Змій Горинич 🇺🇦

Організація пункту управління. Особовий склад

Не буду писати про керівні посади на ПУ (нач бою, нач управління, нач розвідки тощо), бо ці бійці обов'язково повинні бути з бойовим досвідом, загартовані війною та з розумінням, що та як робити на конкретній посаді для побудови працюючої системи. Сама посада може бути для цих керівників нова, проте вони повинні мати як виконавчий, так і організаційний досвід у сфері БпС. Інакше, на мою думку, вони не здатні зробити нічого толкового. Робота керівників не скільки про "зробити тут і зараз", а про "вибудувати принципи, організувати роботу та забезпечити умови" - це не тема цього постуТепер про про що хочу розповісти та з чого формується "костяк": штат черговихБудь що впирається в людей, їх рівень підготовки, здібність до навчання, швидкої адаптації до умов та психологію. Впевнено можу сказати, що робота чегового ПУ - ледь не найвимогливіша та важка з точки зору багатозадачності та потрібному рівню навичків. Додайте сюди відповідальність за життя особового складу та роботу не тільки власних, а й суміжних екіпажів"Портрет" чергового ПУ - це боєць, що пройшов первинний відбір по базовим навичкам, психологічно стійкий та як розуміючий, так і здатний працювати під моральним навантаженням без втрати "ясного розуму". Це не може бути боєць, який "не тягне іншу роботу" та направлений "аби приносив якусь користь", - зробите собі таким чином бомбу з затримкою, яка в кращому випадку просто згає ваш часБазові навики та вимоги до чергового ПУ, обов'язкові на етапі відбору:- вік від 25 до 35 років (вийнятки - на власний розсуд);- впевнене користування ПК, робота з багатовіконністю;- загальна сприятливість до техніки, без "я швидко вчуся". Або вона вже є, або не витрачайте часу;- вміння оперативно шукати технічні рішення та вирішувати проблеми;- комунікабельність (не плутати з балабольством та вмінням гарно п*здіти)- стресостійкість та адекватне ставлення до напружених ситуацій (щоб якщо дав "в штангу" та обізвали ідіотом - не побіг оформлювати рапорт на переведення в інший підрозділ через "важкі морально-психологічні умови служби")Коли людина проходить по критеріям вище і долучається до роботи черговим - починається наступний етап, довжиною приблизно в пів року. У когось це буде швидше, у когось трішки довше, але з власного досвіду впевнено кажу, що саме стільки часу треба задля того, щоб вже боєць опанував всі основні інструменти для роботи, "втягнувся" в саму роботу та її ритм, "притірся" до колективу й почав проявляти власний характер. Саме на цьому етапі чітко стає зрозуміло, чи тягне боєць обов'язки, чи ні. А навіть якщо і тягне - вже для себе має чітке розуміння, чи бажає так далі працювати або міркує знайти місце, де працювати треба меншеЛогічне питання, де брати на таку вимогливу посаду бійців? Тільки шляхом відбору з наявного штату або, як я, набирати з 0. Всі розуміємо, що відривати толкових хлопців з інших напрямків роботи зараз є розкішшю, тому доводиться залучати ззовні. Менш за все це були переведення, майже все - шляхом мобілізації/контрактування цивільних. Мені доводилось самостійно розміщувати вакансії, проводити телефонні дзвінки та відбір, організовувати направлення на навчання (все опціонально, як і БЗВП) та далі приймати людей та вводити їх в курс справ, навчати й дивитись на результати. Вважаю, що тільки так зараз і можна більш-менш за пів року-рік сформувати команду рівня батальйонуБуде чудово, якщо на посаді чергового буде здібний боєць з бойовим та профільним по БпС досвідом, який потрапив на бажану для себе посаду. Куди більше підводних каменів буде з цивільними, які здебільшого лиш шукають гарні умови відслужити до кінця війни, ніж з повною віддачею опинитись на місці, де зможуть максимально ефективно себе реалізувати. Тому, в будь-якому разі, формування команди займе у вас значний час і підходити до цього треба геть відповідальноВ наступних постах розкрию питання організації робочого місця та роботи загалом, забезпечення та рекомендації обладнання, а, якщо буде цікава тема, - напишу як заохочувати людей долучатись© Змій Горинич

Чому збільшується СЗЧ - мій погляд Ч1

Всі тільки і обмусолюють питання невизначенності термінів служи, відсутністю ротацій, елементарним страхом тощо. Але, маючи погляд зсередини, все дивуюсь, чому ніхто не каже про тотальну некомпетентністьТак, це доволі широкий термін, під який можна загребсти будь що. Але в цьому пості хочу здійняти тему про некомпететність командирів по напрямку БпС, як власний профільний напрямок роботиБудемо відверті до себе: високий рівень розвитку мають тільки медійні підрозділи або ті, в керівному складі яких є умовні "олігархи". Саме ці підрозділи стабільно показують високі результати, активно розвивають передові напрямки і від яких в інфопросторі складається картинка, що наша армія попереду всієї планети з впровадження інновацій. Але хоч ці підрозділи і вносять вагомий внесок у обороноздатність на найбільш важких напрямках, проте на інших ділянках (на переважній більшості фронту) стоять і стримують ворога інші, мало або геть нікому не відомі підрозділиОсновними тактичними підрозділами в Збройних Силах, що приймають на себе всі незгоди та тримають фронт - були і є батальйони. Саме від їх рівня організації, розвитку та ефективності залежить "стійкість" ділянки фронту. Яке було моє здивування, коли я дізнався за факт рішення про повний контроль засобів БпЛА лінійних батальйонів саме з ПУ однієї з бригад і це вважалось ефективною системою організації. Тобто бригада здійснювала не загальну координацію та підтримку, а повний контроль засобів БпЛА лінійних батальйонів. Таким чином, основні тактичні підрозділи ділянки фронту були лишені контролю власних ж засобів БпЛА, від чого всі витікаючі проблеми на рівні батальйону: відсутність розуміння проблематики розвитку власних БпС, прогалина по власній ситуаційцій обізнаності та втрата інтересу до розвитку власних основних засобів ведення бою - БпС. Коли "старший начальник" все контролює та забирає під себе - самі розумієте, яка мотивація щось робитиА тепер сухих реалій: станом на 2025 рік ми досі маємо розвиток багатьох підрозділів (на мою суб'єктивну думку) рівня 2023 року, а саме: мається штатний (або досі! позаштатний) взвод БпС, чудово якщо рота. Цей організм БпС, в кращому випадку, закриває потреби ситуаційної обізнаності (2-3 позиції), можливо має власні FPV (1 позиція), а можливо ще буде екіпаж великих бомберів (1 позиція). Тобто переважно такі підрозділи в структурі батальйонів закривають елементарні потреби "дати стрім", "відпрацювати FPV", "занести хлопцям провізію". І коли ділянка спокійна - цього вистачає. А коли, раптом, ворог починає активні штурмові дії - виявляється, що не вистачає ні екіпажів Мавіків, щоб давати підсвітку та контролювати всю смугу батальйону; ні FPV, щоб займатись контролем переднього краю та працювати по ворогу "вглиб"; ні великих бомберів, бо логістика знищена вщент і треба передовим позиціям на всі можливості нон-стоп тягати провізіюЯкі проблеми ми отримуємо? Бригада вимушена залучати додаткові засоби на ділянку(и), щоб закривати базові потреби по стриманню переднього краю, забезпеченню позицій піхоти та контролю смуги від просочування. Зазвичай, всіх наявних засобів бригади не вистачає, щоб задовольнити всі потреби. Починається лихорадне наповнення підрозділів засобами БпС, на яких не вистачає ні організаційних, ні матеріальних ресурсів. Врешті-врешт це призводить до накопичення проблем та значного збільшення навантаження на особовий склад БпСА тепер до головного. Під час активних штурмових дій саме від БпС залежить здатність завчасно виявити ворога, знищити на підступах та забезпечити передній край, бо звичайна логістика знищується вщент (про Рубікон всі чули, але тільки зіштовхнувшись напряму дізнаються, наскільки це болісно). Тобто особовий склад БпС тягне на собі додаткове навантаження, значно збільшені ризики й катастрофічну нестачу всього: починаючи від елементарних технічних засобів (привіт спільнотам, які "втомились" донатити на потреби хлопцям), закінчуючи тим, що на кожного пілота, що вибув зі строю, інший бере на себе навантаження х2© Змій Горинич

Мав цікавий діалог з побратимом, що відібражає сприйняття більшостіМова йшла про те, що система Є-балів - головний фактор агресивної конкуренції між підрозділами. І одразу була проговорена думка, що для збереження високих показників результативності не дуже хочеться ділитись інформацією про активні переміщення та скупчення ворога з суміжними підрозділамиДрузі, це не нормально і абсурд. Система Є-балів з самого початку позиціонувалась, як заохочувальна. В ній є певні нюанси, як те, що по ній формуються рейтинги підрозділів, засновані не на співвідношенні кількості засобів та результату, а тупо на кількості уражень. Проте це явно не про конкуренцію, яка виходить за межіГоловна ж мета системи, на мою думку, - це створення гнучкої військової економіки, що повинна замінити централізоване постачання та закупівлі, які призводили до наслідків накшталт "застарілі засоби, куди не треба"Тобто формування актуального попиту, що роблять безпосередньо підрозділи, та пропозиції, де виробники матимуть змогу з кращими технічними рішеннями їх масштабувати. Це також й автоматизація процесів, що призводить до значного скорочення терміну постачання засобів. Вже зараз терміни залежать, здебільшого, від спроможності виробника, ніж бюрократичних процедурІ призводить це до того, що підрозділ отримує те, що йому потрібно і саме тоді, коли це актуально. Бо не будуть таким чином постачатись вироби, що були ефективні в 23, тільки тому що це держзамовлення на велику кількість і виробник вимушений кліпати строго по ТЗА те, що відбувається нездорова конкуренція й неадекватне сприйняття поняття результативності - виключно проблема компетенцій тих, хто забувся, з якою метою йде війна і що для її завершення треба робитиМіністр оборони визначив стратегію і там нема пункту "набити більше, ніж суміжники". Там про загальну роботу всіх, хто боронить неньку© Змій Горинич

Організація пункту управління. Вступ

Моя суб'єктивна думка, що сучасні боги війни - безпілотні системи. Все зараз спирається на компоненту БпС, починаючи від виявлення, супроводу і закінчуючи ураженням та підтвердженнямРобота БпС, насамперед, - безперервний потік інформації. І саме від швидкості та пропускних обсягів обробки цієї інформації залежить не тільки ефективність виконання бойового завдання, а й спроможність підрозділу розвиватись та нарощувати результати. І це не про кількість екіпажівДосі, на п'ятому році повномасштабного вторгнення, лінійні батальйони та бригади мають власні пункти управління (ПУ), де чергові БпС мало того, що інколи не організовані між собою, та й ще виглядають, як безхатьки, яким виділили свій куток, поставили монітор/телевізор і спрямовуються команди накшталт того мемного відео "робіть безперервний скв*рт"І, можливо, нема розуміння у командирів, як це треба організовувати. Можливо, досі організація місць чергових не є пріоритетною задачею і виконується по залишковому принципу. Проте я щиро цього не розумію, як можна втрачати такі можливості і не бачити очевидних речей. Тому буду радий поділитись річним досвідом на посаді начальника управління батальйону безпілотних систем: покажу, з чого починали та до чого прийшли. Частково результат цього досвіду можете побачити на фото до цього посту. І буду радий активним питанням від спільноти, на які даватиму розгорнуті відповідіТаким чином, починаю серію постів про організацію пункту управління бойовим підрозділом, де за базу взято досвід організації ПУ батальйону безпілотних систем. І нехай вас не обурює факт, що це досвід ББпС, бо основні принципи та ідеї абсолютно дотичні до будь-якого сучасного бойового підрозділу© Змій Горинич