Леонід Нєвзлін

У розпал війни з Іраном, після двох років боїв у Газі та на півночі, Ізраїль посів восьме місце у світовому рейтингу щастя.Це не випадковість і не статистичний курйоз. Це дещо говорить про природу ізраїльського суспільства.Дані охоплюють 2023–2025 роки — тобто період, що включає 7 жовтня, війну на кількох фронтах, судову реформу та місяці вуличних протестів. І попри все це — восьме місце серед майже 150 країн. Ізраїльтяни до 25 років, які несуть непропорційно велику частку воєнного тягаря, посіли третє місце у світі за рівнем щастя серед молоді.Для порівняння: Іран — на 97-му місці. США — на 23-му.Ці цифри можна пояснювати по-різному — економічною силою, соціальними гарантіями, навіть кількістю сонячних днів на рік. Але є й дещо, що не піддається вимірюванню: суспільство, яке вміє триматися разом під тиском. Яке, перебуваючи в укриттях і проводжаючи дітей до армії, все одно цінує своє життя і проживає його з гідністю.Це і є відповідь на питання, за що ми воюємо.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Іран атакував Рас-Лаффан — найбільший у світі СПГ-термінал у Катарі. Масштабні пожежі, серйозні пошкодження, об’єкти Shell виведені з ладу. Абу-Дабі закрив газовий комплекс Хабшан і нафтове родовище Баб — також після іранського удару.Світові ринки відреагували негайно. Нафта марки Brent зросла на 8% — до $116 за барель, тобто майже на 60% з початку війни 28 лютого. Європейські оптові ціни на газ підскочили на 24%. Британські ціни на газ більш ніж подвоїлися з кінця лютого. Біржі по всьому світу падають.Це і є енергетичний терор у дії. Режим, який десятиліттями називали «партнером по переговорах» і «країною, з якою можна домовитися», методично б’є по енергетичній інфраструктурі регіону — а відлуння відчувається по всьому світу.І тут доречне незручне запитання: звідки в Ірану ці можливості? Десятиліття нафтових доходів, частково збережених завдяки м’яким санкціям і численним виняткам. Роки, протягом яких монархії Затоки воліли торгувати з Тегераном, а не протистояти йому. Кілька американських адміністрацій, які переконували себе, що ядерна угода вирішить проблему, — поки Іран методично добудовував свою військову машину.Умиротворення агресора не робить його більш поміркованим. Воно дає йому час і ресурси. Сьогодні весь світ платить за цю політику — буквально, на автозаправках і в рахунках за електроенергію.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Сімнадцятий день війни. Витрачено 16,5 млрд доларів. Знищено 90% іранської ППО, весь флот, вбиті ключові генерали КВІР. Вбитий верховний лідер Алі Хаменеї.І при цьому Іран продовжує стріляти.Дані, що накопичилися станом на 16 березня, малюють складну картину. Коаліція США та Ізраїлю домінує в повітрі й на морі — це беззаперечно. Але Іран знайшов спосіб залишатися у війні. Касетні бойові частини — приблизно половина всіх ракет по Ізраїлю — розкидають суббоєприпаси на вісім кілометрів і методично виснажують цивільне населення. Ізраїльська ППО перехоплює 85–90% ударів. Водночас кожна ніч оборони обходиться у 285 млн доларів.Ормузька протока закрита з 4 березня. Нафта зросла на 68%, а світовий видобуток скоротився на вісім мільйонів барелів на добу. Розвідка США попереджає: частину урану було вивезено ще перед війною 2025 року і вона залишається в невідомому місці, а запаси, що лишилися в Ісфагані, потенційно доступні режиму. Реальний відкат ядерної програми — можливо, місяці, а не роки.Восьмого березня в Ірані обрано нового верховного лідера. Армія і КВІР негайно присягнули йому.Трамп обіцяв коротку війну. Її немає. Це не означає, що коаліція програє — вона завдає Ірану безпрецедентних збитків. Але це точно не швидка перемога. А повільна війна із закритим Ормузом і наростаючим економічним тиском на весь світ — це зовсім інша історія, ніж та, що планувалася.Питання в тому, чи готовий Трамп іти до кінця.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Посол Ізраїлю в Росії Одед Йосеф дав велике інтерв’ю RTVI. Читати його важко.Росія, за численними даними, передає Ірану розвідувальні дані про американські військові цілі та ділиться досвідом застосування дронів, отриманим в Україні. Вона також постачає Ірану озброєння. Тобто фактично допомагає країні, яка обстрілює Ізраїль. На запитання про це посол відповідає, що Росія — «дуже сильний і важливий друг Ізраїлю» і що він «дуже здивований» офіційними заявами Москви.Путін, за його словами, — «великий друг Ізраїлю» і «завжди бажаний гість».Можна зрозуміти дипломатичну мову. Але є межа, за якою дипломатія перетворюється на щось інше.Країна, яка постачає розвіддані ворогу, що атакує твоїх громадян, — це не «друг із розбіжностями в позиціях». Це співучасник злочинів проти твого народу. Називати її «дуже хорошим другом» у розпал війни, коли ізраїльтяни сидять в укриттях, — це не дипломатія. Це ганьба.Ізраїль підтримує відносини з Москвою з багатьох причин. Але публічно розсипатися в компліментах режиму, який допомагає Ірану вбивати, — це вже занадто. Навіть для посла.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Біньямін Нетаніягу провів першу з початку війни пресконференцію, але не втримався від того, щоб використати її для підняття найважливішої для себе теми. Не знищення іранського режиму — а власне помилування.Прем’єр назвав свою кримінальну справу «абсурдним цирком» і заявив, що президент Іцхак Герцог «просто має зробити те, що потрібно» і закрити процес. Нетаніягу пояснив це необхідністю зосередитися на війні та дипломатії: «Я хотів би бути повністю вільним від кайданів».Варто зазначити, що судові слухання у справах про корупцію та підрив суспільної довіри, у яких Нетаніягу є обвинуваченим, під час війни не проводяться. А отже, «кайдани», про які говорить прем’єр-міністр, — це виключно його власні роздуми про те, як вибратися з такої делікатної ситуації.Міністерство юстиції вже висловилося проти помилування: без визнання провини, згоди на відставку або судового вироку — відмовити. Але Нетаніягу, схоже, розраховує на інший тиск. У лютому Дональд Трамп заявив, що Герцог «має соромитися» і що нібито обіцяв помилування «п’ять разів» — твердження, яке президент Ізраїлю не підтвердив.Це фірмовий стиль Нетаніягу: використовувати будь-яку кризу для вирішення особистих проблем. Країна перебуває у стані війни, громадяни в укриттях — а прем’єр проводить пресконференцію, щоб тиснути на президента щодо власної кримінальної справи.Підписатися: Леонід Нєвзлін

11 березня 1990 року о 18:08 у залі Верховної Ради Литви зняли радянський герб і підняли триколірний національний прапор. У цей момент стало зрозуміло — незворотне сталося. 11 березня 1990 року Верховна Рада Литви ухвалила Акт про відновлення незалежної Литовської держави. Литва стала першою союзною республікою, що відновила незалежність, і дала старт тому, що згодом назвуть «парадом суверенітетів». Сьогодні цьому рішенню 36 років.Акт, ухвалений того дня, не проголошував незалежність, а саме відновлював її. Позиція Литви завжди полягала в тому, що включення до складу СРСР у 1940 році було незаконною окупацією, а не добровільним входженням, і, отже, юридично держава не припиняла існування.Москва не визнала це рішення і запровадила економічну блокаду. У січні 1991 року радянські війська увійшли до Вільнюса і зайняли телевежу, загинули 14 людей. Це була стандартна відповідь імперії. Але історія була на боці Литви.Маленька країна, без армії, без ядерної зброї, без природних ресурсів у якомусь значущому обсязі — вона вийшла з імперії, пережила блокаду, пережила танки і увійшла до НАТО та ЄС. Зараз Литва — серед найпослідовніших прихильників України в Європі, країна, яка витрачає на оборону понад 5% ВВП і прямо говорить про російську загрозу. Добре знаючи, як важливо не здаватися у протистоянні з імперією.Зі святом, Литва! З днем відновлення незалежності!Підписатися: Леонід Нєвзлін

З Будапешта пролунало фактичне визнання у вимаганні. Міністр будівництва і транспорту Угорщини Янош Лазар заявив, що захоплення угорськими силовиками готівки, яку інкасатори державного банку везли до України, не було випадковістю.«Ми зробили те, що зробили, не випадково — і гроші ми їм не повернемо… Поки що гроші залишаться тут. Ми чекаємо, коли знову відкриється нафтопровід, і чекаємо нових українських грошових перевезень через Угорщину», — сказав міністр, довго й розлого пояснюючи «питання» режиму Орбана до перевезення готівки.Про те, що з початку повномасштабної війни Росії проти України — і, як наслідок, після закриття українських аеропортів — готівку доставляють до країни наземним транспортом, міністр згадати забув.Паралельно сам Віктор Орбан виступив із черговим хамським випадом, розмірковуючи про геополітику: «Між Росією та Угорщиною завжди має бути щось — це навіть можна назвати Україною. Ми дивимося на світ не з точки зору українців, а з точки зору угорців, і безпека угорців може бути значно надійніше гарантована, якщо ми не будемо сусідами з Росією».Намагатися в межах передвиборчої агітації зображати боротьбу з російською загрозою для угорців у Орбана виходить геть погано. Істерика, яку офіційний Будапешт разом із Братиславою влаштували останнім часом, говорить лише про одне: грошова схема співпраці з Москвою є дуже «смачною». І заради її функціонування ці товариші готові опуститися до відвертого базарного рекету.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Ізраїльська Рада національної безпеки попереджає: Іран докладає всіх зусиль для здійснення терактів проти євреїв та ізраїльтян по всьому світу. Громадянам не рекомендують відвідувати Вірменію, Азербайджан і Грузію. І це не абстрактна загроза — підтвердження надходять одне за одним.Азербайджан запобіг серії іранських терактів, підготовлених КВІР: серед цілей — ізраїльське посольство в Баку, синагога, єврейські громадські лідери та нафтопровід Баку—Тбілісі—Джейхан, через який йде постачання третини ізраїльського імпорту нафти. Сім громадян Азербайджану затримано. Раніше іранські дрони атакували азербайджанську територію — один вибухнув поруч зі школою, четверо людей поранені. Баку відкликав дипломатів із Тегерана та звинуватив Іран у «тероризмі».У Лондоні поліція заарештувала чотирьох громадян Ірану — троє з них також мають британське громадянство — за підозрою у стеженні за об’єктами єврейської громади з метою підготовки атак. Прем’єр-міністр Стармер заявив, що лише за останній рік іранський режим причетний до більш ніж 20 потенційно смертоносних операцій на території Великої Британії.Це і є справжнє обличчя режиму. Не переговорники в Женеві — а дрони над азербайджанськими школами й агенти, які стежать за лондонськими синагогами. Війна з Ізраїлем і США оголила те, що й так було правдою: іранський режим — це глобальна терористична мережа, яка вдає державу.Підписатися: Леонід Нєвзлін

WSJ пише, що Іран завдає ударів по радіолокаційних системах, які слугують «очима» протиповітряної оборони на Близькому Сході. За інформацією видання, за останні дні було уражено кілька таких систем, що погіршило здатність США та їхніх союзників відстежувати ракети.Під ударом опинилися системи в Катарі, ОАЕ, Йорданії, Бахрейні, Кувейті та Саудівській Аравії. Удари часто здійснюються іранськими ударними безпілотниками, такими як «Шахеди». Як зазначає видання, вони відіграють центральну роль у відповідних діях Ірану, атакуючи нафтові об’єкти, військові бази та висотні будівлі в країнах Перської затоки.Зазначається, що Іран запускає менше ракет, ніж під час першої хвилі атак, однак атаки дронами тривають приблизно з тією ж інтенсивністю. Водночас Іран, ймовірно, здатний виробляти тисячі безпілотників, а Росія передає Тегерану розвідувальні дані, які можуть допомогти у визначенні цілей для ударів.І ця ситуація — одна з найбільш дивовижних у цій війні. Москва ще у 2022 році розпізнала дешеву зброю терору, здатну обходити сучасні системи ППО, масове виробництво якої можливе навіть в умовах санкційного тиску. Тепер ця зброя застосовується не лише для енергетичного терору, а й для того, щоб «засліпити» американські війська в регіоні.Напередодні агентство Reuters повідомляло, що США та Катар уже ведуть переговори про закупівлю українських дронів, які використовуються для перехоплення «Шахедів». Українці можуть виробляти до 50 тисяч таких безпілотників на місяць, з яких близько 5–10 тисяч готові експортувати.Це правильний крок — але такі контракти варто було укладати значно раніше.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Поки Ізраїль і США воюють із терористичним режимом, який десятиліттями планував знищення єврейської держави, американський телеведучий Такер Карлсон знайшов справжнього винуватця війни. Це, звісно ж, євреї. Точніше — ХАБАД.У своєму відео Карлсон заявив, що хасидський рух таємно підштовхує США до війни заради руйнування мечеті Аль-Акса і будівництва Третього Храму. Як доказ — нашивка на формі одного ізраїльського солдата.Це класична конспірологія, яка за визначенням не потребує доказів: чим абсурднішим є звинувачення, то важче його спростувати. ХАБАД — децентралізований рух, відомий синагогами та громадськими центрами по всьому світу, в основі якого лежить ідея допомоги ближньому та поширення єврейської традиції, — раптом перетворюється на таємний штаб близькосхідної війни. Логіка середньовічна, аудиторія — сучасна.Примітно, що Карлсона засудили всі — від Трампа («Такер втратив орієнтири») до Республіканського єврейського комітету. Але факт залишається фактом: найвпливовіший голос правої Америки відкрито транслює антисемітські теорії змови у розпал війни.Антисемітизм не знає політичних кордонів. Він однаково комфортно почувається і серед лівих, які звинувачують «сіоністів», і серед правих, що вигадують нові ролі для євреїв у світових змовах. Декорації змінюються — сутність залишається тією самою.Підписатися: Леонід Нєвзлін