📣 Друзі, маємо важливу новину! 💚Ми запускаємо краудфандинг, щоб втілити мрію в реальність - проєкт «Кодра-парк: простір гідності, відпочинку й турботи».Це буде затишне місце в селищі Кодра, де діти, ветерани, люди з інвалідністю та кожен мешканець зможе відчути себе важливим, захищеним і включеним у життя громади. Це буде не просто парк, а простір людяності та турботи, який ми створимо разом із вами. Місце сили. Місце відновлення. Місце, де хочеться бути.🔗 Детальніше про нашу ідею - https://mycity.one/projects/kodra-park-prostr-gdnost-vdpochinku-y-turboti 🤝 Як ви можете допомогти? Поширте це повідомлення серед своїх друзів. Збережіть і прокоментуйте публікацію. Якщо маєте можливість — підтримайте фінансово.Ваші репости й реакції мають величезне значення і можуть змінити дуже багато. Вони допоможуть нам вийти на ширшу аудиторію та зібрати необхідні кошти.🫶 Дякуємо, що ви з нами. Наша громада — це ми, і зміни починаються тут.#КодраПарк #ГромадськийПростір #ПаркГідності #Краудфандинг #НашеМісцеСили #РазомСила
IN MEMORIAM…Російсько-українська війна, яка триває вже понад три роки у своїй повномасштабній фазі, щодня забирає життя мужніх синів і дочок України. Вона увірвалася у кожну громаду, у кожне село і місто, не залишивши осторонь жодну родину. Ця війна принесла нам біль втрат, але водночас показала приклади неймовірної відданості й мужності простих людей, які стали на захист рідної землі.Серед таких мужніх захисників був і наш земляк, син Людвинівки — Олександр Красюк, якого 15 вересня в Макарові провели в останню земну путь.Його подвиг — це нагадування нам усім, якою дорогою ціною виборюється свобода. Вона вимірюється життям найкращих синів України, серцями матерів і рідних, які чекають і не дочекаються своїх Героїв.Олександр Васильович Красюк народився 24 квітня 1986 року в селі Людвинівка. Тут промайнуло його дитинство. За спогадами рідних він був жвавим, допитливим і щирим хлопцем.Після закінчення дев’яти класів Фасівської школи, продовжив навчання у Бишівській, де здобув повну середню освіту. З дитинства мав хист до техніки, тому обрав фах тракториста-машиніста й отримав диплом за спеціальністю, яка згодом стала його професією.Працював спочатку у рідному селі, а згодом переїхав на Чернігівщину, де теж трудився за покликанням.Коли у 2024 році Україна потребувала захисників, Олександр став до лав Збройних сил. Він служив солдатом, стрільцем 2-го штурмового спеціалізованого відділення 2-го штурмового спеціалізованого взводу 2-ї спеціалізованої штурмової роти 225-го окремого штурмового полку.Виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Ольгівка на Курщині, 18 серпня 2024 року, Олександр віддав своє життя за Батьківщину.Смерть завжди несправедлива і жорстока, особливо коли вона вириває з нашого життя таких світлих людей. Олександр був сином, другом, побратимом — і залишиться назавжди у пам’яті тих, хто його знав і любив.Ми схиляємо голови у вдячності й скорботі. Пам’ять про Олександра Красюка житиме у серцях громади, у спогадах побратимів, у майбутньому нашої вільної України. Вона буде жити у кожній нашій молитві, у кожній дитячій усмішці, у кожному дні, який ми зможемо прожити завдяки його жертовності.І допоки б’ється серце українського народу, доти житиме пам’ять про нашого земляка.Його ім’я вплетене у вічний літопис боротьби і перемоги України.Герої не вмирають. Вони стають світлом для нащадків і силою для живих.Вічна слава і світла пам’ять Олександру Васильовичу Красюку!Поховали Героя на кладовищі у с. Людвинівка.facebook.com/makrikm – джерело інформації та фото
IN MEMORIAM…Уже понад десять років Україна виборює своє право на свободу та незалежність у жорстокій війні з російським агресором. Повномасштабне вторгнення принесло біль, втрати й тисячі зруйнованих доль. Але водночас ця війна показала, наскільки сильним є наш народ, і як багато мужніх синів та доньок готові віддати найдорожче — власне життя — за Батьківщину. 13 вересня в Макарові провели в останню путь нашого земляка, воїна, який загинув за Україну — Олексія Беспаленка.Олексій Сергійович Беспаленко народився 12 грудня 1984 року в місті Рівне. Там промайнули його дитячі роки та навчання у школі. У 2002 році він вступив до Київського кулінарного училища, а тоді ж його родина переїхала на постійне місце проживання до села Липівка на Макарівщині.У 2003 році Олексій був призваний на строкову службу до лав Збройних сил України, яку проходив у військовій частині в рідному Рівному. Після демобілізації повернувся до Липівки. Працював у Києві на будівництві, а згодом у пожежній частині Макарова. Люди, які знали його, кажуть: він завжди був чесним, добрим, працьовитим і готовим допомогти ближньому.Коли у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, Олексій виїхав до Рівного з хворим батьком. Після смерті батька прийняв для себе єдине правильне рішення — добровільно стати на захист рідної землі.Солдат Олексій Беспаленко (позивний «Пожарнік») був гранатометником 3-го єгерського відділення 2-го єгерського взводу 7-ї єгерської роти 3-го єгерського батальйону 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. Він брав безпосередню участь у бойових діях на Донеччині.29 червня 2024 року, поблизу населеного пункту Новоселівка Перша Покровського району Донецької області, під час виконання бойового завдання з евакуації пораненого побратима, Олексій загинув від скиду боєприпасу з ворожого дрона. Він відійшов у вічність як справжній герой — рятуючи життя іншого.Олексій не встиг створити власної родини. У рідній оселі на нього завжди чекала любляча мама, для якої він був опорою і найбільшою гордістю. Сьогодні її серце, як і серця всіх нас, сповнене болем непоправної втрати.Ми схиляємо голови перед мужністю і жертовністю нашого земляка. Він віддав своє життя, аби ми могли жити у вільній Україні. Пам’ять про Олексія Беспаленка назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, побратимів і всіх нас.Вічна слава і світла пам'ять Герою!Поховали Героя на кладовищі у с. Липівка.facebook.com/makrikm – джерело інформації та фото...
Короткий огляд ОПК на даний час з відкритих джерел!!!🇺🇦 УкраїнаУряд: 50% бюджету оборонки — своїм виробникам.DOT-Chain доставив 1000 дронів за 2 тижні.МОУ кодифікувало 80+ БпЛА та 25+ перехоплювачів.Fire Point: ракета FP-5 «Фламінго» (3000 км, 1150 кг) — нарощують виробництво (7/день до жовтня). FP-1 (~100 дронів/день, 60 кг, 1600 км).Генштаб: у кожній бригаді мають бути роти наземних роботизованих комплексів.Нові продукти: дрон «Фотон» (анти-БпЛА), FPV UB60D на базі 60 мм міни, симулятор МК-19.🌍 Світ🇩🇪 Німеччина: план закупівель на 325 млрд € (2027–2041).🇮🇱 Ізраїль: XTEND постачає FPV-дрони для ЦАХАЛ; Elbit — контракт $1,6 млрд.🇬🇧 Британія: рішення проти реактивних дронів-камікадзе; Warrior переробляють у роботизовані розміновувачі; випробування Excalibur (AUKUS).🇰🇷 Південна Корея: прибутки +161%, бум експорту.🇨🇳 Китай: копія Sikorsky S-97 Raider.🇺🇸 США: нова ракета LTFI для Patriot.🤝 Допомога Україні🇺🇸 PURL: зброя зі США, оплачена ЄС/Канадою.🇨🇦 Канада: $2 млрд CAD — дрони, броня, боєприпаси.🇺🇸 США: 3350 ERAM (450+ км).🇳🇴 Норвегія: 2 батареї Patriot.🇫🇷 Франція: +50 Bastion (разом 61).💡 ІнноваціїDropla Tech (UA/DK) — €2,4 млн на AI-розмінування.Brave1: гранти для вибухівки «під ключ», автономних дронів, ракет.Вересень: інвестфорум у Києві (50+ країн), EDIF у Гаазі.📜 Політика/закони+412 млрд грн на оборону (Бюджет-2025).Defence City — податкові пільги, але бізнес критикує як «клуб обраних».Новий закон: майнові права на винаходи військових — державі, немайнові — авторам.⚡️ Головне:Україна робить ставку на дрони та ракети дальньої дії, інтегрується у європейські ланцюги. Захід паралельно йде в AI, лазери та гіперзвукову ПРО.
ДОРОГА ДОДОМУ ТРИВАЛІСТЮ В ДВА РОКИ...Уже понад десять років Україна переживає найстрашніше випробування у своїй новітній історії — війну з росією. Вона забирає у нас найцінніше — життя наших найкращих синів і дочок. Молодих хлопців і дівчат, які мали б жити, створювати родини, виховувати дітей, розбудовувати Україну та змінювати її на краще.Але замість мирних буднів вони обирають фронт, замість спокою — боротьбу, замість власних мрій — виконання священного обов’язку перед Батьківщиною. І сьогодні, в День державного прапора України, ми з болем, але й з гордістю, провели в останню путь одного з таких Героїв — Владислава Передирія.Владислав Олегович ПЕРЕДИРІЙ народився 1 жовтня 1996 року в селі Колонщина на Макарівщині. Зростав у багатодітній, дружній сім’ї, де панували любов, повага та взаєморозуміння. Змалку був життєрадісним і щирим хлопцем: любив грати у футбол, брав активну участь у художній самодіяльності, завжди був серед тих, хто створював свято іншим. Його любили за відкритість і щирість.Найбільше Владислав цінував свою родину — батька, маму, брата Іллю та сестричку Анастасію. Для них він був опорою, другом і старшим захисником, тим, хто завжди підставляв плече і ніколи не залишав без підтримки.У 2013 році, після закінчення Колонщинської школи вступив до Київського авіаційного технікуму на базі ДП «Антонов». У 2016 році був призваний до Збройних сил України, строкову службу проходив у Національній гвардії. Тяжке випробування випало на його родину у 2017 році, коли від хвороби, спричиненої війною, помер його батько Олег — Захисник, який із 2014 року боронив незалежність України.З 2018 року, після демобілізації, Владислав працював у Києві. Жив звичайним життям молодого чоловіка — працював, будував плани, мріяв. Та коли ворог знову жорстоко вдерся на українську землю, він не залишився осторонь. 26 січня 2023 року Владислав прийняв мужнє рішення знову стати до війська.Старший солдат Владислав Передирій служив навідником 1-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 32-ї окремої механізованої Сталевої бригади. Він воював на Луганському напрямку, брав участь у складних боях, завжди був надійним і сміливим. Побратими згадують його як людину, яка першою йшла вперед і підставляла себе, рятуючи інших.5 липня 2023 року, під час стрілецького бою поблизу Новоселівського Луганської області, Владислав загинув, до останнього подиху виконуючи свій обов’язок перед Україною.Сьогодні плаче його мама, сумують брат Ілля і сестричка Анастасія, оплакують його друзі й побратими. Разом із ними плаче вся наша громада і вся Україна. Ми втратили людину, яка мала б жити, любити, створювати сім’ю, творити своє і наше майбутнє. Але він обрав шлях Героя — шлях самопожертви і честі.Його ім’я назавжди буде вписане у Книгу Пам’яті Макарівщини і всієї України. Владислав залишиться для нас прикладом відданості, мужності й любові.Захиснику Владиславе!!!Твій шлях був коротким, але величним. Ми пам’ятатимемо тебе завжди, а твоя жертва стане зерном нашої перемоги і відновлення України.Поховали Владислава Передирія на кладовищі у с. Колонщина.facebook.com/makrikm – джерело інформації та фото
ДОРОГА ДОДОМУ ТРИВАЛІСТЮ В РІК…Знову сльози, які неможливо стримати. Знову дзвонить тиша, що кричить про втрату. У Макарівській громаді знову схилилися прапори. Аби навіки спочити у рідній землі в громаду, рівно через рік після загибелі, повернувся мешканець с. Липівка Олександр Гордін.Олександр Володимирович ГОРДІН народився 7 липня 1996 року в Києві.З 2002 року разом із родиною проживав у селі Липівка на Макарівщині, яке стало для нього рідним.Наступного року пішов до першого класу Липівського НВО «ЗОШ І–ІІІ ступенів – дитячий садок». З дитинства вирізнявся добротою, щирістю та готовністю завжди прийти на допомогу.У 2012 році, після закінчення дев’ятого класу, вступив до Бородянського професійного аграрного ліцею. Після навчання працював на різних роботах, шукаючи свій шлях у житті, але завжди залишався вірним рідному краю та своїй країні.У 2024 році, коли Україна вела важкі бої за свою свободу, Олександр без вагань став до лав Збройних Сил України. Служив солдатом, гранатометником 3-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 1-ї штурмової роти 2-го штурмового батальйону легендарної 3-ї окремої штурмової бригади.Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках Донеччини та Луганщини. У квітні 2024 року, під час запеклого бою поблизу села Терни на Донеччині, Олександр отримав поранення. Після лікування він, не зважаючи на небезпеку, повернувся на фронт — до своїх побратимів, у стрій, туди, де його чекала Батьківщина.14 серпня 2024 року, під час бою за населений пункт Нововодяне Сватівського району Луганської області, Олександр Гордін героїчно загинув, до кінця виконуючи свій обов’язок перед народом України.Він віддав своє життя, щоб ми могли жити під мирним небом, і назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів, односельців і побратимів як справжній син України — мужній, вірний та незламний.Сьогодні Макарівська громада прощається з мужнім сином України.Олександр Гордін залишив нам у спадок найбільший скарб — свою любов до Батьківщини, заплачену власним життям.Пам’ятаймо його. Живімо так, щоб бути гідними його подвигу.Герої не вмирають!Поховали Героя 14 серпня 2025 року на кладовищі у рідній Липівці.facebook.com/makrikm – джерело інформації та фото...
Коротка ситуаційна обізнаність, станом на зараз:📍 Куп’янський – Лиманський напрямки:московити тиснуть — особливо активно біля Торського, Зарічного та на Серебрянці. Штурми піхотні, без броні, працюють у стилі «кількість замість якості». Арта в них працює системно, наші позиції — під постійним тиском!!! Контратакуємо, але ситуація складна: є втрачені позиції, які доводиться відбивати з боєм не завжди успішно!!!📍 Сіверськ – БілогорівкаТе саме: постійний пресинг з боку противника. На деяких ділянках є локальні прориви. Особливо на південний схід від Сіверська — противник пробує закріпитись у лісосмугах. Наші діють мобільно, але навантаження велике, проблеми тіж самі, відсутність резервів!!!📍 Авдіївка – Очеретине – НовопавлівкаТут русня наступає вздовж всієї лінії. Основний тиск — на Красногорівку, Побєду, та лісосмуги біля Водяного. Противник просувається повільно, але методично. По факту — йде повзучий прорив оборони на окремих напрямках. ЗСУ тримаються, але ситуація дуже напружена!!!📍 Південь (Оріхів – Роботине – Новопрокопівка)Тут цікаво: противник змінив тактику — менше танків, більше ДРГ та FPV. Наші позиції накривають артилерією й потім запускають групи штурмовиків. Є ризик проривів у глибину, якщо не буде ротацій і підсилення!!!📍 ХарківщинаНічого нового, постійний тиск на Вовчанськ, спроби на Липці, атаки в сірій зоні. Перевага ворога — в артилерії та FPV. Ми тримаємо, але ситуація залежить від резервів і темпів ротації, яких нажаль обмаль!!!📌 ВисновкиПо всіх напрямках тиск. Ворог не йде лавою, але постійно гризе, точково просувається. У нас брак резервів, проблеми з ППО і перевтома особового складу!!! Поки тримаємось, але ціна оборони росте з кожним днем все більше!!!
Коротка ситуаційна обізнаність за минулу добу:🟥 Харківський напрямок🔥 Без змін лінії фронту, ворог тисне на Вовчанськ, Старицю, Тихий!!!РФ активно перекидає сили з району Плетенівки та Гранів. Ймовірна підготовка до наступного удару на схід чи південний фланг!!!СОУ ефективно б’ють артилерією та БПА по логістиці противника!!!📝 Висновок: Зона високої активності. Чекаємо нову хвилю атак, можливо — в обхід основної лінії!!!🟧 Куп’янсько-Сватівський напрямокВорог намагається відтиснути ЗСУ від Берестового — щоденні штурми!!!РФ використовує тактику ротацій і перегрупувань — мобільний режим наступу!!!ЗСУ тримають позиції, але тиск триває!!!📝 Висновок: Противник не покидає ідеї прориву на Куп’янськ з північного сходу!!!🟨 Лиманський та Сіверський напрямки:Невдалі штурми в районі Торського, Верхньокам’янського та Спірного.РФ відчутно скоротила темп наступальних дій!!!🟪 Південь (Оріхівський, Бердянський, Маріупольський)Часткова активізація в районі Роботиного.РФ укріплює тилові позиції — загроза контрнаступу з боку ЗСУ? (Малоймовірно)Зростає авіаційна активність — до 30 ударів за добу.📝 Висновок: Ознаки тривожні- можливий маневр або перевід уваги!!! Крим та Чорноморський регіонРФ тримає в морі лише кілька кораблів, ракетоносії відсутні.Часткове переміщення техніки ближче до Джанкоя.Рух на Перекопі посилений — логістика готується до нових поставок.📝 Висновок: Підготовка до нових обстрілів або перекидання сил на північ Криму!!!
Кожен день нагадує нам про страшну ціну свободи та спокоюНа превеликий жаль ми все частіше про наших земляків говоримо: «Не дослужив, не доборовся, не здійснив», а найтяжче і найболючіше – «Не дожив». Вірні сини України йдуть на війну, як Герої, і повертаються звідти Героями! 3 липня Макарівська громада провела в останню земну путь ще одного свого хороброго воїна, Героя – Івана Голотвіна, який до останнього подиху відважно захищав свою країну. Іван Володимирович Голотвін народився 2 липня 1997 року в місті Києві. Відразу після народження сім'я переїхала до села Рожів на Макарівщині, де розпочався його життєвий шлях. У 2003 році Іван пішов до 1-го класу Рожівської загальноосвітньої школи, а у 2007 році продовжив навчання у Червонослобідській загальноосвітній школі, де здобув повну середню освіту. У 2012 році Іван Голотвін обрав робітничу професію, вступивши до професійно-технічного училища в Києві, де здобув диплом за спеціальністю «зварювальник». Його працьовитість та відповідальність знайшли застосування на роботі в Калинівці. Особисте життя Івана було сповнене тепла та затишку. У 2017 році він одружився з Юлією, з якою створив міцну та люблячу сім'ю. Подружжя виховувало двох дітей – доньку Марію та сина Михайла, переїхавши на постійне місце проживання до села Ситняки на Макарівщині. Він був турботливим чоловіком та відданим батьком, для якого родина була найбільшою цінністю. У жовтні 2023 року життя Івана Голотвіна, як і мільйонів українців, змінилося назавжди. Він, не вагаючись, став на захист незалежності та територіальної цілісності України. Солдат Іван Голотвін служив зовнішнім пілотом (оператором) безпілотних літальних апаратів відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів стрілецького батальйону 143-ї окремої механізованої бригади. Його військова служба була наповнена самовіддачею та усвідомленням високої відповідальності за майбутнє країни. За особисту мужність і відвагу, виявлені під час захисту Батьківщини, Іван Володимирович був нагороджений медалями "За вірне служіння Україні" та "За патріотизм до України". 27 червня 2025 року, поблизу населеного пункту Артільне Куп’янського району Харківської області, Іван Володимирович Голотвін героїчно загинув, виконуючи бойове завдання з ведення оборонного бою. Його смерть стала непоправною втратою для родини, побратимів та всієї України. Пам'ять про його подвиг та жертовність назавжди залишиться в серцях українців як символ мужності та незламності. Нестерпна втрата найкращих синів України залишає глибокі рани й криваві сліди на рідних українських землях. У жорнах жорстокої російсько-української війни безупинно сіється смерть. Все більше і більше наших молодих, сильних чоловіків у розквіті сил, наших героїв ми втрачаємо навічно... Кожен із нас у неокупному боргу перед вами, наші доблесні Захисники. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях.Поховали Івана Голотвіна на кладовищі у с. Ситняки.https://www.facebook.com/makrikm – джерело інформації та фото
🇺🇦 Більш розширений варіант про ситуацію на фронті, але все ще коротко й по суті)!!!Останні дні стрічка новин ніби грає в гру: або «фронт посипався», або «літній наступ РФ провалився». Хтось бачить апокаліпсис, хтось – переможну ходу. Правда, як це часто буває, десь посередині. Але є ключове: фронт не посипався і не провалився!!!Якби фронт справді сипався — ми б бачили російські танки, що котяться вперед без зупину, обганяючи власну логістику. А такого немає. Взагалі. Навіть близько. Максимум — просування на 100-200 метрів у якихось посадках чи селах, назви яких ще доведеться вивчити!!!🟥 Найбільше руху — на Новопавлівському напрямку. За тиждень орки "нагризли" 94 км². Для розуміння масштабу: це найгірший їхній показник за останні півтора місяця «великого наступу». Буксують. І це добрий знак!!!🟨 Сумщина — окрема історія!!! Там росіяни кладуть натовпи людей у штурмах Юнаківки й спробах повернути Андріївку. Але результат — текесобі. Втрати – колосальні. У 106-ї десантної вже така кровотеча, що їх знімають з передової. Так, противник ще штурмує, бо має живу силу. Але стоїмо. І даємо по зубах!!!🟧 По Куп’янському напрямку складніше — ворог тисне, особливо північніше міста. Видно, що не вистачає резервів, щоб відкинути їх назад. Але ситуація під контролем, хоча важка!!!🟦 Лиманський напрямок — суцільне пекло. Бої дуже активні, десь просуваються, десь наші контратаками вибивають назад. Зміни на карті мінімальні — і це заслуга наших СОУ!!!🟩 Покровський напрямок — найгарячіша точка. За деякими оцінками, понад 100 тис. окупантів. Можна порівняти з піком під Авдіївкою. Але — без проривів. ЗСУ не дають розгорнути наступ. Один з останніх прикладів — механізована атака з 24 одиницями бронетехніки. Мінус 20 одразу. Решта відкотилася!!!Підсумок. Говорити, що «літній наступ провалився» — зарано. Ворог має резерви, і штурми тривають щодня, щогодини. Але й панікувати — не варто!!! Те, що немає в них проривів — це не через їх слабкість. Це через те, що наші — титани. Стоять...!!!
TGLIST.COM.UA
