Canal Інформаційне агентство "MKV" | Макарівська громада - @makariv_media - №14154
IN MEMORIAM…13 грудня наша громада зібралася на центральній площі Макарова, щоб провести в останню дорогу людину, чия мужність і любов до України стали її долею. У такі миті особливо відчуваєш, як крихко тримається світ, як швидко змінюється наше сьогодення, і як багато залежить від тих, хто стоїть на передовій, закриваючи нас собою від темряви війни.Кожна смерть захисника — це не просто нова рана в тілі країни. Це біль, який торкається кожного з нас, бо за кожним ім’ям стоїть життя, сповнене мрій, турбот, любові та надій.І сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю воїна, який віддав найдорожче — своє життя — щоб ми могли і далі жити, виховувати дітей, працювати, мріяти.У цей скорботний день ми проводжаємо Назара Василенка — нашого земляка, нашого захисника, нашого Героя.Назар Сергійович Василенко народився 5 вересня 1997 року в селі Липівка на Макарівщині. Він ріс у великій багатодітній родині й мав трьох братів. Домашня теплота, братерська підтримка та родинні цінності стали для нього міцним фундаментом на все життя.Середню освіту Назар здобув у Липівській школі, де його добре пам’ятають як спокійного, доброзичливого та щирого хлопця.Ставши дорослим, Назар побудував свою власну родину. Одружився з Мариною — жінкою, яка стала його надійною опорою. Разом вони виховали двох дітей. Згодом родина переїхала до Макарова, де й розпочалася їхня нова життєва сторінка.Коли Україна потребувала своїх синів, Назар не залишився осторонь. У грудні 2024 року він став на захист територіальної цілісності держави. Служив солдатом, водієм-електриком та мотористом 2-го взводу ударних безпілотних комплексів роти безпілотних систем 3-го десантно-штурмового батальйону 82-ї окремої десантно-штурмової бригади.Побратими згадують його як відповідального, відданого, спокійного і водночас рішучого воїна, який завжди був там, де найважче.У березні 2025 року Назар отримав поранення під час виконання бойового завдання на Курському напрямку. Пройшовши лікування, він повернувся назад — до своєї бригади, до своїх побратимів, до свого обов’язку.6 грудня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Світле Покровського району Донецької області, Назар Сергійович Василенко загинув.Він загинув як воїн. Як син України. Як людина, яка робила все можливе, аби ми могли жити у мирі.На нього чекали мати, брати, кохана дружина Марина та двоє дітей, які тепер нестимуть його світлу пам’ять через усе життя.Захисник повертається додому, але вже як Герой. Його шлях завершився, але його відвага, його любов і його подвиг житимуть у серцях усіх, хто знав Назара, і тих, хто завдяки йому має майбутнє.Ми дякуємо Герою. Пам’ятаємо Назара.І молимося, щоб Господь подарував його душі вічний спокій.Поховали Захисника на Алеї Слави на кладовищі у Макарові.https://www.facebook.com/makrikm – джерело фото та інформації
510
25-12-13 14:16