Леонід Нєвзлін

Між тим, процес стягнення вже триває. У червні 2024 року колишні акціонери ЮКОСу успішно продали на аукціоні низку торговельних марок Російської Федерації в Нідерландах, зокрема відомі бренди Stolichnaya та Moskovskaya. Додаткові заходи щодо виконання рішень також здійснюються в Нідерландах.Крім того, колишні акціонери ЮКОСу ведуть судові процеси у Великій Британії, США, Люксембурзі та Сінгапурі, щоб домогтися визнання арбітражних рішень — попереднього кроку до стягнення російських державних активів у цих країнах.Протягом останніх двадцяти років Росія систематично ігнорувала міжнародні рішення та обов’язкові судові приписи, розглядаючи їх не як юридичне зобов’язання, а як прикру перешкоду.Це постійне зневажання міжнародним правом робить успішне виконання рішень у справі ЮКОСу особливо важливим. Реалізація стягнення не лише забезпечить справедливість для колишніх акціонерів, а й зміцнить міжнародну правову систему, показавши, що порушення міжнародного права й ігнорування судових рішень мають реальні наслідки.Про компанію GMLGML представляє інтереси колишніх мажоритарних акціонерів нафтової компанії Yukos Oil, колись найуспішнішої, найпрозорішої та найорієнтованішої на Захід компанії Росії.У 2003 році, коли незалежність ЮКОСу стала загрозою Кремлю, його генерального директора заарештували, компанію збанкрутували за сфабрикованими податковими звинуваченнями, а її активи передали державній «Роснєфті».Підписатися: Леонід Нєвзлін

Дональд Трамп працює над створенням фонду «Перемоги України», який фінансуватиметься за рахунок нових тарифів — тих, що можуть бути застосовані до Китаю, пише The Telegraph. За інформацією видання, президент США доручив міністру фінансів Скотту Бессенту обговорити цей план із європейськими колегами напередодні візиту Володимира Зеленського до Вашингтона.Передбачається, що на імпорт із Китаю буде запроваджено мито у розмірі 500%, а отримані кошти спрямують на закупівлю озброєнь для української армії. Джерела у Вашингтоні повідомили виданню, що ідея запровадити санкції проти Китаю за закупівлю російської нафти раніше стикалася з опором з боку європейських урядів.«Пекін був названий країнами НАТО “головним спільником” війни Росії, однак багато членів альянсу, зокрема Велика Британія, відмовилися офіційно вважати його ворогом», — йдеться у публікації.Напередодні Трамп також заявив, що прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді запевнив його в тому, що Індія припинить закупівлю російської нафти. Reuters повідомляє, що індійські НПЗ справді очікують поступового скорочення обсягів постачання сировини з Росії.Схоже, Вашингтон справді перейшов до реалізації концепції «миру через силу». Дуже важливо, щоб ці ініціативи адміністрації Трампа не залежали від позиції інших країн НАТО, як це звучало раніше. Пекін і Москва докладуть усіх зусиль, щоб протидіяти таким рішенням через своїх союзників у Європі. Хочеться вірити, що США знову проявлять лідерство.Підписатися: Леонід Нєвзлін

У п’ятницю у Вашингтоні має відбутися зустріч Дональда Трампа і Володимира Зеленського. Президент США публічно заявив, що український лідер попросить про поставки ракет: «Йому потрібно зброя, він хотів би мати Tomahawk. У нас багато Tomahawk».Оптимізм Трампа не поділяють військові аналітики. FT нещодавно наводила оцінку, що в США є всього близько 4 150 цих ракет. Із 200 Tomahawk, закуплених Пентагоном із 2022 року, вже понад 120 було витрачено. У бюджеті Міністерства оборони США на 2026 рік передбачено фінансування закупівлі лише 57 ракет. Тож, як припускають експерти, Вашингтон міг би виділити Україні приблизно 20–50 ракет.Будь-яка зброя для України — це добре. Завдавати ударів по глибокому тилу РФ життєво необхідно, особливо в умовах триваючої кампанії Москви з виведення з ладу української енергетики. Але кілька десятків крилатих ракет, хай і найкращих, — це мало.Загалом динаміка надання військової допомоги Україні викликає серйозне занепокоєння. За даними ЗМІ, постачання зброї країнами НАТО різко скоротилося в липні та серпні порівняно з попередніми місяцями, незважаючи на запуск ініціативи із закупівлі американської зброї членами альянсу. За ці місяці європейська допомога знизилася більш ніж на 50%.Схоже, ключова проблема — не в фінансуванні закупівель, а в нестачі виробництва. Військово-промисловий комплекс на Заході набирає обертів неприпустимо повільно, і це велика проблема. Прагнення миру — це чудово. Але щоб бути переконливими, демократіям потрібно значно більше зброї.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Три дні ультиматуму Трампа майже минули, а з боку ХАМАСу й досі немає відповіді. Із вищих ешелонів угруповання — ані слова, лише незначні відгуки від середньої ланки, на чию думку тепер мало хто зважає. Тим часом тиск зростає: посередники — Катар, Єгипет і навіть Туреччина — наполегливо умовляють погодитися на американський план припинення вогню та обміну. Особливо показова тут роль Анкари: Ердоган не раз заявляв, що не вважає ХАМАС терористами. Сигнал очевидний: «Погоджуйтесь на угоду зараз, інакше ми вже не допоможемо».Що далі? Якщо ХАМАС продовжить тягнути час, світ нарешті побачить, наскільки далеко готовий зайти Трамп. У своїй заяві він чітко дав зрозуміти: угрупованню відведено три–чотири дні, після чого, якщо відповіді не буде, Ізраїлю гарантована «повна підтримка» будь-яких дій, які той вважатиме за потрібне. Це не лише політичне «зелене світло», а й конкретні пакети озброєнь, включно з гелікоптерами Apache та бронетехнікою на мільярди, уже винесені на затвердження. Для Ізраїлю це фактично розв’язані руки: армія зможе продовжити жорсткі операції в Газі, навіть якщо це ставить заручників під загрозу — саме про це давно попереджають опозиція та родини полонених.Глобальна реакція навряд чи здивує: союзники знову закликатимуть до «стриманості», але американська позиція вже давно гранично зрозуміла — залишилося лише перевірити, чи підкріплена вона ділом, а не лише словом. У регіоні ж посередники, швидше за все, волітимуть, аби остаточне рішення ухвалив ХАМАС, переклавши відповідальність на нього. Найближчі два дні покажуть, чи готове керівництво угруповання вибратися з кута, в який його загнали.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Йом Кіпур — день, коли кожен із нас, у тиші, без зовнішніх подразників, може зазирнути у власну душу. Це день внутрішньої ревізії: ким ми були цього року? Що зробили для інших? Де промовчали, коли треба було сказати, і сказали, коли краще було промовчати? У цей день ми залишаємося сам на сам із власним сумлінням.Чи можна говорити про прощення, коли країна розірвана, коли влада торгує майбутнім заради збереження себе, коли народ втягнутий у війну, з якої немає виходу? Чи можна молитися про мир, якщо ті, хто зобов’язаний його будувати, цинічно руйнують усі мости?Йом Кіпур — це шанс почати спочатку. Але у народів, як і у людей, шансів не нескінченно багато. Не можна вічно ховатися за гаслами «така воля Б-га» чи «така необхідність». Ми самі відповідальні за те, що відбувається.Сьогодні — не лише особистий день покаяння. Це день, коли кожен має спитати себе: що я зробив, щоб завтра ми прокинулися у країні, де є майбутнє?Гмар Хатіма Това. Нехай цей день стане відправною точкою для змін.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила про досягнення домовленості з Україною щодо виділення двох мільярдів євро на розвиток технологій дронів.«Ми домовилися з Україною, що загалом буде виділено 2 мільярди євро на безпілотні літальні апарати. Це дозволить Україні нарощувати виробництво та повністю розкрити свій потенціал», — сказала вона. За словами фон дер Ляєн, Євросоюз зможе скористатися перевагами технологій БПЛА.Це дуже правильне рішення. «Стіна дронів» на східному фланзі ЄС, до створення якої закликав єврокомісар з оборони Андрюс Кубілюс, можлива лише у тісній співпраці з Києвом. Українські військові залишаються єдиними представниками цивілізованого світу на континенті, які володіють перевіреними бойовими технологіями та знаннями у сфері безпілотних систем.Паралельно європейські країни вже вкладають сотні мільйонів у закупівлю американської зброї для України — зараз триває робота над наповненням наступних пакетів у межах цієї ініціативи. Тепер важливо, щоб адміністрація США ухвалила правильні рішення щодо застосування далекобійних систем і постачання Tomahawk.Ця динаміка вселяє оптимізм.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Сьогодні ввечері за ізраїльським часом у Білому домі відбудеться зустріч Дональда Трампа та Біньяміна Нетаніягу. Головна тема переговорів — новий план американської адміністрації: припинення вогню в обмін на звільнення всіх заручників у перші 24–48 годин, поступове виведення ЦАХАЛу з Гази та формування моделі «дня після» без ХАМАС за участю ПНА й арабських держав. За словами Трампа, угода перебуває на фінальній стадії.Для Нетаніягу ця зустріч стає серйозним випробуванням. Підтримка ініціативи може призвести до розпаду коаліції, навіть попри обіцянки опозиції надати допомогу. Відмова, своєю чергою, загрожує новим сплеском протестів і, ймовірно, таким самим результатом, але пізніше.ХАМАС поки утримується від прямої відмови, однак наполягає на письмових гарантіях безпеки та офіційному тексті американських пропозицій.Підсумки цієї зустрічі стануть тестом для Трампа: чи зможе він перетворити гучні заяви про «близьку угоду» на реальне припинення війни та політичне рішення, прийнятне для всіх сторін.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Російська пропаганда в Молдові продовжує масовано проникати в інформаційне поле країни, попри протидію з боку правоохоронних органів. Її мета — дестабілізувати внутрішню ситуацію, а також вплинути на регіональний контекст.Як зазначається в дослідженні «Російське втручання у виборчий процес у Молдові: інформаційний вимір», проведеному київським Інститутом глобальної політики, з початком парламентської кампанії російська пропагандистська активність у Молдові значно посилилася.«У Telegram було створено близько 20 каналів, контрольованих Росією, які були взаємопов’язані та систематично використовувалися для дискредитації політичного керівництва Молдови й поширення фейкових новин, спрямованих на залякування молдовської цільової аудиторії. Загальне охоплення аудиторії цих каналів, контрольованих Росією, у Telegram становить близько 1 000 000 підписників», — йдеться в дослідженні.Завдання РФ — отримати контроль над парламентом і повалити Майю Санду. Але справа не в конкретному політику. Їхня мета — зламати європейський курс Кишинева, взяти Молдову під контроль і з її території загрожувати Україні та Румунії. Відставка Дмитра Козака з посади заступника голови АП РФ, до речі, цілком символічна у цьому контексті — це був його останній вдалий «мирний проєкт» у пострадянських країнах. «Військова лінія» Кирієнка перемогла, у його руках усі ресурси, яких вони не пошкодують.Докладніше — читайте за посиланням.

Минулої ночі весь світ став свідком різкої зміни позиції президента США Дональда Трампа щодо України. Після зустрічі з Володимиром Зеленським він зробив цілу низку заяв, серед яких, мабуть, найгучнішими стали слова про те, що Україна за підтримки ЄС може повернути всі свої території і «хто знає, може, навіть піти далі».Зеленський за підсумками зустрічі, у свою чергу, заявив, що не може ділитися деталями розмови з Трампом, але президент США тепер володіє важливою інформацією про ситуацію на фронті. «Те, що Путін так багато брехав президентові Трампу, також мало значення», — сказав президент України.З одного боку, це надихаюча зміна в підході адміністрації США. Ще зовсім недавно обговорювалося питання територіальних поступок і мало не визнання окупації Криму. Водночас непокоять постійні обмовки Трампа, які стосуються підтримки Європи. Вашингтон явно намагається перекласти відповідальність на ЄС, який далеко не є єдиним цілим, у тому числі у відносинах із Москвою.Одна фактична обіцянка, яка пролунала і є приводом для оптимізму, — це ще раз підтверджене зобов’язання Трампа постачати Україні зброю, оплачену союзниками по НАТО. А також його позиція про те, що країни НАТО мають збивати російські цілі, які порушують їхній повітряний простір. Все інше більше нагадує хоч і значно приємнішу, але все ж риторику, покликану ухилитися від відповідальності за протистояння з РФ.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Вчора Лондон, Оттава та Канберра офіційно визнали палестинську державу — рідкісна синхронна дія трьох ключових союзників США (ввечері до них приєднався і Лісабон). Формула у всіх одна й та сама: «врятувати рішення про дві держави» й водночас викреслити ХАМАС із будь-якої майбутньої архітектури влади — «жодної ролі в уряді та в безпеці», наголосив Стармер.Ізраїль відповів жорстко: «нагорода за тероризм» — і вже обговорює кроки у відповідь на Західному березі. Це великий дипломатичний вибух, але не вибух реальності на землі. Визнання не робить Палестину членом ООН (там і надалі стоїть американське вето), не змінює контроль ХАМАС у Газі й фактично адресоване зоні, де у світу є бодай якийсь «контрагент» — Палестинській адміністрації на Західному березі.Моя оцінка проста. Для палестинців це майже нічого не змінює — ні в безпеці, ні в управлінні. Єдиний швидкий ефект — подальша ізоляція Ізраїлю та зростання політичної ціни для тих, хто в Єрусалимі відповідає не лише за фронт, а й за образ країни. Європейські столиці таким кроком «купують» підтримку частини свого електорату, але чек може повернутися бумерангом: війни такі жести не зупиняють, а всередині Ізраїлю вони, навпаки, цементують табір прихильників жорсткої лінії. Париж? Макрон сам у 2027-му не балотується — платити доведеться його табору. І так, «визнання прямо зараз» не скасовує базової проблеми: без адресата в Газі та без реального зшивання палестинського управління будь-яке рішення залишиться папірцем. Символ сильний, але до миру він не приведе.Підписатися: Леонід Нєвзлін