Кіт і Лампа

Привіт ! Ось думаю спитаю 🤔Якщо із твоїм Другом ви почали розвиток разом , а потім ти взлетів, як ракета 🚀, а він залишився там , на землі. І щось, на мою думку, почалось ламатися у стосунках. Та ще відстань тисячі км між нами зараз . Як утримати ці дорогі мені відносини? Чи було щось подібне у тебе?Все тече. Все змінюється. Але лише від тебе залежить, готовий ти приймати ці зміни як належне, чи будеш пробувати боротися з тим, з чим боротися немає сенсу за визначенням.Одна з особливостей дружби, яка проходить через роки, в тому, що навіть якщо ви не бачилися дуже давно, коли ви знову зустрічаєтеся – таке відчуття, ніби востаннє це було всього лиш вчора.Потрібно розуміти, що зараз у вас різне оточення. Ви зараз у різному життєвому контексті.І кожен буде адаптуватися до цього по-своєму.Тому те, ким він був раніше – вже не більше, ніж історичний зліпок, збережений у твоїй пам'яті. З часом ви обоє змінитеся. І, як це часто буває, зміни ці відбудуться набагато швидше, ніж ми цього очікуємо.Тому як мінімум, не треба зациклюватися на обговоренні минулого. Більше говоріть про своє теперішнє. Бо цілком можливо, що якщо мова йде про переїзд в іншу країну, комусь одному з вас, не дуже і є про це з ким поговорити, насправді.Щоб кожен міг вловити новий контекст, і підналаштувати своє сприйняття особистості одне одного з врахуванням цих змін.Бо взаємини починають остаточно руйнуватися тоді, коли один перестає розуміти, чим зараз живе інший.Якщо ти й далі розумітимеш, на якій частоті працює його сигнал (і навпаки) – навіть якщо ефір йде з перешкодами через відстань і час від часу потрібно переналаштовуватися – все буде добре.***P. S. Задати своє питання мені можна анонімно через бота 👉 @kitilampa_bot

​​Як стати цікавим для іншихРецепт хороших, гармонійних стосунків, простий до неможливого: ти повинен бути цікавий іншій стороні.А проблеми починаються зазвичай тоді, коли це плутають зі станом «з тобою повинно бути цікаво».З приємним співрозмовником навіть на лавочці у парку декілька годин пролетять непомітно. А проста поїздка кудись за місто на вихідних, може подарувати не менше вражень, ніж хороша художня книжка.Якщо ж весь інтерес генерується виключно зовнішнім антуражем, момент доки все наскучить, не заставить себе довго чекати.Фестивалі закінчуються, по барам кожну ніч не потусиш, і зрештою те, що спочатку було експресивним, стає звичною рутиною.Запаси дофаміну добігають кінця.Тому так важливо бути собою, а не грати роль. Інакше симпатію буде викликати лише створений тобою персонаж, а не ти сам. А нічим хорошим це зазвичай не закінчується.Але як добитися того, щоб потрібний емоційний зв’язок вибудовувався органічно і невимушено?Як зробити так, щоб інша людина проявила до тебе справжній інтерес, не розігруючи для цього театральну постановку?Тут все просто.Вчіться новому і знайомтеся з новими людьми. Уникайте зашореності і не зациклюйтеся на стереотипах.Робіть те, що вам подобається, не оглядаючись на інших.Набирайтеся життєвого досвіду і залишайтеся допитливими.Будьте відкриті для світу.Навіть дрібниці, якщо починаєш у них заглиблюватися, наповнюють і роблять життя цікавішим.Спочатку для тебе самого. А потім і для інших людей.Вміння знаходити і створювати сенси — притягує.Тому, в першу чергу, набирайтеся життєвого досвіду. Не придушуючи при цьому свою власну індивідуальність.Це завжди викликає у оточуючих справжній і непідробний інтерес.І робить людей по-справжньому цікавими.

​​Мільйон у жилетній кишеньціДекілька разів протягом останніх років, виходячи з циферок на банківських рахунках і наявної готівки, я був спочатку у статусі мільйонера, а згодом – і мультимільйонера.Поки тільки гривневого. Але і це – з тих речей, які не так вже й багато хто на власному досвіді спробував.Я веду порівняно простий спосіб життя, де з дійсно відчутних особистих витрат – напевне тільки оновлення техніки раз в декілька років. Решта десь так 80% моїх витрат, якщо не більше – виключно зі сфери сімейного.Тому зі сторони перехід зі статусу “–$200 на рахунках” при переїзді у Львів, і цифра в декілька мільйонів на балансі відносно недавно – зі сторони пройшов непомітно.За дивним збігом обставин, це я можу сказати про більшість зі своїх знайомих, хто заробляє свій хліб чесним шляхом, а не промучує схеми як близькі і далекі друзі нашого президента.Потім я остаточно закрив квартирне питання, на що пішли всі гроші, і тепер що я, що миша з церкви через дорогу – однаково мріємо про те, щоб зима цього року була не дуже довгою.Гроші пішли, але відчуття, які дає їх наявність, запам'ятовуються.Що ж реально змінюється, при появі відносно великого капіталу?Насправді, якщо ти до цього морально не готовий – то нічого. У тебе просто з'являється більше можливостей бути собою.Швидше за все, наявні проблеми тільки загостряться. Старі не будуть вирішені і додадуться нові.Бо дорога алкашка, замість "Хлібного дару" по акції, мало що змінить у твоєму житті, якщо ти так і продовжиш бухати, бро.Максимум – компанія друганів стане більш респектабельною на вигляд. Але один фіг, у фіналі ви станете в чергу для оплати, на одній і тій же касі.А от якщо ж ти все-таки прийшов до цього завдяки системним зусиллям, а не волі випадку – зміни на рівні внутрішньому, стають відчутними.По-перше, з'являється більше впевненості у собі.У тому, що ти знаєш і робиш. В усвідомленні того, що розумієш як працює твоя модель, і за бажання ти зможеш знову повторити потрібний результат. Більшість ризиків, які раніше впливали на прийняття рішень, перестають бути актуальними.Бо те, отримаєш ти у наступному місяці зарплату (чи оплату від клієнта), або ні – більше не відіграє критичної ролі. Бо можеш хоч декілька років пускати паперові літачки з вікна, без потреби працювати взагалі.І при цьому ризик опинитися в картонках на Привокзальній – тобі не загрожує від слова зовсім.Терпіти шефа ідіота чи клієнта неадеквата – це теж більше не про тебе.Ти можеш вибирати роботу, проекти … та й в цілому – багато що можеш вибирати. Це важливий момент – коли нестача грошей перестає диктувати тобі як жити і з ким вести справи.А груз минулих кредитів чи майбутніх рахунків, перестає блокувати трибуну у твоїй ментальній сесійній залі.Рівень сум, якими ти оперуєш не лише фізично, а й на рівні думок, виростає. Так само як і виростає рівень проектів, якими хотілося б займатися.Такий собі ефект масштабу, який вже ніколи не зникає.Бо навіть якщо з якихось причин опиняєшся на дні, навички, які дозволяють з цього самого дна видряпатися – завжди при тобі і нікуди не дінуться.І так, Маслоу був правий зі своєю теорією. Можливість самовираження – стає тією верхівкою, перебування на якій починаєш цінувати найбільше.А ще – починаєш досить добре розрізняти тих, хто грає у стару-добру гру "бути і здаватися". Оточення неминуче змінюється. Хочеться більше справжності.Але хто зна, може я все це просто вигадав.Ваш слуга Автор, любить розповідати байки вечорами, потягуючи винце біля лампи з Котом.Для чого ж іще придумали холодні зимові вечори, якщо не для цього?Хоча, у кожній казці завжди є частка правди.Але моралі тут не буде. Просто побажаю і кожному з вас колись заробити свій мільйон.А головне – мати достойну мотивацію, чому б вам хотілося взяти цю планку.І чим простіше і швидше вам вдасться цього досягти – тим краще.Бо час – це єдина валюта, чий обіг не підлягає емісії.

Добрий день. Дуже хотілося б почути ваші думки стосовно теми - спілкування з іншими людьми. Про баланс між слуханням (коли ти намагаєшся зрозуміти ракурс мислення людини і підтримати її, дати тепло), і тим, що ти теж хочеш поділитися собою. Оцей баланс - щоб спілкування було взаємно цікаво і затишно, і не було відчуття що ти як психолог і тільки підтримаєш всіх довкола і такий класний слухач, чи з'їхав до чогось типу нарцисізму. Наче і зрозуміло, що спілкування це гра обох, і що важливий баланс, але воно не завжди складається в систему в моменті. Дуже хочеться почитати чи почути саме ваші думки про цю тему у вашому пості чи відео. Дякую за увагу і вашу роботу. Бережіть себе 💚Ключі до відповідей закладено вже у самому вашому питанні. Цікавість до іншого і гра, у якій беруть участь обидві сторони – ось важливі елементи того пазлу, які роблять спілкування цілісним і цінним. У декількох абзацах вашого тексту експромтом, більше емпатії, ніж деякі люди здатні проявити навіть за великого бажання в принципі.І це теж потрібно розуміти і приймати – не з усіма можна вийти на той рівень спілкування, якого б вам хотілося. Але не через те, що ви чогось не знаєте чи не доклали достатніх зусиль. А просто через те, що потрібен і відповідний хід з іншої сторони також.В одній давній японській притчі говориться про те, що відстань між людьми завжди становить 10 кроків. Якщо ти зробив свої пять кроків, а інша людина ні – ви не зустрінетеся.Звичайно, можна продовжувати і зробити ще крок. А потім ще один. Але так і життя минає. Тому інколи є сенс зупинитися і розвернутися в іншу сторону.А "своїх" людей ми завжди відчуваємо одразу. Навіть якщо спочатку все йде не так як хотілося б, але це саме відчуття – присутнє, знайти і вибудувати баланс за наявності хоча б мінімального руху назустріч – питання часу.Це як зустріч зі старим другом, з яким не бачилися вже багато років – за відчуттями, ніби востаннє говорили якихось декілька тижнів тому.Це не підробиш і не симулюєш. Воно або є, або його немає. І якщо це відчуття тобі вже знайоме, розпізнається воно безпомилково.#мені_пишутьP. S. Задати своє питання можна анонімно через бота 👉 @kitilampa_bot

Менше – не значить гіршеОдна з тих шкідливих, нав'язаних і часто доволі дискомфортних установок, з якою мав справу, мабуть, кожен з нас – це те, що економити – означає "жертвувати" чимось.Але це не так. Доволі часто це не більше ніж незначне обмеження, яке нічого спільного з реальними жертвами немає. Якщо ж ви відчуваєте, що жертвуєте чимось просто тому, що вирішили просто більше заощаджувати – це питання швидше ментального настрою, а не реального фінансового стану. Наші бабусі і дідусі у нашому віці були б вражені тією розкішшю, яку кожен з нас може собі дозволити щодня.Та що там говорити, вражений був би навіть я сам, років так з 25-30 тому.Не кажучи вже про мого діда, який колись ходив до міста через гори і ліс пішки босим, щоб не сходжувати взуття.Бо іншої пари у нього просто не було.Насправді, коли ти витрачаєш багато грошей, ти не стаєш від цього щасливішим. Як і не робить тебе нещасним недостатній рівень шопінгу.Ці речі між собою мало пов'язані. Хіба що якщо говорити про проблиски доісторичного інстинкту задоволення від "здобування речей".Відсутність ось цієї самої установки "економити = жертвувати", дозволяла мені доволі комфортно себе почувати як отримуючи ЗП на рівні далеко поза сотню тисяч гривень, так і з місячною випискою в дві сотні доларів на заводі.Зрештою, одне з моїх улюблених занять – це читати синові цікаві історії перед сном. А бажання цим займатися, і задоволення, які ми обоє від цього отримуємо, взагалі ніяк не корелюють з поточним станом банківського рахунку.Бо, менше – це не значить гірше. Інколи – це значить просто ставитися до речей простіше.

Дайджест рекомендацій №45Раз в місяць я публікую добірку цікавих речей, на які натрапив і якими хотів би поділитися з вами. Це можуть бути сайти, додатки, статті, відео і т. д. Одним словом, усе, що на мою думку варте уваги. → «Свинарчуки" Зеленського. Як друзі президента розкрадали країну під час війни». Якщо у Порошенка були Свинарчуки, то у Зеленського виросла ціла свиноферма. І ні, він не візьме на себе відповідальність. Бо лох не він, лохи - ви. → «Сергій Рахманін: Ми переживаємо найскладніший період з лютого 2022 року». Спойлер: але хтось страждає від того, що більшу частину доби сидить у холоді і без світла, а друзі президента – від того, що важко нести вкрадений з бюджету мільйон доларів готівкою пішки на 15 поверх.→ «Нова рекордсменка: вчені зняли на відео рибу, яка живе на глибині понад 8 тисяч метрів». Чим більше розвиваються технології і наука, тим більше нового ми будемо дізнаватися в першу чергу про нашу власну планету.→ «OpenWebcamDB». База відкритих веб-камер з різних красивих і просто цікавих місць світу.→ «What's a "cheat code" you discovered in real life that actually works?». Тред на реддіті з назвою «Який чіт-код дійсно працює в реальному житті?» В основному про те, що корисно добре ставитися до інших людей, але є й несподівані пункти.→ «А ви бачили мерч Миколаївського обласного краєзнавчого музею?». Якщо ні, то клікайте, а за можливості – і замовляйте. Бо виглядає таки круто!→ «ХАС - Так не чесно». Останнім часом кожен кліп Хаса нагадує повноцінну короткометражку, яку можна переглядати неодноразово, і щоразу зауважувати щось нове.→ «Вічність». Якщо попереду – вічність, чи знаєш ти насправді, з ким готовий би був її провести? Оригінальна задумка, і сам фільм, мабуть, буде вартий перегляду.→ «satelibra - Мігрант». Пісні вже два роки, але алгоритми YouTube підкинули її мені тільки зараз. Тим не менш, саме за такі знахідки, цим самим алгоритмам можна респектнути. → «Chocolates.ua». В Threads я натрапив на пост авторки цих чудових цукерок, і вже встиг замовити два набори до дня св. Миколая. Якщо шукаєте оригінальний подарунок і не за всі гроші світу, рекомендую.#дайджест

​​Пігулки для ефективностіОстанні рік-два, я працюю на максимумі своєї можливої ефективності.Дедлайни завжди дотримані, обіцяне – робиться, всі сторони задоволені, а співпраця з клієнтами буває нагадує love story на мінімалках.Хоча мені за це все ще й платять, тому хз. Сервісний бізнес завжди мав багато схожого з найдревнішою професією )При цьому, на шкалі “work-life” балансу – відмітка нормально так зміщена в сторону саме позначки «life».Бо працюю я якісно і швидко. Але рівно стільки, скільки вважаю за потрібне. Повідомлення у неробочий час будуть проігноровані. Завдання, у яких я не бачу сенсу – відправлені вслід за їх генераторами.Фрази з категорії «ми ж сімʼя» – взагалі викликають бажання стріляти на звук.Причини такого підходу доволі прості – я стараюся якісно і швидко зробити роботу і вирішити поставлені завдання, щоб вивільнити більше часу для дітей, своїх хобі і всіляких сімейних справ.Це свого роду кнопка перезавантаження, яка наповнює.Якщо робити навпаки – синдром хронічної втоми, вигорання і екзистенційна криза, у якийсь момент постукають у твої двері у повному складі.У мене майже 20 років робочого стажу, котики. Я знаю, що кажу.Наступна планка – дійти до рівня, коли на час з дітьми і особисте, можна буде виділяти цього самого часу більше, ніж на клієнтські проекти. А основний челендж тут – встигнути зробити це, поки діти ще у тому віці, коли продовжують вірити у Святого Миколая і просять почитати казки перед сном. Мене більше не цікавить карʼєра. Я на Янівському прикопаною бачив корпоративну шизу у всіх її проявах.Все це викликає у мене майже фізичне несприйняття.Але от такі виклики, як згаданий вище – це з тих речей, задля яких я все ще готовий викладатися на повну.Бо зефірки в лісі самі себе не посмажать.

Своє vs ЧужеЛюди люблять обговорювати людей.Люди люблять порівнювати себе з іншими людьми.Це якась фундаментальна програма в нашому мозку – слідкувати за іншими і обговорювати чуже.Напевне, справа в тому, що нам просто потрібна якась опора. Основа для зіставлення.Правда, проблема в тому, що результатом часто є емоції, які важко віднести до категорії плюсових.Свідоме (чи не дуже) задоволення від того, що в сусіда город занедбаніший.Або навпаки - самообан чи спроби цей самий город знецінити, щоб твоє власне, заросле бурянами господарство, виглядало на цьому фоні «дуже навіть непогано».От тільки вершина твоїх власних досягнень – це для когось не більше ніж стартова сходинка. І навпаки – багатьом іншим, до твоєї базової платформи ще петляти і петляти.Так було і буде завжди. Так вже ми влаштовані.Тому порівнювати себе з іншими – це завжди білет у чарівний світ непотрібних рефлексій і навіть депресії.Не робіть цього.Якщо вже хочете порівнювати, то порівнюйте себе теперішнього з собою колишнім.Десь тут і можуть бути знайдені відповіді на важливі питання.

Дайджест рекомендацій №44Раз в місяць я публікую добірку цікавих речей, на які натрапив і якими хотів би поділитися з вами. Це можуть бути сайти, додатки, статті, відео і т. д. Одним словом, усе, що на мою думку варте уваги. → ««Ціна» питання чату GPT». Як наявність потрібних об'ємів доступної електроенергії стала одним з факторів, що може визначити лідерів та аутсайдерів у всесвітній ШІ-гонці.→ «Microsoft launches ‘vibe working’ in Excel and Word». Microsoft впроваджує в Office вайб-кодинг агента, який може створювати документи Word та таблиці Excel за допомогою простих запитів. Є шанси, що монструозні таблиці стануть нарешті трохи ближчими до народу.→ «У США зупинили будівництво "найвищого" дерев’яного хмарочоса у світі». Інколи люди, у яких є гроші, роблять доволі дивні речі. Наприклад, вирішують збудувати хмарочос з дерева, висотою у 32 поверхи.→ «Пекельний вогонь України поглиблює паливну кризу Кремля». Переклад матеріалу The Economist про роботу українських дронів по країні-бензоколонці.→ «The Intellectual Obesity Crisis». Як необмежений доступ до інформації обертається нам на шкоду замість користі, і чому важлива “інформаційна дієта”.→ «Вас цікавить пітьма? Як Україна опинилася перед загрозою нових блекаутів». Спойлер: гроші спи#дили, а тут на 4 рік війни раптом знову почалися обстріли. Дивно, але пісня про “папєрєдніків” і те, що їх “вкрав Порошенко”, вже мабуть не прокатить.→ «В Ісландії вперше виявили комарів: країна тепліє через кліматичну кризу». Ну от, тепер я знаю одним цікавим фактом менше. Колись комарів у цій країні не було через те, що місцевий клімат просто не дозволяв їм виживати в принципі.→ «На чому можна зекономити при ремонті». Корисний тред по темі, яку точно варто занести в закладки. Бо рано чи пізно, але ремонт приходить до кожного.→ «"Я бачу вас цікавить пітьма" - Курган & Agregat, Іларіон Павлюк, Саша Рудинський». Класна, атмосферна короткометражка, яка сприймається як пролог до повноцінного фільму.→ «Ed Sheeran - Perfect (Instrumental, Violin Version)». Чудове виконання відомої мелодії на скрипці. Просто і зі смаком. #дайджест

Життєва суперпозиціяЯкщо до науки додати дрібку філософії, погратися з аналогіями, і замісити все це на основі тіста з психології вибору, то інколи, на виході можна отримати доволі цікаві метафори.Не завжди точні в науковому плані, але доволі цінні і дієві в плані емоційному.У квантовій механіці є принцип суперпозиції, згідно з яким частинка може одночасно перебувати в декількох можливих станах, поки не буде проведено вимірювання.А вже при вимірюванні система «колапсує» в один певний стан.Така собі квантова монетка, яка є і «орлом», і «решкою» одночасно, до тих пір, поки її не «побачать». Правда, відомий уявний експеримент з котом Шредінгера демонструє, що принципи, які працюють для елементарних часток, не працюють для макроскопічних фізичних систем.Але ж ми лірики, а не фізики. Хіба не так, котики?Тому в житті, як і у квантовій механіці: всі сценарії можливі одночасно. Але реалізується врешті той, на який ти особисто налаштований.Той, на який ти спрямуєш свою увагу. Який найбільше відповідає твоїм переконанням.Саме той, який ти втілюєш в реальність своїми діями.Або бездіяльністю, врешті решт.При цьому, інші варіанти залишаються все такими ж доступними.Якщо шукаєш можливості – рано чи пізно ти їх знайдеш.Якщо шукаєш виправдання – і їх ти також знайдеш.Така собі життєва суперпозиція.Де у момент замірів, в реальності матеріалізується те, на що спрямований твій особистий фокус.