Estadísticas de telegram channel - @kulturavsego

6–11 жовтня запрошуємо на 17-й онлайн-інтенсив для вчитель_ок мистецтва початкової та базової школи — від PinchukArtCentre та Фонду розвитку та підтримки молодого мистецтва України Слави Фролової.📌Участь безкоштовна. Подати заявку можна до 29 вересня включно за посиланням: http://bit.ly/41VLS0zБуде обрано 50 учасни_ць з усієї України.🔺Як залучити дітей до мистецтва та зробити заняття ще більш захоплюючими?🔺 Як сучасне мистецтво може допомогти дітям краще пізнавати себе й світ навколо?🔺Як творчість стає опорою та простором для самовираження?Спікер_ки інтенсиву: ▫️Слава Фролова — засновниця Фонду розвитку та підтримки молодого мистецтва України. ▫️Ольга Шишлова — авторка та ведуча освітніх програм для дітей та підлітків з ментальною інвалідністю в PinchukArtCentre.▫️Маріанна Джеладзе — практикуюча психологиня, психологиня ПЗО КМДШ, мама.▫️Костянтин Дорошенко — критик і куратор сучасного мистецтва, запрошений експерт Дослідницької платформи PinchukArtCentre, член Міжнародної асоціації арткритиків AICA. ▫️Лора Літковська — артедукаторка, яка вірить в цілющу силу творчих практик і проявлення як терапію, художниця, співачка. ▫️Ярема Малащук — художник, лауреат головної та спеціальної премії PinchukArtCentre Prize 2020 та 2018, Гран-прі премії МУХі, а також VISIO Young Talent Acquisition Prize. З 2016 року співпрацює з Романом Хімеєм на межі візуального мистецтва та кіно. ▫️Марта Кузій — піаністка класичного напряму, доцентка кафедри культурології Українського католицького університету. Активна музично-громадська діячка, лекторка, дослідниця Емоційного музичного інтелекту, співзасновниця Львівського дитячого оркестру, амбасадорка Львівської національної філармонії, публіцистка, культурна дипломатка.▫️Алевтина Кахідзе — художниця, перформерка, кураторка, освітянка, дослідниця▫️Даша Подольцева — графічна дизайнерка, художниця. Отримала золоту медаль 28-ї Міжнародної Бієнале плаката у Варшаві за роботу “Урожай”. Членкиня журі «4-й Блок» – міжнародна трієнале екоплаката.Партнери програми: Видавництво “Ранок”, “Антошка”, EdCamp Ukraine, провідний український виробник професійних матеріалів для живопису Rosa.

Що зробило Землю такою, як ми її знаємо? Ви не повірите! Лекція еволюційної біологині Олівії Джадсон про агентів планетарних змін.В науковому світі британська еволюційна біологиня Олівія Джадсон має всі можливі регалії. Вона закінчила Стенфордський університет і здобула ступінь доктора філософії в Оксфорді. Вона навчалась у одного з кращих еволюційних біологів минулого століття Вільяма Гамільтона, який довів, що тварини можуть бути альтруїстами, якщо це сприяє виживанню їх родичів. Олівія публікувала свої статті і блоги в кращих виданнях світу — The Economist, The New York Times, The Atlantic і багатьох інших. Однією з її найвідоміших праць стала книга «Секс поради доктора Тетяни всьому живому», де Джадсон з гумором і іронією розбирає гострі теми у відносинах статей на прикладах того, як це влаштовано у тварин. 10 вересня, виступаючи в Києві в рамках проєкту «Українська історія: глобальна ініціатива», Джадсон теж трохи жартувала про секс. Хоч тема її доповіді була геть інша — «Життя і земля: новий аргумент». Головна редакторка «Бабеля» Катерина Коберник прослухала цю лекцію, надихнулась думками і формулюваннями Джадсон, і зробила (зовсім трохи) скорочений переклад лекції про те, як найменші форми життя трансформують величезну планету.@babel

"Contemporary art does not solve questions of aesthetics. Aesthetics appeals to the exemplary, thereby creating grounds for discrimination. This approach reached its peak in Nazi and Soviet art, although in postwar Western art we also see objectification of women, “fascism of the body” in gay aesthetics, and so on.War prompts Ukrainian artists, as well as citizens in general, to be more attentive to individual experience. There is a societal demand for heroization, but both in artistic and commemorative practices, sensitivity to the individual is felt. War is made up of very specific trials, actions, and decisions of each person, a diversity of fates. This is reflected across the broad spectrum of Ukrainian art—from portraits of Anti-Authoritarian Armed Forces soldiers by David Chichkan, who died in August at the front, to the emergence of figurative elements in the practice of abstraction master Volodymyr Budnikov". https://tie2.lt/en/kostiantyn-doroshenko-descendants-will-give-meaning-to-these-times-they-will-typologize-them-we-can-only-live-through-them/

"Доводиться відзначити підпільність як тенденцію. Цього червня українське квір-мистецтво було або в підвалах, або на закритих локаціях, або за кордоном. Частково це сталося через консервативність наших інституцій. Якщо PinchukArtCentre уже працює з поняттям «квір» та експонує квір-художни_ць, то інші ключові інституції, такі як Український Дім» чи Національний художній музей України, з темою не взаємодіють. Дехто вважає, що це питання не на часі, бо зараз у мистецтві на інституційному рівні варто зосереджуватися якщо не на темі війни, то на формуванні національної культурної ідентичності, підважувати шароварне чи зросійщене її бачення. Однак хіба висвітлювати квір-мистецтво як частину нашого мистецького процесу — не частина цього процесу?У спілкуванні в мистецькому полі також виникає відчуття, що до квір-активізму (яким можна було б вважати проведення виставки, приуроченої до Місяця Гордості) є певне зверхнє ставлення: ніби мистецтво — це надто висока, тонка матерія, аби працювати з такими «очевидними», тривіальними темами. (...)Серед наших митців і мисткинь — у тому числі сучасних, тих, хто вже померли, і тих, хто прямо на полі бою захищає Україну, — чимало квірів. Тому хочеться бачити їхні практики повноправно представленими, осмисленими, залученими в мистецький процес".Текст Анни Ташевої: https://sensormedia.com.ua/art/prajd-misyacz-v-ukrayinskomu-mysteczkomu-poli/

🌍 Світ на межі великої війниПолітики-«старці» знову тягнуть людство у минуле — у часи імперій і блоків. Бо мислять категоріями «сфер впливу» та «великих угод». І саме ця ностальгія за «величчю» стає головним паливом для нової глобальної катастрофи.США, Китай, Росія, Туреччина, Індія, Іран — усі апелюють до минулої слави, до образів «золотих часів». Переконують свої суспільства в тому, що світ треба зробити «великим знову». Але коли одразу кілька держав одночасно намагаються «повернути велич», неминуче виникає зіткнення.❌ Стара система безпеки більше не працює. ООН паралізована, Рада Безпеки — недієздатна, «світові поліцейські» самі стали агресорами.🔥 Китай відкрито формуює альтернативний світовий порядок.⏳ Геронтократія — покоління лідерів 70+ — блокує нові ідеї у сфері глобальної політики.У цьому відео:— чому світова архітектура безпеки розвалилася;— як нові союзи на чолі з Китаєм і Росією переформатовують міжнародну систему;— чому «велич» перетворилася на глобальний вірус, який штовхає до війни;— і головне — чи існує шанс вирватися з цього кола без тотального зіткнення?Це розмова про небезпечний тренд «Make the World Great Again» — і про те, чим може закінчитися ця колективна ностальгія.📺 Повне відео дивіться тут: https://youtu.be/xfnZ5c08Shk?si=H7ZxjBcUtuijHv0_

(НЕ)СВІДОМЕ МИСТЕЦТВО.Гостя — художниця Леся Хоменко Це - частина 1 розмови.Другу частину буде опубліковано 13.09Учасниця легендарної групи «Р.Е.П», ділиться історіями, які народжуються на перетині війни, мистецтва та особистих переживань. У випуску говоримо про нову естетику протестів — чисту, точну, наповнену гумором і гідністю. Про шлях від іронічних робіт до глибоких, болісних і водночас світлих полотен, створених із реальних кадрів війни. Про те, як пам’ять може жити в маленьких щоденних ритуалах, а тиша «Хвилини мовчання» — ставати формою солідарності. І про те, чому без уяви неможливо не лише мріяти про мир, а й створювати майбутнє, в якому хочеться жити.Це захоплива розмова, яка змушує дивитися на війну і мистецтво по-новому, бачити красу там, де, здавалось би, її не може бути, і знаходити силу у здатності уявляти інший світ.НЕ пропустіть. Мистецтво у русі та масштабіНа київському вокзалі масштабний проєкт Лесі Хоменко — 21-метрове полотно, створене у «Червоній залі» на другому поверсі вокзалу, яка на час роботи стала художньою майстернею. Тут народилися два великоформатні полотна, що поєднують простір дороги та мистецтва.Також у PinchukArtCentre вже відкрита виставка Лесі Хоменко — потужне дослідження війни, пам’яті та візуальної культури. Її роботи, створені з реальних кадрів війни, переходять від фігуративу до абстракції, відкриваючи глядачеві нові способи бачити й осмислювати сучасність.https://youtu.be/R0ogS6Z1bEs?si=k-AKz1FmcZJDl3XP

UTOPIENALE IV. Цьогорічною темою міжнародної конференції є “Екзиль”. Його та особисті утопії обговорювали науковці, митці й активісти в передостанній день літа на острові Шваненвердер біля Ванзее. Поділився з учасницями та учасниками роздумами про те, наскільки утопія й екзиль переплетені в українській історії та сьогоденні. Свобода - головна українська утопія. Різні її візії народжувалися, розгорталися на нашій землі. Іноді вони втілювались антиутопією, неодноразово обертались езилем для тих, хто змагався за них, завжди коштували випробувань українцям різних національностей. У районі Ванзее в екзилі жив гетьман Павло Скоропадський, один із провідників утопії соціального примирення незалежної України на консервативних засадах. В екзилі помер Нестор Махно, перший, хто реалізував в світі утопію анархістської республіки - Вільної території на півдні України. В екзилі написав свою утопію й водночас антиутопію «Сонячна машина» Володимир Винниченко. В екзилі було вбито іншого народженого Україною утопіста - Лева Троцького, чия ідея перманентної революції втілилася в кривавий червоний терор. В екзилі на шахтах Кривого Рогу в злиднях померли останній монарх Хорезму Саїд-Абдулла-хан та його родичі. Російське імперство прирікало на екзиль цілі народи й соціальні верстви - вивозячи столипінськими вагонами хазяйновитих українських селян та борців за свободу до Сибіру, депортуючи кримських татар. Сьогодні - знищенням цілих міст, викраденням наших дітей. Диктатура, колоніалізм також відкидають незручних людей та ідеї до внутрішнього екзилю. Вільна Україна, рівна серед різних, постане через визнання таких саме прав для своїх громадян, через уважність до інших народів, які зазнали поневолення. Проявлення цього хвилює мене в мистецтві. Як сформулювала кінокритикиня Аксінья Куріна: “Утопія - це не картинка майбутнього. Утопія - це боротьба за теперішнє”. https://www.utopienale.org/utopienale-iv-trajectories-of-exile/

⚡️Розмова з Ольгою Гончар про роботу Музею «Територія Терору» під час війни✍️Kryvyi Rih Cultural Centre запрошує на зустріч із культурологинею та директоркою львівського Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія Терору» — Ольгою Гончар.✍️У центрі розмови:🔸 збереження пам'яті про травматичні події минулого в умовах війни росії проти України🔸 збереження колекції та диджиталізація, формування нових колекцій 🔸 міжнародна музейна дипломатія🔸 робота з аудиторією та партнерами 🔸 освітні проєкти музею 🙎‍♀️ Ольга Гончар — культурологиня, директорка Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія Терору» у Львові, ініціаторка і координаторка ініціативи допомоги музейникам «Музейний кризовий центр», яка виникла в перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну.✔️Подія стане нагодою познайомитися ближче з діяльністю музею, який документує та зберігає пам’ять про травматичні події минулого, працюючи в умовах повномасштабної війни.🗓Дата проведення: 28 серпня о 18:30.🌐Форма проведення: онлайн (лінк надішлють на вашу електрону адресу вказану при реєстрації).🎯Реєстрація🇺🇦Можливості завжди поруч. Тепер вони стануть твоїми. 📱WhatsApp 📱Telegram

KRCC запрошує на зустріч із культурологинею та директоркою львівського Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія Терору» — Ольгою Гончар. 🗓 Коли: 28 серпня, 18:30 📍 Де: Онлайн (лінк надішлемо на вашу електрону адресу вказану при реєстрації, а також в телеграм KRCC)🖇 Умови участі за реєстрацією: https://forms.gle/C6PRUNhZMie5mZn76 У центрі розмови:🔸 збереження пам'яті про травматичні події минулого в умовах війни росії проти України🔸 збереження колекції та диджиталізація, формування нових колекцій 🔸 міжнародна музейна дипломатія🔸 робота з аудиторією та партнерами 🔸 освітні проєкти музею 🙎‍♀️ Ольга Гончар — культурологиня, директорка Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія Терору» у Львові, ініціаторка і координаторка ініціативи допомоги музейникам «Музейний кризовий центр», яка виникла в перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну.🏛 Меморіальний музей тоталітарних режимів «Територія Терору» — це муніципальна інституція, завдання якої дослідити, осмислити та презентувати трагічні сторінки історії середини XX ст. у контексті викликів сучасності. Подія стане нагодою познайомитися ближче з діяльністю музею, який документує та зберігає пам’ять про травматичні події минулого, працюючи в умовах повномасштабної війни⚡️За підтримки Vidnova Support Fund.

Він міг стати принцем богемної молоді — нащадок кількох поколінь митців, син художників Тетяни Ілляхової та Іллі Чичкана, з дитинства присутній у сквоті Паркомуна та культовій галереї Центру сучасного мистецтва Сороса в Києві. Він міг зробити міжнародну кар’єру на хвилі моди на соціально-критичне мистецтво, виграючи грант за грантом, резиденцію за резиденцією. Особисті дані цьому сприяли: гожий, дотепний, освічений, харизматичний і водночас — відкритий до людей в їхній різноманітності. Його роботи і навіть їх репродукції охоче купляли європейські інституції.Важливішим за статуси для Давида Чичкана було бути людиною. Звідси — його глибоке переконання у рівності між людьми, віра у солідарність, індивідуальну відповідальність, прагнення соціальної справедливості. Звідси — бунт проти ієрархій, експлуатації, державної силової системи, насильства та будь-якої дискримінації. Право кожного на гідність і волю для нього було константою. Він ненавидів війну як кульмінацію владного насильства. І добровільно вступив до лав ЗСУ, аби захистити від Росії свободу. Піхотинець-мінометник Давид Чичкан загинув на фронті на землях, де сто років тому воював Нестор Махно, чия особистість так його надихала.https://bzh.life/ua/lyudi/1755168408-vizioner-nerealizovanogo-maybutnogo-pam-yati/