Сьогодні ще один день, коли Україна повертає своїх. 175 наших захисників звільнено з російського полону. Ще 22 захисники повертаються додому завдяки заходам поза обмінами. Серед них важкопоранені та воїни, яких Росія переслідувала за вигадані злочини. Усім невідкладно буде надана необхідна медична та психологічна допомога. Це один із найбільших обмінів. Повертаються наші солдати, сержанти та офіцери. Воїни, які боролися за нашу свободу в лавах Збройних Сил, ВМС, Нацгвардії, Сил територіальної оборони та прикордонної служби. Захищали Україну на різних напрямках – у Маріуполі, на «Азовсталі», на Донеччині, Луганщині, Херсонщині, а також Харківщині, Миколаївщині, Запоріжжі, Сумщині та Курщині. Дякую нашій команді, яка займається пошуком українських полонених та обмінами, за цю важливу роботу, за результати, які дають надію. І ми вдячні всім нашим партнерам, особливо Об'єднаним Арабським Еміратам, за те, що сьогоднішній обмін став можливим. Україна пам’ятає кожного й кожну з наших героїв, і ми обов’язково повернемо всіх наших людей додому.🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Не легко було Україні в усі віки… У середні віки козаки боронили свої землі від татарських навал, й ще пам’ятають кургани біль й відвагу українства. На початку ХХ ст. йшли в бій січові стрільці за правду, за волю, за українську державу.У середині ХХ століття йшли в бій українські хлопці й дівчата, захищаючи землю свою від нацистських і більшовицьких катів. І знову, у ХХІ столітті, йдуть в бій українці, щоб захисти свою державу від російського агресора. І, на жаль, кращі залишаються на полі бою…Довгих вісім місяців рідні сподівалися, що Микола Іванович Домашенко ще вийде на зв’язок… Але через вісім місяців їм повідомили, що він загинув, виконуючи завдання, яке для нього стало останнім…Микола Іванович Домашенко народився 17 лютого 1970 року в с. Мотижин на Макарівщині. Атестат про повну середню освіту отримав у місцевій школі. У 1987 році був призваний на строкову службу до лав Збройних сил. Після демобілізації повернувся в рідне село, влаштувався на роботу до колгоспу. З 2005 року працював у Мотижинському ліцеї.Створив сім’ю, виростив дітей, дочекався онуків. Микола Домашенко був люблячим чоловіком, батьком, порядним сім’янином.У квітні 2023 р. став на захист України. Молодший сержант Микола Домашенко був старшим стрільцем-оператором 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 5-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 32-ї окремої механізованої бригади. Його життя було сповнене мужності, честі та відданості Батьківщині. Він не схилився перед ворогом, не відступив, а до останнього подиху захищав свою землю, свій народ, свою родину.Загинув 21 липня 2024 року, під час виконання бойового завдання, в районі населеного пункту Дружба Торецького району Донецької області.Ми втратили не просто воїна – ми втратили сина України, який до кінця залишився вірним присязі та своєму обов’язку.Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях, у пам’яті поколінь, у вільній землі, яку боронили.Поховали героя 18 березня на кладовищі у с. Мотижин.https://www.facebook.com/makrikm/ – джерело
Страшні звістки про втрату воїнів у цій війні, на жаль, продовжують надходити в нашу громаду. І кожна втрата до щему в серці…У День добровольця в останню путь Макарівська громада провела жителя села Ніжиловичі, нашого Захисника, солдата, відданого патріота України Олександра Михайловича Бессараба...Олександр Бессараб народився 26 серпня 1983 року в с. Ніжиловичі на Макарівщині. Сашко був відповідальним і серйозним змалечку, цілеспрямованим і досить упертим.Повну середню освіту здобув у Ніжиловицькій загальноосвітній школі. У 2000 році вступив до Київського професійного училища № 4, де здобув диплом за спеціальністю «маляр- плиточник». Бо знав, що у дорослому житті добувати все треба власними руками. Так і заробляв кошти працюючи у ТОВ «ВІЯР».У 2010 році одружився з дівчиною Оленою. Виростив сина та доньку.Не тікав і не ухилявся. Неодноразово озвучував родині, що буде захищати Україну. У серпні 2022 року став до лав Збройних сил України. Солдат Олександр Бессараб був водієм відділення протитанкових ракетних комплексів взводу вогневої підтримки 9-ї десантно-штурмової роти 3-го десантно-штурмового батальйону 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.Загинув 6 березня 2025 р. в ході ведення бойових дій в районі села Зелений Кут Волноваського району Донецької області.Загинув від рук окупантів, обороняючи рідну країну! Рятуючи всіх нас від війни! Він обіцяв рідним, що повернеться з Перемогою. Хотів, щоб його діти жили у вільній країні. Хотів і боровся за це…Україна платить за Перемогу дуже високу ціну. Триває війна, яка забирає найрідніших людей, ворог забирає життя сильних, відданих, щирих серцем патріотів. І ми маємо цінувати кожне віддане за нас життя.Висловлюємо найщиріші співчуття дружині, дітям та рідним Героя.Вічна і світла пам’ять воїну-захиснику! Низький уклін і Царство Небесне.Поховали Героя на кладовищі у с. Ніжиловичі.https://www.facebook.com/makrikm/ – джерело
Знову чорна звістка прилинула в нашу громаду. Молодий чоловік, наш земляк, мешканець Королівки поповнив небесне військо, віддавши найцінніше – своє життя на захисті нашої держави…Чи вірили ми, що вистоїмо? Чи знали ми, що дамо відсіч? Безперечно. Бо ми маємо найсміливіших людей. Героїв, які з перших днів війни встали і пішли, знаючи, що можуть померти. Але своїм подвигом, своєю мужністю дають надію і стимул багатьом поколінням вперед.Олександр Валерійович Оксенюк народився 13 червня 1994 р. в с. Королівка на Макарівщині у багатодітній родині. Мати самостійно поставила на ноги чотирьох синів.Олександр у 2000 р. пішов до 1-го класу місцевої школи. Був слухняним, спокійним і з дитинства вирізнявся допитливістю і, здавалося б, не за віком дорослим почуттям розуміння всього, що відбувається навколо.У 2009 р., після закінчення 9-го класу вступив до Київського професійного ліцею будівництва і комунального господарства. Після отримання диплому за спеціальністю «будівельник», працював на будівельних підприємствах Києва. У 2016 р. у Олександра народилася донька.Останнім місцем роботи Захисника було ТОВ «Моноліт-Брук» у Королівці.У серпні 2024 р. Олександр став на захист України. Солдат Олександр Оксенюк був снайпером-розвідником розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти 132-го окремого розвідувального батальйону.З честю виконав свій військовий обов’язок і віддав життя за кожного з нас. Підла смерть, яку сіє на рідній землі московська орда, забрала повного сил, любові, життя чоловіка, якого чекало попереду світле майбутнє.Загинув Олександр Оксенюк 17 лютого 2025 р., під час виконання бойового завдання в районі н.п. Махновка Суджанського району Курської області.Без батьківської любові залишилася 9-річна донька, без турботливого сина і брата – мати Тетяна Григорівна та три брати. Про нього кажуть, що Олександр мав «золоті» руки та серце завжди був відкритим, щирим, безмірно добрим та працьовитим чоловіком, найкращим другом, завжди готовий прийти на допомогу, зі своєю точкою зору, гарно виконував свої обов’язки і мріяв жити щасливе життя у вільній, незалежній Україні зі своєю сім’єю. Він радів доньці і був гарним господарем. Словом - жив. Але рашисти вирішили зруйнувати українські міста і села, зламати український народ та прийти з війною.З болем у серці відпускаємо нашого Героя на небо. Справжній українець, Герой нашого нелегкого часу, незалежної вільної України, який стояв за правду і справедливість. Його життя приклад самовідданої любові до своєї Батьківщини, до своєї землі. Вічна Пам’ять Герою!Поховали Захисника 23 лютого на кладовищі у с. Королівка.https://www.facebook.com/makrikm/ – джерело
ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ НАШУ ГАЗЕТУ «МАКАРІВСЬКИЙ ВІСНИК» НА 2025 р.Розпочалася передплата друкованих періодичних видань на 2025 р. Може інет-новини і швидші, але у газеті – перевірені. І якщо в соцмережах часто ганяють одну й ту ж інформацію, переставляючи з одного сайту на інший, то ми даємо оригінальні новини. Самі їздимо до героїв публікацій, де б що не сталося, і привозимо новини звідти. Отже, йдемо в найближче поштове відділення і виписуємо улюблену газету «Макарівський ВІСНИК» у оператора. Можна виписати у листоноші. А краще – інтернетом, через сайт «Укрпошти». Так дешевше, бо не треба платити 35 гривень за паперову квитанцію. Вартість приймання передплати через сайт – 20 гривень. Економимо 15. Електронну квитанцію потім можна зберегти на телефон і надсилати куди треба. Не ксерокопіюючи. Або видрукувати на принтері. Коротка інструкція: заходите на сайт «Укрпошти», тиснете кнопку «Передплатити». Вона четверта внизу жовтої смуги. В новому вікні давите на кнопку у верхньому правому кутку «Передплачуйте місцеві медіа». Відкриється карта, шукаємо на ній Київську область. Натискаємо. Тепер обираємо «Макарівський ВІСНИК». Якщо помітити один місять, то вартість – 58 грн. З оплатою передплати – 78 грн.Якщо помітити півроку, то вартість – 348 грн. З оплатою передплати – 368 грн.Якщо помітити весь рік, то вартість – 696 грн. З оплатою передплати – 716 грн. Виписали – вітаємо! Тепер ви отримуватимете найцікавішу газету громади! Найсвіжіші та найцікавіші новини, гумор, новинки спорту, дивовижні людські долі, моторошний кримінал – все це на сторінках «ВІСНИКА». І про війну, загиблих – теж є... На жаль...Щоб швидко та зручно передплатити наше видання на наступний рік, залишаємо посилання: https://peredplata.ukrposhta.ua/index.php?route=product/product/producttoyear
