Estadísticas de telegram channel - @kitilampa

Дайджест рекомендацій № 10Раз в місяць я публікую добірку цікавих речей, на які натрапив і якими хотів би поділитися з вами. Це можуть бути сайти, додатки, статті, відео і т. д. Одним словом, усе, що на мою думку варте уваги. ✓ “Щекавиця по-англійськи. Як пережити 57 ночей "прильотів" поспіль” — короткий екскурс в історію Великої Британії, яка свого часу проживала той самий повітряний терор, що і українці зараз.✓ “Мне придется выключить свет, выходя последним” — хроніки звичайного російського фашизму у об'єктивах фотографів.✓ “Допомога людям, які були в окупації” — як з допомогою Нової пошти відправити посилку людям, які були під окупацією. Компанія візьме на себе усі витрати на доставку.✓ “Перемеблі» як LEGO чи Minecraft” — в другій половині публікації розповідається історія одного стартапу, який виготовляє меблі-конструктори з доступних матеріалів.✓ “Сидіти і дивитись, як роздирають твоє місто – не варіант” — історія з перших днів війни. Як харківські тероборонівці розгромили елітний російський спецназ.✓ “Project Starline expands testing through an early access program” — Google починає продавати "магічні вікна для відеозв'язку", які вже використовуються в офісах компанії. Екрани реагують на позицію очей співрозмовника, тож співрозмовник виглядає повністю тривимірним.✓ “Хухи - лісові духи” — цікава стаття про милих і пухнастих лісових духів у словянській міфології.✓ “Преспап’є з коралом” — стаття-роздуми про символи безпечного минулого, яке так контрастує з усім нашим теперішнім життєвим досвідом.✓ “ONE YEAR PROGRESS Interior Designer Renovates Old Cabin” — відеощоденник про те, як перетворити старий і покинутий усіма будинок посеред лісу, в чудове місце для життя.#дайджест

Маленькі люди Зараз у холі школи, де вчиться мій син, щодня старші жінки плетуть маскувальні сітки для військових. У будинку навпроти, власник одного з комерційних приміщень, віддав його для організації свого роду сортувального центру. Там організовано прийом речей для потреб військових, переселенців, допомоги жителям ще недавно окупованих територій і різного роду подібних ініціатив. Хтось із сусідів віддав у користування свій бус. Дехто з людей проводить там майже весь свій вільний час. Хтось по змінах курсує у якості водія. У мене є друзі, які не мають змоги волонтерити, але регулярно донатять на ЗСУ чи адресну допомогу конкретним підрозділам. У кого з фінансами ситуація складніша, той шукає інші способи чимось допомогти. Абсолютна більшість робить свій внесок, у тому чи іншому вигляді. Це маленькі люди, завдяки яким досягаються великі цілі. Вони не отримують за це грошей. Їх не покажуть по телевізору. Їм не присвоять високі звання чи посади. Але у всіх них є спільна і важлива мета. Ці люди – як краплі дощу, що майже непомітні поодинці, але коли їх стає достатньо багато – проливаються на землю зливою. І завдяки їм, Україна перемагає у цій війні.

Економіка доступних речейОстанні років двадцять, в Україні формується все більш виражена сервісна економіка. Якщо в двох словах, то її суть можна висловити доволі просто: речі стають все більш доступними і відносно дешевими, а платити більше треба переважно за послуги.В далекому 2004-му, батьки оформляли мені середнього класу комп'ютер в кредит на 18 місяців, бо коштувала ця іграшка непомірно дорого по співвідношенню до наших провінційних зарплат. Ринку бу техніки не існувало в принципі (Slando вийшов на український ринок в 2007, а ОЛХ зявився у 2014-му), а одяг на базарі легко міг зрівнятися по ціні з твоїм же середнім заробітком за останній місяць чи два. Зараз таке, звичайно ж, важко навіть уявити. До війни, більшість потрібних речей, якщо не замахуватися на верхній ціновий сегмент, легко можна було придбати, навіть отримуючи на руки мінімалку. Зараз ціни виросли, але в цілому, принципово нічого не помінялося. З одягом проблем немає точно, а якщо говорити про ту ж техніку, то є величезний і доступний за цінами бу ринок.В цьому плані ми все більше стаємо схожими на держави Заходу, де послуги можуть коштувати немало, але от речі — доступні кожному. Навіть з невеликими доходами, завдяки автоматизації, технологіям і здешевленню виробництва, працюючи на будь-якій роботі, можна дозволити собі більшість благ сучасної цивілізації. І впевнений, що після завершення війни, коли в Україну почнуть активно заходити закордонні інвестиції, ми зробимо у цьому напрямку ще більший стрибок.

​​Наповнюйте своє життя самостійноЯ знаю багатьох людей, у яких є більшість з того, чого часто бракує іншим — хороші доходи, нормальне здоров'я, матеріальна забезпеченість і решта атрибутів, нестача яких зазвичай генерує більшу частину дискомфорту у житті.Але тим не менш, цих людей важко назвати щасливими, чи бодай задоволеними життям. Їм часто бракує смислів і екзистенційної наповненності, вони постійно знаходяться у пошуках "швидкого дофаміну".Проблема у тому, що більшість намагається заповнити пустоту речами і враженнями. Дорогі іграшки, статусні речі, легкі наркотики, безкінечний цикл атракціонів подій та емоцій. Цей список можна продовжувати.Але коли мова йде про внутрішню пустоту, це так не працює. І замість насичення і спокою, отримуєш лише поступовий ріст толератності і потребу все більше і більше нарощувати дозу. У всіх сенсах цього слова.Натомість, ключ до вирішення проблеми в тому, щоб зрозуміти - щастя не в речах, розвагах і доступному дофаміні. Щастя — це завжди про процес і діяльність. Воно не є якоюсь кінечною точкою, пунктом призначення, якого можна і треба в якийсь момент досягти.Щастя полягає в діяльності. В тому, щоб знайти для себе ті заняття, які приносять наповненість у ваше життя. Дають відчуття того, що ти на своєму місці. Приносять гармонію як з самим собою, так і зі світом навколо.Це може бути як щось дуже індивідуальне (творчість і хобі), так і діяльність, яка дозволяє бути включеним у контекст значно більший, ніж ти сам (волонтерство). Так зачіпається горизонт смислу, який виходить далеко за рамки самої людини.Але ніхто крім вас самих, не може цього зробити. Ніхто крім вас не знає, що саме вам потрібно. У якому занятті ви знаходите смисли і себе.Наповнюйте своє життя самостійно. Ніхто не зробить цього за вас.Але коли ви нарешті наважитесь спробувати, то будете здивовані тим, скільки людей будуть готові вам у цьому допомогти.

Дайджест рекомендацій №9Раз в місяць я публікую добірку цікавих речей, на які натрапив і якими хотів би поділитися з вами. Це можуть бути сайти, додатки, статті, відео і т. д. Одним словом, усе, що на мою думку варте уваги. ✓ “Щекавиця по-англійськи. Як пережити 57 ночей "прильотів" поспіль” — короткий екскурс в історію Великої Британії, яка свого часу проживала той самий повітряний терор, що і українці зараз.✓ “Де отримати безоплатну психологічну підтримку: 10 сервісів і платформ” — в The Village зібрали ініціативи, які надають безоплатну психологічну допомогу українцям.✓ “Boston Dynamics: 30 years of development” — 30 років безперервних розробок компанії Boston dynamics в одному короткому відео.✓ Windscribe.com — класний VPN, який після реєстрації навіть на free-акаунт виділяє ліміт в 10 Гб на місяць, чого цілком вистачає для комфортної роботи.✓ Remove.bg — онлайн-сервіс для видалення фону з зображення. Працює добре, і повністю безкоштовний.✓ Пол Грэм: «Жизнь действительно очень коротка» — переклад нонаток американського інвестора, підприємця і засновника Y Combinator, Пола Грема. Життя коротке - і, найімовірніше, розуміння цього застане вас зненацька.✓ “Donate 1024” — простий, але корисний телеграм-бот, після підписки на якого вам щодня буде приходити нагадування, щоб за можливості задонатити на ЗСУ і відправити побільше квитків русні на концерт Кобзона.✓ “How Ukraine Is Remaking War” — у боротьбі за свободу, Україні вдалося демократизувати саму війну, залучаючи до протистояння приватний бізнес та звичайних громадян, що створило новий прецедент для війни XXI століття.✓ “Кому краще обрати каву без кофеїну, та як сильно вона відрізняється від класичної” — люблю каву чисто за її смак, але не хочу перебирати з кофеїном, тому останнім часом зацікавився цією темою.✓ “BBC: World’s smallest cat” — чудове відео від BBC про життя плямисто-рудого кота, найменшого дикого кота світу. Саме те, чого вам не вистачало цього гарного недільного ранку 😉#дайджест

Принцип близькості при пошуку роботиЗв'язки і знайомства, соціальний капітал в цілому – це той ресурс, який може стати в пригоді у найрізноманітніших ситуаціях. І один з напрямків, де можна задіяти цей бустер – пошук нового місця роботи або освоєння нової професії. І це зараз справді актуально, враховуючи скільки людей через війну залишилося без робити. При цьому, багато хто прийняв рішення змінити спеціалізацію. Хтось вимушено, а хтось, розглядаючи це як шанс перейти на новий рівень. І тут в пригоді може стати не лише близьке коло спілкування, а й відносно далеке. Навіть випадкові знайомі можуть допомогти вам проникнути в ті сфери, які вам цікаві. Привіт, теорія шести рукостискань. Якщо не замахуватися на вакансію з розряду «Наглядач за пінгвінами в Антарктиці», то майже гарантовано серед ваших родичів і знайомих є хтось, хто вже працює за такою спеціальністю або як мінімум в цій сфері. На одному з американських сайтів я натрапив на таке поняття як proximity principle або «принцип близькості». Суть його в тому, що для того, щоб опинитися на тому місці й на тій посаді, на якій ви хочете бути, треба бути поруч із тими людьми, які вже там. Так ви можете не лише поставити їм запитання, які вас цікавлять, а й отримати пряму рекомендацію або запрошення на співбесіду. Як мінімум троє моїх знайомих саме так і влаштувалися на бажану роботу, отримавши від мене рекомендацію і співбесіду за домовленістю. Тому якщо хочете змінити роботу, чи освоїти нову професію – в першу чергу озирніться навколо. Швидше за все, серед вашого коли знайомств вже є ті, хто може вам у цьому допомогти.

​​Стівен Кінг – Блейз. Це був брудний світ…Після смерті злочинця Джорджа Реклі його недоумкуватий напарник Блейз вирішує наодинці здійснити задуманий Реклі план - викрадення дитини з сім'ї мільйонерів. Тепер Блейз, тримаючи маленького Джо в заручниках, ховається у лісах штату Мен... а поліція все ближче. І "злочин століття" перетворюється на справжні перегони з часом. Кінг – багатогранний письменник, який пише в найрізноманітніших жанрах. І завжди у нього знаходиться щось таке, що здивує тебе, навіть якщо ти здавалося належиш до його впевнених поціновувачів. Річард Бахман – це альтер-его Кінга, псевдонім під яким він писав у далекі 70-ті. А «Блейз» – його остання робота опублікована під цим авторством. Яка була випущена в друк аж в 2007 році, оскільки сам Стівен спочатку вважав роман занадто слабким, тому він і пролежав «у шухляді» більш ніж 30 років. Відносно коротка і нетипова для Кінга книжка, але мені сподобалося. І читається якось на одному диханні, з емоційним навантаженням, чіпляє. Зсамого початку вже зрозуміло, чим все це закінчиться для Блейза. Але на жаль, реальність сувора. І не кожен здатен вчасно побачити лінію, яку краще не переступати. Трішки сентиментальна, місцями жорстока, але добротна, варта уваги історія. / Цитати з книжки / • Дурість - це в'язниця, вийти з якої неможливо. Якою б хорошою не була твоя поведінка, тобі доведеться відбувати там довічний термін. • Він зрозумів, що у світі повнісінько дурнів, які зі шкіри лізли геть, аби тільки показати тобі, які вони розумні. • Це був брудний світ, і що довше ти в ньому жив, то бруднішим ставав. • Брехати не хотілося: одна брехня неминуче вела до іншої, і незабаром ти немов подорожував незнайомими дорогами, де так легко заплутати. • Спогади свавільні. Якщо ти припиняєш ганятися за ними і повертаєшся до них спиною, вони частенько повертаються самі по собі. • Людина старіє, і прожите життя починає здаватися їй сном, який вона побачила, задрімавши після обіду.#книжкова_полиця

​​Рей Бредбері - Кульбабове вино. Історії з присмаком літаЯ почав читати наукову фантастику ще у третьому класі школи, і вже у класі шостому чи сьомому, добрався до золотої класики - "Марсіанських хронік". Але якось так сталося, що одна з найвідоміших повістей Бредбері - "Кульбабове вино", потрапила мені до рук тільки тепер. Минулого місяця я купив її у "Книгарні Є".Це свого роду колекція з десяти історій, що відбуваються з 12-річним Дугласом та його молодшим братом Томом, а також їхніми рідними чи знайомими. Історій з різним підтекстом і настроєм, подій, що відбуваються з абсолютно не схожими одне на одного людьми. Але всі вони добрі, світлі і теплі. Нехай від деяких і віє меланхолією, а після того, як перегортаєш останню сторінку цієї сюжетної лінії, залишається легкий присмак печалі. "Кульбабове вино" - книжка про літо. Яскраве, незвичайне, самобутнє літо, таке літо, яким воно буває лише у дитинстві. З дуже поетичною, насиченою, місцями навіть складною мовою. Це книжка про радість життя і його усвідомлення. Історії, які можна приймати по ковточку щодня. Історії, де немає фантастики як  такої, але які майстерно демонструють ті чари і магію, що таємними нитками прошивають нашу повсякденність і світ навколо.Багато емоцій. Багато одкровень. І багато літа, закупореного у пляшечки, що дбайливо розставлені на поличках пам'яті./ Цитати / • «Отже, можна вирости і все одно не стати сильним? Отже, стати дорослим зовсім не втіха? Значить, у житті немає надійного притулку? Немає такої надійної цитаделі, що встояла б проти жахів ночі, що насуваються?»• «Людина живе в теперішньому, чи то молоде справжнє, чи старе справжнє; але іншого вона ніколи не побачить і не пізнає.»• «Ось поживете з моє, тоді зрозумієте, що дрібні радощі куди важливіші за великі.»• «... мені подобається плакати. Як поплачеш добряче, одразу здається, ніби знову ранок і починається новий день.»• «Батьки іноді забувають, як вони були дітьми.»• «Кохання — це коли хочеш переживати з кимось усі чотири пори року.»• «Хліб із шинкою у лісі — не те що вдома. Смак зовсім інший, правда? Чи гостріше, чи що... М'ятою віддає, смолою...»• «У війні взагалі не виграють. Усі тільки й роблять, що програють, і хто програє останнім просить миру.»• «Доброта та розум - властивості старості. У двадцять років жінці куди цікавіше бути безсердечною та легковажною.»• «Коли людині сімнадцять, вона знає все. Якщо їй двадцять сім і вона, як і раніше, знає все - значить, їй все ще сімнадцять.»• «Те, що для одного – непотрібний мотлох, для іншого – недоступна розкіш.»• «Ми тому й любимо захід сонця, що він буває лише один раз на день.»#книжкова_полиця

Дайджест рекомендацій №8Раз в місяць я публікую добірку цікавих речей, на які натрапив і якими хотів би поділитися з вами. Це можуть бути сайти, додатки, статті, відео і т. д. Одним словом, усе, що на мою думку варте уваги. ✓ «Australian Apartment Style Tiny Home - 27sqm/291sqft» — цікаве відео, яке демонструє, що навіть на невеликій площі можна облаштувати чудове місце для життя, якщо найняти вмілого дизайнера.✓ «НОТАRТНИК» — класні блокноти і скетчбуки ручної роботи, кошти з продажу яких автор відправляє на допомогу ЗСУ.✓ «Діо Фільми - Можна випити» — пісня групи, про яку я ніколи не чув, написана ще в часи, коли я був молодим і гарячим, а долар коштував по 8. Гарно і лірично, мені лайк.✓ «Мовний курс «Єдині» — безплатні курси для тих, хто хоче подолати мовний бар'єр перейти на українську мову. ✓ «З язика зняв: історії та поради тих, хто нещодавно перейшов на українську мову» — тут заголовок говорить сам за себе. Лупайте сю скалу, котики.✓ «Neural.love» — набір інструментів для покращення фотографій, алгоритми якого працюють на основі нейромереж. Можна збільшувати їх без втрати якості, прибирати артефакти і відновлювати старі фотографії.✓ «Три найдовші дні лютого. Як почалася велика війна, в яку ніхто не вірив» — детальний екскурс у ті дні, коли все починалося. Тепер це вже історія.✓ «Mindfulness: як навчитися жити тут і тепер» — історія з особистого досвіду про те, як почати більш осмислено підходити до життя. ✓ «На моїй частоті тут нічого не ловить: Іздрик святкує 60» — чудова колекція з більш ніж двох десятків віршів самобутнього і харизматичного Юрія Іздрика. #дайджест

​​Ефект прожектораВ психології є таке цікаве когнітивне упередження, яке називається “ефект прожектора”. Суть його в тому, що людина схильні переоцінювати те, наскільки оточуючі цікавляться її зовнішністю, поведінкою і її персоною в цілому.Звідси і сама назва “ефект прожектора” - тобто, переконання людини в тому, що увага соціуму пильно прикута до неї, і немов прожектором виділяє її серед решти інших. Звідси і небажання виставляти свої фото в соцмережах, бо “я всюди погано виходжу”, готовність витратити останні заощадження на новий одяг, бо ж “на мене всі будуть дивитися”, постійна рефлексія над словами чи вчинками (як своїми так і чужими), і купа інших негативних моментів, які в результаті можуть призвести до появи соціальної тривожності і маси інших не надто приємних наслідків, що будуть псувати вам життя.Ефект прожектора - це те, що відбувається, коли наша самосвідомість у соціальному аспекті виходить з-під контролю. І якщо вчасно це не розпізнати, з часом все буде ставати веселіше і веселіше. В переносному сенсі, звичайно.Ефект прожектора у нашому повсякденному житті може проявлятися по-різному. Ми забагато обдумуємо, керуємося помилковими припущеннями чи даремними очікуваннями, що інші помітять нюанси у наших діях та зовнішності. Дехто вважає себе мішенню дій інших людей, а звідси недалеко і до «психології жертви». Ми можемо стримувати себе і втрачати можливості, турбуючись про те, що подумають інші, або переоцінювати вплив наших дій на оточуючих.Жертвою цього когнітивного упередження може стати будь-хто з нас. Бо в його основі лежить невпевненість у собі одних і надмірна самооцінка або егоїзм інших. А це ті особливості характеру, які в тій чи іншій мірі притаманні кожному, це основа людської природи. Бо всі ми егоцентричні.І якщо з низькою самооцінкою все зрозуміло, то відносно оцінки того, скільки місця твоя скромна персона займає у головах інших людей, теж легко перегнути палицю. І це переростає у нездорову звичку, яка завжди має негативні наслідки.Коли ефект прожектора переконує вас, що ви важливіші для інших, ніж є насправді, ви починаєте вкладати надто багато енергії в ті аспекти свого життя, які на вашу думку цікаві іншим. Замість того, щоб інвестувати ресурси в те, що справді важливе для вас. У 20 років ти хвилюєшся про те, що про тебе думають оточуючі. У 40 тебе це вже не хвилює. А у 60 ти розумієш, що ніхто про тебе і не думав.Можна легко стати параноїком турбуючись про те, чи достатньо ти хороший у очах інших людей. І в якийсь момент сильно розчаруватися, зрозумівши, що вся ця погоня за ілюзіями, насправді нічого не варта. Але вся суть в тому, що вам не потрібне схвалення інших, щоб почувати себе добре. Вам не потрібен чийсь дозвіл, щоб зробити своє життя кращим. І навіть помилки чи невдачі - це лише сходинки, які можна використати для того, щоб піднятися вище. Стати кращою версією себе.Так, кожен з нас інколи може почуватися так, немов весь світ обертається навколо нас. І певною мірою це справді так, бо всі ми знаходимося в центрі нашого особистого Всесвіту. Але те, як він буде виглядати, залежить лише від нас самих. І в цьому ключ до внутрішньої свободи.