Марʼяна Безугла

❗️Депутати Київради збільшили власні фонди до рекордних 1,5 млрд грн на цей рік.Київрада ухвалила рішення про збільшення фондів для вирішення депутатами соціально-економічних проблем, виконання передвиборних програм та доручень виборців ще на 300 млн грн до загальної суми у 1,5 млрд грн на цей рік. Таким чином, у 2025 році кожен депутат міськради матиме у своєму розпорядженні близько 12,5 млн грн із бюджету столиці.Йдеться про кошти, які депутати можуть спрямовувати на реалізацію різних проєктів у своїх округах — від ремонтів і благоустрою до соціальних ініціатив, зокрема надання матеріальної допомоги бабусям та нужденним. Однак, критики рішення наголошують, що такі видатки ухвалені без прямої згоди киян і в умовах воєнного стану виглядають як надмірні.Фактично депутати перерозподілили кошти міського бюджету на власний розсуд, збільшивши фінансування своїх фондів на сотні мільйонів гривень, які можна будо б направити на міську цільову програму «Захисник Києва» для закупівлі дронів, або на розбудову укриттів в столиці.Життя🫶Оболонь

Який День територіальної оборони (ТРО), де вона? Створили і вже весною 2022 фактично розформували, розірвавши бригади і перенаправивши окремими батальйонами на схід, а потім і цілі бригади, без жодних специфічних завдань. "ТРОшників" часто ставили на найважчі напрямки, саме практика прикомандирування ТРО породила одну з найганебніших практик в українському війську: коли бригада ставила на найгіршу ділянку фронту "чужих" недосвідчених "ТРОшників", і ті тікали чи гинули масово, але у звітах всю вину можна було спихнути на них. Ця практика продовжується, а військове керівництво її тільки підтримує.Наприклад, штурмові полки Сирського штурмують не завжди своїми людьми, а коли прикомандировані гинуть, то втрати списуються на бригаду-донора, підробляючи статистику, щоб особисті полки Головкома не були "м'ясними". В той же час, якщо щось не вдається, можна спихнути вину на незахищених прикомандированих.Я долучалась до підготовки законопроєкту про національний спротив, там вивчались різні моделі, але на фінальній стадії робочу групу з подачі Завітневича приватизував такий собі Веніславський і гордо встромив вила в долю проєкту, нашвидкоруч склепавши малофункціональний гібрид. Потім, на прохання Залужного, як відбулося повномасштабне вторгнення, була додана правка, що відв'язувала територіальну оборону від регіону, який її сформував, фактично перетворюючи ТРО в легку піхоту. Тим не менше, на початку вторгнення ТРО зіграла свою роль, коли росіяни знали, що в кожному місті є свій спротив. А тих, хто йшов у ТРО, можна умовно виділити у три категорії: - мотивовані добровольці; - люди, які сподівались, що так уникнуть "справжньої" мобілізації і будуть служити біля свого дому; - різні медіаособистості, політики тощо, які сподівались наробити фото, перетриматись біля домівки, а потім використати це все як політичні бали.Жорсткі "совкові" рішення зруйнували очікування усіх трьох таких різних категорій. Усі вони потрапили у вир прикомандирування, і тільки різні зв'язки могли врятувати від служби приданим на нулі. Так з’явилась ціла нова категорія різних "тополь-шабуніних", які якось опинилися на концертах чи в офісах Києва; політиків (206-й окремий батальйон ТРО особливо відзначився), які якось звільнились, або ж якось служать, але на форумах. Часто це якраз ті, хто не вірив, що війна надовго, і, як описувала вище, збирався трохи долучитись до війни, але так, щоб не дуже, засвітитись, а потрапив у пастку: війна надовго, а ТРО — не ТРО.Нагадаю, що до прийняття закону про нацспротив територіальна оборона у нас була! Знаходилась вона в складі сухопутних військ, у сухопутних військах були всі повноваження підготувати і розгорнути сили ТРО за роки війни з 2014. Сухопутні війська загалом 5 років (!) очолював Сирський, а ТРО... — Баргилевич, його права рука, який потім став Начальником генерального штабу ЗСУ.Такі справи.Уклін всім воїнам.

(с) Норман Діксон, "Про психологію військової некомпетентності".Військова некомпетентність включає:1) Серйозну розтрату людських ресурсів і недотримання одного з перших принципів війни - економії сили.2) Фундаментальний консерватизм і прихильність до застарілої традиції, нездатність зробити висновки з минулих помилок (частково через відмову визнати минулі помилки).3) Тенденцію відхиляти або ігнорувати інформацію, яка неприємна або суперечить переконанням.4) Тенденцію недооцінювати ворога і переоцінювати можливості своєї сторони.5) Нерішучість і схильність до ухилення від ухвалення рішення особою, у якої це входить в обов'язки.6) Наполегливу наполегливість у виконанні завдань, незважаючи на однозначні дані, що свідчать про неправильність рішення.7) Нездатність використовувати ситуацію, що склалася, і тенденцію "наносити удари" замість вдалого своєчасного удару у слабке місце.8)Нездатність провести адекватну розвідку.9) Пристрасть до фронтальних атак, часто проти сильнішого противника.10) Віра в грубу силу, а не в тактику хитрості.11) Нездатність використовувати раптовість або обман.12) Зайву готовність знайти цапів-відбувайлів у разі поразки.13) Замовчування або спотворення новин із фронту, зазвичай пояснювані необхідністю підняття морального духу або цілями безпеки.14) Віру в містичні сили - доля, невезіння тощо.

Завтра в Комітеті ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки будуть розглядати проєкт бюджету. Це просте заслуховування, Комітет не уповноважений рекомендувати бюджет, це робить Комітет з питань бюджету. Тим не менше, в кожному з комітетів відбуваються такі заслуховування, до яких можуть доєднатися всі бажаючі народні депутати. Більше того, парламент задуманий таким чином, що кожен народний депутат має право доєднатися без жодних обмежень до засідання будь-якого комітету.Так, наприклад, нещодавно взяла участь у засіданні Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності, присвяченого розслідуванню вбивства Андрія Парубія, і, незважаючи на те, що в комітеті такі персонажі, як Устінова чи Бужанський, змогла зробити це вільно. А інакше і бути не може. Це Закон.Тож завтра планую прийти на заслуховування бюджету у свій старий комітет, який має традицію уникати будь-яких засідань з експертним середовищем, намагається «морозитись» від нардепів з інших комітетів, та впевнена, ви вже забули про те, що такий був, як з нього пішла. Тим більше, не пам’ятаєте, хто його очолює, а це Олександр Завітневич — теоретично друга людина в країні щодо нацбезпеки, оборони та розвідки після Президента. Теоретично 😁Можливо, щось змінилось, тенденції покращилися? Завтра перевірю. Цікаві відчуття: прийти до колег після такої перерви.Якщо буде все цивілізовано та спокійно, то добре, якщо протидія, то зафіксую і подам, можливо, до суду щодо перешкоджання діяльності нардепа.Для чого? Перше, залишається проблема роботи комітету і десятки застарілих проблем не вирішуються, а ключові законопроєкти лежать без руху. Друге, цікаво, як колеги з комітету будуть заслуховувати відомства щодо бюджету. Наприклад, у нас досі немає візії, які збройні сили будуємо, штаби продовжують роздуватися і багато іншого — як це буде подаватися і яка буде реакція. По-третє, перевірю, як у комітеті поважають Закон і за цивілізованого розвитку подій допоможу їм, а у разі скандалу буду приходити ще і ще та фіксувати протидію з підготовкою матеріалів до суду.Так що, напишу, як пройде. Якщо перенесуть засідання, теж напишу))Треба штурхати їх.Змінимося або загинемо.

Росіяни завдали удару по логістичному центру компанії "Епіцентр" на Київщині. Це далеко не перший випадок цілеспрямованого знищення приватної цивільної інфраструктури та економічних спроможностей держави.Вважаю, треба передбачити (має бути достатньо постанови Кабміну) можливість для компаній та установ обладнувати об'єкти засобами захисту від росіян з неба та дати можливість громадянам долучатися до захисту неба за принципом ліцензування такої діяльності.Війна скрізь і надовго: якщо раніше звичним був охоронець на складі чи в школі, зараз звичним має бути протиповітряна оборона (ППО) на складі й у школі, на будь-якому об'єкті з відповідними цивільними ліцензованими фахівцями.Держава і сили оборони не в змозі прикрити кожен будинок, склад чи завод у країні, тому потрібно дати можливість компаніям та установам самостійно встановлювати ППО та наймати фахівців, наприклад тих, хто вміє працювати з дронами-перехоплювачами, за власні кошти.Для цього має бути ліцензія певного типу, можливо, схожа на ліцензію приватних військових компаній, але зі значно вужчим функціоналом. Звісно, під контролем військового командування щодо визначення меж і характеру діяльності в зоні відповідальності.Це реальний механізм інтенсифікувати захист неба повсюдно і сприяти розвитку технологій ППО.

Зверну увагу, що біля Добропілля ситуація продовжує погіршуватися, і ніякий російський "клин" не прибрали, а в Дніпропетровській області ворог продовжує закріплюватися в нових селах. Так, росіяни наступають ВСЕРЕДИНІ Дніпропетровської області. Ну і хто говорив правду про ситуацію на фронті — Deepstate і Мар’яна чи Генштаб?Жаль, що Президент досі читає незмінений Генштаб і тримає Сирського, а в РНБО засів ледь вигнаний з Міноборони Умєров.Це все повністю відповідальність Зеленського. За такий час неможливо ігнорувати реальність, або ж це такий задум. Мене не чують.Поведінка Президента й відсутність у нього запиту на критичні зміни в роботі та лідерстві сил оборони також, ймовірно, зумовлена очевидною відсутністю масового запиту в українському суспільстві на зміни у війську. Ми продовжуємо "вірити в ЗСУ", уникати ЗСУ або ж, потрапивши в систему, намагаємося "порішати з ЗСУ" різними шляхами. Меншість воює, а ще менша меншість — ідейно.Але водночас не звинувачую більшість: більшість треба спрямовувати, щоб люди довіряли системі, розуміли свій шлях і знали, що їх не відправлять на смерть за косий погляд чи пост у Фейсбуці.До прикладу, потрібна вже вчора:- військова юстиція, розшук СЗЧ, повернення у військо;- терміни служби;- скорочення штабів, збільшення бойової частини, ліквідація зайвих і фейкових підрозділів;- цифровізація бойових розпоряджень;- аналітика за себе і противника, а не бутафорія для прикриття "полковника із ОТУ";- реальний розвиток сержантського корпусу;-психологічний супровід бою.І багато, багато іншого.Загалом, при такому управлінні, військо воює саме по собі. Саме за себе. Децентралізовано зберігає стійкість.Функції оборони перемішані між ЗСУ, СБУ, Нацгвардією, Нацполом, розвідками тощо. Бедлам, який "списує" людей, гроші і "переводить стрілки".Ми заходимо в чергове коло періоду без ключових рішень, інерційного періоду.Проблема в тому, що аби вирватися з замкненого кола, потрібно внутрішньо змінитися в поточній ситуації військових і політичних ввідних, а якщо цього не буде зроблено, то не буде наступного циклу.Тож поки ми не змінимося, перебуватимемо в поточному циклі й урешті перетворимося на країну-хоспіс. Це буде поступово, як уже відбувається, рік за роком, місяць за місяцем. Це прекрасно розуміють у росії і максимально сприяють такому розвитку подій. Щодо рішучості США і Європи, світу — все бачите.Тільки повна мілітаризація держави, переосмислення, дисципліна і повага до правди в силах оборони на чолі з новими керівниками (які переважно мають бути взагалі не кадровими військовими, а людьми, що добровільно прийшли у військо, добившись успіху в корпоративному управлінні, бізнесі), залучення всього населення до війни і переведення економіки у режим війни повністю може вирвати нас із поточного циклу згасання і дати новий. Але поки що ми в інерції.Аби хоча б протриматися зараз, треба далі розвивати технології в підрозділах, координуватися горизонтально і цінувати правду між собою.І всім готуватись до блекауту.Додам, що міжнародна політика керівництва держави є об’єктивно сильною, а нова динаміка в Кабміні та Міноборони зокрема викликає в мене обережний оптимізм. Тим не менше, ключ до перемоги — сили оборони, те, як мислить і воює військо, хто ним керує і як розпоряджається людьми, зброєю та інформацією.Більше не маю, що сказати. Одна Мар’яна ситуацію не "переламає", роблю те, що в межах моїх особистих можливостей. Чим більше людей усвідомлюватимуть ситуацію й докладатимуться до пошуку виходу із замкненого кола, не прогинатимуться під "сторожів" інерції, тим більше у всіх нас шансів.Слава Україні!

Продовження:Пугачову багаторазово вишучували, використовуючи слова «пугачовський бунт». Інтервʼю стало таким - черговим для неї - правильно складеним бунтом того єдиного штибу, який «заходить» росіянам. Бунтом у символічному просторі. Пугачова взяла у російського народу (а вона чистокровна етнічна росіянка) його жагу час від часу вирватися та зробити егегей. Вона привʼязала до цього моральне повчання і сльозу - до яких росіяни ДУЖЕ охочі. Вона не була конкретною і прямою, але напівтонами дала зрозуміти все. А росіяни вельми полюбляють складні та хиткі психологічні та мовні конструкції, достоєвщинку, коли прямо нічого не сказано, але ніби все зрозуміло, а може і не все, і від того ще більш цікаво. Отже, вона сказала росіянам, що треба любити мир, а не смакувати війну. Що не можна ненавидіти і взагалі погано думати про людей, яких ви не знаєте. Що діти не мають вмирати у війні. Що совість важливіша за славу і гроші. Але головне не те, що вона це сказала, хоча сказала майстерно, як раз влучно для своєї аудиторії. Головне, що ЇЙ ЗА ЦЕ НІЧОГО НЕ БУДЕ. А значить, ТАК МОЖНА. А в Росії правда - не те, що правда, а те, що МОЖНА. Бо там з 15 століття всіх вбивають, хто рота розкрив. А Пугачову не вбили. Навіть іноагента не дали. Бо бояться.І є, чого боятись. Брєжнєв, Андропов, Горбачов, Єльцин, Путін - все це дрібні державні діячі епохи Алли Пугачової. Якщо вона комусь не дає місця в історії, то такого місця може і не бути. І ще невідомо, чи правильну сторону барикад обрали ті, хто зараз тримають владу…Весь цей набір меседжів та якість їх донесення робить Пугачову, безумовно, найсильнішим та найнебезпечнішим для Путіна російським політиком. Ось чому інтервʼю рекомендоване до вивчення молодим фахівцям, які хочуть більше знати про державу-агресора.P.S. моя опінія набула певного розголосу, і почалися питання, яким таким фахівцям може бути це потрібно. Пояснюю: тим, хто хоче займатися або займається розвідкою, контррозвідкою, стратегічними комунікаціями, дипломатією тощо".

За моєю інформацією, народний депутат України Федір Веніславський зареєстрував законопроєкт, що має дозволити виїзд за кордон усім військовозобов'язаним до 25 років (навіть не до 22), та підбурив колег його підписати, аби вивезти свого молодшого сина Андрія, 2004 року народження, якому зараз якраз 21 рік. Старший син народного депутата України Федір, 1992 року народження, заброньований на дипломатичній посаді і теж має можливість залишитися за кордоном.❗В той же час Веніславський — один з найактивніших противників будь‑яких ротацій і термінів служби та неодноразово блокував це питання в комітеті нацбезпеки, оборони та розвідки.Такі от подвійні стандарти. Ну а сини державного діяча зовсім не народжені для війни.При цьому законопроєкт, швидше за все, не буде розглядатися взагалі, але нардеп готовий збурити всю країну, аби виторгувати щось для своєї "черешеньки". В той час, як 21‑річні хлопці записуються на контракт, до чого Веніславський закликає (!).До речі, брат нардепа Вадим Веніславський обіймав керівні посади в прокуратурі Волинської області за часів Віктора Януковича й був люстрований, але в 2019 році Київський окружний суд скасував люстрацію за сприяння нардепа, який тоді зайшов якраз до Верховної Ради України, аж поки генпрокурорка Ірина Венедіктова не зайняла принципову позицію і брата таки було звільнено (офіційно: через неналежне виконання обов’язків). За це Венедіктова стала кровним ворогом нардепа Веніславського, і він активно добивався її звільнення.Ну і після звільнення Венедіктової, знову за прияння нардепа вже у 2024 році суд ухвалив рішення про поновлення люстрованого братика на посаді першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури, апеляційний суд це рішення підтвердив... Вадим Веніславський, звісно, теж не служить — це якраз ті прокурори, які не йдуть. З корупційними оборудками у брата так собі: продавав сміттєвоз:)

24 серпня 1991 року чинній прем’єрці було 7 рочків, а чинному першому віцепрем’єру не виповнилося і року. Вони не отримали життєвого досвіду, яким був СРСР, не ходили до радянської школи, не були ні жовтенятами, ні піонерами, не працювали на заводах чи в держапараті тих часів, не вчили Леніна, не зазнавали репресій і не «пиляли» держпідприємства в 90-х.Ми народилися на зламі епохи й репрезентуємо нове покоління — покоління ровесників нової республіки, яке наразі відсуває попередників.У всіх цих старополітичних розбірках дуже непросто, але саме те, як зокрема Юлія та Михайло ладнають і ладнатимуть між собою попри розбірки й спроби зробити їх несуб’єктними, ведуть і вестимуть оновлений Кабмін, має значення. Їхня особиста гідність, воля до змін і готовність якісно діяти.Тож саме в цей день побажаю максимальної єдності, професійності та реалістичності керівництву КМУ, яке, знаю, має добрі наміри.Юліє і Михайле, будьте незалежними й ідіть попри все вперед.Фото: Юлія Свириденко, Михайло Федоров

Хронологія повної асинхронізації:Комітет з нацбезпеки, оборони та розвідки майже в повному складі, включаючи голову комітету Завітневича, на прохання Веніславського вносять законопроєкт, щоб дозволити чоловікам виїжджати до 22 років за кордон. Рішення приймається самостійно, бо Президента по телевізору побачили, треба підтримати. У прем'єрки Свириденко, Кабміну та ОП, а тим більше, Президента, НІХТО не питає.Водночас учора ж прем’єр Юлія Свириденко на годині запитань до Уряду відповідає, що питання не потребує закону і на рівні КМУ тривають консультації та уточнення даних. За моєю інформацією, в Кабміні сумніваються, чи взагалі слід реалізовувати таке право і що говорити Президентові, якщо статистика і ризики будуть невтішними. Але Веніславський знає "краще", не вперше.В той же час, КМУ вносить законопроєкт, який пропонує саджати за недозволений перетин кордону у воєнний час! При цьому під ризик потрапляють громадяни, які навіть переплутали довідки, а не перетинали ліс у спробі уникнення від військового обов’язку. За моєю інформацією, цей законопроєкт курсував на погодженнях у Кабміні давно і врешті система його "виплюнула", а нова прем’єрка відреагувала інерційно, отримавши промах.Така ситуація показує:Комітет ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки вже давно перетворився на дисфункціональну маячню, яку треба розпустити і перезібрати наново. Веніславський — самодур і підбурювач в комітеті, це вже далеко не перший випадок.Прем’єрці треба терміново приділити увагу комунікації Кабміну та реагуванню на промахи (звісно, не допускати їх краще), а всі закони та пріоритетні документи підписувати, керуючись в першу чергу здоровим глуздом, а не явною купою погоджень на автоматі серед усієї іншої бюрократії. Законопроєкт на реєстрацію — це не рутина! Це завжди подія, а населення, як правило, сприймає реєстрацію законопроєкту як голосування і зразу робить висновки. Звісно, всякі опоненти користуються та підігрівають. Я сама такі промахи мала не раз. Сподіваюся, обидва законопроєкти не будуть розглянуті взагалі, а прем'єрка зробить невідкладні висновки, і це буде такий останній випадок. Знаю, комітет нацбезпеки, оборони та розвідки, Веніславський із Завітневичем ніяких висновків не зроблять — їх можна тільки вигнати, а комітет перезібрати. Серед майже 400 нардепів знайшлося б 10–15 нормальних людей, які готові працювати у ВРУ на оборону в профільному комітеті.Такі справи.