Леонід Нєвзлін

Бахрейн подав резолюцію до Ради Безпеки ООН із вимогою відкрити Ормузьку протоку. Початковий текст дозволяв країнам застосовувати «всі необхідні засоби» — стандартне формулювання ООН, що включає, зокрема, і військову силу.Росія та Китай заблокували проєкт резолюції. Франція також виступила проти формулювання щодо застосування сили, хоча пізніше дала зрозуміти, що перероблений «оборонний» варіант може виявитися прийнятним. У підсумку з фінального тексту зникла будь-яка згадка про наступальні дії. Залишилося лише право на «оборонні заходи».Переклад із дипломатичної мови: коаліція може захищати судна, але не може атакувати іранські берегові об’єкти, з яких ведеться вогонь по цих же суднах. Це приблизно як дозволити пожежникам гасити вогонь, але заборонити наближатися до джерела.Посол Росії Небензя заявив, що резолюція «не вирішує проблему». З його точки зору, її вирішило б припинення вогню на умовах Ірану. Саме цього Москва й домагається, постачаючи Тегерану розвіддані та прикриваючи його в Раді Безпеки.Росія, яка сама веде війну й окуповує чужі території, блокує спроби світової спільноти відкрити стратегічну протоку. Китай, що закуповує іранську нафту за зниженими цінами в обхід санкцій, переймається дотриманням міжнародного права. Картина звична. І саме тому розраховувати на ООН у цьому питанні — означає втрачати час.Підписатися: Леонід Нєвзлін

У німецькому виданні Jüdische Allgemeine вийшла колонка Ральфа Фюкса — засновника берлінського Центру ліберальної сучасності та колишнього багаторічного керівника фонду Генріха Бьолля. Раджу прочитати.Її заголовок — «Жодної емпатії до Ізраїлю. Ніде». І це точний діагноз того, що відбувається в німецькому публічному просторі.Фюкс пише про те, що його дратує в німецькій реакції на війну з Іраном. Розмови про міжнародне право й засудження Ізраїлю та США — так. Але жодного слова про те, що режим у Тегерані з 1979 року відкрито проголошує знищення Ізраїлю своєю метою. Жодного слова про ракети, терор, проксі-війни. Жодного слова про те, що Ізраїль бореться за своє існування.Особливо влучним він є щодо Штайнмаєра: критика президента була б переконливішою, пише Фюкс, якби він визнав, що його власна політика умиротворення Ірану — так само, як і його політика щодо Росії — зазнала повного провалу.І фінальна думка, яку важко заперечити: культура пам’яті, яка оплакує мертвих євреїв, але залишає живих без підтримки — служить лише власному самозадоволенню.Це написав німець, колишній політик партії «Зелених». Хочеться вірити, що таких голосів у Німеччині стане більше.

ОАЕ готові стати першою країною Перської затоки, яка відкрито вступить у війну з Іраном на боці США та Ізраїлю. Абу-Дабі лобіює резолюцію Ради Безпеки ООН, що санкціонує силове відкриття Ормузької протоки, і заявляє про готовність брати участь в операції навіть без неї.Це фундаментальне зрушення. Ще до 28 лютого ОАЕ розглядали Іран як «складного сусіда з логічною політичною позицією» і прагнули виступати посередниками. Дубай роками допомагав фінансувати іранський режим. Тепер Емірати закрили іранську лікарню та іранський клуб у Дубаї, заборонили громадянам Ірану в’їзд і транзит та готують військові активи для спільних операцій зі США.Що змінилося? Іран атакував ОАЕ майже 2500 ракетами та безпілотниками — більше, ніж будь-яку іншу країну, включно з Ізраїлем.Умиротворення агресора не працює — цей урок ОАЕ довелося засвоїти на практиці.Саудівська Аравія та інші країни Затоки також хочуть, щоб війна тривала до повного виведення режиму з ладу. Поки — без прямої військової участі. Але напрям очевидний. Новий Близький Схід формується просто зараз — і Іран сам загнав себе в ізоляцію.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Центральноєвропейський розслідувальний проєкт VSquare опублікував запис розмови одного з найближчих соратників Віктора Орбана, глави МЗС Угорщини Петера Сійярто з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим. Запис свідчить, що Лавров нагадував Сійярто про необхідність лобіювати в ЄС зняття санкцій із сестри Алішера Усманова.«Річ у тім, що разом зі словаками ми подаємо пропозицію до Європейського Союзу щодо виключення її зі списку. Ми подамо її наступного тижня, і, оскільки розпочнеться новий період перегляду, це питання буде включене до порядку денного, і ми зробимо все можливе, щоб її виключили», — відповів Сійярто.У публікації зазначається, що зусилля Сійярто щодо виключення сестри Усманова із санкційного списку ЄС були не єдиним випадком, коли він лобіював пом’якшення санкцій щодо росіян. Її було виключено зі списків разом із В’ячеславом Моше Кантором і міністром спорту РФ Михаілом Дегтярьовим.Неназваний європейський дипломат повідомив журналістам, що Угорщина та Словаччина зазвичай починають переговори з довгого переліку росіян, яких вони вимагають виключити: «Вони не використовують юридичних аргументів, а просто кажуть, що не хочуть бачити цих людей у санкційному списку з політичних причин».Тісні економічні зв’язки режиму в Будапешті з Москвою, які більше нагадують корупційні, не є новиною. Влучну характеристику тому, що відбувається, дав один із європейських розвідників, якому журналісти показали роздруківки розмов Лаврова і Сійярто: «Якщо прибрати імена і показати ці розмови будь-якому оперативному співробітнику, він присягнеться, що це стенограма бесіди офіцера розвідки зі своїм агентом». Краще й не скажеш.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Дедалі більше свідчень розколу між цивільною та військовою владою в Ірані. Як пише Iran International, президент країни Масуд Пезешкіан і командувач КВІР Ахмад Вахіді займають різні позиції щодо війни, економіки та критичного становища іранського народу.Пезешкіан попереджає, що без припинення вогню економіка країни зруйнується за три-чотири тижні. Він порушує цілком логічні питання. Але його ніхто не слухає.Реальна влада в країні — у КВІР. Коли Пезешкіан публічно пообіцяв припинити удари по сусідніх країнах, КВІР продовжив їх одразу після його заяви. Президент Ірану не керує Іраном.Але КВІР не вміє керувати державою. Він уміє фінансувати «Хізбаллу» і ХАМАС, придушувати протести, вбивати власних громадян, обстрілювати сусідів. Доля іранської економіки та іранського народу цікавить його лише настільки, наскільки це дозволяє йому продовжувати міжнародний терор.Саме тому так важливо позбавити його можливостей це робити: знищити інфраструктуру, командну вертикаль, військовий потенціал. Саме цим і займаються армії США та Ізраїлю.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Україна ризикує протягом двох місяців залишитися без коштів для фінансування своєї оборони. Як пише Bloomberg, у Києва наразі є кошти лише до червня.Новий транш фінансування ЄС мав надійти вже наступного місяця — ще в грудні лідери союзу домовилися про надання кредитів на цей і 2027 рік. Однак ці плани опинилися під загрозою через вето Віктора Орбана, який фактично шантажує Брюссель, вимагаючи відновити транзит російської нафти.Доля кредиту, ймовірно, залишатиметься невизначеною щонайменше до виборів в Угорщині 12 квітня, зазначається в публікації. У цьому контексті показовим є свіжий матеріал Reuters, журналісти якого опитали високопосадовців ЄС щодо їхніх очікувань від голосування.У сухому залишку — в Брюсселі сподіваються на поразку Орбана, але ніхто не очікує різкої зміни курсу. Дипломати зазначають, що лідер опозиції Петер Мадяр належить до тієї ж політичної традиції. «Нам не варто очікувати занадто багато. Різниця буде радше в тоні, ніж у суті», — сказав один зі співрозмовників агентства.І це, по суті, ключова проблема. Можна сподіватися, що цього разу все складеться добре і Європа профінансує Україну, громадяни якої віддають життя не лише за свою країну, а й за безпеку всього континенту. Однак нинішня ситуація — лише симптом системної хвороби. Система ухвалення рішень у ЄС застаріла і не відповідає жорстким викликам часу.Розвал об’єднаної Європи — мрія Путіна. Йому значно простіше корумпувати або залякувати 27 розрізнених держав, ніж протистояти сильному об’єднанню. Євросоюзу необхідні внутрішні реформи — інакше він ризикує не вижити.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр назвав війну США та Ізраїлю проти Ірану «порушенням міжнародного права» і «політичною фатальною помилкою». Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі не забарився з відповіддю — подякував Штайнмаєру та закликав інших політиків наслідувати його приклад.Коли іранський режим дякує німецькому президенту — це, мабуть, найкращий індикатор того, що щось пішло не так.Центральна рада євреїв Німеччини відреагувала зовсім інакше. Голова ради Йозеф Шустер заявив, що той, хто «легко називає війну проти режиму мулл порушенням міжнародного права, ігнорує історію». Він нагадав очевидне: знищення Ізраїлю є частиною державної доктрини Ірану з 1979 року. І додав, що війна дає іранському народу надію на припинення 47 років терору та утисків.Справді, розмірковувати про міжнародне право, ігноруючи режим, який десятиліттями фінансував терористів, убивав власних громадян і відкрито погрожував знищити сусідню державу, — це не правова позиція. Це моральна капітуляція.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Союзники США в Перській затоці близькі до того, щоб приєднатися до війни з Іраном.Цікаво, що повідомлення про це з’явилися після заяви Дональда Трампа про «продуктивні» переговори з Іраном і ймовірність угоди.Чи то арабські монархії справді дозріли запізно. Чи то демонстративно розмахують кулаками, сподіваючись, що на бійку вже запізнилися. Чи то розуміють, що жодної угоди не буде — занадто різні позиції сторін.Вони поки не заходять так далеко, щоб відкрито розгортати свої збройні сили в бойових діях. Саудівська Аравія нещодавно погодилася дозволити американським військам використовувати свою авіабазу імені короля Фахда на західному узбережжі Аравійського півострова. Об’єднані Арабські Емірати починають вживати заходів проти активів, що належать Ірану.Обидві країни виступають проти припинення вогню, яке збереже частину військового потенціалу Ірану.Раніше вважалося, що країни Перської затоки та Ізраїль «тягнуть» Дональда Трампа в різні боки. Перші намагалися запобігти, а потім якнайшвидше згорнути кампанію проти Ірану, другий переконував скористатися можливістю і діяти рішуче.Але тепер, схоже, більшість союзників Вашингтона в регіоні виступають за те, щоб іти до кінця і максимально усунути загрозу з боку Ірану.Головне, щоб Дональд Трамп до них дослухався.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Трамп оголосив про «дуже хороші й продуктивні переговори» з Іраном щодо «повного й остаточного врегулювання» та відклав удари по іранській енергетичній інфраструктурі на п’ять днів. Іранське агентство Fars негайно повідомило, що жодних контактів зі США взагалі немає.Хтось говорить неправду. Але важливіше інше: Трамп шукає вихід.Це тривожний сигнал. Три тижні тому він обіцяв «беззастережну капітуляцію» Ірану. Тепер — пауза в ударах і розмови про «врегулювання». Режим не знищений. Ормузька протока не відкрита. Ядерна програма не ліквідована. Іранські ракети продовжують падати на ізраїльські міста. Роботу не завершено — а Вашингтон, схоже, втомився.Зупинитися зараз — означає залишити Іран ослабленим, але не зламаним. За кілька років він відновиться, зробить висновки й повернеться. Саме так працюють режими, які виживають після поразок.І тут якраз на горизонті з’являється Росія. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі зателефонував Лаврову — одразу після заяви Трампа про переговори. Лавров закликав до «негайного припинення бойових дій і політичного врегулювання, що враховує законні інтереси всіх залучених сторін, передусім Ірану».Москва, яка постачала Тегерану розвіддані та озброєння протягом усієї війни, тепер виступає миротворцем. Очікуваний результат такого «миру»: агресор отримує перепочинок, а проблему консервують до наступного разу.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Вчора стало відомо, що Іран намагався завдати удару балістичними ракетами середньої дальності по американо-британській базі Дієго-Гарсія. Як заявив начальник Генштабу Ізраїлю Еяль Замір, ці ракети не призначені для ударів по Ізраїлю: «Їхня дальність досягає столиць Європи — Берлін, Париж і Рим перебувають у зоні прямої загрози».Офіційно Іран не підтверджував наявність ракет, здатних долати відстань у 4 тисячі кілометрів. Однак цей злочинний режим мав можливості для їх створення і, схоже, реалізував цей потенціал.Навіть невдала спроба застосування озброєнь такого класу — це ще один крок до ескалації війни на Близькому Сході. Ба більше, сам факт наявності в Ірану подібної зброї після 12-денної війни та трьох тижнів інтенсивного знищення військової інфраструктури викликає багато запитань.Застосування балістичних ракет середньої дальності — це кошмар часів холодної війни, який тоді намагалися стримати дипломатичними механізмами. Ці заборони зруйнував Путін, застосовуючи такі системи у своїй злочинній війні проти України. Тепер цю практику починають закріплювати й іранці.Ракетну «скриньку Пандори» відкрито. І якщо в Берліні, Парижі та Римі ще сподівалися, що внаслідок своєї «великої політики» не почують сирени повітряної тривоги через російські БРСД, то для них є погані новини. Іранські «стражі» вже точно вписали європейські столиці в сценарій ескалації заради порятунку свого режиму.Підписатися: Леонід Нєвзлін