, що після його обрання люди зможуть дихати.По-друге, нам обіцяють скорочення розриву між мінімальними та максимальними пенсіями.Але пенсії представників політичної еліти не можуть знижуватися. Вони можуть лише зростати.Мінімальні ж пенсії не можуть суттєво зрости без скорочення ресурсів, які отримує сама політична верхівка.А це суперечить самій природі держави.Вірити в протилежне — це все одно що вірити, ніби лев раптом відмовиться від м’яса і перейде на сіно.По-третє, нам повідомляють, що пенсія складатиметься з двох частин: базової, яку фінансуватиме держава, та страхової, що залежатиме від стажу і внесків.Але держава не може фінансувати жодну пенсію.Все, що вона може робити, — це примусово вилучати гроші у працюючих людей через податки та інші платежі й частину цих коштів перерозподіляти пенсіонерам.Причому вона робить це вже зараз.Що ж до другої частини пенсії, то нам і сьогодні говорять, що вона залежить від стажу та внесків.Тож що саме змінюється?Відповідь проста: нічого.Мета цієї реформи полягає не в тому, щоб щось змінити.Її мета — ще раз приспати людей обіцянками та спрямувати їхнє невдоволення життям у звичне русло: очікування чергового світлого майбутнього.
🚫 Боротьба з імпортом та економіка країниЕкономіка зростає тоді, коли люди отримують більше можливостей задовольняти свої потреби через якісні товари та послуги. Саме в цьому полягає сенс підприємництва: знайти потреби, які ще не задоволені або задоволені недостатньо, і запропонувати людям краще рішення.Підприємець покращує своє життя тоді, коли дає споживачам те, що їм справді потрібно. У результаті життя людей покращується, а разом із цим зростає і економіка.З точки зору добробуту споживача не має принципового значення, хто саме виробив товар чи послугу: український підприємець або іноземний. Важливо інше: чи задовольняє цей товар потребу людини найкращим чином.Саме тому люди купують не лише вітчизняні, а й імпортні товари. Вони обирають серед усіх доступних виробників тих, чиї товари й послуги найкраще відповідають їхнім потребам.Завдання українського бізнесу в такій ситуації полягає не в боротьбі з імпортом, а в пошуку тих потреб споживачів, які досі не задоволені або задоволені недостатньо. Саме туди варто спрямовувати свої зусилля.Якщо ж бізнес лобіює додаткові податки, мита чи регулювання імпорту, щоб змусити споживача купувати більше вітчизняної продукції, це не створює економічного зростання. Навпаки, це обмежує вибір людей.Споживачів фактично змушують купувати менше потрібних їм товарів або обирати товари гіршої якості чи дорожчі аналоги. Тобто їхні потреби задовольняються гірше, ніж могли б без такого втручання.Якщо економічне зростання означає зростання добробуту людей, то штучне погіршення доступу до кращих товарів і послуг – це гальмування економіки.Є й інша проблема. Державне втручання, яке сьогодні лобісти спрямовують проти споживачів, завтра може бути спрямоване проти них самих. Чим частіше бізнес кличе державу «допомогти» через обмеження ринку, тим сильнішою стає державна машина.А сильніша державна машина рано чи пізно починає тиснути не лише на конкурентів чи споживачів, а й на сам бізнес.Тому в інтересах вітчизняної економіки не боротися з імпортом, а доповнювати його там, де це потрібно, і перевершувати там, де це можливо.Лише конкуренція, а не примус, робить країну багатшою.
Чому держава вважає злочином ведення незареєстрованої підприємницької діяльності? Іншими словами, чому підприємницька діяльність у будь-якій державі за замовчуванням заборонена, і її ведення можливе лише за умови отримання спеціального дозволу?Оскільки єдиною реальною функцією держави є збір податків для забезпечення безбідного існування представників держави, то перше, що спадає на думку як причина заборони незареєстрованої бізнес-активності, це прагнення держави не випустити зі свого поля зору жодного потенційного платника податків. Для цього й оголошується злочинцем будь-хто, хто намагається ухилитися від податкового обліку.Але це не єдина причина. Існує ще й інша, не менш, а можливо навіть і більш фундаментальна причина існування інституту державної реєстрації підприємницької діяльності.Ця причина озвучена в книзі «Як Захід став багатим» Натана Розенберга та Лау Бірдцелла. І полягає вона в тому, що будь-яка держава (ще з часів римського права) ставиться до будь-якої приватної асоціації громадян як до потенційної змови проти держави; тому жодна приватна асоціація не визнається державою законною доти, доки її існування не отримало належної санкції (належного дозволу) з боку держави.Це, до речі, пояснює, чому держава завжди прагне збільшити частку державного сектору в економіці. Так, через державні підприємства зручно виводити гроші з державного бюджету. Але, крім цього, розширення державного сектору ще й автоматично скорочує розмір приватного сектору економіки, а отже і кількість приватних асоціацій громадян, тобто, на думку держави, скорочує кількість потенційних змов проти неї.У яких галузях економіки держава боїться змов найбільше? Думаю, відповіддю буде список галузей, у яких держава любить привласнювати собі монополію і які вона ніколи не випускає зі свого контролю навіть у часи так званих «великих приватизацій».Тож заборона на підприємництво без державної реєстрації пов’язана не лише зі збором податків, а й зі збереженням політичною «елітою» своєї необмеженої влади над людьми.У світлі вищесказаного, завжди смішний для мене лозунг «держава геть з економіки» виглядає ще більш смішним. Люди, які є фанатами такого лозунгу, просто не розуміють суті держави. Вони не розуміють, що ідея держави та ідея економіки, вільної від державного втручання, — це дві несумісні, взаємовиключні ідеї.
📈 Міф про «капіталіста-паразита», або чому бізнес — це не про легкі грошіУ нашому суспільстві досі живе шкідливе уявлення про підприємця як про людину, яка просто «забирає прибуток» і експлуатує чужу працю.На цьому відео власниця швейного виробництва чесно зізнається: вона вже в мінусі на мільйон гривень і думає про закриття справи. Поки наймані працівники отримують гарантовану контрактом зарплату, а держава забирає податки, підприємець залишається віч-на-віч із абсолютною невизначеністю ринку. Важливо розуміти, що чистий прибуток капіталіста — це не «націнка за жадібність», а справедлива премія за ризик. Якщо бізнес прогорає, працівники втрачають лише поточне місце роботи, тоді як власник втрачає роки життя, репутацію та мільйони особистого капіталу.Сьогодні українські підприємці опинилися в жорстоких лещатах: інфляція та війна стрімко піднімають собівартість (сировина, світло, логістика), а збіднілий споживач іде до дешевого китайського мас-маркету. Намагання власниці утримувати цех у збиток заради збереження робочих місць — це акт чистого альтруїзму. Проте ринкова логіка сувора: тривале субсидування неефективного в цих умовах виробництва з власної кишені лише спалює капітал, який міг би створити щось життєздатне в іншому місці.Така ситуація наочно доводить, що інтереси праці та капіталу не ворожі, а синергетичні. Без організатора, верстатів та покриття ризиків праця швачки залишається немонетизованою. Бути підприємцем або капіталістом насправді означає не розкішне життя, а готовність в будь-який момент першим прийняти на себе фінансовий удар і бути головним потерпілим. Особливо під час кризи.
Рада ратифікувала угоду з ЄС про позику для України на суму до €90 млрд.Більшість людей сприймає такі новини як позитив. Здається, що країна отримує додаткові ресурси для фінансування своїх потреб.Але державні кредити не створюють багатства.Отримавши великий валютний кредит, держава отримує можливість збільшувати гривневу масу під це валютне забезпечення. Наслідком стає подальше зростання цін і зниження купівельної спроможності гривні.Для громадян це означає просту річ: за свою зарплату, пенсію чи заощадження вони зможуть купити менше товарів і послуг.Коли чиновники говорять про «покриття дефіциту бюджету», вони фактично говорять про фінансування власних витрат. Дефіцит бюджету не є джерелом суспільного багатства. Це механізм перерозподілу ресурсів на користь державного апарату.Не менш показовою є фраза про «макроекономічну стабільність». На практиці під нею розуміють продовження емісії грошей і накопичення нових боргів. Тимчасово це дозволяє відкладати проблеми, але не усуває їх.Так, кредит може відтермінувати кризу валютного курсу. Але він не здатний скасувати економічні закони. Борги потрібно повертати, а створені гроші продовжують тиснути на ціни.Що ж до заяв про «посилення оборонно-промислового потенціалу», то сама наявність додаткового фінансування ще не означає реального посилення цього потенціалу. Тому що державні видатки завжди створюють лише ілюзію діяльності.У підсумку головний ефект від отримання державою кредиту — не створення нового багатства, а перерозподіл ресурсів від громадян до держави.Є такий вислів: «Кредити бере сьогодні держава, а завтра розплачуватися за них доведеться нашим дітям». Але цей вислів правильний лише частково.За кредити, які держава бере сьогодні, своїм рівнем життя розплачуватимуться не тільки наші діти завтра, а й ми сьогодні.Ба більше, ми не просто будемо розплачуватися.Ми вже розплачуємося.
📚 На сайті видавництва Well Books вже доступна ще одна без перебільшення монументальна праця Людвіга фон Мізеса — «Теорія та історія».Це одна з тих книг, після яких починаєш інакше дивитися не лише на економіку, а й на суспільство, політику та людську діяльність загалом.✍️Кілька цитат:«Життя — це нескінченна послідовність актів вибору»(с. 26)
«Кожна людина є єдиним і остаточним арбітром у питаннях, що стосуються її власного задоволення і щастя»(с. 27)
«Сутність цивілізації — це ідеї»(с. 203)
Саме тому австрійська школа так багато уваги приділяє не статистиці, не математичним моделям і не державним програмам, а людському вибору, мотивації та ідеям, які рухають суспільство вперед.І особливо актуально сьогодні звучить інша думка Мізеса:«Жодне нововведення не було б здійснене, якби його автор потребував дозволу тих, від чиїх доктрин і методів він хотів відступити»(с. 330)
Не дарма ця книга дає фундамент для розуміння багатьох тем, про які ми говоримо: від економічної свободи та підприємництва до ролі держави та природи суспільного розвитку.Замовити книгу можна за посиланням нижче 👇Теорія та історія. Людвіг фон Мізес
🚨 Економіка керує твоїм життям. Питання лише — ти це усвідомлюєш чи ні.Ціни ростуть. Зарплати змінюються. Кредити, податки, кризи — усе це відбувається щодня. Але більшість людей живуть у цій системі, не розуміючи, чому вона працює саме так.Курс «Що кожна людина має знати про економіку» в Інституті Вільної Економіки — це можливість нарешті зібрати для себе картину світу в цілісну систему.Без шкільної нудьги. Без заучування формул. З логікою, прикладами й ідеями, після яких багато звичних речей починають виглядати зовсім інакше.📚4 місяці навчання, що перебудовує мислення👥 8 офлайн-зустрічей у Києві (раз на два тижні, особиста присутність обов’язкова) — середовище людей, які думають глибше💬 книги, дискусії й дебати, після яких хочеться сперечатись, аналізувати й ставити сильні питання🔹 безкоштовне навчання, можливість отримати стипендію✍️ щоб пройти відбір, потрібно заповнити форму, після проходження першого етапу – написання есе та стартовий онлайн-курс, щоб ти увійшов у тему впевнено. Це не просто курс.Це вхід у спільноту людей, які розуміють, як працює економічна реальність — і вміють у ній діяти.🎥 Подивитися, як це виглядає всередині: https://youtu.be/oSe9mY4jumk⏳ Заявки приймаються до 15 лютого, 23:59🚀 Перший семінар — 6 березняЯкщо ти давно відчуваєш, що хочеш більше, ніж просто “пристосовуватись” до системи — це саме той момент.👉 Реєстрація тут: https://forms.gle/5qXttGTGRrhg3hod8🎓 Правила світу існують.Питання тільки — ти їх вивчиш чи залишишся грати навмання.
TGLIST.COM.UA
