Несу вам інструкцію, що робити, якщо на ваше зважене, аргументоване рішення клієнт пропонує дурню 🤪:1. Не сперечайтеся. Вислухайте. Запитайте, чому він вважає що його варіант підходить більше. Іноді на цьому етапі може виявитися, що це не така вже й дурня.2. Якщо все ж таки дурня, і він на ній наполягає, скажіть що оба варіанти чудові і ви проаналізуєте їх, щоб обрати той, який найкраще спрацює для його продукту.3. Зробіть документ або сторінку в Конфлюенсі. Коротко опишіть обидва варіанти та зробіть порівняльну таблицю за важливими критеріями. Їх має бути не дуже багато, але вони мають бути переконливими, короткими, дуже влучними. Три колонка: назва критерію, і як з ним співвідноситься перший варіант та другий варіанти (або у вас їх може бути більше).4. Уникайте оціночних суджень, пишіть максимально сухо та конструктивно. Ніяких вказівок на "це хороше, це погане", бо якщо клієнт все ж обере свій варіант, у нього лишиться осад що ви вважаєте його ідею дурнею (він не має про це знати 🤭).5. В кінці зробіть підсумок і дайте свою рекомендацію. Так і так, згідно з нашими цілями та контестом, зважаючи на критерії перераховані вище, я вважаю варіант Х більш підходяшим. 6. Якщо він з вами погодився - святкуємо. Якщо не погодився - приймаємо те, що нам не все підвладно. Це його продукт, його гроші, ви зробили все що могли. Відпускаємо ситуацію.Іноді навіть якісь мінорні рішення потребують аналітичного підходу, і повірте, ваш клієнт або команда це оцінять. 💭 До речі, те саме можна застосувати не до клієнта, а до менеджера або розробника. Головне - будьте обʼєктивними, іноді треба вчасно визнати, що чиясь ідея дійсно вдаліша.
Читаю перед сном ваші відповіді на форму і якось мимоволі "емпатнула" - відчула ваш страх так, ніби сама зараз через це проходжу. Дуже хочеться вас підтримати, хоч причини "чому ще ні" в усіх різні:⛔️відсутність досвіду⛔️складно зробити портфоліо⛔️страшно подаватися на вакансії та йти на співбесіди⛔️заважає знецінення та синдром самозванця⛔️нерозуміння що треба вчити в епоху АІ⛔️сумніви в собі через досвід поганої комунікації від команди⛔️нестача комʼюніті та підтримки⛔️світчерів лякає перспектива знову починати з нуля.Словом, те, що так чи інакше проходить багато хто з дизайнерів та (особливо) дизайнерок на початку свого шляху (та й не тільки - бо багато страхів часто лишаються з нами й надалі).Дехто з вас уже у відповіді відрефлексував та визначив, що треба робити. Наприклад, дуже сподобався цей фрагмент однієї з відповідей, поділюся ним з вами, бо в ній ключ до вирішення:Тривожно іти на івент - іти. Незвично писати пости в лінкедін - писати. Некомфортно казати що я дизайнерка - казати. Страшно подаватися на вакансії чи писати рекрутерам - робити це. Саме так досягається успіх: боятися, тривожится, але не переставати робити! 💭Пропоную вам взяти аркуш або планшет (щось, де можна малювати) та відповісти на ці питання: 1️⃣ Яка моя мета (або мрія - якщо слово "мета" тисне)2️⃣ Що найбільше мене лякає? (напишіть маленькими літерами)3️⃣ На кому я фокусуюся в цьому страху? На чиїх потребах і думках варто фокусуватися насправді?4️⃣ Яку мою дію цей страх саботує, що він заважає мені зробити?5️⃣ Що найстрашніше трапиться, якщо я спробую? (напишіть великими літерами)6️⃣ Що трапиться, якщо я не спробую?7️⃣ Яким позитивним досвідом я можу себе підтримати? (Згадайте моменти, коли спробували, і вдалося. Напишіть стільки, скільки зможете, і обведіть їх).8️⃣ Хто з мого оточення підтримує та вірить в мене? (Напишіть їх імена навколо свого імені. Можете писати там і моє імʼя, бо я точно у вас вірю 💪)9️⃣ Які три маленькі дії я можу зробити вже завтра? (вони мають бути справді маленькі: оформити кейс в портфоліо - це велика дія, а написати план для нього - маленька).1️⃣0️⃣ Чи обіцяю я собі їх зробити?Ця вправа допоможе не тільки в подоланні страхів на шляху до професії, а перед будь-якими змінами. У мене, повірте, хоч є гарна робота, але є власні переживання перед іншими бажаннями - і це допомагає з ними справлятися)Бажаю вам приємної рефлексії 😊
Відкриття, яке економить мені купу часу — робити low-fi вайрфрейми у FigJam.Раніше я будувала прототипи всіх рівнів деталізації у файлі Figma, але виявилося, що швидкість народжується там, де немає місця деталям. А на цьому етапі вони й не потрібні.Що забезпечує FigJam:✨ Швидкість: усі базові інструменти під рукою, блоки та тексти створюються миттєво. Текст додається одразу в прямокутник, а не окремим шаром.✨Ієрархія: вона вже закладена в системі — не треба підганяти розміри шрифтів вручну, просто обираєш із дропдауну.✨ Проєктування сценаріїв: конектори дозволяють накидати флоу будь-якої складності з турбо-швидкістю.✨ Нотатки: стікери для питань команді чи стейкхолдерам не виглядають чимось зайвим, вони органічно вплетені в процес.✨ І найголовніше - фокус: обмежений функціонал не дає потонути в деталях завчасно. Прямокутник замість кнопки, еліпс замість іконки — і ти думаєш виключно про логіку, а не про елементи.Все це дає свободу помилятися і переробляти все за секунди. А вже коли структура готова і затверджена — переношу її в основний файл і збираю компонентами. Це реально значно прискорило роботу. Навіть якщо у вас є потужна дизайн-система, на полірування деталей у Figma йде забагато часу, поки логіка ще сира.Ви теж фанати FigJam для вайрфреймів чи все ще будуєте все одразу у Figma?
Через розвиток AI тривога в сфері дуже відчутна. Професія видозмінюється - деякі навички стають менш актуальними, інші - ціннішими. Треба добре розуміти, що качати і куди рухатися, щоб не опинитися за бортом.Я ніби підстилала соломку, бо моїми супер скілами стали як раз ті, які АІ ніяк не покриє - софт скіли та наставництво. Рутину і операційку може взяти на себе АІ, але люди хочуть працювати з людьми, і це ніколи не зміниться.Але можна піти і іншим шляхом - максимально прокачуватися в роботі з AI. І, якщо чесно, я поки намагаюсь всидіти на обох стільцях (тим паче мій поточний проєкт дає для цього всі можливості).Але в освітній діяльності мені все рідше цікаво фокусуватися на хард скілах, і все частіше я говорю на консультаціях про процеси, комунікацію та стратегічний вплив замість впливу на пікселі.Думаю, як перенести це і в свої соц мережі та на ютуб. Якщо маєте питання про софт скіли, процеси, продуктове мислення або розвиток у сфері в цілому - велкам, це дуже допоможе мені з контент планом)
То ж чому обидва разі співбесіди виявились успішними? 👆В першому випадку наприкінці співбесіди вони підкреслили як сильну сторону те, що я не даю швидкої відповіді, міркую та перебираю варіанти перш ніж зупинитись на якомусь. Сподобалось і те, що я не погоджувалася з усім, що вони кажуть, а аргументовано дискутувала - бо це аутсорс, і часто з клієнтами саме так і буває (зробила висновок, що всі ті дурні питання та спроби загнати мене в кут були провокаціями). А в другому кейсі вони оцінили, що навіть з неідеальною мовою я не соромилася перепитувати, уточнювати і ставити дурні на перший погляд питання, бо як інтернаціональна команда, неідеальну англійську вони толерують, а от інертність і байдужість - ні.Тобто те, що, мені здавалося, виставляє мене в слабкому світлі, насправді стало грін флегом в обох випадках - я мала прогалини в практиці або ж в мові, але вони не стали критичними, бо я мала і переваги по софт скілах, які були пріорітетні для цих команд. Із цього можна зробити наступні висновки: 1. Не варто боятися «тупити» і намагатися швидко дати правильний варіант. Показати процес мислення або виправити свої ж помилки може бути по-хорошому дуже показовим.2. Завжди знайдеться команда, яка буде цінувати саме твої сильні сторони. Варто шукати саме таке місце.3. Софт скіли дуже впливають. Дуже. Так було, є і буде.
Як я отримала роботу, бо тупила на співбесідах 😁Розкажу вам два випадки.1️⃣ Перший - я влаштовувалася в компанію після тривалої перерви на догляд за дитиною. В моєму портфоліо не було проєктів, які б відповідали вимогам вакансії на 100%, але на співбесіду запросили.Я (не дуже, як мені здалося) впевнено розкладала на етапи роботу над уявним проєктом, який придумали інтервʼювери, дискутувала з ними - десь поступалася зауваженням, десь наполягала на своїй думці.Я не відповіла правильно на всі технічні запитання, бо не мала практичного досвіду роботи з користувачами. Розмова про процес взагалі пішла дуже дивно, лід ніби валив мене абсурдними питаннями, які заганяли мене в кут. Мені здавалося, що я страшенно тупила, довго шукала відповіді на запитання.Але я отримала чудовий фідбек та в результаті - ту роботу.2️⃣ Другий випадок був на співбесіді в продуктову команду. Це була моя перша співбесіда англійською, і мовний барʼєр зробив мені немало стресу. Знов здавалося що я задовго думаю, а потім було питання, яке я все ніяк не могла зрозуміти через притаману британцям завуальованість.Я вибачалася та перепитувала декілька разів перш ніж зрозуміти, відчувала себе повною незграбою, але не хотіла відповідати навмання. На інше питання я відповіла не впевнено, вони вже поставили наступне, а я попросила доповнити попереднє, бо впустила дещо важливе. Офер був одразу після дзвінка.То чому так і який фідбек я отримала? Як думаєте?🤔
У нас в компанії є внутрішні регулярні коли, де дизайнери презентують кейси та те, як вирішували складні челенджі на своїх проєктах. Такий собі knowledge sharing.І це дуже прикольно, бо ти можеш підгледіти процеси інших дизайнерів, різні підходи, різні домени, набути знань без власного залучення або зрозуміти до кого можна прийти з порадою про те, з чим сама ще не стикалася.З іншого - провокує внутрішнього «самозванця», бо на них показують найцікавіші кейси та найскладніі челенджі, про які цікаво слухати. І ти чуєш їх знов і знов, дивишся на величезний спектр інструментів які використовують люди, на різноманіття проблем з якими стикаються - і випускаєш з уваги, що це концентрат, самі вершки та результат роботи за тижні або навіть місяці, гарно розказані за 15 хв. Зʼявляється відчуття що в усіх щось цікаве, а у тебе рутинно. Або що інші так багато в чому розбираются, а ти - ні. Або що хтось будує свої процеси набагато краще, бо он як воно структуровано лягло в сторітелінг!Це те саме відчуття, коли всі навколо публікують свої досягнення за рік, а ти просто живеш своє життя і не помічаєш власних досягнень, поки не сядеш та не випишеш їх. Бо насправді, майже про будь-який проєкт буде що розказати, якщо над цим постаратись.В моменти, коли прокидається цей самозванець, найкраще мене заземляє зарахування прибутку від компанії, бо аби-кому вони б стільки не платили, правда? 😅 А ще - нагадування, що немає одного стандартного, правильного шляху. Ти будуєш процес так, як він працює саме на вирішення існуючих проблем в цьому конкретному кейсі, і це правильніше, ніж підлаштовувати під чийсь фреймворк. Ти експерементуєш, робиш помилки та висновки, а в історію часто лягає лише фінальний результат.Мораль буде невтішна:Якщо хтось думає, що перестане сумніватися або порівнювати свої рішення з чиїмись, коли стане мідлом/сіньйором/лідом - ви помиляєтесь. Якщо ця звичка у вас є, вона буде із вами, незалежно від рівня та досягнень 😅 Але! Це також дає можливість для зросту.Бо не росте тільки той, хто впевнений, що все знає 🤓Давайте чесно, ловили таке відчуття, коли дивилися чиїсь кейс стаді?)
Якщо підписані на мене в інсті, то знаєте, що я успішно релокувалася і обживаюся на новому місці - і от, мабуть, настав час повертати активність в цей канал)Повертаюсь з нещодавнім кейсом, який, впевнена, знайомий багатьом на фрилансі або в аутсорсі:‼️ Клієнт каже вам, що та як намалювати 🤔Тобто, замість того щоб діагностувати проблему та шукати вирішення, вас просять просто намалювати те рішення, яке побачив клієнт як єдине правильне.Це не складно. Бути «руками», які шарять у Фігмі - це найпростіше. Але якщо вам не все одно на результат, то, скоріш за все, ви оціните пропозицію клієнта та за потреби зможете запропонувати кращий варіант. Залежить від клієнта, та у мене був ризик, що мене просто не захочуть слухати, бо у них в уяві все вже очевидно і нема сенсу витрачати час на пошуки.📖 Це мій кейс цього тижня, тож розказую як я вийшла з цієї ситуації.1️⃣ На дзвінку все уважно вислухала. Ставила багато «чому?»: чому ми хочемо це робити, чому саме це, чому саме так. Навіть якщо одразу зрозуміло що це дурня, не сперечаємось. Мета - докопатися до мотивації, бо за словами «в цьому місці має бути ось це» завжди є якась мотивація.2️⃣ Після дзвінка написала в чат з клієнтом фоллоу-ап із задачею. Але не словами клієнта про те, що саме треба намалювати, де і якими компонентами, а як я її інтерпретувала. Яку проблему ми вирішуємо, для кого, яка ціль, і наостанок «Пропозиція UX від Джона: додати такий компонент на ось таку сторінку». Зафіксували таким чином, що першочергове - це проблема, і що пропозиція клієнта - це тільки пропозиція, причому на вашій території (якщо ви UX дизайнер, то пошук UX рішень - саме те, за що вони вам платять, і ця фраза їм про це нагадає).3️⃣ Швидко та високорівнево візуалізувала їхнє рішення, але дуже схематично - мінімум, з яким клієнт може візуалізувати ті ризики, які я буду комунікувати.4️⃣ Прописала ризики з точки зору юзабіліті та продукту. Максимально сухо, уникаючи власних гіпотез та інтерпретацій. Поруч - описала мої пропозиції реалізації. Я це все роблю схемами зі стрілочками на дошці в FigJam, використовуючи за потреби color coding та скріншоти дизайнів.5️⃣ Пропрацювала дизайн пропозицію: те рішення, яке вважаю правильним та аргументованим. Воно вийшло складніше в реалізації ніж те, яке бачив клієнт, але не порушує ніяких принципів і працює на наші цілі. Зробила вайрфрейм (також відмалювала в UI лише один екран, але це не обов’язково). Всі уточнення та деталізація відбувається після погодження. Чому лишаю високорівневим - бо ризик, що клієнт відмовиться, і в такому випадку я принаймні не витратила багато часу на цю пропозицію.✅ Але клієнт все погодив, і тепер я полірую дизайн далі. Чим не саксесс сторі 😁Сподіваюсь, стане у нагоді)
Інсайдерський пост 👀Хто ще не подивився подкаст ⬆️ разом зі мною там побачите співведучу Дарʼю.І тут треба додати контексту для своїх 🤫На етапі ідеї я дуже не хотіла, щоб цей подкаст перетворився в сухий виклад фактів - це точно не про мене, і тим паче не про вас. Але я була впевнена, що це має бути друга дизайнерка, з якою ми зможемо говорити однією мовою.Я з 2023 року шукала для цього проєкту співведучу, і раптом в моєму житті зʼявилася Вона.Продакт менеджерка Дарʼя. І в нас стався абсолютний метч (впевнена, у вас з нею станеться те ж саме). Сказати, що ми знайшли спільну мову - це нічого не сказати. Як же рідко ми вкладалися в таймінг наших робочих мітингів! Нам неймовірно цікаво обговорювати всі виклики, які підкидає айтішка, наш проєкт, колеги, та й життя в цілому 😅Так цікаво, що продовжили це робити, навіть коли наша співпраця завершилася.І тоді я згадала про ту саму ідею подкасту і відкинула упередження, що зі мною в кадрі має бути дизайнерка, бо наші розмови були такими, якими я уявляла той подкаст - живими, смішними, місцями з розбіжностями в думках, але дуже цікаві. До того ж, Дарці дуже зайшла ця ідея - і ось ми маємо пілотний випуск 🥳А найцікавіше - що всі думки будуть не лише з дизайнерської перспективи, а з перспективи продуктових процесів та стратегічного мислення - переважно завдяки Дарці.Погодьтеся, це вау 🔥А тепер - марш дивитися! 😉
Порада, яка може дуже якісно вплинути на рівень довіри між вами та клієнтом/командою на фрілансі або аутсорсі. Особливо якщо ви звикли полірувати кожну ітерацію перш ніж її показати:Шерте апдейти якомога частіше. Краще - регулярно, в зазначений час, раз на тиждень або навіть двійчи.Так, це здається не дуже комфортним, бо ж "дурню півроботи не показують". Не те щоб тут ми мали на увазі, що клієнт - дурень, скоріше те, що він набагато менш компетентний за нас в UX та може не до кінця розуміти дизайн процесів. Але якщо правильно заменеджити його очікування, то спрацює чудово.Чому? Тому що:👉 Що довше він чекає на апдейт від вас, то вище його очікування.👉 Що довше ви відкладаєте апдейт, то більше відчуваєте тиск, бо ви намагаєтесь довести роботу до ідеалу (у вас не вийде, все одно будуть правки).👉 Показуючи лише фінальний UI, ви залишаєте невидимими купу етапів, адже шерити можна все: і проміжні результати, і тестові варіанти, і не юайні артефакти (порівняльні таблиці, гіпотези, мудборди і тд). 👉 Що частіше ви комунікуєте з клієнтом, то краще розумієте його та його очікування, а також можете скорегувати своє бачення на ранній стадії, а не коли вже все фіналізували.👉 Прозора комунікація всього процесу дуже добре впливає на довіру до вас як до спеціаліста, а також допомагає оцінити цінність всього процесу, а не тільки фінальних екранів, поза якими опиняються години ресерчу та десятки відмальованих варіантів, завдяки яким ви віднайшли той самий.А якщо ви ще й любите прокрастинувати, то це чудово вплине на вашу дисципліну. Якщо ви заплануєте апдейт за два тижні, то, скоріш за все, перший тиждень буде складно зібратись до купи. А от якщо будете апдейтити кожні три дні, то зможете брати паузи коротше, але частіше. У мене після дизайн крітів зазвичай решта дня йде на опрацювання фідбеку, роздуми над ним, можу зробити якийсь brain dumb, а вже на наступний день починати якісно правити.Погоджуєтесь з цим, чи ні? 🤔
TGLIST.COM.UA
