Estadísticas de telegram channel - @knyzkove_zhyttya

#начитала в січні «Ферма "Лавлайт"» Борісон Майже одночасно я подивилася два сезони «Емілі в Парижі», прослухала аудіо «Люди, яких ми зустрічаємо у відпустці» Емілі Генрі, глянула екранізацію і от прочитала цю книжку. Опісля хотілося одного — книжку або серіал про вбивства. Надто багато романтики. Тож враження дещо нашаровані всім цим одночасним споживанням «солодкого». Вже писала, що взагалі то уникаю книжок із тропом «від друзів до коханців». Та й це не друзі, якщо хтось із них прям закоханий в іншого. А в цій книжці закохані обоє. І обоє туплять 10 років (чи девʼять). Аж тут зʼявляється можливість поприкидатися парою — і обоє щасливі, наче виграли в лотерею. Не розумію, вони за всі ці роки жодного разу не напивалися так, щоб розказати про свої почуття, поцілуватися чи переспати? Це хороша різдвяна історія. Там багато милих деталей — ідеально читати взимку. Але очі я закочувала ще більше разів. Якщо порівнювати, то Емілі Генрі мені сподобалася більше. Але я би почитала ще щось в Б. К. Борісон, тільки з іншим центральним тропом.

#начитала а точніше наслухала книжку «Морбакка» Сельми ЛаґерльофІ мені не сподобалося. Так, я знаю, що це перша жінки, яка отримала Нобелівську премію із літератури. Але це сталося в 1909 році, а Морбакку в 1922. І це точно не той твір, з якого треба починати знайомство із авторкою. Він добре написаний. Багато спогадів про дитинство авторки (а Морбакка — це сімейна садиба). Але це написано так, що авторка не рефлексує про своє дитинство, а наче вона ось знову дівчинка і перемістилася туди. Тому майже не описується постать мами, яка всім займалася в побуті, але дуже багато про батька (який в реальності не був таким аж класним, як в цій книжці). Багато чого прикрашено — от як ми згадуємо лише хороше з якогось періоду свого життя, і навіть трішки припорошене магією (не зовсім магічний реалізм, але трішки). Перша третина була цілком ок (милі оповідки), але далі хотілося розвиту сюжету або дорослішання героїв, а це як злиток зовсім короткого періоду. Можливо, це тому, що є продовження цих спогадів — і взагалі три частини, а в нас поки є одна. Словом, як філологиня я можу перерахувати багато плюсів, але як читачка — це було нудно і прісно. І якби не аудіоформат, то я би й не дочитала.

Чи ж це не мрія книголюбів зараз здійснюється? 5 лютого Spotify оголосив про партнерство з Bookshop і запуск нової функції Page MatchОтже, новина 1: Spotify починає продавати паперові книжки. Користувачі зможуть купувати друковані видання прямо через Spotify.Новина 2: Запуск технології Page Match. Можна буде сфотографувати сторінку паперової книжки — і Spotify знайде відповідне місце в аудіокнизі. Працюватиме і навпаки: допомагає повернутися до потрібного місця в друкованій версії після прослуховування. Ну це вау!У каталозі в них вже понад 500 тис. аудіокнижок (😯😯😯😯). За рік: +36% нових слухачів і +37% годин прослуховування. Стратегія — поєднати всі формати читання. Головна ідея — люди не обирають формат, вони міксують: читають вдома, слухають у дорозі, повертаються до тексту ввечері. Spotify намагається стати центром цього процесу.Тепер це майданчик, де і формується модель: одна історія — багато способів споживання. Книжки — це контент. І от хто хто, а Spotify вміє працювати із контентом. Подивимося.

#начитала книжку Валерія Пузіка «Мисливці за щастям». Читала повільно, хоча книжка має 208 сторінок, бо деякі розділи… після деяких розділів я ридала, після деяких просто дивилася в білу стіну. Я не знаю, як її читати тим, в кого ніхто з найближчих зараз не на війні. Але я подекуди читала це голосом свого чоловіка:«Син. Красивий. Дорослішає. Без мене. Як прийняти це?Батьківство — щастя. Шерсть кішки на футболці — щастя. Бути разом.Просто бути. «Буде легше».Як прийняти смерть і відмовитись від сенсу життя? Як?»Пузік пише лаконічно, але так добирає слова, що це одночасно замальовки із фронту, воєнний щоденник-записник і фіксація фронтового побуту з тими людьми, яких завтра вже може не бути (а багато хто загинув вже на сторінках цієї книжки). «Дід витирає хустиною сльози. Руки тремтять. Він розповідає далі: як стріляли під ноги дітям, які залишилися в селі, адже батьками не дозволяли їх вивезти. Як уночі підпалили хату й бабця мало не згоріла живцем. Як хотіли гасити будинок, а окупанти не давали, погрожуючи розстріляти. І ще говорив.І ще. А потім сказав: — Добре, що ви тут. Я думав, уже не дочекаюся.»Я давно вже думаю про те, що найкращу книжку про війну я би не ставила у топ прочитаного. Бо так не хочеться, щоб хоча б в книжках на першому місці була війна, якщо вона і так всюди в цьому грьобаному житті. Хочеться уявляти, що буде якесь щасливе «після», де сімʼї будуть ходити на пікніки утрьох. Де ти не будеш плакати після того, як заснув син, що він так швидко дорослішає, а тато цього не бачить. «Хоч якою гарячою водою мийся, усе одно не змиєш війну з себе. Війна. Вона глибоко засіла в тобі. Її слід у твоїх очах. У зморшках, першій сивині, у мозолях, ранах і крові. Війна в землі й повітрі. Хоч скільки тікай, вона будитиме, кричатиме в лице. Тобі з цим потім жити.» Наклад цієї книжки закінчився (видана в 2024). Знаю, що багато хто купує книжки військових, але не читає. Загалом розумію, чому.

Якось я публікувала фото Девні Перрі (Devney Perry) із Джеєм Крістоффом. Зараз пропоную гру. Я напишу кілька слів про серію і її популярність, а ви — вгадаєте, який перший наклад другої частини. Девні Перрі — авторка понад 50 любовних романів, дія багатьох з яких відбувається в її рідному штаті Монтана. Це ж її дебют в новому жанрі. Отже, «Shield of Sparrows» — пишуть, що ідеальна історія для шанувальників Сари Дж. Маас та Ребекки Яррос, де вороги стають коханцями, монстри нишпорять проклятим королівством, а забута принцеса знаходить сили зірвати свою корону та стати воїном, яким їй ніколи не судилося бути.✔️ Перша частина вийшла у травні 2025 — і вже має 260+ тисяч оцінок на Гудрідз. І при такій кількості оцінок — високий рейтинг 4,39. ✔️ Книжка також входить до списків New York Times Bestseller, Amazon Best Romantasy Books of the Year 2025, Audible Top Ten Best Romantasy, Goodreads Choice Award фіналістів у жанрі romantasy, Spotify Best Romantasy Audiobooks та Kobo Best Books року.✔️ Також книжка є у Списку бестселерів Publishers Weekly (US Hardcover Fiction), де Shield of Sparrows очолює розділ художньої літератури (Hardcover Fiction). Це означає, що вона була одним із найпродаваніших художніх романів у 2025 році поряд із популярними назвами Емілі Генрі та іншими відомими авторками. ✔️ Перший наклад першої частини вийшов шестизначним початковим тиражем. Плюс вже анонсовано екранізацію цієї книги, яка розробляється в студії Amazon MGM.Наприкінці квітня вийде друга частина. Спочатку в твердому форматі зі зрізом і оце все, що ми любимо (DELUXE LIMITED EDITION). Як думаєте, який перший наклад цієї краси?

🧙‍♀️ Новинка в серії «Агенція дивних сестер» від видавництва Ранок. Третя книжка в серії — «Курник, трохи місива й сендвіч»Це серія про трьох сестер-відьом, які вирішили залишити свої магічні котли та мітли в минулому, щоб стати... детективками. Вони живуть серед людей і дуже стараються «вписатися», хоча їхні методи розслідування часто виглядають доволі чудернацько.Про що третя частина? Осінній ярмарок у Ковенлі обіцяє веселощі, магію й… халепу.Три сестри-детективки — Ковтунільда, Недолада й Огидія — разом із дев’ятирічною Джессікою Ніблі беруться за нову справу: зникає головна зіркова птиця контактного зоопарку! 🐔На героїв чекають зачаровані гірки, жаба в циліндрі, липкі сліди та дуже дивні чари. А ще — важливі уроки про відповідальність і вміння просити вибачення.Ідеальне читання для юних любителів магії, гумору й детективів 👉🏼 https://bit.ly/49ZMRBc➡️ А ще додам, що книжки прям дуже дешеві! Першу і другу частину можна зараз купити по 160 грн, а третя — 249 грн. Я аж перевірила, чи це не на електронні версії мене скерував сайт.

Чому для вас важливо ідентифікувати себе як письменницю романтичних романів? — запитали в Емілі Генрі.➡️ Коли я росла (і навіть після!), романтика як жанр вважалася предметом для жартів. Ця думка настільки глибоко вкоренилася в мені, що я навіть не читала романтичних романів, поки мені не виповнилося 25 років. Коли я почала читати, я була вражена тим, як часто проза, розвиток персонажів і напруга були написані винятково добре. Крім того, вони часто наповнені почуттям надії, вдячністю за красу та всепроникною вірою в те, що любов у всіх її проявах є гідною метою, незалежно від того, наскільки темним і страшним може бути світ.Хоча технічно мої книги балансують на межі між романтикою та художньою літературою, для мене завжди було важливо заявляти про романтичний характер своїх творів, тому що якщо мої роботи подобаються читачам, які не читають романтику, є велика ймовірність, що їм сподобається багато романтичних творів. Я не хочу, щоб інші люди втрачали мудрість і радість, які може дати цей жанр, так як це було зі мною протягом довгого часу.Джерело: https://www.nytimes.com/2024/04/18/books/review/emily-henry-funny-story.html

Якщо ви давно не робили собі комплімент, то зробіть. Бо ви такі класні і читаєте українських авторок і авторів. Так, розумію, що зберігати оптимізм важкувато, але все ще намагаюся шукати хороше в цій хвилі невтішного буквально всього. 😍 На складі залишилося 50+ примірників «Усі мої тривожні дзвіночки» Євгенії Бабенко. І це вже другий наклад. На сайті її можна замовити із -30%. Тут відгук і інтерв'ю: https://t.me/knyzkove_zhyttya/6423➡️ Поки ми чекаємо другу частину дилогії «Леобург» Ірини Грабовської, ви так активно купуєте першу частину «Остання обитель бунтарства». Кількість примірників «Шляхи Еврідіки» Наталії Довгопол теж швидко зменшується. Тож купуйте в книгарнях перші наклади, бо ми хочемо друкувати другі. 😁😁 Такий план. Мої враження про «Шляхи Еврідіки» https://t.me/knyzkove_zhyttya/9911❄️ «Діло діточе» Остапа Українця і Катерини Дудки на складі давно немає, але бачу, що по різних книгарнях Vivat ще є по кілька примірників. Те саме із «МурКотливими історіями» Зоряни Биндас (Артур радить!). Додруки обох книжок чекаємо 18 лютого.😍 «Жінки Свободи» Марина «Мамайки» Мірзаєвої — на складі теж немає. В книгарнях Vivat менше ста примірників. Другий наклад буде десь після 22 лютого. Ось тут писала про книжку: https://t.me/knyzkove_zhyttya/8769

Ну що, розкриваємо карти перед новим роком?🎄🤓У 2026-му моя книга вийде у видавництві Vivat. З цим видавництвом у мене склалась цікава, навіть трошки магічна історія. Власне, саме вони підштовхнули мене… до написання першої книги. Це була весна 2023 року. Я тоді тільки починала думати про письменництво. У мене був початок історії, я написала кілька глав, але ні віри в успіх, ні розуміння, що робити далі, у мене не було. Я вагалася, чи треба занурюватися в літературу, чи краще залишитися там, де я є.Одного дня я гортала соцмережі та побачила оголошення про конкурс. Vivat приймав рукописи у жанрі, який мені припав до душі. Часу на написання було до смішного мало — здається, місяці два? Але я відчула азарт і вирішила — пишу! Тоді я працювала дуже швидко. За кілька місяців з’явилась перша чернетка повноцінного роману. Я надіслала її на конкурс та, витираючи спітнілі долоні, стала чекати результатів конкурсу. Дочекалася. Свою першу відмову я сприйняла з гордо піднятою головою (пам'ятаю, їхала у тролейбусі, слухала сумну музику та стримувала сльози). Проте тоді я не опустила руки. Я подумала так: якщо мені вдалося написати повноцінну історію — 65 тисяч слів! — то я зможу зробити це вдруге. Так, власне, незабаром з’явилась "Афера". А потім "Єва". А потім "БДСМ". А потім — тобто зараз — історія про Яну, модель плюс-сайз, яка рекламує спідню білизну та бореться з РХП. Саме цей рукопис і знайшов домівку у чудовому видавництві Vivat💚

Я б хотіла, щоб ще більше дівчат і жінок читали любовні романи. Чи може це завищити стандарти? Єс, так, сі — і це чудово! Коли читаєш різні варіанти розвитку стосунки, різні прояви турботи і романтики, починаєш бачити, де ці кляті червоні прапорці. А коли ці книжки ще й обговорюють (клуби, коментарі, фестивалі) — взагалі топ! Коли я зустрічалася із хлопцями (дуже давно), то вважалося ок кидати когось через смс, ок з'являтися через 6 місяців після «були справи» і без нормальної розмови типу продовжувати стосунки (основне тут «типу стосунки»). В серіалах були ще більші емоційні гойдалки, тому в реальності вся драма могла ще й вважатися недостатньою. Між хлопцем і подругою — майже завжди вибирався хлопець. І так, дуже ок, що зараз нормалізується інше: ставити в пріоритет себе; жіноча підтримка; стосунки, в яких не треба прикидатися, що тобі подобається шансон, бо він слухає шансон; романтичні вчинки.«Але хіба не популярні зараз книжки про токсичні стосунки? А як же дарк романи?» — запитаєте ви. І так, але коли люди читають дарк романи — то це як фентезі, всі розуміють, де там «занадто». Це про якісь потаємні бажання, які ніхто і не планував втілити. Ну і звісно, я читала не аж так багато любовних романів, але в тих, які я читала — в тому чи іншому форматі все це було. Героїні вчилися приймати себе, дозволяти собі відчувати, не бути фальшивою версією себе, обирати карʼєру і багато всього іншого. І так, краще б я читала такі книжки, ніж поезію Ахматової, книжки Ремарка (хоча я філологиня і педагогиня, то читала дуже різне, навіть про систему виховання Макаренка).