Кіт і Лампа

​​Кава без кофеїнуУ далекому 1903 році судно, яке перевозило каву, потрапило у шторм, і мішки з зернами виявилися просякнутими морською водою. Як виявилося, на смак і запах це практично не вплинуло, а от кофеїн з кавових зерен вимило трохи менше ніж повністю. Того ж року двоє німців, Людвіг Роземус і Карл Віммер, які ці зерна досліджували, знайшли спосіб отримати такий же ефект і у фабричних умовах. Так і з'явилася кава без кофеїну, яку більш ніж сто років по тому, вирішив і я замовити собі на пробу. Шляхом спеціальної обробки, з неї витягують близько 97% кофеїну - якщо у звичайній чашці його міститься від 70 до 140 міліграм, то у безкофеїновій каві, його всього лише близько 3 міліграмів.Повивчавши трохи відгуків, зупинився на ось цій Lavazza, яку заварюю рівно таким же способом у турці, як це робив і зі звичайною кавою. Вердикт: дуже навіть ОК, трохи слабший аромат, м'якший смак, але якщо пити регулярно, то швидко звикнете і взагалі перестанете помічати різницю.Зараз я пю звичайну каву і декофеїнізовану у співвідношенні десь 50/50, а перейти на цей вид кави вирішив виключно через те, що почав відчувати негативний вплив кофеїну на організм, і це трохи не окей. Тому якщо вам з тих чи інших причин не можна вживати кофеїн, ви як я просто любите каву за її смак, але при цьому хочете мінімізувати її можливу побічку - спробуйте каву без кофеїну. Можливо вам теж зайде.А ще, можна заварити собі чашку міцної кави на ніч, і тобі за це нічого не буде 😎

​​«Під синьою фляжкою»Ця кав'ярня була одним із знакових місць у Львові, де здавалося б час зупинявся. Від моменту, коли я побував там вперше, і коли б не повертався, там залишалася все та ж атмосфера спокою, затишку, атмосфера автентичного Львова, атмосфера місця, де можна було б сховатися від усієї навколишньої метушні.Ця незвичайна кав'ярня проіснувала більше 20 років. І це останнє з таких місць, їх у Львові практично не залишилося. Не здивуюся, якщо скоро стане відомо, що приміщення викупив Козловський чи хтось з йому подібних. У таких персонажів є талант знищувати автентичні, але не такі "маржинальні" місця, замінюючи їх комерційно успішними черговими наливаєчками. Зносячи по ходу діла пам'ятки архітектури, бо кому ж до них є діло в епоху всепереможної ходи шаурми і кальянних. Сподіваюся, історія йде по колу. І скоро знайдуться ті, хто запустить процеси не лише знищення, а й відновлення. Зрештою, в Україні стає все більше людей з достатніми фінансовими можливостями, які на ментальному рівні сильно відрізняються від місцевих контрабандистів, казнокрадів і їм подібних породжень постсовка.А зараз, якщо маєте можливість, сходіть у кавярню "Під синьою фляжкою". На цих вихідних, 8 і 9 липня, там востаннє приготують для вас каву ☕❤️

​​Канікули в селіКоли я був малим, щоліта мене з молодшим братом на літні канікули відправляли в село. В той час нас там одних двоюрідних в бабиній хаті збиралося по 5-6 не менше, не кажучи вже про сусідську дітвору. Пам’ятаю, як в дитинстві ми розігрували воєнні баталії в бур’янах, ловили рибу в ріці саморобними вудками, і майстрували з ліщини луки, стріли з яких по нашим міркам легко могли б долетіти до хмар (якби ті раптом опустилися хоч на декілька метрів нижче).А ще влаштовували магазинні розпродажі з листочками з дерев, запускали з долоні хрущів як квадрокоптери, і майстрували штаби, халабуди і вігвами, найрізноманітніших архітектурних форм. Організовували епічні перегони на тачках, плавили свинець у саморобних печах, каталися на нашій вівчарці і відправлялися на весь день у похід за ягодами.Інколи, я пам’ятаю усе це так яскраво, ніби це було всього лише минулого літа, а не майже двадцять пять років тому. Якщо у вас є можливість відвозити дітей хоча б на декілька днів у село, завжди цю можливість використовуйте. Їм там точно не буде скучно, і потім завжди буде що згадати.Photo: Iwona Podlasińska

Дайджест рекомендацій №17Раз в місяць я публікую добірку цікавих речей, на які натрапив і якими хотів би поділитися з вами. Це можуть бути сайти, додатки, статті, відео і т. д. Одним словом, усе, що на мою думку варте уваги. ✓ “Neuron connections”. Відео з електронного мікроскопа показує як один нейрон намагається встановити звязок з іншими. Таким чином вони формують нові звязки і перепрограмовують себе. Це дозволяє мозку адаптуватися до змін протягом життя і цей феномен називається “нейропластичністю”.✓ “Людей, яких мотивують тільки гроші, чекає розчарування”. Співвласник ІТ-школи про навчання, зарплати і працевлаштування на ринку. Доволі тверезий погляд на те, що зараз відбувається на ринку.✓ “Канібали-лектори. Як Росія готує дітей до майбутніх нападів на Україну”. Швидше за все, нас чекає агресивна і дрімуча, населена зазомбованим бидлом КНДР на кордоні, на довгі і довгі десятиліття.✓ “Океан Ельзи - Я їду додому”. Нова версія пісні є присвятою і щирою вдячністю саперам, які щоденно ризикують життям, очищуючи нашу країну від мін.✓ “«Анти-Буковель». Як це – відкрити хатинку-готель у Карпатах?”. Декілька цікавих історій від творців ідей у сфері немейнстримного туризму. Я також дотримуюся думки, що те, що Буковель - це приклад того як НЕ має бути.✓ “Хто такі бретаріанці”. Про людей, які вважають, що можуть жити за рахунок сонячного світла або святого духу. Хех, а я інколи думав, що це я не дуже нормальний.✓ “Сповідь-заповіт молодого солдата ЗСУ. Про Україну без дитячих притулків”. Повертайся живим, друже, і створи сім'ю з щасливими дітьми у прекрасній, новій Україні.✓ “4 типи темпераменту людини”. Трохи матчастини з психології, для загального розвитку. Усі ми різні, і це нормально.✓ “Garden of cover”. Instagram-акаунт талановитої дівчини, яка робить класні обкладинки і торбочки для книжок. А раптом і вам таке треба.✓ “Купив хату в Карпатах. Купа роботи, за що братись?”. Тут дядько прикупив стару затишну хатину десь у лісах, і вирішив знімати на відео, як повертає її до життя. Я підписався, і вам теж може бути цікаво.#дайджест

​​Мій досвід участі у політичному життіЗа дивним збігом обставин, свого часу, я встиг побувати серед членів декількох політичних партій, стати засновником і організатором декількох громадських ініціатив, і приймати участь у немалій кількості політичних і громадських проектів на локальному рівні.Якщо говорити про політику, то це у всіх випадках було якесь декоративне шапіто, представники іменитих політичних партій на місцях виявлялись нафталіновими совками і казнокрадами, серед масовки була купа випадкових персонажів і недалеких міні-олігархів, які намагалися примазатися до барського стола будь-якими можливими способами. Одним словом, це люте дно, яке не тонуло тільки завдяки наявності пари-трійки харизматичних персонажів, великих грошей і величезної маси простого наріду, який навіть раз в пять років, не дуже заморочувався на рахунок того, за кого там у бюлетні поставити галочку.Ситуація з ГО і активістами на місцях прямо протилежна: багато ідейних, розумних і чесних людей, які прагнули багато що змінити, і у багатьох випадках нам це справді вдавалося. Саме завдяки цьому країна хоч повільно, але змінюється на краще. Вклад політиків-важковаговиків на цьому фоні мінімальний.Ключова проблема, яка заважала і заважає масштабувати це на рівень усієї держави - тотальна відсутність грошей. Маючи хоча б 10% фінансування, доступного великим політичним проектам, ГО могли б перевертати гори.Сподіваюся, ситуація вже у близькій перспективі зміниться, бо передумови для цього є. Але поки що, якщо у вас справді є бажання щось змінювати і на щось впливати, починайте з громадських ініціатив і локального рівня. Навіть якщо мова просто про ОСББ. Протягом останніх семи років я у правлінні вже другого ОСББ, і за цей час ми змогли зробити (і вибити) для свого мікрорайону більше, ніж міська влада планувала дати нам у найближчі декілька десятиліть.Великі події обертаються на маленьких петлях, як писав колись дядечко Кінг. P. S. На фото організований нашою ініціативною групою мітинг, проти хаотичних забудов і розкрадання землі у нашому мікрорайоні (Львів, вул. Малоголосківська).

​​"Котобанка" для добрих справЯ знаю, що зараз усі, у кого є така можливість, десь донатять і комусь допомагають. Але на жаль, як можливості є вже не у всіх, так і тих, кому потрібна допомога, значно більше ніж тих, хто міг би чимось від себе поділитися.На фонд “Діти героїв” я натрапив відносно недавно, і мою увагу він привернув тим, що взяв на себе місію, яка особливо резонує з моїми принципами і цінностями. Ця організація допомагає дітям, які через русню втратили найдорожчих людей - своїх батьків.Свою діяльність фонд, судячи з усього, веде доволі успішно, системно, і орієнтовані вони на програму довгострокової підтримки, що дуже важливо!Тому щомісяця, у 20-х числах, я буду публікувати у каналі посилання на банку в Моно, на якій вже буде лежати 1000 грн. від мене, і додатково кожен зможе додати щось від себе (будь-яка допомога буде цінною!). А у останній день місяця кошти будуть зніматися і перекидатися на рахунки БО “Діти героїв”. Посилання на банку тут 👉 https://send.monobank.ua/jar/5JGf84QwffВсім дякую, котики 💙💛

​​Гра з нульовою сумоюПерманентне протистояння з Росією протягом багатьох сотень років, на сьогоднішній момент дійшло до тієї стадії, коли ситуація все більше відповідає терміну "гра з нульовою сумою". Виграш однієї сторони автоматично означає програш іншої. Незалежно від того, які змінні будуть введені гравцями у процесі, "зійтися посередині" більше не вийде. Для української ж держави, це лише початок довгого шляху до самоактуалізації. Бо після завершення гарячої фази війни зі злом з-за порєбріка, нас чекає війна за мову і історичну пам'ять. Війна з корупцією і власним, отруєним совковим минулим світосприйняттям. "Какая разніца" нікуди не ділась. Вона просто стала менше себе проявляти, бо це банально небезпечно. Але неодмінно повернеться у майбутньому, у тій чи іншій формі.Буде довга і виснажлива боротьба за те, щоб довести - ми не "failed state". Що те, що Україна вистояла - не результат щасливого випадку і не досягнення когось на стороні.І все це буде відбуватися в умовах постійної загрози від божевільного сусіда на кордонах. Беззубого, наляканого, пошарпаного, але все ще живого і скаженого пса. Який бродить десь поруч з твоїм домом.Бо мине якийсь десяток-другий років, і нащадки цієї безвільної напівдикої орди, яка вдерлася до нас 24.02.2022, щедро оброблені пропагандою, будуть щиро вважати, що їхніх батьків тут вбивали просто так. І "всьо нє так однозначно".Зерна реваншизму впадуть на благодатний грунт. А єдине, що буде зупиняти бажаючих знову із задоволенням натиснути на кнопку, яка відправить ракети у ваш дім - це гарантія отримати таку відповідь, що потішитися "пабєдє" вже не буде кому.В ретроспективі стає зрозуміло, що війна була неминучою. Але на щастя для нас, перемога у ній залежить не так від фізичних ресурсів, як від ресурсів моральних та інтелектуальних. Прості і "маленькі" люди, роботу яких так часто не помічають, стали тим самим матеріалом, з якого була викована магічна броня, що дала можливість державі вистояти.Вистояти і перемагати.Бо починають війни професійні військові, а закінчують бухгалтери, будівельники і вчителі. Ті, хто не навчений вбивати, але врешті-решт, у них не залишилося іншого вибору.Рано чи пізно, для абсолютної більшості тих, хто зараз одягнув піксельну форму, прийде час її зняти. І тоді настане час нести у світ інші сенси.Але завжди потрібно буде пам'ятати - доки Росія у її теперішньому вигляді існує, ця війна не закінчиться. Ми просто будемо змінювати фронти.Але і Україна не закінчиться ніколи.

​​Бл@дське львівське таксіЯ не знаю чи у інших великих містах така ж фігня, але я вам так скажу - сервіс таксі у Львові через популярні додатки це якийсь особливий вид пиздєца абсурду.Зазвичай, таксі потрібні у декількох випадках:— коли не маєш власного авто, бо це таки задоволення не з дешевих;— коли треба швидко доїхати з точки А в точку Б;— коли почалася злива, тобі пора додому, а ти вийшов на роботу у шортах і без парасолі;— виникла виникла потреба змотатися в центра випити з друзями чаю, а начайованим за кермо не можна, або просто не хочеться півгодини намотувати круги у пошуках парковки;— треба транспортувати додому когось з родичів чи знайомих, які не в курсі яка там до тебе їде маршрутка і т. п. Одним словом, типові такі кейси, і нічого екстраординарного. У виконанні ж Болтів, Уберів і решта додатків які покликані спрощувати нам життя, принаймні у Львові, через раз, якщо не у більшості випадків, маємо наступне:— воно курва прибудет через 20 хвилин, бо "в районі немає машин", хоча йти пішки тобі від сили 30;— посеред робочого дня якогось біса "підвищений попит";— шановне водійське паньство посилає тебе нах@й з твоїм запитом, бо в "районі немає машин" (за 10 хв їзди від центру, ага);— поїздка за збігом дивних обставин коштує стільки, що простіше машину вкрасти, зїздити куди треба і відкупитися потім від поліції.На фото, прикріпленому до поста, мій сьогоднішній рекомендований прайс. Судячи по всьому, коли автопілотовані машини нарешті почнуть курсувати вулицями як таксі з монополією якоїсь корпорації, цей світ таки стане трохи кращим.А як у вашому місті з цим, котики?)

​​Щонеділі я з сином проводжу добрих півдня у бібліотеці. Це значно цікавіше місце для проведення часу, ніж переповнені і шумні вулики ТЦ — у твоєму розпорядження декілька просторих залів, купа цікавих книжок та іграшок, і неодмінно компанія з ще декількох однолітків, з якими точно не буде нудно разом.Як виявилося, з часів мого дитинства, дитячі бібліотеки пішли далеко вперед, і перетворилися на свого роду розвиваючі центри. Крім книжок є гарно оформлені місця для дитячих забав, набори різноманітних розвиваючих ігор, постійно проводяться якісь заходи і в цілому, тут справді цікаво.А ще, мене приємно здивував сам книжковий фонд — він актуальний, різноманітний і регулярно оновлюється. Якщо врахувати цінник на дитячу літературу в магазинах і той факт, що дітям постійно хочеться чогось нового, це ще один аргумент на користь того, щоб згадати про таке олдскульне (за мірками сучасного світу) місце як бібліотека, і привести сюди свою дитину.І взагалі, недільні відвідини бібліотеки — одна з моїх улюблених сімейних традицій 😎

​​Мій улюблений формат - текст. Але є теми, які краще заходять у відео чи аудіо. У кожного з форматів є свої плюси. Незважаючи на затрати часу, мені подобається робота з YouTube. Як мінімум, вже навіть після декількох відзнятих відео, я отримав нові навики і багато чому навчився.Для зйомки хорошого відео треба вирішити немало завдань - звук, світло, монтаж, постобробка, техніка для всього цього і т. д. Але, насправді, найбільшою проблемою виявилося зовсім не це. Навіть невелике занурення у матчастину, дозволяє успішно всі ці питання закрити. А з ідеями у мене тим більше ніколи проблем не було. Цього точно вистачить надовго. Найбільшою проблемою, насправді, виявився пошук місця де знімати 🙄Але я поставив собі за ціль зняти 30 роликів, і глянути, що з цього всього вийде. Причому, на абсолютно різні теми з тих, які прийдуть мені в голову )Наразі це лише п'ятий, і хоча я поки не заморочуюся з техчастиною, але працюючи над кожним новим відео, вчуся чомусь новому і поступово буду піднімати планку.А про все цікаве, що дізнаюся в процесі, я об'овязково напишу тут у каналі.