Час історій

Змії вже прокидаються а люди ні. Так, я про наших реальних, холоднокровних, абсолютно нешкідливих сусідів — вужів. І ще про гадюк, мідянок, полозів та інше повзуче товариство, яке раз на рік стабільно викликає хвилю паніки, і нажаль, безглузду «військову кампанію» з сапками, лопатами і криками «бігом, вона отруйна!».Тож коротко, поки ця весна не стала черговим сезоном безглуздих вбивств:— Вужі (ті, з жовтими вушками) — повністю безпечні. Не отруйні. Людей не кусають. Їдять жаб, рибу, комах, іноді мишей.— Мідянки — теж не отруйні. Їх ще частіше плутають із гадюками. Не треба.— Гадюки — отруйні, але не агресивні. Просто оминай. Вони не кидаються на людей, їм це не потрібно.— Полози — найбільші наші змії. Не отруйні, полюють на гризунів. Дуже корисні, особливо біля господарств.Всі ці змії — частина екосистеми, і вони реально допомагають вам: знищують мишей, щурів, комах, які переносять хвороби і шкодять полям. У прямому сенсі захищають територію краще за деяких сторожових псів.І найголовніше: всі змії в Україні — під охороною законом, бо вони вимирають. Вбивство змії — це не геройство, а порушення природоохоронного законодавства.Тому якщо ви десь на подвір’ї чи в лісі побачите змію — просто відійдіть. Вора боїться вас значно більше ніж ви її. Вона не хоче вас кусати. Вона хоче сонця, тепла, і щось маленьке на обід.Не чіпайте змій. Навіть якщо у вас сапа, хоробрість і фейсбук — залиште їм шанс просто жити. Це не вороги. Це просто ті, хто прокинувся раніше за вас.Вибачте що не по темі каналу, але справді, дуже шкода безглуздо вбитих змій. Дякую за увагу.

Секуляризація — це коли ти вже не приносиш жертви богам, а розумієш про електричний струм, опір, переміщення електронів, закон Ома й оце все.Це коли душа автомобіля — вигадка, ніяких демонів не існує, і навколо тебе лише наука та технічний прогрес.Ми, як цивілізація, пройшли довгий шлях: від шаманів із бубнами — до діагностичних сканерів, МРТ, ультразвукової діагностики й 3D-друку металом.Вірування перетворилися на інституції, інституції — на формальність, формальність — на культурний спадок.Давні боги віддалилися, і для них більше немає місця.Але варто лише твоїй машині несподівано згаснути світлом просто посеред нічного шосе —і ти розумієш: секуляризація — це крихка річ.Бо в глибині душі ти більше не довіряєш логіці.Ти починаєш просити. Обіцяти. Присягатися.І якщо двигун раптом заводиться — дякуєш.Кому? Неважливо. Просто дякуєш.І навіть коли механік каже:— Все зроблено, проблем не буде! —ти погоджуєшся, але ще довго проводиш внутрішній ритуал і підсвідомо просиш машину не злитися й не підводити тебе.

Релігія проникає в усі аспекти життя цивілізацій: від державності (божественні царі) до мистецтва і моралі. Але політеїстичний світогляд все ще прив’язаний до конкретних народів і місць, він недостатньо універсальний. Тому з часом визріває ідея єдиного Бога і єдиної істини. Монотеїстичні релігії приносять із собою осмислення єдності людства під верховенством Творця, виробляють високі етичні імперативи. Релігійна свідомість поглиблюється: окрім обряду, акцент переходить на віру, почуття, особисті взаємини людини і Бога. У світових релігіях накопичується величезний шар духовної культури – теологія, містицизм, богослужбова традиція, які формували людські спільноти протягом понад двох тисячоліть.Здобутки і напруження цієї духовної епохи привели до народження секулярної сучасності. Раціоналізм і наука кинули виклик релігійним монополіям на істину. Відбулося переосмислення сакрального: багато його функцій перебрала на себе світська сфера (мораль – на філософію, пояснення природи – на науку, управління смислами – на ідеології). Та водночас духовний пошук не зник – він лише трансформувався. XX–XXI століття явили нам яскравий калейдоскоп нових вірувань і фанатичних квазірелігійних рухів, повернення до давніх культів і створення зовсім нових синтезів. Людина постмодерну, озброєна всім багажем попередніх епох, фактично конструює свій духовний шлях індивідуально, нерідко еклектично поєднуючи елементи різних традицій.Отже, шлях релігійних уявлень – це еволюція і одночасно колообіг. Еволюція – бо зростала складність і рефлексивність віри, розширювався горизонт (від духа дерева – до Бога всього буття, від племені – до вселюдської спільноти). Колообіг – бо багато мотивів повертаються на новому рівні: сучасні люди, розчарувавшись у холодному раціоналізмі, знову шукають «магії» в житті; глобальний гуманізм відроджує міф про єдність землян, схожий на архаїчні тотеми єдності, тільки тепер у масштабі планети. Релігія, попри всі зміни, залишається невід’ємною частиною людської культури, лише її форми стають іншими. Від шаманського бубна до готичного собору, від жертвоприношення Зевсу до медитації у буддійському монастирі – всюди людина намагається встановити зв’язок із сакральним виміром. Історія цих прагнень – не просто каталог вірувань, а відображення самої історії людства, його страхів і надій, творчості й пізнання себе у всесвіті.Дякую вам за те що прочитали цей цикл, який справді доволі складний для пересічної людини. Також дякую вам за підтримку - вона справді важлива.

Релігія почала виконувати виразну соціальну функцію: забезпечувати згуртованість, передавати знання, підтримувати порядок через систему табу і звичаїв. Одночасно ускладнюється і сам світ надприродного: пантеон духів стає більш організованим (є духи роду, духи природи, з якими «працює» шаман), з’являються перші міфологічні сюжети про тотемних предків, про походження племені. Ці міфи поки що локальні, прив’язані до конкретного роду чи місцевості. Але вони вже задають структуру, яка в подальшому дозволить сформувати більш універсальні, міфологічні релігії. Підсумовуючи, тотемізм і шаманізм можна розглядати як перехідний етап від розрізнених анімістичних вірувань до цілісного релігійного світогляду племені. Наступним кроком на цьому шляху стане розширення масштабів релігії – від общинного до цивілізаційного, коли виникнуть багаті пантеони богів і розгорнуті міфології великих культур.Хочу окремо подякувати вам що цікавитесь історією. Бо саме розуміння розвитку та причинно-наслідкових зв’язків і дає розуміння майбутнього. Також, якщо ви хочете підтримати мене - реквізити в закріпленій публікації. Ваша допомога важлива, дякую.

Дурість і невігластво явище позачасове та інтернаціональне. Ось на прикладі подій 8-го століття, про які пише Сноррі Стурлусон у книзі 13-го сторіччя «Коло земне»Дуже багато хто втік зі Швеції, будучи оголошений Іваром поза законом. Вони чули, що в Олава Лісоруба у Вермаланді гарні землі, і до нього пішло так багато народу, що земля не могла всіх прогодувати. Стався неврожай і почався голод. Люди вирішили, що винен у цьому конунг, бо шведи зазвичай вважають, що конунг – причина як урожаю, і неврожаю. Олав конунг нехтував жертвопринесеннями. Це не подобалося шведам, і вони вважали, що звідси й неврожай. Вони зібрали військо, вирушили в похід проти конунга Олава, оточили його будинок і спалили його в будинку, віддаючи його Одинові і приносячи його в жертву за врожай.Ті зі шведів, що розумніші, бачили: голод через те, що народу більше, ніж земля може прогодувати, і конунг тут ні до чого. Було вирішено рушити з усім військом на захід через ліс Ейдаског і зненацька з'явитися в Солейяр. Там вони вбили Сельві конунга і полонили Хальвдана Біла Кость. Вони зробили його своїм вождем і надали йому звання конунга. Тоді він підкорив Солейяр. Потім він рушив із військом у Раумарики, воював там і підпорядкував собі цей край силою зброї.

Американська служба доставки UPS викинула скам'янілості віком 380 мільйонів років через борг Університету Вільяма Патерсона, повідомляє NBCПалеонтолог Мартін Беккер подав до суду на Університет Вільяма Патерсона, в якому працює: у позові вчений стверджує, що близько 80% його колекції морських скам'янілостей девонського періоду опинилося на звалищі через недбалість поштового відділення університету. Беккер витратив «сотні й сотні годин», збираючи скам’янілості морських безхребетних девонського віку в районі Хай-Маунтін у Вейні, штат Нью-Джерсі, йдеться в позові. Беккер розповів, що запакував приблизно 200 скам'янілостей у 19 окремих ящиків, вагою від 9 до 30 кілограмів і відправив до університету, щоб заклад потім доставив їх колезі вченого у Флориді, з яким він збирався написати монографію. Пізніше цей колега повідомив, що скам'янілості не прибули.З'ясувалося, що голова поштового відділення університету передав вантаж у службу доставки UPS, але вона затримала посилку, оскільки університет не сплатив потрібні квитанції, і рахунок анулювали. Потім «посилки були викинуті на невідоме сміттєзвалище десь у Нешвіллі, штат Теннессі, або в його околицях», йдеться в позові.

Скандинавське суспільство раннього середньовіччя значно відрізнялося від сусідніх культур, зокрема ширшими правами жінок. Вони могли не лише самостійно обирати собі чоловіка, але й подавати на розлучення, виступати відповідачем у суді, володіти майном, землею, вести господарство, керувати виробництвами та навіть брати участь в управлінні державою. Це підтверджується численними археологічними знахідками, серед яких найкраще збережене поховання на найбільшому знайденому кораблі вікінгів – Озеберзькому кораблі, виявленому у 1904 році в Норвегії. За даними дендрохронологічного аналізу, його побудували приблизно у 820 році, а поховання відбулося близько 834 року. Усередині знайшли рештки двох жінок: одна з них, старша, ймовірно була знатною особою або жрицею, а друга, молодша, також мала високий статус. Разом із ними поховали віз із багатим різьбленням, три сани, жертовних тварин, текстиль, прикраси та безліч побутових речей. Це поховання підтверджує, що жінки у вікінгському суспільстві могли мати вагомий вплив, керувати людьми й володіти значними багатствами. Озеберзький корабель сьогодні зберігається в Музеї кораблів вікінгів в Осло і залишається чудовим прикладом суднобудування епохи.В свою чергу скажу, що ви можете підтримати мене в моєму «суднобудівництву», бо як завжди на Донбасі, старі машини сипляться і в магають постійної уваги. Реквізити в закріпленій публікації. Дякую що допомагаєте.

У 2017 році на острові Сулавесі в Індонезії в печері Леанг Тедонгне було виявлено малюнок, який зараз вважається найдавнішим прикладом фігуративного мистецтва. На стіні печери зображена бородавчаста свиня Сулавесі (Sus celebensis), вид, що досі мешкає в цьому регіоні. Малюнок виконано червоною охрою, що була широко поширеним пігментом у доісторичному мистецтві. Свиня зображена в профіль, з видимими деталями тулуба, коротких ніг і характерних бородавок на морді.Навколо зображення помітні слабкі контури, які могли представляти інших тварин або людей, що може свідчити про сюжетний контекст, наприклад, сцену полювання чи ритуалу. Для створення малюнка використовували прості інструменти, можливо, пальці або примітивні пензлі.Датування було проведено за допомогою уран-торієвого аналізу кальцитових відкладень, які вкривали малюнок. Вік зображення становить приблизно 45 500 років, що робить його найстарішим відомим прикладом фігуративного мистецтва у світі.Печера Леанг Тедонгне є частиною більшої мережі подібних об’єктів на Сулавесі. У деяких із них були знайдені й інші артефакти, наприклад, відбитки рук, датовані віком понад 39 000 років. Це підтверджує, що перші мешканці цього регіону володіли розвиненими навичками зображення і, ймовірно, використовували мистецтво для передачі важливої інформації, ритуалів або символічних значень. Малюнок із Сулавесі стає ключовим свідченням ранніх проявів людської творчості і складного мислення.

Оскільки у нас в фейсбуці черговий приступ тотальної ідентифікації себе як прямих нащадків всіх одразу, від скіфів до трипільців, то ось основні умови та критерії, яким потрібно відповідати, для того щоб можна було казати про себе як про нащадків давно зниклих народів:1. Культурна спадкоємність • Мова: Збереження елементів мови давнього народу, навіть якщо вона еволюціонувала. Наприклад, сучасна грецька мова зберігає спадковість від давньогрецької. • Традиції: Постійність у ритуалах, звичаях, ремеслах чи інших культурних практиках. • Мистецтво та символи: Використання традиційної символіки, архітектури чи інших візуальних елементів.2. Релігійна або духовна спадкоємність • Релігія: Прямий зв’язок із віруваннями давнього народу або збереження певних елементів, навіть якщо вони адаптувались до нових умов. Наприклад, індуїзм зберігає спадкоємність із ведичною культурою. • Ритуали: Збереження унікальних обрядів, пов’язаних із давньою культурою.3. Географічна спадкоємність • Територія: Продовження проживання на тій самій території, що й давній народ, або міграція з подальшим збереженням культурних традицій. • Матеріальні залишки: Прив’язаність до археологічних пам’яток або використання давніх об’єктів.4. Етнічна спадкоємність • Генетична спадкоємність: Спільні генетичні маркери з давнім народом. Хоча це не єдина умова, сучасна генетика дає змогу простежити зв’язки між сучасними та давніми популяціями. • Самоідентифікація: Сучасний народ має вважати себе спадкоємцем давньої культури. Це важливий елемент етнічної ідентичності.5. Політична або соціальна спадкоємність • Державність: Якщо сучасний народ може вважати себе прямим спадкоємцем державних утворень давнього народу (наприклад, Візантійська імперія — сучасна Греція). • Символічна пам’ять: Збереження історій, легенд чи письмових свідчень, що підтримують цей зв’язок.І неможливо одночасно бути трипільського-готським-скіфом арійського походження який прибув сюди просто з берегів Скандинавії для того щоб заснувати шумерську цивілізацію. Заспокойтесь вже. Доречі, якщо ви такі ярі нащадки скіфів, то вас потрібно вбити - згідно скіфських традицій. А тепер спробуйте їх розуміти чому і за що.

Поки всі навколо бідкаються, пропоную вашій увазі уривок з «пісня, що перебуває в (похоронному) храмі царя Ініотефа, вміщена перед співцем на арфі»:«Звелів добрий цар чудову долю: зникають тіла й минають, інші йдуть їм на зміну, від часу предків. Боги (тобто царі), що були до нас, покояться в своїх пірамідах, так само як і мумії, і духи поховані в своїх гробницях. Від будівників домів не лишилося навіть місця. Що з ними сталося? Чув я слова Імхотепа та Хардідіфа, чиї вислови у всіх на устах, а щодо їх місць - стіни їх зруйновані, цих місць нема, їх немов не бувало. Ніхто не приходить з них, щоб розповісти про них, повідомити про їх перебування, щоб зміцнити наше серце, поки ви (тобто слухачі) не наблизитесь до місця, куди вони пішли. Будь здоровий серцем, щоб примусити своє серце забути про це; хай буде для тебе найкращим іти за серцем своїм, поки ти живий. Клади миро на голову свою, одяг на тобі хай буде з вісону, мастися чудовими, справжніми мазями богів.Будь веселий, не дай своєму серцю схилитися, йди за його пориваннями і твоїм благом; улаштуй свої справи на землі, згідно з велінням свого серця, і не журись, поки не настане день голосіння (по тобі). Не слухав той, чиє серце не бʼється (Осіріс), скарг, а сльози нікого не рятують з домовини. Отже, святкуй, не сумуй, бо не можна брати свого достатку з собою, і ніхто з тих, що пішли,ще не повернувся» Уривок з так званої «Бесіди розчарованої людини зі своєю душею-ба» (папірус Berlin ÄM 3024verso) (Erman 1896). Переклад наукраїнську було здійснено М. Антоновичем.