Історія України 🇺🇦 ЗСУ ❤️

​​🇺🇦🇪🇺27 червня 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав економічну частину Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, завершивши десятилітній процес її укладення. У повному обсязі Угода, що дає змогу Україні перейти від партнерства і співробітництва до політичної асоціації та економічної, запрацювала з початку осені 2017 року.Документ, що стосується України, підписали у п’ятницю, 27 червня, президент Петро Порошенко та глави урядів та держав з 28 країн-членів ЄС разом з керівництвом Єврокомісії та Європейської Ради.Підписання «Угоди про Асоціацію» мало відбутися 28-29 листопада 2013 року на «Вільнюському саміті східного партнерства», але за тиждень до його початку Кабінет Міністрів України, піддавшись шантажу з боку РФ, ухвалив рішення про призупинення й відтермінування підписання, що за кілька днів підтвердив і Президент Віктор Янукович. Згортання курсу на євроінтеграцію спричинило хвилю протестів в Україні, які, після побиття студентів на Майдані Незалежності в ніч на 30 листопада, призвели до масових акцій, що увійшли в історію як Революція Гідності також відома як Євромайдан.Вбивство 20 лютого 2014 року в Києві 48-и беззбройних людей стало переломним моментом протестних акцій і відправною точкою падіння режиму Януковича: вранці 22 лютого він залишив Київ і перестав виходити на зв'язок, що дало підстави Верховній Раді 328-ма голосами прийняла постанову «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України». На її підставі 23 лютого на Олександра Турчинова було покладено виконання обов'язків Президента України. Наступним кроком Верховної Ради стало формування нового уряду, який 27 лютого 2014 очолив Арсеній Яценюк.За цих умов факт підписання Угоди мав стати визнанням цивілізованими країнами революційних змін в Києві, легітимності нової влади в очах європейського співтовариства, а також підтримкою ними України в умовах російських дій, спрямованих на анексію Кримського півострову. На позачерговому саміті ЄС у Брюсселі 6 березня 2014 року, який проходив вже в умовах відкритої російської агресії щодо України, відбулися гострі дискусії з приводу майбутнього Угоди, і ряд держав, щоб запобігти погіршенню торгово-економічних відносин з Кремлем і «не провокувати росію», виступив за виокремлення з Угоди економічної частини, до якої, власне, й висувалися претензії з боку росії.Процедура підписання політичної частини Угоди, яка носила переважно декларативний характер і визначала рівні та формати політичного діалогу між ЄС та Україною, відбулася 21 березня 2014 року на позачерговому саміті в Брюсселі, через три дні після окупації та так званого «приєднання Криму до свиностану».Після проведення в Україні президентських виборів і в умовах очевидної російської збройної агресії проти України були зняті остаточні перешкоди для підписання економічної та юридичної частини Угоди, що й відбулося 27 червня 2014 році у Брюсселі в ході засідання Ради ЄС: підписантами стали голова Ради Європи Герман ван Ромпей, президент Європейської комісії Жозе Мануел Баррозу та новообраний Президент Петро Порошенко, а також глави 28 держав-членів Європейського Союзу.16 вересня 2014 року відбулася синхронна ратифікація Угоди Європарламентом та Верховною Радою України, яка завершила процес створення асоціації з Європейським Союзом. У вересні почалось і фактичне впровадження основних положень її економічної частини, при чому ЄС почав виконання своїх зобов'язань перед Україною в односторонньому порядку, а зобов'язання України було відтерміновано.Процедура ратифікації Угоди державами-учасницями ЄС тривала майже три роки — першими з країн-членів ЄС це зробили Румунія, Литва та Латвія, останніми — Кіпр, Бельгія і Нідерланди. 1 вересня 2017 року «Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» набула повної чинності.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🔱23 (10) червня 1917 року Українською Центральною Радою прийнято Перший універсал, в якому було проголошено автономію України.Наприкінці травня делегація Центральної Ради на чолі з Володимиром Винниченком виїхала до Петрограда для перегорів із Тимчасовим урядом росії щодо узгодження питання автономії України.Однак, члени делегації не знайшли порозуміння ні з урядовими структурами, ні з керівництвом Петроградської ради робітничих і селянських депутатів. 📰Як повідомляли «Вісті з Української Центральної Ради»:«урядова комісія заявила, що задовольнити вимоги Української Центральної Ради неможливо». На що українська делегація відповіла, «що в такім разі Центральна рада не може відповідати за лад та спокій на Україні» і виїхала з Петрограда.Звіт делегації заслухано на вечірньому засіданні Центральної Ради 15 червня 1917-го, а його обговорення проходило в закритому режимі. В резолюції, ухваленій наступного вечора, констатувалося, що «Тимчасовий російський уряд свідомо пішов всупереч інтересів трудового народу на Україні» і визнано за необхідне «приступити до негайного закладання фундаменту автономного ладу на Україні», для чого «негайно видати до українського народу Універсал» із необхідними роз’ясненнями.І Універсал вперше проголошено 23 червня 1917-го перед закриттям ІІ Всеукраїнського військового з’їзду. Офіційні урочистості відбулися 25 червня на Софійському майдані в Києві. Універсал декларував намір здійснити автономію України:«Народе Український! Народе селян, робітників, трудящого люду!Волею своєю ти поставив нас, Українську Центральну раду, на сторожі прав і вольностей української землі…Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям…».💬«Універсал Української Центральної Ради до українського народу становить надзвичайної ваги момент у нашому національному житті, свого роду поворотний пункт у розвитку новочасного українства, – акцентував Сергій Єфремов на сторінках часопису «Нова Рада». – Вперше Центральна Рада дає сказати б, звідомлення перед організованими масами про свою роботу в справі відновлення української автономії, вперше розкриває ті плани, які вона має переводити в життя з волі тих мас; вперше, нарешті, говорить до своїх виборців, як виборний уряд – тоном власти, що вимагає послуху, дисципліни й солідарної роботи для невпинної організації всього життя на Україні. Раніше чи пізніше це повинно було статися…» Зрозуміло, що Тимчасовий уряд та російська преса звинувачували українців у «зраді», «сепаратизмі», «прориві фронту». Однак вже 12 липня 1917-го до Києва прибула урядова делегація (міністри Михайло Терещенко, Іраклій Церетелі, до яких приєднався Олександр Керенський) і після двох днів гострих дебатів відбулася легітимізація Центральної Ради.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

​​🗡🔴22 червня 1941 року, попри угоду про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року) та тісну військово-економічну співпрацю між Німеччиною і срср, нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря. Розпочалася німецько-радянська війна 1941-1945 років, як складова, але основна частина Другої світової війни.Німецько-радянська війна тривала від 22 червня 1941 року до 8 травня 1945 року. ЇЇ бої стали одними з наймасштабніших у воєнній історії ХХ століття.Залежність обох воюючих сторін від українського економічного, сировинного потенціалу, людських ресурсів зумовила вкрай безкомпромісний, гранично-кривавий характер бойових дій на нашій території. Через це Україна найбільше потерпіла, як від нацистської агресії, так і від комуністичного режиму. Загалом протистояння між Німеччиною та на території України не припинялося впродовж 40 місяців, а на 35 з них припадають активні бойові дії. На українських землях було проведено 29 з 76 стратегічних наступальних операцій, у ході яких було знешкоджено понад 60% Вермахту.Слід зазначити, що Україна, не тільки серед колишніх радянських республік, а й з усіх країн світу, зазнала найбільших втрат за роки тієї війни. За різними оцінками, в Україні загинуло від 8 до 10 мільйонів людей, з них цивільного населення близько 5 млн, 2,2 мільйона було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини, 10 мільйонів втратило притулок. На цілковиті руїни було перетворено понад 700 міст та селищ міського типу, майже 30 тисяч сіл.Німецько-радянська війна показала українцям руйнівну силу обох тоталітарних режимів. Усім відомі злочини нацистів на окупованих територіях України - Голокост, розстріли мирного населення, створення таборів смерті, спалення сіл. Не менш жорстокими були злочини і комуністичного режиму: розстріли політичних в'язнів на Заході України в червні-липні 1941 року, знищення центру Києва восени 1941 року, підрив Дніпрогесу, депортація кримських татар, примусове виселення автохтонних українців з їх етнічних земель.🕯Цього дня вшановується пам’ять всіх тих, чиє життя було покалічено і зруйновано у тій страшній війні двох кровожерливих режимів, в горнило якої потрапив і український народ.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🗺Гортаючи фото старовинних вишиванок Донеччини, ви точно помічали ці величезні, пишні червоно-чорні троянди. Вони виглядають дуже ефектно, але чи знали ви, що цей культовий орнамент з'явився завдяки... французькому парфумеру та маркетинговому трюку?Усе почалося наприкінці XIX століття. Підприємець Генріх Брокар випустив на ринок копійчане «народне» мило. Його дружина Шарлотта придумала геніальний хід: загортати кожен брусок у папір із безкоштовною схемою для вишивання хрестиком. На цих схемах красувалися яскраві, натуралістичні французькі троянди (ружі) та рослинні гірлянди.Жінки індустріального регіону, ідентифікуючи себе та свою родину українцями, дуже хотіли максимально долучитись до українського культурного життя, тому почали багато вишивати і вдягати на свята всю сім'ю в українські народні вбрання.Етнографи того часу хапалися за голови й бідкалися, що «мильні квіти» вбивають прадавню українську геометрію. Проте за століття ці троянди настільки прижилися, що стали культурною візитівкою сходу України, а сам Донецьк стали називати «містом мільйона троянд».👩На світлині красуні-україночки з Бахмута у 1913 році.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🫡🕯9 червня 2022 року загинув Роман Ратушний, солдат ЗСУ 🦅93 ОМБр, учасник Євромайдану, громадський діяч, журналіст, захисник урочища Протасів Яр.У своїй промові від 4 липня 2023 року на форумі з відбудови України про Романа Ратушного згадала голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн. Вона згадала, що він ще підлітком був на Майдані, захищаючи європейські цінності та свободи. ВІдтоді не переставав боротися за кращу Україну.Він боровся за Україну, вільну від корупції, як активіст і як журналіст. Він боровся за зеленішу Україну, очолюючи рух за захист природного парку в Києві від незаконної забудови, фінансованої олігархами. Він боровся за суверенну Україну, і заплатив за це найвищу ціну. Життя Романа обірвалося дуже рано, але його мрії продовжують жити , – сказала вона.За словами голови Єврокомісії, нова Україна стане місцем, яке українське золоте покоління нарешті зможе відчути своїм.Роман Ратушний був сином письменниці, журналістки Світлани Поваляєвої та журналіста, активіста руху "Збережи старий Київ" Тараса Ратушного. Він також мав активну громадянську позицію. Він відомий боротьбою за збереження Протасового Яру в Києві. Брав активну участь у Євромайдані, разом з іншими студентами постраждав від атаки "Беркута" у ніч на 30 листопада 2013 року.Герой загинув на війні у віці 24 років. Його життя обірвалося під Ізюмом на Харківщині. Тіло змогли забрати лише через кілька днів після загибелі. Служив розвідником 93 ОМБР "Холодний Яр". Очолював громадську організацію "Захистимо Протасів Яр".З Романом Ратушним попрощалися на Байковому кладовищі в Києві 18 червня. На церемонію прощання прийшли кілька сотень людей, серед них були рідні та друзі Романа, а також інші воїни. Під час поховання запалили фаєри та заспівали "Червону калину".У столиці на честь Романа Ратушного перейменували колишню вулицю Волгоградську у Солом'янському районі.🕯Вічна пам'ять та слава Герою!🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

​​🇺🇦🎼2 червня 1928 року в Києві народився Леопольд Іванович Ященко, музикознавець, фольклорист, хоровий диригент, композитор, керівник хору «Гомін».Навчався в Київській консерваторії, закінчив аспірантуру Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, де працював у наступні роки. Захистив кандидатську дисертацію «Українське народне багатоголосся» (1961).«Перед вступом до консерваторії я вперше побував у фольклористичній експедиції. Поїхати в село і послухати пісень – це було щастя, і коли я почув, що є такий Інститут фольклору та етнографії, то зразу зрозумів, що це – моє. І щоліта на канікулах виїжджали й записували», – згадував митець.У 1968-му підписав колективного листа до ЦК КПРС проти закритих судових процесів над політв’язнями, за що був звільнений з роботи. В 1969-му створив етнографічний хор «Гомін», який відроджував у Києві народні свята та звичаї й виконував майже виключно українські народні пісні. «То було справді духовне відродження: людей різного віку, професій, уподобань об’єднала пісня, що стала для Києва пробудженням, – згадував Юрій Гулій. – До нас тягнулися звідусіль, як спраглі до джерела: ми відчували себе місіонерами на рідній землі і, де могли, як могли, піснею повертали людям дух».Хор закрили за два роки як «націоналістичний», а самого Леопольда Ященка виключили з Спілки композиторів.Перебуваючи в опалі, завідував дитячим сектором при Будинку композиторів України, керував фольклорним ансамблем, навіть працював маляром на заводі і теслярем у радгоспі.У 1984-му організував етнографічний хор, якому згодом повернули назву «Гомін». Саме «Гомін» першим у Києві виконав «Ще не вмерла Україна», «Боже Великий, Єдиний», «Ой у лузі червона калина» та інші патріотичні пісні. У 1989-му поновлений у Спілці композиторів України.Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1993), премії імені П. Чубинського (1992). Автор книг «Українські народні романси» (1961), «Буковинські народні пісні» (1963), «Григорій Верьовка (нарис про життя і творчість)» (1965), «Державна заслужена капела бандуристів Української РСР» (1970) та інших.🕯Помер митець 2 квітня 2016-го в Києві.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🗺 Люба спільното, воїни ЗСУ потребують вашої підтримки. В горнилі війни козаки ледве знайшли час, щоб записати відеозвернення. На відео втомлені, змучені, з недолікованими ранами та контузіями. Ця автівка бійцям вже потрібна на вчора, тому маємо впоратись якомога швидше! Розпочинаємо дуже терміновий збір на бойового сталевого коня у вигляді позашляховика для воїнів 92 ОБП. 🎯 Ціль: 250 000 ₴🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/5HHB4hX6Au💳Номер картки банки4874100038282508🏦 Номер картки Приват:4149439028262917🌐 Paypal — [email protected]І як завжди у наших зборах, серед всіх доброчинців розіграємо чудові подарунки від воїнів: прапори з підписами та подяками козаків, чеські гранатомети РПГ-75, ящики з набоїв, шеврони від козаків+гільзи 23 мм. Їх мисткині Надія Архіпчук та Тетяна Кашуба перетворюють у витвори мистецтва для подарунків вам❤️‍🩹Щоб взяти участь у розіграші подарунків від воїнів, після того, як задонатили, поставте + в коментарях за посиланням ТУТПам‘ятайте, що маленьких донатів не буває, кожна гривня є важливою. Дякуємо всім за підтримку українського війська!✅А хто має можливість та суперздібність закривати збори великими донатами в декілька тисяч за раз, просимо зробити це просто зараз!🇺🇦💛Слава Україні! Слава ЗСУ!

❌🇺🇦30 травня 1876 року московський імператор Алєксандр ІІ у німецькому містечку Емс підписав таємне розпорядження про повну заборону українського письменства.Указ доповнював основні положення Валуєвського циркуляру 1863-го. Він мав на меті витіснення української мови з культурної сфери.Указ забороняв друкувати книги українською мовою, викладати нею у початкових школах, влаштовувати концерти з українськими піснями чи театральними виставами, ввозити на територію російської імперії книги українською мовою без особливо дозволу.Автор документа – Михайло Юзефович, помічник куратора Київського учбового округу. Він підготував меморандум на ім’я імператора, де звинуватив діячів українського руху в тому, що вони прагнуть «вільної України у формі республіки з гетьманом на чолі».Юзефович ініціював закриття газети «Киевский телеграф» та Південно-західного відділу російського географічного товариства. Іншими наслідками Емського указу (сучасники називали його «законом Юзефовича») стали ліквідація Громад, звільнення професорів-українців із Київського університету.Емський указ так і не був скасований. Припинив свою чинність після маніфесту царя Ніколая ІІ у жовтні 1905-го, яким, зокрема, запроваджувалася свобода слова. 🇺🇦👍Лише після Революції Гідності та московської агресії, завдяки прийняттю популяризаторських законів, українська мова почала дійсно відвойовувати позиції на всіх фронтах, втрачені через постійні утиски, заборони, та нав'язане зросійщення, яке тривало століттями. Мова дійсно має значення! Любіть українську! Спілкуйтеся українською! Творіть українською!🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

💔🕯📚28 травня 1916 року на шістдесятому році життя у Львові помер Іван Якович Франко, письменник, фольклорист, етнограф, літературознавець, філософ, історик.Людина великого таланту та продуктивності, він залишив цінний науковий спадок як літературознавець, мовознавець, книгознавець, джерелознавець, бібліотекознавець, театрознавець, краєзнавець, етнолог, етнограф, фольклорист, філософ, соціолог, історик, економіст.Іван Франко народився 27 серпня 1856 року в прикарпатському селі Нагуєвичі (нині Дрогобицького району Львівської області) в родині сільського ремісника-коваля. За його власними свідченнями, рід Франка за батьківською лінією походив від зукраїнізованих німецьких колоністів, а за материною — зі збіднілої шляхти. Родина Франків була досить заможною, мала п'ятеро дітей — крім старшого сина Івана, ще двоє синів та двоє дочок (обидві померли малими).Іван розпочав навчання у шестирічному віці: ходив до сусіднього села Ясениця-Сільна до початкової школи, потім навчався у школі отців василіян у Дрогобичі. Після смерті батька у 1865 році його навчання не перервалось. Через півроку мати вдруге вийшла заміж за Григорія Гаврилика, вітчим фактично замінив дітям батька. У цьому шлюбі народилось ще 3 дітей, проте вижила лише одна дівчина. У 1867 році Іван Франко вступив до Дрогобицької реальної гімназії. Завершив середню освіту він із похвальним свідоцтвом та повним сиротою — за два роки до випуску, у 1873 році, померла його мати. Вітчим невдовзі знову одружився, і опікуватись всіма дітьми стала мачуха.Вищу освіту Іван Франко почав здобувати у 1875 році на філософському факультеті Львівського університету, однак навчання переривалось арештами і тривалими ув'язненнями через його активну громадсько-політичну діяльність. Франко завершив університетську освіту лише у 1891 році і вже не у Львові, а у Чернівцях, після чого зміг вступити на докторські студії у Віденському університеті і в 1893 році під керівництвом відомого хорватського славіста Ватрослава Яґіча успішно захистити докторську дисертацію. У 1878-82 роках Франко написав свої найвідоміші поезії суспільно-політичного змісту — «Гімн» («Вічний революціонер»), «Каменяр», цикл «Україна» з «Національним гімном», повісті «Борислав сміється», «Захар Беркут», низку наукових праць.У 1890 році Франко голосно заявив про себе як політичний діяч. Він став одним із засновників та першим головою першої української політичної партії під назвою Русько-українська радикальна партія та редактором її друкованих органів. Після розколу 1899 році він вийшов зі складу РУРП та приєднався до Української національно-демократичної партії.З кінця 1890-х років Франко присвятив себе літературній і науковій праці на терені Наукового товариства ім. Шевченка. У середині 1900-х років Іван Франко тяжко захворів на ревматоїдний поліартрит, що проявилась, зокрема, у деформованих та паралізованих руках, значно утруднила його продуктивну наукову та літературну працю.26 листопада 1915 року в листі до Нобелівського комітету доктор філософії з Відня професор Йосеф Застирець висунув Івана Франка на здобуття премії в галузі літератури як «справді найвизначнішого письменника сучасної Європи», але письменник не дожив до участі в конкурсі — Іван Франко помер 28 травня 1916 року на 60-році життя. Помер без сповіді, на чужих руках: сини Петро і Тарас були у війську, донька Анна – в Києві, дружина Ольга – в психіатричній лікарні.🕯Через бідність поховали Івана Франка в чужій вишиваній сорочці у т. зв. «готелевому гробівці» Мотелевських-Мотильчинських на шість домовин на Личаківському кладовищі у Львові. Лише через п'ять років був отриманий дозвіл від польської влади на поховання Івана Франка в окремій могилі, де він покоїться й досі.У 1932 році на могилі Івана Франка був встановлений пам'ятник роботи Володимира Литвиненка.Наукова, суспільна та поетична спадщина Івана Франка надзвичайно багата і цінна. Та найцінніше з усього, як писав Михайло Грушевський, це «його власний образ та дивовижна поема творчості та праці, якою було його власне життя».🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

❌🛩Дванадцять років тому стався перший бій за донецький аеропорт. У ніч проти 26 травня 2014-го угруповання проросійських бойовиків здійснило спробу захопити летовище, авіасполучення на якому припинено ще 6 травня. З другої спроби бойовики зайняли частину приміщень будівлі. Вони в ультимативній формі вимагали від українських силовиків, які перебували у старому терміналі, скласти зброю і здатися.Український уряд, зі свого боку, теж висунув бойовикам ультиматум про звільнення захоплених будівель. Жодна зі сторін не хотіла йти на поступки — розпочався бій.У медіацентрі РНБОУ тоді заявили, що підрозділи армійського спецназу за підтримки бойової авіації завдали удару по терористах, які намагалися взяти під контроль міжнародний аеропорт Донецька. Було залучено штурмову і армійську авіацію, проведено висадку десанту.Сили АТО в результаті ефективної спецоперації знищили третину сепаратистського батальйону «Восток». У лавах бойовиків почалася паніка, натомість українські військові підрозділи надійно закріпилися в районі аеропорту.У різний час в аеропорту і прилеглих Пісках воювали бійці 95-ї та 79-ї десантних бригад, воїни 3-го кіровоградського полку спецпризначення та батальйону «Дніпро-1», артилеристи й танкісти 93-ї бригади, добровольці з ДУК «Правого сектору» та батальйону «ОУН», військові з інших частин.20 січня 2015 року проросійські бойовики, не припиняючи штурмів, підірвали новий термінал Донецького аеропорту, остаточно перетворивши колись один з найбільших аеропортів країни на руїни. Після того військовим керівництвом було прийнято рішення відвести українських бійців, і 21-22 січня останні (як тоді гадалося) вцілілі захисники залишили зруйнований термінал.23 січня 2015 року, вже після руйнування нового терміналу, вийшла остання група з території Донецького аеропорту з позиції «Пожарка», що була між новим терміналом та диспетчерською вежею. Але тоді мало хто знав, що група «Адама» тримала оборону в пожежній частині ще 2 дні.🕯Донецький аеропорт став своєрідним символом нескореності. Україна дізналася про людей, що міцніші за бетон. Про «кіборгів», які захищали летовище неймовірних 244 доби. Вічна слава героям!🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!