🟥❤️🩹 29 жовтня 1909 року на Львівщині народився Іван Климів – Легенда (1909-1942), член Проводу ОУН, генерал-політвиховник УПА, Лицар Золотого Хреста Заслуги.Був членом Пласту (9-й курінь ім. П. Дорошенка) та Української військової організації. Вищу освіту здобував на юридичному факультеті Львівського університету. Ставши членом Організації Українських Націоналістів, Іван Климів був одним з організаторів націоналістичного руху та керівником екзекутиви ОУН на Сокальщині. Використовував псевдоніми: 555, Арідник, Гармаш, Гриць, Дем’ян, Дмитрів, Євген, Заозерний, Куліба, Легенда, Мармаш, Приморка, Семен.За політичні переконання І.Климіва неодноразово заарештовувала польська поліція, він відбував ув’язнення у польському концтаборі Береза Картузька.Після проголошення у Львові 30.6.1941 ОУН (Б) відновлення Української держави, Іван Климів увійшов до складу Українського Державного Правління на чолі з Я.Стецьком, де очолив міністерство політичної координації.1-го липня 1941 р. Іван Климів проголосив себе Начальним командантом Української національної революційної армії (УНРА) і займався її розбудовою. За липень-серпень 1941 р. підрозділи УНРА чисельністю 3-4 тисяч вояків були створені в 15 населених пунктах Західної України. Із 1942 р. Іван Климів був керівником організаційного відділу військової референтури Проводу ОУН. Він організатор перших військових формувань ОУН на Волині, які згодом стали основою Української повстанської армії.🕯4 грудня 1942 року Івана Климіва у Львові заарештувало гестапо. Він був закатований під час допиту. 🟥 Головне Командування УПА у 1952-му нагородило його Золотим Хрестом Заслуги та підвищило до ступеня генерала-політвиховника.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
🎗 25 жовтня 1876 р. у станиці Охтирська на Кубані народився Кузьма Безкровний, громадсько -політичний діяч, економіст, один із ініціаторів створення Кубанської Народної Республіки.Через активну громадянську позицію молодий Кузьма був висланий за межі Кубані. Освіту отримав у Харкові, де закінчив Вищі комерційні курси та став одним із засновників та директорів Українського кредитного товариства. На Кубані був відомий як один із лідерів кооперативного руху, засновник кредитних спілок, які об’єднав у Центральний кооперативний банк.Кузьма Безкровний був водночас активним українським громадсько-політичним діячем на Кубані. Прагнучи дати своїм дітям освіту рідною мовою, Кузьма Безкровний відправив їх навчатися до української гімназії в Галичині. А вже 1917 року за його ініціативою на Кубані засновано першу українську гімназію.У роки національно-визвольних змагань Кузьма Безкровний був одним із ініціаторів створення Кубанської Народної Республіки і проголошення її конституції. Палко відстоював об’єднання Кубані й України.💛“Це був найбільший кубанський тоді політик, українець із кості і крові, але дуже обережний і маломовний, − писав у спогадах останній прем’єр уряду Кубанської Народної Республіки Василь Іванис. – Це був великий насамперед українець, а потім козак шляхетної крові”.Із 1920-го року Кузьма Безкровний жив і працював на еміграції у Чехословаччині. Видавав часопис “Кубанський край”. 🕯Помер 6 грудня 1937 року у Празі.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
⛪️⚜️23 жовтня 1921 року під час літургії, в якій брали участь 30 священиків і 12 дияконів, у Софійському соборі протоієрей Василь Липківський був висвячений на Митрополита Київського і всієї України УАПЦ.УАПЦ початку ХХ століття стала своєрідним феноменом церковного життя українців. Визнавши, що більшість юридичних канонів церкви є продуктом світогляду VIII—IX століть, творці УАПЦ запропонували низку реформ, які робили церкву ближчою до людей і, водночас, спиралися на постулати віри Христової. УАПЦ скасовувала обов’язковий целібат для єпископів, проголошувала виборність церковної ієрархії, на перше місце ставила належну освіту та моральні якості священиків.22 жовтня 1937 року немічного 73-річного Василя Липківського заарештовує НКВД за безглуздим наклепницьким обвинуваченням у тому, ніби він був «одним з керівників націоналістичної фашистської організації українських церковників, що ставила за мету відторгнення України від СРСР і створення самостійної держави фашистського типу». 20 листопада «трійка» засудила Василя Липківського до розстрілу, а 27 листопада його розстріляли. Тіло чекісти закопали у Биківнянському лісі під Києвом, хоча точне місце поховання досі невідоме. Старша дочка отця Василя та двоє його синів також були заарештовані й відправлені у заслання до Сибіру.Липківський листувався з багатьма діячами як в Україні, так і за кордоном. Рукописи його праць «Відродження Церкви в Україні 1917–1930» та «Історія Української Православної Церкви», які зберегла сестра, під час війни переправили до Львова, до греко-католицького митрополита Андрея Шептицького. У 1959 році їх видали у канадському Вінніпегу.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
🗺18 жовтня 1868 року народилася Євгенія Ярошинська, письменниця, етнографиня, педагогиня.Походила з сім’ї учителя. З відзнакою закінчила Чернівецьку гімназію. Учителювала в селах Буковини, записувала народні пісні. Активна учасниця товариства «Жіноча громада», організувала перші осередки жіночого руху в селах.«Ви дійсно неоціненний набуток для справи жіночої…, – писала їй видатна діячка феміністського руху в Галичині Наталія Кобринська. – Ви мені передусім подобаєтеся тим, що не боїтеся критики».Літературну творчість починала німецькою мовою. У листі до Івана Левицького Євгенія Ярошинська пояснювала: «Моє образованє було виключно німецьке, бо хоть в нашім домі говорилось по-руськи, та, пішовши до шкіл в Чернівцях, не чула-м нічого про руськість, бо там все було німецьке».На шлях української літератури стала під впливом першої україномовної газети «Буковина», навколо якої гуртувалися діячі української культури. У своїх творах (повісті «Понад Дністром», «Перекинчики», «Рожі а терне», трьох десятках оповідань, новел, нарисів) порушувала проблеми життя простого люду. Видала збірку «Народні пісні з-над Дністра».Як писала сама Євгенія Ярошинська: «Кілько раз мої подруги висміяли за мою демократію, як вони з мене кепкували, що я селян тримаю за людей, що я з ними розмовляю по-людськи, що восхищаюсь їх піснями і шаную їх обичай. Но то мене не звело з дороги. Я все була і буду найбільшою приятелькою мого народа».🕯Померла 21 жовтня 1904-го в Чернівцях.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
❤️🩹Шановна спільното, в найближчі години серед всіх благочинців розігруємо тубус від порохового заряду до снаряду 155 мм з гаубиці М777, який було перетворено у витвір мистецтва мисткинею пані Тетяною Кашубою, а також прапор з підписами та подяками воїнів 1-ої БрОП НГУ «Буревій».
✅Подарунок отримає автор найбільшого за сьогодні донату на наш поточний ЗБІР для воїнів на РЕБ для захисту від ворожих безпілотників, ремонт бойового автомобіля та маскувальні сітки.Також одразу без розіграшу, кожен благочинець, що задонатить понад 1000 гривень, отримає три гільзи 12.7 мм або гільзу 23 мм, розмальовані майстринями живопису, та шеврон однієї з бойових бригад, яким ми допомагаємо.
🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/9Rd8JnPjEm💳Номер картки банки5375411222629797🌐 Paypal — [email protected]P.S. Після того, як задонатили, поставте + ТУТ або напишіть @garrincha_7, щоб ми могли з вами зв'язатись.
🇺🇦🗺Слава Україні! Слава Збройним Силам України! Дякуємо всім, хто підтримує українське військо! Разом переможемо!
🟥11 жовтня 1929 року народився Хасман Мандик Жисі — єврейський вояк в УПА, конюх та фірман в сотенних «Довбуша», «Хоми» та курінного «Голубенка».Єврея Мандика Хасмана багато років знали під українським ім’ям і прізвищем як Володимира Дмитренка. А на псевдо «Малий» він понад чотири роки був в Українській повстанській армії. До останніх днів свого життя називав себе бандерівцем і пишався тим, що боровся за незалежність України.Мандикові було дванадцять, коли німці, які прийшли в Дрогобич у 1941 році, вже в ніч з 4 на 5 липня почали запускати в хід смертоносну пекельну машину терору. Поталанило двом старшим сестрам, яких не було в рідному місті (до речі, євреї постійно проживали в ньому з сімнадцятого сторіччя). Сім‘я Хасманів опинилася в гетто. Голодні, втомлені діти чотири дні блукали лісами, поки вийшли до залізниці. «Об’їздили Польщу за кусок хліба», – згадує Мандик. Після нелегких поневірянь безквитковими пасажирами львівського потяга дісталися до Сокаля. А звідти прошкували волинськими дорогами. Переховувалися в українських родинах. Мандик мешкав у селі Біличі спочатку у сім’ї Василя Киця, згодом у Сергія Кропивця. Тоді Мандик охрестився і став Володимиром, прибравши собі нове прізвище – Дмитренко.Навесні 1942 року випадково юнак довідався, що чоловік, у якого він працював, записав його на вивезення в Німеччину замість сусідської дівчини. А відтак вирішив втікати з села і приєднався до Української повстанської армії.💬«Все найліпше, що було у моєму житті – пов’язане з українською партизанкою. Такого братерського та теплого відношення до себе я не знав більше ніде», – з усмішкою згадував Мандик Хасман.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
🇺🇦✍️15 серпня 1556 року у Свято-Троїцькому монастирі в Ізяславі почалися роботи з написання Пересопницького Євангелія. Це один із символів української нації. Вага книги 9 кг 300 г. На оригіналі Пересопницького Євангелія приймає присягу новообраний Президент України.Пересопницьке Євангеліє – рукописна пам’ятка культури та українського православ’я XVI століття. Роботу над перекладом текстів канонічного Євангелія на староукраїнську мову розпочали 15 серпня 1556 року у Заславському Свято-Троїцькому монастирі (нині це місто Ізяслав на Хмельниччині). Закінчили ж переписування та оформлення святині 29 серпня 1561 року у Пересопницькому монастирі на Рівненщині.Розміщення тексту, орнаменти та чіткий почерк свідчить про високий рівень майстерності тодішніх майстрів. Тексти написані так званим пізнім уставом на пергаменті чорним чорнилом і червоною фарбою. Всі приписки та післямови написані “дробним” письмом.Обкладинка виконана з обрамлених в зелений оксамит дубових дощечок. Первісна оправа не збереглась, її довелось відновлювати. Але за чотириста п’ятдесят років жодна літера не вицвіла, а всі картинки залишились у первісному стані, навіть у мікроскоп не помітно ознак осипання фарби. Важить книга 9 кілограмів 300 грамів.Протягом всього існування книгою активно користувались для богослужінь та історичних досліджень. Серед читачів Євангелія – Тарас Шевченко, Іван Мазепа.Для того, щоб реліквія потрапила на церемонію інавгурації, Адміністрація президента подає спеціальну заявку до Національної бібліотеки імені Вернадського. Як тільки акт передачі підписаний, книгу кладуть в спеціальний контейнер для транспортування і в супроводі кортежу із співробітників поліції доправляють до Верховної Ради. Після інавгурації Євангеліє з такими ж заходами безпеки повертають до бібліотеки.Напевно, другим за значенням та масштабом, символом для України після Пересопницького Євангелія можна вважати Томос про автокефалію української церкви.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
⚔️🇺🇦12 серпня 1916 року біля Бережан почалися запеклі бої Українських січових стрільців із російськими військами за гору Лисоню, які тривали до кінця вересня. Російський царат посилав військо, щоб прибрати до своїх рук Галичину. На окупованих землях закрили українські видавництва, розгромили осередки «Просвіти», представників місцевого духовенства заарештували й заслали до Московської губернії.Протидія українців була закономірною. Легіон УСС став виразником й оборонцем прав та сподівань свого народу, захисником рідного краю. Російська армія рекрутувала мільйони українців зі сучасних східних областей України, аби їх руками захопити західні землі, що путінська армія намагається робити зараз, відправляючи гарматним м'ясом українців з окупованих територій Сходу та Півдня.Головні бої відбувались при обороні Бережан, над річкою Ценівкою біля Потутор, на Лисоні. Не один раз січові стрільці рятували безнадійні ситуації, в які потрапляли австро-угорські війська.Так було 3 вересня 1916 року, коли січові стрільці відбили натиск ворога на Лисоні. 16 вересня на Диких Ланах росіяни атакували турецький полк, але ситуацію виправили січові стрільці, відкинувши загарбників до річки Золотої Липи. 29—30 вересня відбувся третій бій на Лисоні. 30 вересня московські війська розбили оборонні позиції австрійців і підійшли до позицій, які займали січові стрільці.Бої за гору Лисоню в історію Легіону УСС увійшли під назвою «кривавий тан». Полк УСС був оточений росіянами. Без спорядження і допомоги його залишки потрапили в полон. З цих часів походить відома стрілецька пісня «Як з Бережан до кадри січовики манджали...».Зусиллями стрілецьких куренів, завдяки їх геройському чину був ліквідований прорив російських військ на Бережани. В околицях міста, на схилах Лисоні, у кривавих боях полк УСС утратив убитими, полоненими й пораненими більше тисячі старшин та стрільців. Із 44 старшин у строю залишилось 16. Своєрідним реквіємом полеглим звучали слова пісні Р. Купчинського «Заквітчали дівчатонька», яку він написав на смерть убитого на Лисоні й похованого під Вільховцем підхорунжого Мальованого.Обороною Бережан завершився один із періодів змагань стрілецтва, з якого воно вийшло ослабленим, але ідейно загартованим, з відновленою ідеєю Українського війська. У ході битви полк УСС втратив більшість свого складу, проте виконав своє завдання — зупинив наступ російських військ на Бережани, завдавши їм важких втрат. Лисоня — це одночасно тріумф і Голгофа для січових стрільців. А для наступних поколінь вона стала символом боротьби українського народу за утвердження державної незалежності.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
🇺🇦🎗9 серпня 1886 року у селі Бикові на Львівщині народився Олександр Тисовський – вчений, педагог, основоположник і організатор «Пласту».Навчався у Львівському університеті, у 1909 р. отримав ступінь доктора філософії.Багато років викладав природознавство в Академічній гімназії Львова. Розробив унікальну виховну систему «Пласт», подібну до скаутського руху, з основним принципом: через працю над собою до розвитку та гартування свого характеру. Пласт поєднував християнську мораль та фізичне виховання молоді з українським колоритом. При цьому виступав проти надмірної воєнізації і політизації Пласту.Днем народження Пласту вважається 12 квітня 1912-го. Назва походить від спеціальних піхотних відділів українського козацтва ХVІ-ХVІІ століть, які відігравали роль розвідувальної служби. Свої ідеї Тисовський виклав у книгах «Пласт» (1913 р.) та «Життя в Пласті» (1921 р.). Він же уклав Пластовий закон, написав текст і музику до Пластового Обіту.💬«Високий, стрункий, пропорційно збудований, держиться завжди дуже просто, так що виглядає вищий, як є, – описував ідеолога Пласту Северин Левицький. – Звичайно був убраний у темний одяг, що виказував скромність, але й рівночасно велику чистоту, дбайливість… Загально здавалося, що він штучно холодний, але я згодом пізнав, що ця поверхова холодність є випливом наскрізь опанованого характеру, хоч поза цієї холодністю криється також глибока віра фанатика-науковця в правильність обраного шляху».Під час Першої світової війни всі члени пластового гуртка Тисовського вступили до Легіону Українських січових стрільців. Пізніше очолював Верховну пластову раду. Після заборони організації польською владою 1930-го, активно співпрацював із нелегальними пластовими структурами.У 1944 р., з наближенням до Львова радянських військ, емігрував до Австрії.🕯Помер 29 березня 1968 р. у Відні. Перепохований на Личаківському цвинтарі у Львові в 2002 р.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
🇺🇦⚔️🕯8 серпня 1919 року загинув отаман Дмитро Соколовський, один із керівників повстанського руху проти більшовиків на Волині, Київщині та Поділлі.Народився в селі Горбулів на Житомирщині. Учасник Першої світової війни, прапорщик російської армії. Деякий час викладав у місцевій українській гімназії, заснованій родиною Соколовських.У повстанському русі брали участь його брати Олексій, Василь, Степан, сестра Олександра (отаманша Маруся) та батько Тимофій.Активну боротьбу з більшовиками розпочав на початку 1919-го, після загибелі Олексія. Сформував повстанську бригаду, яка налічувала до 8 тисяч селян. Контролював значну частину Радомисльського повіту, в селах якого були сформовані козацькі сотні. Завдяки організаційному апарату та вдалій системі оповіщення селяни займалися власним господарством і збиралися тільки за потреби.Загони Дмитра Соколовського громили більшовицькі відділи, руйнували залізничні колії. Здобули чимало зброї, мали на озброєнні кулемети і навіть гармати. Як згадував Микола Фещенко-Чопівський, «зброя була похована, кулемети, густо наоливлені, переховувалися у криницях, гармати в річці Тетереві у Кам’янім Броді. Селяни займались своєю працею і на поклик свого отамана протягом кількох годин творили армію.Вояки Соколовського "як вихрі, перекидались від м. Бишова на Київщині до Новограда-Волинського на заході, і з півночі од с. Кухарів до Корніна на південь. Бойовий район ... отамана розлягався на 150 верст в довжину і на 75 верст щодо ширини. Тут отамана всі знали, надзвичайно шанували, та допомагали - хто чим міг" - зазначала газета "Трудова громада" 21 серпня 1919 р.4 квітня 1919-го Раднарком у Харкові оголосив отамана поза законом. Однак спрямовані для розгрому повстанців полки нічого не могли вдіяти.🕯Убитий у гімназії пострілом через вікно зрадником-односельцем (до речі - кумом Соколовського), який спокусився на обіцяну більшовиками винагороду у 7 мільйонів карбованців (його незабаром спіймали і забили до смерті).Після вбивства брата прапор боротьби підняла 16-річна сестра Олександра, яка стала відома під іменем "Отаман Маруся".Могила отамана у селі Корчівка на Житомирщині 90 років зберігалася в таємниці, лише в 2010-му на ній встановлено пам’ятний знак.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
TGLIST.COM.UA
