Леонід Нєвзлін

Цього ранку іранський режим атакував безпілотниками Азербайджан — під ударом опинилися аеропорт у Нахічевані та школа, постраждали двоє людей. У Баку офіційно заявили про своє право на відповідь.Терористичний режим у Тегерані продовжує реалізовувати свою стратегію виживання — втягувати у війну якомога більше країн і руйнувати світову торгівлю, створюючи політичний тиск на США та Ізраїль. Іран пішов російським шляхом енергетичного терору, за допомогою якого він розраховує змусити противників піти на вигідну для нього угоду.Проблем тут кілька, і всі вони — невивчені уроки злочинної війни Росії проти України. Перша — можливі проблеми з обсягами виробництва протиракет для західних систем ППО, які в цих умовах потрібні у значно більших кількостях, ніж вони виробляються. Друга — і це визнають навіть офіційні особи у Вашингтоні на закритих брифінгах — ударні дрони.Як пише FT, Пентагон і щонайменше один уряд країн Перської затоки ведуть переговори про купівлю українських перехоплювачів для відбиття атак безпілотників. Країни Затоки останніми днями використовували дорогі ракети Patriot для захисту від хвиль іранських «Шахедів». Однак їхні запаси скорочуються, і вони звертаються до досвіду Києва.Експерти вважають, що Іран міг накопичити десятки тисяч таких дронів. Країни Затоки фактично опинилися в становищі Одеси, яку роками тероризують «Шахеди», що прилітають з моря.Дивно, що цією проблемою почали серйозно займатися лише зараз — коли світ уже опинився на порозі глобальної енергетичної кризи, у створенні якої ключову роль можуть відіграти саме ударні безпілотники.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Сьогодні — 11 років від дня вбивства Бориса Нємцова.Його застрелили біля стін Кремля — у самому центрі країни, якій він намагався повернути відчуття нормальності. Нємцов був одним із небагатьох російських політиків, для кого слова «чесність» і «політика» не суперечили одне одному. Він говорив прямо, не ховався за цинізмом і не робив вигляду, що зло — це просто «особливість системи». Він називав речі своїми іменами.В іншій Росії в нього могло бути політичне майбутнє. І, можливо, у самої Росії — теж. Він міг бути одним із тих, хто допоміг би країні повернути у бік свободи, закону та поваги до людського життя. Але історія пішла інакше.Режим Путіна від самого початку будувався як система особистої влади та безкарності. Кремлівська мафія починала зі знищення окремих людей, неугодних режиму. Таких, як Нємцов.І якщо комусь здавалося, що це точкове насильство, що десь існує межа, — то це було зовсім не так. Межа не з’явилася, її у мафіозної держави не могло й бути.Те, що колись проявлялося у політичних вбивствах, згодом перетворилося на війну та масові вбивства під час російського вторгнення в Україну. Суть режиму не змінилася — змінився масштаб злочинів.Від самого початку це була система, побудована на брехні, страху та мафіозній логіці: сила замість закону, лояльність замість справедливості, насильство замість політики. І коли такі системи вчасно не зупиняють, вони завжди йдуть далі.Підписатися: Леонід Нєвзлін

У женевській резиденції посла Оману проходить третій раунд непрямих переговорів між США та Іраном. Американську сторону представляють спецпосланець Уіткофф і Джаред Кушнер, іранську — міністр закордонних справ Аракчі.Міністр закордонних справ Оману повідомляє про «обмін креативними та позитивними ідеями». Іранська сторона говорить про «рамкову угоду» та «початок шляху». Американська сторона помітно стримана.І недарма. Іран і досі не готовий обговорювати ані ракетний арсенал, ані підтримку «Хізбалли» та інших терористичних угруповань. Єдина поступка, на яку Тегеран натякає, — можливість відправити збагачений уран за кордон. Але від права на збагачення відмовлятися не має наміру. Саме це і є головним каменем спотикання.Поки дипломати говорять, військові діють. США зосередили на Близькому Сході найбільше військове угруповання з часів вторгнення в Ірак. У Білому домі, за даними Politico, відкрито обговорюють сценарій, за якого Ізраїль завдає удару першим — щоб надати США політичне прикриття для вступу у війну.Сенатор Ліндсі Ґрем, головний «яструб» в оточенні Трампа, коротко написав перемовникам: «До біса це». І додав, що сподівається на зміну режиму в Тегерані.Переговори тривають. Але дедалі більше схоже, що вони потрібні не для того, щоб домовитися, — а щоб потім сказати: ми намагалися.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Градус антиукраїнської та антиевропейської істерії в Угорщині зашкалює. Орбан виступив із заявами про нібито «українську загрозу» для енергетичних об’єктів країни.«Я розпорядився посилити захист об’єктів енергетичної інфраструктури… Ми розмістимо військових біля енергетичних об’єктів і необхідні засоби, щоб запобігти атакам. Поліція патрулюватиме навколо окремих електростанцій, розподільчих станцій і диспетчерських центрів», — заявив він.Все це відбувається на тлі блокування Будапештом 20-го пакета санкцій ЄС проти РФ, а також виділення Україні 90 мільярдів євро європейського кредиту. Втім, поки що ця істерія Орбану не дуже допомагає. Опозиційна партія «Тиса» вже випереджає правлячу «Фідес» на 11 відсоткових пунктів. А серед виборців, що визначилися, її перевага сягнула 20 відсоткових пунктів.Судячи з того, що напруження доходить до брязкання зброєю, Орбан і його покровителі в Москві готові піти на що завгодно, щоб спробувати зберегти владу за найлюб’язнішим путінським другом у Європі. І анонсоване нещодавно використання проти лідера опозиції Петера Мадяра відео інтимного характеру може виявитися не найогиднішою провокацією.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Ядерна риторика, що загострилася сьогодні в Москві, найімовірніше є частиною інформаційної кампанії напередодні чергового раунду переговорів між Україною, США та РФ. Імовірно, вона також пов’язана з консультаціями щодо можливого продовження договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь.Втім, це зовсім не скасовує того факту, що будь-яке зайве слово на цю тему — особливо в нинішніх умовах — несе в собі колосальну небезпеку. Окрім кричущого лицемірства — РФ, колишній гарант безпеки України, вже чотири роки щодня бомбить країну, яка добровільно відмовилася від ядерної зброї, — це ще й продовження нормалізації самої ідеї застосування зброї масового ураження.Зусиллями Путіна застосування балістичних ракет середньої дальності в Європі стало сприйматися як щось буденне. Хоча ще десять років тому подібні сценарії належали до категорії «немислимого».Тепер про ядерну зброю замислюються країни, які раніше навіть не розглядали можливість витрачати ресурси на це безумство. Час від часу порушується питання про можливе проведення ядерних випробувань у РФ або США. Більше того, з’являються повідомлення про те, що Китай нещодавно таємно провів випробування малопотужного ядерного пристрою в межах модернізації свого арсеналу.Все це стало можливим завдяки Путіну. Він і його спільники продовжують розширювати межі допустимого, підводячи всіх нас до прірви.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Поки Іран веде переговори зі США, всередині країни відбувається тиха, але важлива перестановка. Реальна влада дедалі більше зосереджується в руках однієї людини — Алі Ларіджані, пише The New York Times.Формально Ларіджані — секретар Ради національної безпеки, але фактично саме він керує країною. Навіть президент Пезешкіан змушений звертатися по дозвіл до Ларіджані, щоб досягти результату навіть у внутрішніх питаннях. Для глави держави — принизливе зізнання.Хаменеї, схоже, повністю довіряє Ларіджані: саме він відповідає за переговори з Вашингтоном, підтримує зв’язок із Москвою та регіональними гравцями, а також розробляє плани управління країною на випадок війни. Він придушував протести в січні — із застосуванням смертоносної сили.Ларіджані — не реформатор і не технократ. Це апаратник старої школи, колишній командувач КВІР, людина системи. Його піднесення означає одне: режим готується до найгіршого сценарію й робить ставку на тих, хто вміє утримувати владу будь-якою ціною.Переговори — переговорами. Але за лаштунками Іран вибудовує вертикаль, заточену не під дипломатію — під виживання.

Вчора прийшла новина, що лідер білоруської опозиції Микола Статкевич вийшов на свободу. Це людина, яка залишилася вірною собі навіть тоді, коли їй запропонували свободу ціною вигнання. Він був єдиним, хто у вересні 2025 року відмовився залишити Білорусь після показової «гуманітарної» угоди, в межах якої Олександр Лукашенко обміняв долі людей, політичних в’язнів, на часткове пом’якшення санкцій і розпорядився депортувати їх із власної країни. Статкевич не прийняв цю логіку торгу.Він розумів, що відмова покинути країну означає повернення до камери, усвідомлював ціну цього рішення — і все одно залишився. Те, що сталося далі, лише підтвердило сутність режиму Лукашенка: повторний арешт, ізоляція, умови, що підривали здоров’я, і зрештою інсульт, який став прямим наслідком багаторічного тиску. Лише після цього Статкевича звільнили, і він зміг опинитися серед рідних людей.Сьогодні йому необхідні реабілітація, медична допомога, відновлення. Влада, можливо, навіть розраховує на вдячність за «помилування». Але це лицемірство тирана. Немає й не може бути вдячності тому, хто відправляє своїх опонентів до в’язниці, створює умови, за яких людина опиняється на межі смерті.Вчинок Миколи Статкевича ще раз нагадує всім, що навіть у найжорсткішій системі залишається місце для особистого вибору — і що цей вибір здатен продемонструвати справжнє обличчя влади краще за будь-які декларації.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Угорщина припиняє постачання дизельного пального в Україну до відновлення роботи нафтопроводу «Дружба», заявив міністр закордонних справ цієї країни Петер Сійярто. Виступаючи на засіданні уряду, він сказав, що постачання нафти досі не відновлено нібито «за рішенням України» та назвав це «суто політичним рішенням».Сійярто — один із найближчих соратників Віктора Орбана, чий режим, за наявною інформацією, щедро фінансується за особистим розпорядженням Путіна. Про це знають і Україна, і Європейський Союз, і США. Але чомусь ніхто не поспішає публічно викривати методи та конкретні факти фінансової взаємодії Москви й Будапешта.Більше того, адміністрація США надає пряму підтримку режиму Орбана, який ризикує втратити владу на майбутніх виборах. Держсекретар Марко Рубіо буквально вчора виступив на спільній пресконференції з Орбаном, де заявив: «Я можу з упевненістю сказати, що президент Трамп глибоко відданий вашому успіху, тому що ваш успіх — це наш успіх. Ми хочемо, щоб ця країна процвітала. Це в наших національних інтересах, особливо поки ви є прем’єр-міністром і лідером цієї країни».Фактично це пряма передвиборча агітація в інтересах режиму, який отримує бенефіти від Москви та веде найзапеклішу антиукраїнську кампанію в Європі. А тепер — ще й зупиняє постачання пального, життєво необхідного країні, що мерзне через російські удари. Діяльність режиму Орбана має бути публічно розслідувана, особливо в частині енергетичної співпраці з Кремлем.Підписатися: Леонід Нєвзлін

У посольстві Оману в Женеві сьогодні проходить черговий раунд американо-іранських переговорів. А в Ормузькій протоці тривають військово-морські навчання Корпусу вартових ісламської революції.Іранці намагаються протиставити військовій потужності США в регіоні власні можливості. Тегеран давно натякає, що може заблокувати Ормузьку протоку — найважливішу морську артерію, через яку проходить левова частка експорту енергоносіїв із регіону.Верховний лідер Ірану Алі Хаменеї також погрожує американським силам: «Ми постійно чуємо, що США направили військовий корабель у бік Ірану. Військовий корабель, безумовно, є небезпечною зброєю, але ще небезпечніша зброя, здатна його потопити», — сказав він сьогодні.Загалом тло для дипломатії вкрай недружнє. Не додає оптимізму й те, що іранці, схоже, не готові до компромісів. Вони й надалі відстоюють своє «право» збагачувати уран — тоді як США наполягають на нульовому збагаченні.За таких вихідних даних важко уявити, що сторони зможуть про щось домовитися. А отже, «рушниця» (американська армада в регіоні) не залишиться просто декорацією.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Вчорашній огидний інцидент, коли натовп ультраортодоксів, які протестували проти призову до армії, напав на двох дівчат-військових, а згодом перекинув поліцейське авто та підпалив поліцейський мотоцикл, має стати червоною лінією.Це не мирний протест. Це демонстрація сили. Держава в державі, яка десятиліттями вибудовувала автономію — з власними правилами, власною системою лояльності та майже повною свободою від спільних обов’язків.Якби подібне сталося під час антиурядових демонстрацій на вулиці Каплан, проти протестувальників негайно застосували б найжорсткіші засоби, а рупор влади — 14 канал — оголосив би їх терористами та заколотниками.Однак ультраортодокси — давні союзники Біньяміна Нетаніягу, а тому реакція на їхні безчинства стримана: це «жменька радикалів», яка не представляє всю спільноту. Усіх затриманих вчора хуліганів уже благополучно відпустили додому.Але «жменька радикалів» повторює за своїми рабинами та за своїми політиками — тими самими, з якими Нетаніягу раз за разом формував коаліцію.Криза навколо призову ультраортодоксів була закладена ще під час створення держави Ізраїль, однак за останні десятиліття Нетаніягу мав усі можливості її розв’язати або принаймні послабити. Але розв’язання криз — не в його стилі, він ними лише «керує». І ось результат.Підписатися: Леонід Нєвзлін