Офіційний канал Кам'янської єпархії УПЦ

Але преподобний не від лікарів отримав зцілення: Цариця Небесна явилася йому уві сні з апостолами Петром та Іоанном. Торкнувшись голови преподобного, Пресвята Діва принесла йому одужання.Залишившись назавжди зігнутим, преподобний ходив, спираючись на палицю або топірець, проте своїх кривдників пробачив і просив не карати.Всі знали, шанували преподобного Серафима як великого подвижника і чудотворця. За рік і десять місяців до своєї смерті, у свято Благовіщення, преподобний Серафим ще раз сподобився явлення Цариці Небесної в супроводі Хрестителя Господнього Іоанна, апостола Іоанна Богослова та дванадцяти дів, святих мучениць і преподобних. Пресвята Діва довго розмовляла з преподобним. Закінчивши розмову, Вона сказала йому: «Скоро, дорогий Мій, будеш з нами».Преподобний сам вказав місце, де слід було поховати його – поблизу вівтаря Успенського собору. 1 січня 1833 року преподобний Серафим останній раз прийшов в лікарняну Зосимо-Савватієвську церкву на літургію і причастився Святих Таїн, після чого благословив братію, попрощався, сказавши: «Радуйтесь, не сумуйте, пильнуйте, днесь нам вінці готуються!» Другого січня келійник преподобного, отець Павло, о шостій годині ранку вийшов зі своєї келії, прямуючи до церкви, відчув запах гарі, що йшов з келії преподобного; в келії святого завжди горіли свічки, він говорив: «Поки я живий, пожежі не буде, а коли я помру, кінець мій відкриється через пожежу».Так відійшов до Господа святий подвижник, преподобний Серафим.#календар #свято_дня

14 січня Православна Церква відзначає свято Обрізання Господнього.Євангеліє свідчить, що на восьмий день після Народження Іісус Христос, за старозавітним законом, пройшов обряд обрізання. Обряд був встановлений для всіх немовлят чоловічої статі на знак завіту Бога з праотцем Авраамом і його нащадками. Під час здійснення цього обряду Божественному Немовляті було дано ім’я Іісус (Спаситель) (Мф. 1:21), вимовлене Архангелом Гавриїлом ще в день Благовіщення Діві Марії.За тлумаченням отців Церкви, Бог Син прийняв обрізання, щоб показати людям приклад неухильного виконання Божественних установлень, а також щоб ніхто згодом не міг засумніватися в тому, що Він був істинною Людиною, а не носієм примарної плоті, як вчили деякі єретики.У Новому Завіті обряд обрізання поступився місцем таїнству Хрещення, прообразом якого він і був.Свідчення про святкування Обрізання Господнього у Східній Церкві сягають IV століття.Святитель Василій Великий народився близько 330 року в Кесарії Каппадокійській. Батько Василія був адвокатом. Під його керівництвом він здобув початкову освіту. Потім святий Василій навчався у найкращих учителів Кесарії Каппадокійської. У цьому ж місті він познайомився зі святим Григорієм Богословом. З часом між ними виникла тісна дружба, яка тривала все життя.Пізніше майбутній святитель навчався в Константинополі і в Афінах. Про нього казали: «Він так вивчив усе, як інший не вивчає одного предмету. Кожну науку він вивчив до такої досконалості, наче не навчався нічого іншого. Філософ, філолог, оратор, юрист, природознавець, який мав глибокі пізнання в медицині, — це був ніби корабель, так навантажений ученістю, як це може вмістити людська природа».Близько 357 року святий Василій повернувся до Кесарії, де невдовзі став на шлях аскетичного життя. Прийнявши Хрещення від єпископа Кесарійського Діанія, він був поставлений читцем. Бажаючи знайти духовного керівника, святий відвідав Єгипет, Сирію і Палестину. Після повернення до Кесарії він оселився на березі річки Ірис. Навколо нього зібралися іноки, а також його друг Григорій Богослов. Вони подвизалися в суворому утриманні й вивчали твори найдавніших тлумачів Святого Письма, водночас займаючись тяжкою тілесною працею.362 року святий Василій був висвячений на диякона, а 364 року був рукопокладений на пресвітера. Згодом, у важкі для Православ’я часи, коли царював імператор Валент (334–378), прибічник аріан, на Василія було покладено керівництво церковними справами. У цей час він склав чин Літургії і «Бесіди на Шестиднев» та написав твори проти аріан.370 року святитель Василій став єпископом Кесарійським. Він прославився своєю святістю, глибоким знанням Святого Письма, великою ученістю і трудами на благо церковного миру та єдності. Серед великих небезпек святий підтримував православних, утверджуючи їхню віру і закликаючи їх до мужності й терпіння.Все це викликало ненависть аріан. Вони всюди переслідували його. Святителеві загрожували розоренням, вигнанням, катуванням і смертю. Проте він сказав: «Смерть для мене благодіяння. Вона скоріше приведе мене до Бога, для Якого живу і працюю».Хвороби від юності, труди навчання, подвиги утримання, турботи і скорботи пастирського служіння виснажили сили святителя. 1 січня 379 року він преставився до Господа. Останніми словами святого були: «У руки Твої віддаю дух мій» (Пс. 30:6).Після смерті святителя Василія Великого його тіло було поховане в гробниці серед останків його попередників на Кесарійській кафедрі і мощей чотирьох мучеників. Нині правиця святителя знаходиться у Венеції, у православному грецькому кафедральному соборі на честь великомученика Георгія Побідоносця. Частина правиці зберігається в Метеорському монастирі Преображення Господнього у Греції.У Великій Лаврі на Афоні знаходиться релікварій з чесною главою святителя Василія Великого.#календар #свято_дня

Преподобна Меланія народилася в Римі в знатній християнській сім’ї. У чотирнадцять років вона проти своєї волі була видана заміж за знатного юнака Апініана. Від самого початку спільного життя свята благала чоловіка жити з нею в непорочності або відпустити незаплямованою і тілом, і душею. Апініан відповідав: “Коли за велінням Господа ми матимемо двох дітей як спадкоємців свого майна, тоді разом зречемося світу”.Незабаром свята Меланія народила дівчинку, яку молоді батьки присвятили Богові. Продовжуючи жити в шлюбі, Меланія таємно носила волосяницю і проводила ночі в молитвах. Другі її пологи були передчасними і болісними. Народився хлопчик. Його охрестили, і він одразу відійшов до Господа. Бачачи страждання своєї дружини, блаженний Апініан просив Бога зберегти життя святої Меланії і дав обітницю провести залишок спільного життя в непорочності.Одужавши, свята зняла назавжди свій шовковий одяг. Невдовзі померла їхня донька. Тим часом батьки святих опиралися їхньому бажанню присвятити себе Богові. Тільки коли батька Меланії спіткала смертельна хвороба, він просив у них пробачення і наставляв слідувати обраному ними шляху, просячи за нього молитися.Святі тут же залишили місто Рим, і для них почалося нове життя, цілком присвячене служінню Богові. Апініану було на той час двадцять чотири роки, а Меланії було двадцять. Вони стали відвідувати хворих, приймати мандрівників, щедро допомагати бідним. Праведники обходили в’язниці, місця заслань і копальні та звільняли нещасних, яких утримували там за борги. Продавши маєтки в Італії та Іспанії, вони щедрою рукою допомагали старцям і монастирям, купуючи для обителей землі в Месопотамії, Сирії, Єгипті, Фінікії і Палестині. Також на їхні кошти було побудовано багато храмів і лікарень. Церкви Заходу і Сходу отримували від них благодіяння.Коли вони, залишивши батьківщину, відпливли до Африки, під час плавання почалася сильна буря. Моряки говорили, що це гнів Божий. Але блаженна Меланія сказала, щоб вони віддали корабель волі Того, Хто несе його. Хвилі прибили корабель до острова, де стояло місто, обложене варварами. Нападники вимагали від жителів викуп, погрожуючи місту знищенням. Святі внесли потрібні гроші і тим врятували від загибелі місто та його жителів.Прибувши до Африки, святі Меланія та Апініан і там надавали допомогу всім нужденним. З благословення місцевих єпископів вони жертвували на церкви і монастирі. Водночас свята Меланія продовжувала приборкувати свою плоть суворим постом, а душу утверджувала невпинним читанням Слова Божого. Угодниця Божа також переписувала священні книги і роздавала незаможним. Вона сама пошила волосяницю і, не знімаючи, носила її.В Африці святі пробули сім років. Потім, звільнившись від усіх своїх багатств, вони вирушили до Єрусалима. Дорогою Меланія і Апініан зупинилися в Александрії, де їх прийняв святий єпископ Кирил. У Єрусалимі святі роздали бідним золото, яке залишилося в них, і проводили дні свої в убогості й молитві.Згодом вони здійснили недовгу подорож до Єгипту, де відвідали багатьох отців-пустельників. Потім свята Меланія зачинилася в самотній келії на горі Єлеон, лише зрідка бачачись зі святим Апініаном. Поступово біля келії виник монастир, де зібралися до дев’яноста дів. Свята Меланія зі смирення не погодилася бути його ігуменею. Як і раніше, вона жила й молилася на самоті.В обителі її стараннями було побудовано молитовню і вівтар. У вівтарі поховали мощі святих: пророка Божого Захарії, святого первомученика Стефана і Сорока мучеників Севастійських.439 року преподобна Меланія кротко і спокійно преставилася до Господа, перед смертю причастившись Святих Христових Тайн.#календар #свято_дня

❤️‍🩹 ПАРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ МІСТА ПАДЕРБОРН (НІМЕЧЧИНА) ПЕРЕДАЛА КОШТИ ДЛЯ ЩОЧЕТВЕРГОВИХ ОБІДІВ ПОРАНЕНИМ ВОЇНАМ ПРИ СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКОМУ СОБОРІ М. КАМ'ЯНСЬКЕВ дні святкування Різдва Христового, парафія УПЦ м. Падерборн, що у Німеччині, провела благодійний вечір колядок зі збором коштів для Збройних Сил України.Кошти, що були зібрані на заході, 10000 гривень, настоятель парафії протоієрей Роман Романенко передав для допомоги в організації щочетвергових обідів для поранених військових, які проходять реабілітацію в одній із лікарень міста Кам'янське.🙏 Дякуємо отцю Роману і його парафіянам за справу милосердя!❗Нагадуємо, що при Свято-Миколаївському соборі щочетверга готують смачний обід та передають нашим пораненим воїнам.Кожен може долучитися до справи милосердя.Як можна допомогти❓❗Можна прийти і допомогти на кухні щочетверга о 8:00. Допомога чоловіків також актуальна.❗Принести продукти❗Допомогти фінансово на закупівлю продуктів 🟢Карта ПриватБанк:5168 7521 2652 7459🟢Банка:https://send.monobank.ua/jar/3yYSqD2aCr #добро #УПЦ #ЗСУ #Центр_інформації_УПЦ🖥Слідкуйте за нами також на офіційних сторінкахFacebook: https://www.facebook.com/kmnskeparhInstagram: https://instagram.com/kamyanska_eparchia_upc?igshid=OGQ5ZDc2ODk2ZA==

Перебуваючи на посаді Єрусалимського єпископа близько тридцяти років, апостол Яків поширив і утвердив святу віру в Єрусалимі та у всій Палестині. Під час своєї останньої подорожі його відвідав апостол Павло. У той час зібралися до нього пресвітери, і про успіхи християнської проповіді серед євреїв передали йому такими словами: «бачиш, брате, скільки тисяч іудеїв, які увірували, і всі вони — ревнителі закону» (Діян. 21:20). Багато хто із євреїв навертався в християнство із самої лише довіри до слова праведника.Бачачи такий вплив апостола, іудейські начальники стали побоюватися, як би весь народ не навернувся до Христа. Вони вирішили скористатися проміжком часу між від’їздом прокуратора Феста і прибуттям на його місце Альбіна (62 р. після Р. X.) для того, щоб або схилити Якова до зречення Христа, або убити його.Первосвященником у цей час був саддукей Анан. За великого скупчення народу апостола вивели на стіну храму, і після декількох улесливих слів зневажливо запитали: «Скажи нам про Розіп’ятого?» — «Ви питаєте мене про Іісуса?» — голосно сказав праведник. «Він сидить на Небесах праворуч Всевишньої сили і знову прийде на хмарах небесних». У натовпі було багато християн, які радісно вигукнули: «Осанна Сину Давидовому!»Первосвященники і книжники закричали: «О, і сам праведник в омані!» — і скинули його на землю. Яків зміг ще піднятися на коліна і сказав: «Господи, прости їх! Вони не знають, що творять». «Побиймо його камінням», — закричали його вороги. Один священник із племені Рехавового (вони не пили вина, жили в наметах, не сіяли ні пшениці, ні винограду) став умовляти їх: «Що ви робите? Бачите, праведний за вас молиться». Але в цю хвилину один нелюд, за ремеслом сукнороб, ударив своїм праником апостола по голові і вбив його. Разом з ним було вбито багато християн.Іудейський історик Іосиф Флавій, перелічуючи причини падіння Єрусалима, говорить, що Господь покарав євреїв, серед іншого, за вбивство праведного Якова.Апостол Яків незадовго до своєї смерті написав соборне послання. Головною метою послання є втішити й укріпити навернених до віри іудеїв у стражданнях, які чекали на них, і застерегти їх від хибної думки, нібито сама лише віра може спасти людину. Святий апостол пояснює, що віра, яка не супроводжується добрими ділами, є мертвою і не приводить до спасіння.Церковне передання приписує апостолу Якову складання найдавнішого чину Божественної літургії.#календар #свято_дня

Святий апостол від сімдесяти Стефан був старшим серед семи дияконів, поставлених самими апостолами, тому його називають архідияконом. Він був християнським первомучеником та постраждав за Христа у віці близько тридцяти років.За висловом Астерія, це був «начаток мучеників, учитель страждань за Христа, основа доброго сповідання, бо до Стефана ніхто не проливав крові своєї за Євангеліє».Будучи сповнений Духа Святого, святий Стефан відважно і переконливо проповідував християнське вчення та перемагав іудейських законовчителів у спорах.Через це іудеї обмовили Стефана, ніби він говорить хулу на Бога і на Мойсея. З таким звинуваченням святий Стефан постав перед синедріоном і первосвященником.Він виголосив промову, у якій виклав історію єврейського народу та сміливо викрив іудеїв у гоніннях на пророків і в страті очікуваного ними Месії, Іісуса Христа. Під час промови святий Стефан раптом побачив відкрите небо й Іісуса Христа у славі, Який стояв праворуч Бога. Він гучно проголосив про це.Тоді іудеї, затикаючи вуха, накинулися на нього, потягли його за місто і побили камінням. Святий мученик молився за своїх убивць. Вдалині, на узвишші, стояла Матір Божа зі святим апостолом Іоанном Богословом і старанно молилася за мученика.Перед смертю Стефан сказав: «Господи Іісусе! прийми дух мій. Господи! не вміни їм гріха цього», — і потім радісно віддав за Христа свою чисту душу.Тіло святого первомученика Стефана, залишене на поживу звірам, таємно взяв відомий єврейський вчитель Гамаліїл зі своїм сином Авівом та поховав у своєму маєтку.Згодом вони обидва увірували у Христа і прийняли Святе Хрещення.#календар #свято_дня

Нині на місці, де народився Божий Син, стоїть базиліка Різдва Христового. Її будівництво було розпочато за часів прощі на Святу Землю рівноапостольної імператриці Єлени. У базиліці знаходиться печера, те саме місце, де народився Господь наш Іісус Христос. Це місце позначене срібною зіркою з чотирнадцятьма променями.Тож і ми разом з пастирями, волхвами і всіма християнами усіх часів і народів прославляймо нашого Господа словами святителя Григорія Богослова: «Всі народи, заплещіть руками, вигукніть до Бога голосом радости» (Пс. 46, 2); «Бо Немовля народилося нам — Син даний нам; владарювання на раменах Його», бо підноситься з хрестом, і наречуть ім’я Йому: великої ради — ради Отчої Ангел (Іс. 9, 6). Так проголошує Іоан: «Приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стежки Йому» (Мф. 3, 3)! І я проголошу силу дня. Безтілесний втілюється, Слово твердне, Невидимий стає видимим, Недотичний осязається, Безлітний починається. Син Божий робиться сином людським, Ісус Христос учора й сьогодні, і навіки Той же (Євр. 13, 8)».#календар #свято_дня

❄️🙏РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ПРЕДСТОЯТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ БЛАЖЕННІШОГО МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ ОНУФРІЯ.Вітаю усіх Вас, дорогі брати і сестри, з Різдвом Христовим, із Святом Божого миру і благовоління, з великим днем єднання Неба і землі. Нехай кожен із нас, через терпеливе благочестиве життя, стане причасником тієї великої благодаті, яку приніс на землю Божий Син, наш Спаситель і Господь, благодаті, яка оновила світ, яка принесла людству радісну надію і духовну силу перемагати всякий гріх і зло.Нехай кожен із нас знайде свою чудесну зірку, яка веде до Вефлеємської печери, де взяла світлий початок Божественна Тайна нашого спасіння, де Предвічний Бог, Творець людини, з’явився в образі людини. Вефлеємська зірка, як говорить прп. Єфрем Сирін, з’явилась… через Волхвів усім творінням, щоб від цієї зірки… вони навчились надіятись на Бога, Який зійшов до людей, щоб вказати їм шлях до Свого Царства (Творіння. Т. 8. ТСЛ: Вид. «Отчий Дом», 1995. С. 44).Щиро бажаю всім здоров’я, радості, миру і вічного у Христі спасіння. Читати Послання повністю:УкраїнськоюRomânăIn EnglishНа русском

Неділю перед Різдвом Христовим Церква називає неділею святих отців. На літургії в цей день читається Євангельське зачало родоводу Христа, де згадуються всі предки Спасителя по плоті, яких ми і величаємо святими отцями. Весь родовід поділений на три частини, які відповідають трьом етапам історії Старозавітного Ізраїльського народу. Від Авраама до Давида – час патріаршого служіння; від Давида до Вавилонського переселення – царське правління; від Вавилонського переселення до Христа – період правління священиків. Вся Старозавітна історія пронизана одною ідеєю і одним очікуванням – все заради і для майбутнього Месії. Всім злетам і падінням, як народу, так і конкретних особистостей, котрі ввійшли в рід Спасителя, стало кульмінацію саме в Воплочення Сина Божого. Апостол Павло, послання якого ми читаємо в цю неділю, каже, що саме віра давала їм сили для звершень: вірою перемогли царства, чинили справедливість, одержали обітниці, замкнули лев’ячі пащі, згасили силу вогню, втекли від вістря меча, одужали від недуги, були сильними у війні, обернули до втечі полки чужинців. Жінки одержували своїх померлих через воскресіння; інші були закатовані, не отримавши звільнення, щоб осягнути краще воскресіння. Ще інші зазнали знущань і побоїв, а також кайданів і ув’язнення. Їх каменували, перепилювали навпіл, вони вмирали, зарубані мечем, тинялися в овечих і козячих шкурах – збідовані, знедолені, покривджені. Ті, яких світ не був гідний, тинялися в пустелях, у горах, у печерах, в земних проваллях. І всі вони, засвідчені вірою, не одержали обітниці, оскільки Бог передбачив для нас щось краще, щоб вони не без нас досягли завершення. (Євр. 11:32-40).Саме віра отців зростила цілі покоління праведників в несправедливому і жорстокому світі. Але проживши, вони не отримали Месію, а побачили Його вже тоді, коли в Своєму Воскресінні Він зійшов до них в пекло, щоб вивести їх на волю і дати нагороду за їх віру. Шануючи отців в цю неділю перед Різдвом Христовим, Церква призиває, щоб ми також покладали свою надію на Спасителя, адже тільки в Ньому все наше життя має сенс і ціль.#календар #свято_дня

Маючи міцну статуру, митрополит Філарет дожив до похилого віку і майже до кінця життя зберіг сили і бадьорість. Тільки за два роки до смерті, після тяжкої хвороби, він видимо став знемагати; він став вельми чутливим до застуди, і його стали мучити різні недуги. Кожен раз, коли він занедужував, він вважав свою хворобу передсмертною і готувався до смерті. При цьому він не боявся смертної години, а очікував її з радістю, цілком впевнений в тому, що по смерті йому буде добре. Останні роки свого життя він провів, можна сказати, в постійній думці про смерть і в постійній турботі про гідне приготуванні до переходу в вічне життя. Незважаючи на свої хвороби, до останніх днів не послаблював своєї келійної молитви; години, проведені ним в молитві і за Божественною Літургією, вважав найбільш втішними і дорогоцінними для себе.18 грудня було звершено над ним таїнство Єлеопомазання. Вночі на 20 грудня він, прийнявши на своєму ліжку те положення, яке зазвичай надають людині у гробі, тремтячим і уривчастим голосом проспівав: «…бачачи, як лежу безмовний і бездиханний». Рано вранці 21 грудня митрополит Філарет за звичаєм причастився Святих Таїн і на 79-му році свого життя, тихо помер.Святитель Петро був уродженцем Галицько-Волинського князівства і походив із благочестивої сім’ї. Досягнувши повноліття, юнак виявляє бажання вступити до одного з монастирів на Волині. За побожне життя та неухильне виконання чернечого послуху його рукопокладають у пресвітера.У монастирі майбутній Святитель навчився писати ікони і робив це з великою майстерністю. Досі православні вшановують, написані святителем Петром, ікони Божої Матері “Петровську” і ”Новодворську”.Згодом ієромонах Петро вирішує усамітнитися, і тому, з благословення ігумена, залишає монастир та оселяється неподалік Львова на березі ріки Рати, що впадає у Західний Буг (район с. Двірці Сокальського р-ну Львівської області). Тут він поставив келію для себе, а згодом й невелику церкву для братії, що оселялася біля нього. Незабаром поруч з його келією постав Ратенський Спасо-Преображенський монастир.Святитель Петро, виконуючи обов’язки ігумена Спаської обителі, був для братії дбайливим батьком, повчаючи і словом, і прикладом свого богоугодного життя. Він був настільки добрим і милосердним, що жодного подорожнього не відпускав без милостині, і коли не мав що подати, то роздавав написані ним образи.Слава про подвижницьке життя святого Петра дійшла й до могутнього князя Юрія Львовича Галицького, котрий разом із своїми боярами приходив слухати його повчання.У 1303 році, стараннями князя Юрія, Галицька єпископія піднеслася до рангу митрополії. Це відбулося не випадково. Після повного зруйнування Києва військами хана Батия останній Київський митрополит Максим переніс свою резиденцію з Києва до Володимира-на-Клязьмі. Саме це стало приводом для відокремлення Галицької єпархії та заснування окремої Галицької митрополії. Галицькі митрополити, рівно ж як і Київські, канонічно підпорядковувалися Константинопольському Патріарху.Після смерті першого Галицького митрополита Ніфонта князь Юрій Львович відряджає до Константинополя ігумена Ратенського монастиря Петра з проханням поставити його Галицьким митрополитом. Але Патріарх Афанасій поставив його не лише Галицьким, але ще й митрополитом Київським і всієї Русі.Митрополит Петро жив спочатку у Галичі, а потім у Києві. Останні роки свого життя митрополит Петро провів у Москві, звідки керував церковними справами на території північноруських, київських та галицьких земель. Затвердившись на митрополії, Святитель з ревністю та любов’ю піклувався про зміцнення побожності серед своєї пастви. Незважаючи на фізичну слабість і небезпечне тодішнє подорожування землями Русі, він невтомно відвідував підвладні єпархії, навчав вірних Святої Віри та правил благочестивого життя.