📘 Презентуємо каталог проєкту «Переосмислення музею» 🧡 Проєкт покликаний ініціювати критичний діалог навколо функціонування регіональних музеїв у контексті постколоніальної спадщини, імперських наративів та локальної пам’яті. У фокусі — приклад Криворізького історико-краєзнавчого музею як живої інституції, що має потенціал до переосмислення власної експозиційної політики та підходів до репрезентації минулого.Каталог підсумовує ключові етапи та знахідки проєкту: від аналітичної роботи з музейними наративами — до мистецьких інтервенцій та відкритих обговорень. Запрошуємо дослідників, музейних працівників, митців і всіх зацікавлених ознайомитися з матеріалами. Віримо, що подібні ініціативи здатні не лише змінювати інституції, а й сприяти формуванню критичної культури пам’яті.📥 Каталог доступний для завантаження за посиланням. 🤝 Куратор проєкту «Переосмислення музею» Святослав Михайлов. Реалізовано за підтримки Європейського Союзу за програмою Дім Європи. Інституційний партнер Криворізький Центр Сучасної Культури / KRCC.
«Серце, що б'ється - у фокусі квір-мистецтва України» - це перша групова виставка, яка показує квір-мистецтво України в контексті історії квір-спільнот в Україні - за радянського режиму, в перші роки незалежності та в умовах спротиву російському вторгненню. Мистецькі позиції розповідають про боротьбу проти дискримінації та виключення, простежують вплив історично значущих моментів на квір-тіла та квір-відносини, а також показують, як квір-ідентичність, ґендер, любов та приналежність обговорюються та репрезентуються в Україні сьогодні.Різноманітні зв'язки між історією, мистецтвом та квір-спільнотою в Україні розглядаються у трьох розділах. По-перше, простежуються квір-елективні зв'язки в українській історії до 1991 року. У той час квір-тіла були здебільшого невидимими, квір-мистецтво не було частиною мистецької сцени, а доступ до квір-спільноти не був легким. У наступному розділі, який розповідає про перші роки української незалежності 1991-2014, ми бачимо, як в Україні з'явилася квір-інфраструктура. Квір-художники ламають табу і отримують свободу дій, незважаючи на опір консервативних, релігійних і ультраправих груп. Останній розділ переносить нас з 2014 року до сьогодення, починаючи з російської окупації Криму і закінчуючи повним вторгненням у 2022 році. Цей розділ присвячений новому поколінню українських митців, які посеред насильства, руйнувань і втрат шукають способи опрацювати травми війни, зберегти пам'ять і зробити квір-життя в Україні видимим. https://www.schwulesmuseum.de/ausstellung/a-heart-that-beats-queere-ukrainische-kunst-im-fokus/?lang=en
Журналістка Аїда Черкез пережила облогу Сараєва — 1 425 днів під обстрілами, без світла і тепла. Що врятувало боснійців у найважчі часи і врятує українців — інтервʼю.У березні 2022 року боснійська журналістка Аїда Черкез написала листа українцям. У ньому вона розповіла про власний досвід війни і про те, як попри все її країна вижила на початку 90-х років минулого століття. Тоді Балкани занурились у страшні війни між республіками колишньої Югославії, які прагнули незалежності. Аїда пережила найдовшу облогу столиці в сучасній історії: 1 425 днів вона провела в столиці Боснії і Герцеговини — Сараєві, яке з усіх боків оточили солдати Югославської народної армії. Тоді в місті загинуло понад 11 тисяч людей.Коли почалась облога, Аїді було трохи за тридцять. Вона працювала на Associated Press і попри все хотіла розказати світу про злочини, які відбулися просто на її очах. Вона вірила: якщо світ дізнається правду, він одразу допоможе. Вона помилилась. Попри це Аїда залишилася в місті до останнього дня облоги, очолила боснійське бюро AP і все життя розповідає світові про воєнні злочини. «Бабель» поговорив з Аїдою, яка поділилася тим, що знає напевно: як виживати, коли світ навколо сходить з розуму.@babel
📚📖 Як колишній вчитель історії намагається витягти росіян зі світу пропаганди. Огляд матеріалів іноземних медіа 17 квітня🖌 The New York Times розповідає про колишнього вчителя історії з Білої Церкви Василя Дрібницю, який використовує знання, щоб розвінчувати міфи російської пропаганди ― персонально, по відеозвʼязку з росіянами. Для цього він використовує сервіси на кшталт Chatroulette, які пропонують випадковий контакт із людьми. Розмови Дрібниця записує і потім викладає в ютуб-каналі, який вже зібрав понад пів мільйона підписників. Більшість із них українці: співгромадянам вчителя цікаво, як він розвінчує російські пропагандистські міфи та якими аргументами вони можуть послуговуватись у суперечках із росіянами. Зазвичай опоненти Дрібниці не витримують і виходять з діалогу, не маючи контраргументів.59-річний Дрібниця добре знає, як історія може стати політичним інструментом, пише видання. Він навчався в радянській системі, де нічого не було, наприклад, про Голодомор. Його університетський викладач заявив, що Голодомор вигадали західні буржуазні націоналісти. Однак навчання Василя припало саме на часи розпаду Радянського Союзу, і чимало з раніше прихованого стало загальновідомим. Після цього Дрібниця вирішив, що варто займатись просвітництвом ― і пішов у вчителі.🎨 Продовження історії Василя Дрібниці та резюме ще двох матеріалів ― далі в огляді. Його повна версія доступна для тих, хто підтримує нас на Patreon. #інозмі @babel
👉 Київ літа 2021 року – місто, що балансує між посткарантинною ейфорією та прихованою тривогою війни, що вже триває на сході країни. Відео «Сага» стає інтимним маніфестом надії, розгубленості та усвідомлення власної вразливості у час, коли особисте нерозривно вплітається у загальнонаціональну історію.Музика Олексія Шмурака пронизує кадри, створюючи відчуття непевності – як спробу вхопити невидиму, але відчутну загрозу майбутнього. Чи можливе спокійне очікування, коли простір довкола дихає передчуттям катастрофи? Марія Куліковська, «Сага», відео, режисерка Дарія Біляк, 8ʼ48ʼʼ, 2021-2025📍Запрошуємо відвідати виставку «Візуальні голоси жінок» — 10:00 до 18:00 у Гончаренко Центрі Кривий Ріг (вул. Комерційна, 4), до 19 квітня.Марія Куліковська – мультимедійна художниця, архітекторка, акціоністка. Народилася в Керчі, але після анексії Криму не змогла повернутися до рідного міста. Працює з темами тілесності, уразливості, біженства та фемінізму. Після 24 лютого 2022 року вимушено залишила Україну. Брала участь у резиденціях в Австрії та Фінляндії, розвиваючи свою художню практику в умовах вимушеного переселення.💼 Проєкт реалізовується Криворізьким Центром Сучасної Культури / KRCC у партнерстві з Гончаренко Центром Кривий Ріг за підтримки Українського Жіночого Фонду.🤝 Інформаційні партнери: Експерт-КР | krivbass.city | Давай підемо! Кривий Ріг.
👉 Серія колажів «Голоси» — це візуальна розмова з видатними українками, чий досвід і слова продовжують резонувати сьогодні. Леся Українка, Ольга Кобилянська, Вікторія Амеліна та сама художниця — чотири жіночі голоси, що звучать у контексті боротьби, втрати, самовираження і права бути собою.Леся нагадує: «Змагаймось за нове життя!» — її слова про свободу і гідність актуальні як ніколи. Ольга промовляє: «Буду жити, буду робити», залишаючи нам у спадок приклад сили, праці та сміливого вибору. Вікторія, чий голос війна не змогла заглушити, говорить про трагедію, що ще триває. А Ксенія зізнається: «Я сумую за станом безпеки», фіксуючи особистий досвід життя у часи тривоги.Ксенія Костянець, серія «Голоси», аналоговий колаж, 30 × 42,5 см, 2025📍Запрошуємо відвідати виставку «Візуальні голоси жінок» — щодня, крім неділі, з 10:00 до 18:00 у Гончаренко Центрі Кривий Ріг (вул. Комерційна, 4). До 19 квітня.Ксенія Костянець — художниця й поетка з Кривого Рогу. Вона працює в техніці аналогового колажу, проводить майстерні, створює відеопоезію та досліджує теми пам’яті, тіла й простору. Засновниця ресайклінгового проєкту KOLASHKA, Ксенія поєднує особисту історію з колективним досвідом сучасної України.🚨Вже 19 квітня о 14:00 відбудеться Artist Talk з художницею. Вхід вільний, але необхідна реєстрація. 💼 Проєкт реалізовується Криворізьким Центром Сучасної Культури / KRCC у партнерстві з Гончаренко Центром Кривий Ріг за підтримки Українського Жіночого Фонду.🤝 Інформаційні партнери: Експерт-КР | krivbass.city | Давай підемо! Кривий Ріг.
👉 У роботах «Гнів» і «У кожного свій шлях» Настя Ех розкриває вибір жінки через боротьбу та внутрішній шлях. «Гнів» показує емоційний вибух, що кидає виклик соціальним нормам, де жінка не приймає свою роль і бореться за право бути почутою. «У кожного свій шлях» символізує внутрішні пошуки, вибір дороги та прагнення до свободи, що метафорично відображає шлях сучасної жінки. Обидва полотна, представлені як диптих, підкреслюють, що жінка сама визначає свій шлях — чи то через боротьбу, чи внутрішню подорож до себе.📍Запрошуємо відвідати виставку «Візуальні голоси жінок» — щодня, крім неділі, з 10:00 до 18:00 у Гончаренко Центрі Кривий Ріг (вул. Комерційна, 4). До 19 квітня.Настя Ех (1994, Кривий Ріг) — художниця, що працює в живопису та інсталяціях, створюючи роботи на теми сенсу життя, природи та духовного. Веде інклюзивну майстерню для дітей із синдромом Дауна.💼 Проєкт реалізовується Криворізьким Центром Сучасної Культури / KRCC у партнерстві з Гончаренко Центром Кривий Ріг за підтримки Українського Жіночого Фонду.🤝 Інформаційні партнери: Експерт-КР | krivbass.city | Давай підемо! Кривий Ріг.
🎙 Лекція Євгенії Буцикіної «Деколоніальні стратегії в сучасному мистецтві»📍Онлайн у Zoom 📅 10 квітня, 18:30 🆓 Участь безкоштовна за попередньою реєстрацією: https://forms.gle/1aQ1accsxrKt8a2A9 Що означає деколонізувати мистецтво? Як змінюється уявлення про канон, музей і саме поняття мистецтва у ХХІ столітті? Які практики, наративи та інституції ми сьогодні переосмислюємо — і з якої перспективи?Запрошуємо на лекцію культурологині та арткритикині Євгенії Буцикіної, яка дослідить, як у різних регіонах світу (зокрема й в Україні) мистецтво переживає процес деколонізації — як структурної трансформації, через критичний перегляд наративів та у пошуках нових естетичних і політичних горизонтів.У фокусі: – деколонізація музеїв і художніх інституцій;– підрив колоніальних ієрархій у мистецтвознавстві;– злами й трансформації канонів;– український контекст та виклики деколонізації після імперських наративів.💬 Євгенія Буцикіна — доцентка КНУ ім. Тараса Шевченка, арткритикиня, учасниця Дослідницької платформи PinchukArtCentre.Лекція проходить у межах проєкту «Переосмислення музею», що реалізується за підтримки Європейського Союзу в межах програми Дім Європи. Куратор проєкту — Святослав Михайлов.
Триває виставковий «Візуальні голоси жінок» у приміщенні Гончаренко Центру Кривий Ріг за адресою: вул. Комерційна 4. Вхід вільний, з понеділка до суботи з 10:00 до 18:00. Виставка триватиме до 19 квітня 2025 року. Проєкт «Візуальні голоси жінок» побудований на концепції intersectionality (перехресності) та досліджує, як різні аспекти жіночої ідентичності — гендер, соціальний статус, етнічна належність, місце проживання чи професія — взаємодіють і формують унікальний досвід кожної жінки. Вибір Кривого Рогу для проведення виставки не випадковий. Місто з індустріальним характером та сучасною культурою стає метафорою перехресності: місця, де жіночі голоси набувають сили, а їхні історії — особливої ваги.Художниці, що беруть участь: Катерина Бондарець, Ксенія Гнилицька, Xuanh sisters, Настя Ех, Оксана Жарун, Ксенія Костянець, Марія Куліковська, Влада Ралко, Анастасія Тимошенко, Марина Чайка.Проєкт реалізовується Криворізьким Центром Сучасної Культури / KRCC у партнерстві з Гончаренко Центром Кривий Ріг за підтримки Українського Жіночого Фонду.Інформаційні партнери: Експерт-КР | krivbass.city | Давай підемо! Кривий Ріг.
Криворізький Центр Сучасної Культури / KRCC запрошує Artist Talk із художницею Ксенією Костянець — мисткинею, яка перетворює історичні жіночі голоси на візуальні маніфести сучасності.Що на вас чекає?🔹Розповідь про серію аналогових колажів «Голоси», що переосмислюють слова видатних українок🔹 Відверта бесіда про шлях від промислового середовища до мистецької практики🔹 Дискусія про силу жіночого голосу в умовах історичних викликів🔹 Можливість побачити виставку «Візуальні голоси жінок» з коментарями художниціДеталі події:📅 5 квітня, 12:00📍 Гончаренко Центр Кривий Ріг (вул. Комерційна 4)🎟 Вхід вільний, але потрібна попередня реєстрація https://forms.gle/dZCQTXK5oZfbjVzy8Ксенія Костянець — художниця, поетка з досвідом роботи в промисловій сфері Кривого Рогу. Її погляд на перетин індустріального досвіду та мистецтва створює особливу оптику для розуміння соціальних процесів. У своїх колажах вона звертається до слів Лесі Українки, Ольги Кобилянської та Вікторії Амеліної чиї голоси стали символами боротьби та змін.Про виставку:«Візуальні голоси жінок» — це колективний проєкт, що представляє роботи художниць з різних регіонів України. Виставка досліджує багатовимірність жіночого досвіду через призми тілесності, історичної пам’яті, праці, війни та самовизначення.⏰ Виставка триватиме до 19 квітня 2025 року🕙 Графік роботи: понеділок–субота, з 10:00 до 18:00🎟 Вхід вільнийПроєкт реалізовується Криворізьким Центром Сучасної Культури / KRCC у партнерстві з Гончаренко Центром Кривий Ріг за підтримки Українського Жіночого Фонду.Інформаційні партнери: Експерт-КР | krivbass.city | Давай підемо! Кривий Ріг.
TGLIST.COM.UA
