Леонід Нєвзлін

Йом Кіпур — день, коли кожен із нас, у тиші, без зовнішніх подразників, може зазирнути у власну душу. Це день внутрішньої ревізії: ким ми були цього року? Що зробили для інших? Де промовчали, коли треба було сказати, і сказали, коли краще було промовчати? У цей день ми залишаємося сам на сам із власним сумлінням.Чи можна говорити про прощення, коли країна розірвана, коли влада торгує майбутнім заради збереження себе, коли народ втягнутий у війну, з якої немає виходу? Чи можна молитися про мир, якщо ті, хто зобов’язаний його будувати, цинічно руйнують усі мости?Йом Кіпур — це шанс почати спочатку. Але у народів, як і у людей, шансів не нескінченно багато. Не можна вічно ховатися за гаслами «така воля Б-га» чи «така необхідність». Ми самі відповідальні за те, що відбувається.Сьогодні — не лише особистий день покаяння. Це день, коли кожен має спитати себе: що я зробив, щоб завтра ми прокинулися у країні, де є майбутнє?Гмар Хатіма Това. Нехай цей день стане відправною точкою для змін.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила про досягнення домовленості з Україною щодо виділення двох мільярдів євро на розвиток технологій дронів.«Ми домовилися з Україною, що загалом буде виділено 2 мільярди євро на безпілотні літальні апарати. Це дозволить Україні нарощувати виробництво та повністю розкрити свій потенціал», — сказала вона. За словами фон дер Ляєн, Євросоюз зможе скористатися перевагами технологій БПЛА.Це дуже правильне рішення. «Стіна дронів» на східному фланзі ЄС, до створення якої закликав єврокомісар з оборони Андрюс Кубілюс, можлива лише у тісній співпраці з Києвом. Українські військові залишаються єдиними представниками цивілізованого світу на континенті, які володіють перевіреними бойовими технологіями та знаннями у сфері безпілотних систем.Паралельно європейські країни вже вкладають сотні мільйонів у закупівлю американської зброї для України — зараз триває робота над наповненням наступних пакетів у межах цієї ініціативи. Тепер важливо, щоб адміністрація США ухвалила правильні рішення щодо застосування далекобійних систем і постачання Tomahawk.Ця динаміка вселяє оптимізм.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Сьогодні ввечері за ізраїльським часом у Білому домі відбудеться зустріч Дональда Трампа та Біньяміна Нетаніягу. Головна тема переговорів — новий план американської адміністрації: припинення вогню в обмін на звільнення всіх заручників у перші 24–48 годин, поступове виведення ЦАХАЛу з Гази та формування моделі «дня після» без ХАМАС за участю ПНА й арабських держав. За словами Трампа, угода перебуває на фінальній стадії.Для Нетаніягу ця зустріч стає серйозним випробуванням. Підтримка ініціативи може призвести до розпаду коаліції, навіть попри обіцянки опозиції надати допомогу. Відмова, своєю чергою, загрожує новим сплеском протестів і, ймовірно, таким самим результатом, але пізніше.ХАМАС поки утримується від прямої відмови, однак наполягає на письмових гарантіях безпеки та офіційному тексті американських пропозицій.Підсумки цієї зустрічі стануть тестом для Трампа: чи зможе він перетворити гучні заяви про «близьку угоду» на реальне припинення війни та політичне рішення, прийнятне для всіх сторін.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Російська пропаганда в Молдові продовжує масовано проникати в інформаційне поле країни, попри протидію з боку правоохоронних органів. Її мета — дестабілізувати внутрішню ситуацію, а також вплинути на регіональний контекст.Як зазначається в дослідженні «Російське втручання у виборчий процес у Молдові: інформаційний вимір», проведеному київським Інститутом глобальної політики, з початком парламентської кампанії російська пропагандистська активність у Молдові значно посилилася.«У Telegram було створено близько 20 каналів, контрольованих Росією, які були взаємопов’язані та систематично використовувалися для дискредитації політичного керівництва Молдови й поширення фейкових новин, спрямованих на залякування молдовської цільової аудиторії. Загальне охоплення аудиторії цих каналів, контрольованих Росією, у Telegram становить близько 1 000 000 підписників», — йдеться в дослідженні.Завдання РФ — отримати контроль над парламентом і повалити Майю Санду. Але справа не в конкретному політику. Їхня мета — зламати європейський курс Кишинева, взяти Молдову під контроль і з її території загрожувати Україні та Румунії. Відставка Дмитра Козака з посади заступника голови АП РФ, до речі, цілком символічна у цьому контексті — це був його останній вдалий «мирний проєкт» у пострадянських країнах. «Військова лінія» Кирієнка перемогла, у його руках усі ресурси, яких вони не пошкодують.Докладніше — читайте за посиланням.

Минулої ночі весь світ став свідком різкої зміни позиції президента США Дональда Трампа щодо України. Після зустрічі з Володимиром Зеленським він зробив цілу низку заяв, серед яких, мабуть, найгучнішими стали слова про те, що Україна за підтримки ЄС може повернути всі свої території і «хто знає, може, навіть піти далі».Зеленський за підсумками зустрічі, у свою чергу, заявив, що не може ділитися деталями розмови з Трампом, але президент США тепер володіє важливою інформацією про ситуацію на фронті. «Те, що Путін так багато брехав президентові Трампу, також мало значення», — сказав президент України.З одного боку, це надихаюча зміна в підході адміністрації США. Ще зовсім недавно обговорювалося питання територіальних поступок і мало не визнання окупації Криму. Водночас непокоять постійні обмовки Трампа, які стосуються підтримки Європи. Вашингтон явно намагається перекласти відповідальність на ЄС, який далеко не є єдиним цілим, у тому числі у відносинах із Москвою.Одна фактична обіцянка, яка пролунала і є приводом для оптимізму, — це ще раз підтверджене зобов’язання Трампа постачати Україні зброю, оплачену союзниками по НАТО. А також його позиція про те, що країни НАТО мають збивати російські цілі, які порушують їхній повітряний простір. Все інше більше нагадує хоч і значно приємнішу, але все ж риторику, покликану ухилитися від відповідальності за протистояння з РФ.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Вчора Лондон, Оттава та Канберра офіційно визнали палестинську державу — рідкісна синхронна дія трьох ключових союзників США (ввечері до них приєднався і Лісабон). Формула у всіх одна й та сама: «врятувати рішення про дві держави» й водночас викреслити ХАМАС із будь-якої майбутньої архітектури влади — «жодної ролі в уряді та в безпеці», наголосив Стармер.Ізраїль відповів жорстко: «нагорода за тероризм» — і вже обговорює кроки у відповідь на Західному березі. Це великий дипломатичний вибух, але не вибух реальності на землі. Визнання не робить Палестину членом ООН (там і надалі стоїть американське вето), не змінює контроль ХАМАС у Газі й фактично адресоване зоні, де у світу є бодай якийсь «контрагент» — Палестинській адміністрації на Західному березі.Моя оцінка проста. Для палестинців це майже нічого не змінює — ні в безпеці, ні в управлінні. Єдиний швидкий ефект — подальша ізоляція Ізраїлю та зростання політичної ціни для тих, хто в Єрусалимі відповідає не лише за фронт, а й за образ країни. Європейські столиці таким кроком «купують» підтримку частини свого електорату, але чек може повернутися бумерангом: війни такі жести не зупиняють, а всередині Ізраїлю вони, навпаки, цементують табір прихильників жорсткої лінії. Париж? Макрон сам у 2027-му не балотується — платити доведеться його табору. І так, «визнання прямо зараз» не скасовує базової проблеми: без адресата в Газі та без реального зшивання палестинського управління будь-яке рішення залишиться папірцем. Символ сильний, але до миру він не приведе.Підписатися: Леонід Нєвзлін

На тлі чергових заяв Ердогана:Чи може один диктатор переважити іншого — і як змінився баланс на Близькому СходіВійна, розпочата 7 жовтня, падіння режиму Асада у грудні 2024-го та військовий удар Ізраїлю (разом зі США) по іранських об’єктах у червні 2025-го — усе це розчистило поле, на якому Ердоган швидко зайняв висоту.Туреччина — член НАТО із сучасною армією (№ 9 у світі за Global Firepower-2025) — різко змінила тон щодо Ізраїлю: спершу перекрила торгівлю, потім оголосила про закриття неба й портів, а сам Ердоган тиждень у тиждень б’є по темі «геноциду» Гази з найвищих трибун, включно з Генасамблеєю ООН. У сухому залишку — подвійний виграш: послаблення іранської «вісі спротиву» (падіння Дамаска, тяжкі втрати «Хізбалли») підвищує військову вагу Анкари, а жорстка антиизраїльська риторика цементує політичне лідерство Туреччини в мусульманському світі.Далі — геополітична арифметика. Туреччина залишається в НАТО, але тестує «стратегічну автономію»: придивляється до БРІКС+, нарощує торгівлю з Москвою та Пекіном — і фактично претендує стати для союзу «Китай–Росія» головним близькосхідним партнером там, де Іран ослаблений війною та санкціями.Анкара продає світові образ «сильної регіональної держави й адвоката Палестини» — і водночас збирає дивіденди. Якщо коротко: Ердоган вчасно скористався можливістю — і тепер ситуація працює на нього.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Голова зовнішньополітичного відомства ЄС Кая Каллас оприлюднила плани щодо зниження торговельних відносин з Ізраїлем та запровадження санкцій проти міністра національної безпеки Ітамара Бен-Гвіра та міністра фінансів Бецалеля Смотрича.ЄС (який, до речі, є найбільшим торговим партнером Ізраїлю) планує запровадити мита на імпортовані з Ізраїлю товари на суму близько 5,8 млрд євро, а також призупинити виділення близько 20 мільйонів євро на пряму підтримку різних ізраїльських проектів.Паралельно Єврокомісія пропонує ввести санкції проти 10 членів політбюро ХАМАС.Для затвердження цих заходів потрібна кваліфікована більшість голосів урядів ЄС і підтримка 15 із 27 держав-членів, що представляють 65% населення ЄС.Багато країн відкрито закликають до призупинення дії угоди про вільну торгівлю ЄС з Ізраїлем та до інших санкцій. Але такі країни, як Німеччина, Угорщина та Чехія, виступають проти — принаймні наразі.Навіть якщо цього разу пропозиція не збере достатньої кількості голосів, очевидно: ставлення до Ізраїлю в Європі ніколи не було гіршим. Ставлення у країнах регіону після зростання останніх років — також стрімко погіршується.Саме це мав на увазі Нетаніягу, коли казав, що нам доведеться стати «супер-Спартою». Згодом він від своїх слів відмовився, але реальність від цього не змінилася.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Резолюція ООН, дрони над Польщею і мовчання Трампа: що поєднує ці події?Після вторгнення російських дронів у повітряний простір Польщі і Румунії у Європі, і особливо на східному фланзі НАТО, від США чекали різкої реакції. Але Трамп обмежився коротким дописом: «Що там із порушенням повітряного простору Польщі? Починається!». Потім припустив, що це могла бути «помилка». Жодних погроз, жодної прямої критики, жодної жорсткої риторики.Чому таке мовчання? На перший погляд, це можна списати на його минулу передвиборчу кампанію. Трамп намагається закріпити за собою образ миротворця та показати, що не має наміру втягувати Америку у війни в Європі. Але, на мою думку, ключ до розуміння — у нещодавньому голосуванні в ООН: 142 країни підтримали створення палестинської держави, США та Ізраїль опинилися в меншості.І це голосування — не просто дипломатичний епізод, а свого роду ляпас Америці і особисто Трампу, який будував свою зовнішню політику навколо підтримки Ізраїлю.У такій ситуації засуджувати Росію за дрони означає захищати Європу, яка щойно відвернулася від США й висловила підтримку Палестині. Який сигнал це надішле американському виборцю? Що Трамп готовий поступатися країнам, які «зрадили союзника»? Це виглядало б надто схоже на подвійні стандарти — а Трамп цього не допустить.Він чітко окреслив зовнішньополітичну рамку: Ізраїль може бути не ідеальним, але він захищається від терору. А Європа нехай сама розбирається зі своїми проблемами, якщо їй ближчі симпатії до Гази, ніж до союзників.Вчора Трамп вперше за довгий час назвав Росію агресором, але, швидше за все, на цьому все й завершиться. Не варто очікувати допомоги чи нових заяв. Резолюція ООН не змінила курс США. Але Трамп обирає паузу — холоднокровну, демонстративну і, за його логікою, справедливу.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Біньямін Нетаніягу заявив, що у відповідь на глобальну ізоляцію Ізраїлю країна має стати «супер-Спартою».Згідно з опитуванням, проведеним на замовлення радіостанції КАН, ізраїльтяни вже звикають жити по-спартанськи. 42% опитаних зазначили, що за два роки війни в секторі Газа їхній рівень життя знизився, 39% сказали, що він залишився на колишньому рівні, і лише у 9% — покращився. Крім того, ізраїльтяни стали частіше економити: 51% економлять на продуктах, 39% перейшли на дешевшу торговельну мережу чи на продукти іншої марки, 37% намагаються зменшити витрати на електроенергію, воду, мобільний зв’язок тощо, 29% перестали відвідувати культурні заходи, 13% були змушені знайти додаткову роботу.Сам Нетаніягу, якого звинувачують у хабарництві, зокрема, у вигляді сигар і шампанського, навряд чи тягне на спартанського лідера.Своєї провини в тому, що з повноправної частини західного світу і країни, яку дедалі більше визнавали сусіди в регіоні, Ізраїль перетворюється на вигнанця, Нетаніягу, напевне, теж не бачить.Підписатися: Леонід Нєвзлін