Grumpy readerka

я багато читала з самого дитинства, одні з перших моїх спогадів - це боротьба з азбукою за слово "ку-ку-шка", яке ніяк не давалося 🥲дуже рано мене записали у бібліотеку, це точно поворотний момент у моєму житті, бо читацький квиток забезпечив мені вільний доступ до величезного огрому книг 🫦 моя світлина довгі роки висіла на дошці пошани найкращих читачів бібліотечної філії №8! у шкільному віці я буквально поглинала книги. у другому класі з великим задоволенням (і, певно, малим розумінням) кілька разів прочитала "Роксолану" Загребельного. далі гірше, більш-менш сучасні видання швидко закінчилися, на мене чекав радянський янґедалт. не буду перераховувати всі моральні травми, які мені завдали ці книги, скажу лише, що деякі я перечитала дорослою, це було боляче і прикро. сучасні підлітки і діти не усвідомлюють наскільки їм пощастило уникнути втамовування читацького голоду книжками про партизанку Лару.у студентські роки читала менше, переважно зі смартфону, але розквіт українського книговидання і моя економічна незалежність збіглися в часі найприємнішим чином, тож ось я тут 🤭 форма для питань: https://ngl.link/dariiach

вежа з нечитаних друкованих журналів стала зависокою, тож я витягнула з неї примірник "Локальної історії" про Шевченка. дуже цікавий номер, багато інсайтів✨ спробую розповісти вам про нього детальніше і, можливо, зацікавити:🗞 репортаж Любки, що номер розпочинає, доволі зверхній і неприємний, але, можливо, я просто упереджена🗞 текст про козакофілів абсолютний топ, я у захваті від безумства знуджених шляхетських синків, що косплеїли запорожців та шикували жеребців і кобил перед дзеркалами, аби ті не нудьгували. неочевидні плюси цієї субкультури: "Мазепа" Байрона🗞 детальні описи борщу з карасями, захотілося 🫦 також виявилося, що Шевченко міг подужати сто пельменів за вечір🗞 десять жінок Шевченка або чому він так і не женився🗞 грайливий віршик з матюками про археологічні розкопки скіфського кургану!🗞 канівський некрополь, де - неприємний шок! - досі з почестями похований Гайдар. натомість біля Чернечої гори покоїться частина праху Віри Річ, британської перекладачки Шевченка🗞 вдам, що колонки Портнікова просто не існує: несмак, патос і Тора. єдиний плюс - вона займає одну сторінку🗞 провокативна поезія Семенка і "метро до Кибинець"🗞 смішна помилка у есеї Діани Клочко, де обговорюється колір зіниць Шевченка 👁👁справді було захопливо читати: і серйозне, і смішне, і сумне. шкода, на гудрідз не відмітиш 🤭

що, листопад уже все? шок 😱 але нічого, є нагода поговорити про читане 💅🏻1) "Секрет служниці" Фріди Мак-Фадден програє першій частині, але загалом було захопливо. найбільше мені запам'ятається "кавказьким чоловіком".2) "Сила опору" від Локальної історії — чудове видання про українців та українок, яким випало потрапити у радянські табори. багато сумного, але достатньо і життєствердного теж.3) книжка "Брешуть не тільки вбивці" Марії Ланґ стала знайомством з відомою шведською авторкою детективів. I'm not a fan, але це було доволі цікаво.4) "Ведмеже місто" Бакмана перечитувала, аби нарешті дістатися до третьої частини (ще не там). що не кажіть, ця історія мені подобається, автор майстерно пропонує складні вибори складним людям, а ми спостерігаємо, що з цього вийде.5) французька книжка як французька книжка, не більше і не менше, позичала у подруги і зразу віддала 😶‍🌫️6) "Тресс зі Смарагдового моря" Сандерсона мене потішила, яскрава історія, багато іронії та пригод, обов'язково читатиму автора ще!а як ваш листопад? чи читали щось з цих книг? 🥰

перечитала "Ведмеже місто" Бакмана (хочу поновити у пам'яті перед тим як нарешті дістатися заключної частини серії), звернула увагу на деталь, яку раніше не помічала.очевидно, що родина Беньї Овіча (мама, тато, три сестри) - біженці з Балкан. нам не говорять хто саме вони за походженням, але, припущу, босняки, хоча, можливо, і хорвати. Бакман не вказує національність і не згадує їхню релігію, тому лишається тільки оперувати здогадками. отже, Овічі прибули у Бйорнстад десь у 1990-х - і прийняли їх доволі люб'язно, у них нормальні роботи, є свій будинок (вілла), їм не згадують, що вони тут зайди. єдиний конфлікт, який ми бачимо, відбувся ще між малим Беньї і батьком одного з гравців команди суперників, який назвав його "циганчам", але це відбулося саме через жорстку гру.з другого боку Амат, біженець іншої хвилі, знову можу лише припустити, що сирієць. він, його родина та ще кілька сімей уже не отримали від Бйорнстада приязної зустрічі, над Аматом та його другом знущаються у школі, на льодовій арені, на їхній хокейній формі пишуть "Бідностад" тощо.звісно, зміну у ставленні до родин Беньї і Амата варто пояснити тим, що і сам Бйорнстад за ці плюс-мінус десять років змінився, поглибшала економічна криза, місто стало жорстокішим і до постійних мешканців теж. тим не менш, видається, що Бакману було важливо зачепити цю тему, хоча б так побіжно і натяками для уважних.особливих висновків у мене немає, роман мені подобається, перечитувати його було цікаво. усе ж Бакману вдалося поставити героїв перед дуже складними життєвими дилемами, хоча з драматизмом він, визнаю, трошечки перегинає. але я люблю його книжки, тому готова пробачити 😌

поки перечікувала вранішні шахеди, то розібралася як зберігати собі місячну статистику у Fable. дуже прикро, що Goodreads не відчуває потреби авдиторії і стоїть на місці, дурачки.але ось тепер можу показати прочитане за жовтень, усі книги хороші були, єдине "Часосховище" мене лишило з дуже mixed feelings, кортить обговорити його на клубі 😌окремо хочу виділити "Книгу для дітей" - дуже масштабний твір, вау. і ця тема Першої Світової плавно перетекла в "Пам'яті...", прагну уникнути надмірного патосу, але після цього роману я кілька днів почувалася абсолютно розчавленою, справді вдалий дебют.ще скажу хороше за "The Agency for Scandal", комфортна, трохи наївна, але цікава книжка. несподівано виявила, що інші книги цієї авторки вже виходять українською в Рідбері, то взяла собі одну з них, покажу в наступних покупках.про "The Hollow Places" я вже і так порядно розказувала в попередніх постах, раджу ❤️ "Американа" - теж гідний твір, цікаво, що розмірковування про абсолютно чужі контексти можуть у чомусь так сильно пасувати і нашій реальності, хоча малоймовірно, що авторка це туди закладала. а як минув ваш читацький жовтень?

повернулася додому зі Львова, якась невдала поїздка цьогоріч. для мене фестиваль абсолютно вайблес, я не відчула радості, змучилася з дощем, зрештою хороші емоції пов'язані з кількома зустрічами і подругою, в якої зупинилася ❤️сходила на подію по книжці "Оринин", було любо послухати про слобожанську говірку, it feels like home. забрала з собою думку про важливість спільноти, де почуваєшся своєю без додаткових зусиль. завжди злюсь на людей, які вимагають від інших уявної ідеальної української мови, це не поодинока ситуація.на зворотному шляху дочитала "Американу", хороші враження лишилися від цієї книжки. після неї (дай боже здоров'я людям, що налагодили хороший вайфай в інтерсіті) глянула найбільш залайкані відгуки на гудрідзі: перший різко негативний (ну в інтернеті постійно хтось помиляється), а другий позитивний від нігерійки. от другий допомагає підсумувати думки, раджу.сьогодні буду дивитися на дощ уже з київського вікна і складати книжковий вішлист на день народження, недарма ж узяла вихідний 😌

на цих вихідних ми з буктюберками відсвяткували рік нашому маленькому читацькому клубу. це був хороший рік: з різноманітними книжками, вайбовими зустрічами і цікавими обговореннями, я вдячна за нього дівчатам ❤️за рік ми встигли прочитати:- "Царівну" Ольги Кобилянської- "Піранезі" Сюзанни Кларк- "Морбакку" Сельми Лаґерльоф- "Паперовий палац" Міранди Ковлі Геллер- "Посібник з убивства для хорошої дівчинки" Голлі Джексон- "Щоденник покоївки" Октава Мірбо- "Білосніжку" Дональда Бартелмі (це єдина зі списку, що я пропустила)- "Орландо" Вірджинії Вулф- "Шлях ріки" Шеллі Рід- "Книголюби" Емілі Генріособисто для мене книжкові клуби (особливо наживо) - це чудова нагода для спілкування і набуття нового читацького досвіду. кожна з цих зустрічей дозволила мені побачити в книжці щось ще, подумати більше, зрештою висловити свою неймовірно важливу опінію 🤭 принагідно нагадую, що у вересні і ви теж зможете прийти на публічне обговорення "Сестер Річинських" ❤️з "Книголюбами" (я читала їх вдруге, стало лише краще) ми вдалися до маленького експерименту, вперше скористалися питаннями до книжки для обговорень у читацьких клубах. я переживала, що це додасть якоїсь формальності, але несподівано вийшло дуже добре, бо вдалося більше зосередитися на книжці. якщо вам треба питання до "Книголюбів", то пишіть, я залюбки з вами поділюся 😉а чи любите ви книжкові клуби? що саме подобається найбільше і найменше?

я повернулася до читання Річинських, маю до кінця літа їх дочитати (і вам раджу 😉). хочу сьогодні переповісти вам одну цікаву історію про третьорядну героїню, яка зустрічається нам у тюрмі.Петриха походить зі заможної селянської родини, як і її перший чоловік. у них був чудовий шлюб, вони і важко працювали, і весело відпочивали разом, мали спільні цінності. так і не завели дітей, але Петриха не сильно про це побивалася, навпаки, раділа, що їй не треба як її ровесницям йти з гульок раніше для догляду за малими.одного дня її чоловік раптово помирає. ось так просто ніс відро до хати, впав і вмер. вона лишається одна на господарстві, де повно в тому числі й великої рогатої худоби, бо це була пристрасть чоловіка. Петриха думає, що їй робити далі, бо ж дітей, що могли б помогти немає: брати когось у прийми маленького вона вже не потягне, а дорослий приймак буде просто чекати її смерті задля спадку.рішенням стає молодий наймит. після року роботи в Петрихи з ним починаються сексуальні стосунки. про це дізнаються в селі. і - цікава ситуація! - для нього це ганьба, пацани сміються. у той же час для неї це гонор, бо стара баба змогла знайти собі красивого і роботящого юнака, змогла утримати поруч із собою.зрештою наймит не витримує і каже, що не може більше, піде собі кудись, так йому дошкуляють сільські насмішки. Петриха ж уже емоційно інвестована і хоче утримати хлопця, обіцяє йому заповісти кілька моргів землі, але він, подумавши, відмовляється. Петриха у відчаї! йде ва-банк і пропонує офіційний шлюб 😱 це докорінно змінює ситуацію, бо тепер це гонор для наймита, він стає господарем, ґаздою, а що Петриха старша, то вона вдова, вдови молодими не бувають. у цей же час сміятися починають вже з неї, бо оце вигадала стара баба вдруге заміж йти за молодого. до неї приходять і її родичі, і чоловікові, благають не позорити рід. мене дуже вразила ця різниця у ставленні до сексуального життя вдови поза шлюбом і у шлюбі, хоча здавалося б!вам цікаво чим закінчилася ця історія любові? звісно, трагедією! ви ж пам'ятаєте, що ми зустріли її в тюрмі? то Петриха від ревнощів прирізала свого любасика однієї ночі в середу (у середу, бо померлі в цей день легше потрапляють на небеса). погодьтеся, дуже захопливо, наче ми подивилися ток-шоу "Говорить Україна", але в елегантний спосіб 💅🏻

прокинулася з думкою, що сьогодні найкращий день, аби нарешті прочитати "Бурю" Шекспіра, котру я взяла в районній бібліотеці три місяці тому (мені дуже соромно, що я так забарилася, сподіваюся, за нею не стоїть черга фанатів). як я писала раніше, це знакова для мене п'єса, бо я читала про неї в іншій дуже любій моєму серцю книжці. і, знаєте, мені сподобалася "Буря".мої попередні спроби читання Шекспіра були не дуже вдалі, крім сонетів, мабуть, але від "Бурі" я отримала тільки задоволення! вона рахується комедією (в кінці всі живі, єй!), але тут є і зрада, і драма, і кілька спроб убивства, і каяття. сюжет полягає в тому, що корабель з королем неаполітанським потрапляє у шторм, його прибиває до чарівного острова, на якому живе зневажений герцог Просперо та його донька, чарівна Міранда. колись давно брат зрадив Просперо, вкрав його герцогство, а король йому у цьому допоміг, тож тепер Просперо хоче звести рахунки. він маг і чорнокнижник, йому підпорядкуються духи острова, тож після кораблетрощі неапольській знаті доведеться добряче подумати про свою поведінку.крім основної сюжетної лінії є ще комедійна (зі сороміцькими моряцькими пісеньками і планом п'яничок стати королями на острові) та любовна, в якій Просперо зводить свою дочку з сином неаполітанського короля. мені було незатишно від того, що Міранда опинилася на острові ще дитиною, фактично не знайома з жодною (!) людиною, крім батька і лихого потворного Калібана, що намагався її зґвалтувати. з одного боку вона ніби щиро закохується у королівського сина, але у порівнянні з Калібаном планка дуже низька. важко перестати думати, що вибір у неї доволі таки обмежений.інший цікавий герой цієї п'єси - це дух Арієль, який був ув'язнений злою чаклункою, а потім звільнений Просперо. це по суті безстатева істота, яка набуває то чоловічих, то жіночих рис залежно від потреби, хоча в тексті по відношенню до нього вживаються чоловічі займенники. разом із цим у театральних постановках Арієля грали і чоловіки, і жінки. найбільше Арієль прагне волі, але для цього йому треба добре послужити Просперо."Буря" може здатися надмірно спрощеною, тут практично всі події відбуваються протягом трьох годин в кількох локаціях, але мені все одно було цікаво, я б залюбки сходила на виставу за нею. на жаль, це не найпопулярніша з п'єс Шекспіра, тож я можу лише подивитися записи вистав, а це зовсім інше. для мене магія театру працює лише в театрі, а в записі це просто люди у дивних костюмах ходять чудернацькою сценою, де нагромаджені кольорові мішки, і говорять патосні репліки.тепер думаю, що варто було б почитати в Шекспіра щось ще, може подивлюся у бібліотеці. а які у вас його улюблені п'єси?

рішуче покинула читати "Темне сходженння" К.С. Пакат. це не прямо жахлива книжка, але така вже бейзік історія з обраним сиротою, що мусить протистояти злу, причому конфлікт зі злом на рівні "хороші хлопці у осяйних білих плащах проти поганих хлопців, що хочуть повернути абсолютну темряву". на початку ніби і незле було, але з кожною сторінкою ставало все більш нудно. я це все вже читала приблизно десять тисяч разів 😒взагалі у мене якийсь радикальний настрій на книжки останні кілька тижнів, відкладаю усе, що не подобається, навіть перебрала шафу з нечитаним і відібрала кілька десятків книг на продаж. стільки чудових книжок мене ждуть, я просто не можу дозволити собі витрачати час на все підряд.чи читали ви "Темне сходження"? як взагалі ставитеся до історій про обраних?АПД: мої любі підписниці переказали файнал твіст і дещо змінили мою думку про книжку, стало цікавіше, але я вже взяла до рук забутий бозна-коли на приліжковому столику другий том Річинських 💅🏻 тому раптом якщо ви хотіли на основі моїх вражень зробити висновки про "Темне сходження", то краще спробуйте самі, у цієї книги точно є коло пошановувачів